Ухвала суду № 27740243, 19.11.2012, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/948/2012

Провадження № 2/2604/971/12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Корнієнко О.С.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про зняття арешту у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неповернутої суми позики, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неповернутої суми позики.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2011 року з метою забезпечення позову в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неповернутої суми позики, було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 04 квітня 2003 року.

07 листопада 2012 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про скасування арешту з нерухомого майна, яка заявником обґрунтована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2011 року, квартири АДРЕСА_1, вона є власником даної квартири. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна»про визнання недійсним вищевказаного договору було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2012 року зазначене рішення залишено без змін. Накладення судом арешту на належну їй на праві власності кватиру перешкоджає їй як власнику розпоряджатися нею, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду.

За вимог статті 154 Цивільного процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом.

Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, який розглядає справу.

16 листопада 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва винесено рішення, який позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неповернутої суми позики задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 29 грудня 2009 року в сумі 203416 гривень 25 копійок -борг за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, та 41590 гривень 55 копійок - 20% річних за прострочення повернення позики, судовий збір (мито) в сумі 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень, а всього 246826 (двісті сорок шість тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Як роз`яснено в п. 10 постанови Пленум Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Як вбачається з матеріалів доданих заявником, а саме з договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2011 року, квартири АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_5 та ОСОБА_1, остання придбала квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 право власності у покупця виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору, державної реєстрації та повного розрахунку за договором.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 28 жовтня 2011 року посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, який був укладений між сторонами договору після застосуванням судом заходів забезпечення позову у даній цивільній справі (03 жовтня 2011 року), проведена не була. Таким чином, заявник не набула в повній мірі право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 04 квітня 2003 року та на яку в межах розгляду даної цивільної справи, з метою забезпечення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 неповернутої суми позики на загальну суму 245006 гривень 80 копійок, було накладено арешт.

За вимог ч. 1 та 2 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача потрібна згода позивача, за винятком випадку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі забезпечення позову про стягнення грошових коштів відповідач може з дозволу суду замість допущеного виду забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 не є особою, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, не була стороною у даній цивільній справі, відповідач у справі з заявами про скасування заходів забезпечення позову, про заміну способу забезпечення позову до суду не звертався, правові підстави для скасування судом вжитих в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неповернутої суми позики, заходів забезпечення позову відсутні.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна, накладеного в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неповернутої суми позики, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 153, 154, 293, 294 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неповернутої суми позики -відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: