Ухвала суду № 27637296, 06.11.2012, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1309/1-508/11 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук О.Я.

Провадження № 11/1390/1096/12 Доповідач : Грищук В. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Грищука В.О.

суддів Галина В.П., Танечника І.І.,

при секретарі Мазур- Іванько Ж.В.,

з участю прокурора Верцімага М.О.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові 06 листопада 2012 року справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 7 серпня 2012 року, -

встановила:

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, проживаючого в АДРЕСА_1 раніше не судимого,

визнано винним та засуджено за ч.5 ст.191 КК України на 8 років позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю чи обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та фінансово-господарських обов'язків на підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форм власності на строк 3 роки, із конфіскацією майна.

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_2 позбавлено військового звання «майор».

Цивільний позов військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави Міністерства Оборони України в особі військової частини А 2678, в сумі 950 000 гривень задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави -Міністерства Оборони України в особі військової частини А 2678 матеріальну шкоду в розмірі 950 000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на р/р №31253272210394, ЄДРПОУ №25576416, МФО №825014 Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру при Управлінні МВС України на Львівській залізниці 912 грн. 71 коп. витрат за проведення почеркознавчої експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_2 на р/р №31255272210165, ЄДРПОУ №25574765, МФО №836014 Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру при Управлінні МВС України в Івано-Франківській області 773 грн. 28 коп. витрат за проведення експертизи матеріалів документів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на р/р №31253272210394, ЄДРПОУ №25576416, МФО №825014 Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру при Управлінні МВС України на Львівській залізниці 459 грн. витрат за проведення почеркознавчої експертизи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишено попередню взяття під варту.

Початок терміну відбування покарання рахується з моменту фактичного затримання -05.05.2011 року.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 на підставі наказу Командувача ЗахОК № 107 від 05.06.2003 року призначений на посаду помічника начальника центру-начальника фінансово-економічного відділу 124 Центру забезпечення продовольством і зберігання техніки та майна продовольчої служби та проходив службу на вказаній посаді у військовому званні «майор». У відповідності до вимог ст.ст.82-84, 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник фінансово-економічного відділу зобов'язаний організувати та вести фінансове господарство, додержуватись фінансової дисципліни, забезпечити контроль за витрачанням коштів, забезпечити збереження грошових документів та інше. Згідно своїх посадових обов'язків,затверджених наказом начальника 124 ЦЗП від 24.11.2008 року та відповідно до наказу Міністра Оборони України від 28.10.2006 року № 625 «Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України»майор ОСОБА_2 несе відповідальність за стан фінансового господарства,забезпечення коштами потреб центру, своєчасне виконання зобов'язань перед державним бюджетом. Згідно п.3.3.2 Положення про фінансове господарства та своїх службових обов'язків ОСОБА_2 зобов'язаний: організувати і вести фінансове господарство частини, забезпечити своєчасне і правильне планування та витребування коштів, дотримуватись фінансової дисципліни, ощадливо ставитись до державних коштів, організувати облік виконання кошторисів доходів та видатків; підписувати чеки та доручення до органу казначейства та установи банку, заявки на грошові кошти, платіжні, розрахунково-платіжні відомості, вести службове листування з фінансових питань; доповідати командиру військової частини про одержання готівки; вживати заходи щодо недопущення нестач, незаконного використання грошових коштів, порушень чинного законодавства; здійснювати контроль за дотриманням касової, фінансової дисципліни. Відповідно п. 3.3.4 Положення про фінансове господарство та Розділу 4 п.п. 2, 6 службових обов'язків ОСОБА_2 несе відповідальність за прийняття до виконання і оформлення документів по операціях, які суперечать встановленому порядку приймання, та йому забороняється приймати до виконання документи на операції, що суперечать вимогам законодавчих та інших нормативних актів, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним особам і громадянам.

13.02.2009 року Департаментом фінансів Міністерства оборони України для 124 ЦЗП на 2009 рік затверджений кошторис, в якому не передбачалось видатків на виплату грошової компенсації за продовольче забезпечення, кредиторської заборгованості у 124 ЦЗП по виплаті компенсації за продовольчий пайок перед військовослужбовцями центру не було.

В травні-червні 2009 року до ОСОБА_2 в приватному порядку, без попередньої реєстрації будь-яких документів у діловодстві Центру, звернулись сторонні особи, які не проходили військову службу у 124 ЦНЗ з приводу звернення до виконання винесених на їх користь рішень про виплату центром компенсації за неотриманий продовольчий пайок.

02.06.2009 року ОСОБА_2, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог п.п. 5.25, 5.26 Положення про фінансове господарство, діючи в інтересах третіх осіб, вчинив умисні дії, спрямовані на безпідставне збільшення кошторису 124 ЦЗП за КЕКВ 1133 «Продукти харчування»для забезпечення проведення у подальшому незаконної виплати зазначеним особам склав заявку довільної форми, у якій надав недостовірну інформацію, що нібито виконавча служба м. Львова зобов'язує 124 ЦЗП на виконання рішень судів в червні 2009 року виплатити компенсацію за неотриманий продовольчий пайок, а в іншому разі, в липні 2009 року буде накладено арешт на рахунки центру для примусового виконання судових рішень. Порушуючи вищезазначені вимоги Положення про фінансове господарство, ОСОБА_2 не направив виготовлену ним заявку до виконавця програми «продовольче забезпечення»- Центральному управлінню продовольчого забезпечення тилу Командування сил підтримки Збройних Сил України, а скерував її у Головне фінансово-економічне управління Збройних Сил України, вказавши визначену ним на власний розсуд суму 2780460 грн., яка не була підтверджена документами чи розрахунками.

Окрім цього, ОСОБА_2 було достовірно відомо, що станом на червень 2009 року в 124 ЦЗП рішень суду з приводу стягнення компенсації за неотриманий продовольчий пайок, позовних заяв та викликів до суду з даного приводу не надходило, рахунки Центру органами державної виконавчої служби не арештовувались та виконавче провадження про примусове виконання рішень суду про стягнення не відкривалось.

14.07.2009 року Головним фінансово-економічним управлінням Збройних Сил України на підставі розподілів № 170 та № 174 Державного департаменту закупівель Міністерства оборони України та з врахуванням вищевказаної заявки від 02.06.2009 року, поданої ОСОБА_2 по КЕКВ 1133 «Продукти харчування», на розрахунковий рахунок Центру перераховано грошові кошти, в сумі 950000 грн., однак у відповідності до п.5.6 Положення про фінансове господарство ОСОБА_2 в процесі фінансового планування відповідно до своїх повноважень, зобов'язаний забезпечити законне та ефективне використання відхилених у його розпорядження коштів.

Реалізуючи свій умисел на здійснення протиправної виплати з каси 124 ЦЗП грошей в якості компенсації за продовольчий пайок, в липні 2009 року ОСОБА_2 отримав у приватному порядку від сторонніх осіб, які не проходили службу в Центрі, постанову суду № 2-а-59/2009р. від 19.01.2009 року та виконавчий лист № 2-а-59/2009р. від 12.02.2009 року, що не приймались та не видавались у передбаченому законом порядку судовими органами на території України.

Про отримані документи він доповів тимчасово виконуючому обов'язки начальника 124 ЦЗП підполковнику ОСОБА_5 та за його рішенням був визначений відповідальним виконавцем, щодо вжиття заходів з ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів, проте в порушення п.п. 1.4, 4.5, 4.7 Інструкції з організації представництва інтересів військової частини під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів, затвердженої наказом Міністра оборони України від 14.12.2007 року №686, не забезпечив реєстрацію виконавчих документів в журналі реєстрації вхідних документів та в журналі обліку виконавчих документів, від юрисконсульта центру отримані документи приховав та жодних заходів для оскарження постанови суду №2-а-59/2009р. від 19.01.2009 року, яка не приймалась та не видавалась у передбаченому законом порядку судовими органами на території України, не вжив.

На вимогу ОСОБА_2 у фінансово-економічному відділі 124 ЦЗП виготовлено платіжне доручення №274 від 31.07.2009 року та заявка на видачу готівки, які він разом з вказаним судовим рішенням та виконавчим листом, що не приймались та не видавались у передбаченому законом порядку судовими органами на території України, подав в Управління державного казначейства у Залізничному районі м. Львова, як підставу для отримання готівки.31.07.2009 року ОСОБА_2 разом із касиром ОСОБА_6 отримав в установі обслуговуючого банку готівку, в сумі 950000 грн., які були поміщені в касу 124 ЦЗП.

Продовжуючи зловживати своїм службовим становищем, ОСОБА_2, цього ж дня, усунув підлеглу-касира ОСОБА_6 від видачі готівки, при цьому акт про результати перерахування і передавання цінностей, як це передбачено п.4.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 року № 637, не склав і командира про це не повідомив. В цей же день ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, особисто здійснив виплату 950000 грн. стороннім особам, які не проходили службу у 124 ЦЗП і не перебували на продовольчому забезпеченні, про що склав роздавальну відомість № 64.

За вказівкою ОСОБА_2 у касовій книзі та інших фінансово-звітних документах підлеглими йому працівниками було внесено відповідні записи про видачу вищевказаної суми, що він засвідчив своїм підписом. Тим самим, ОСОБА_2 в порушення вимог п.1.18 Положення з бухгалтерського обліку в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №363 від 21.06.2007 року, безпідставно списав з обліку бюджетні кошти за КПКВ 2101020/3 КЕКВ 1133 ст.0430 в сумі 950000 грн. як такі, що виплачені по рішенню суду №2-а-59/2009 року від 19.01.2009 року та виконавчому листі №2-а-59/2009 року від 12.02.2009 року, оскільки офіційно таке рішення суду та виконавчий лист у 124 ЦЗП не надходила та судами України не приймались, чим вчинив розтрату чужого майна бюджетних коштів, в сумі 950000 грн., що перебувало у його віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах.

На вирок суду прокурор у справі, засуджений ОСОБА_2 та захисники ОСОБА_1, ОСОБА_3 подали апеляції.

Прокурор в поданій апеляції просить даний вирок скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого та постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання у межах санкції ст.191 ч.5 КК України, а саме: у виді 10 років позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю чи обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та фінансово-господарських обов'язків на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форми власності на строк 3 роки, з конфіскацією майна, а також з позбавленням, відповідно до вимог ст.54 КК України, військового звання «майор».

В обґрунтування вказує на те, що суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.5 ст.191 КК України, але постановляючи вирок, допустив порушення норм кримінального законодавства, призначивши покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, за своєю мірою є явно несправедливим, внаслідок м'якості та таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст.65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами покарання», відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

ОСОБА_2 зловживаючи своїм службовим становищем, умисно вчинив діяння, що посягають на державні інтереси, охоронювані законом права й інтереси окремих громадян. Вчинення вказаного злочину, діяння військовою службовою особою помічником начальника центру -начальником фінансово-економічного відділу 124 центру забезпечення продовольством і зберігання техніки та майна продовольчої служби, яким є ОСОБА_2, підриває авторитет та престиж військових начальників Збройних Сил України, дезорганізує нормальну роботу органів державної військової влади і управління, дискредитує їх діяльність та негативно впливає на нормальний стан суспільства, оскільки зміцнення законності та правопорядку значною мірою залежить від діяльності військових колективів щодо захисту прав і свобод громадян та інтересів держави від протиправних посягань.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, суд не надав правової оцінки ступені тяжкості, характеру суспільної небезпечності і обставинам вчиненого засудженим злочину, оскільки не врахував вчинення останнім умисного особливо великого корупційного злочину, в інтересах третіх осіб та в особливо великих розмірах, які (збитки) ним не відшкодовані.

Пом'якшуючих покарання обставин суд першої інстанції, розглядаючи справу, не встановив.

Самі обставини вчинення зловживання владою засудженим ОСОБА_2 свідчать про їх підвищену суспільну небезпечність.

З урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпеки злочину, вчиненого з використанням службового становища, слід дійти до висновку про неможливість виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів без призначення йому більш суворого покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, лише за умови такої міри, мета покарання буде досягнута.

Невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_2, яке хоча й не виходить за межі, встановлені ст.191 ч.5 КК України, але за своєю мірою покарання є явно несправедливим внаслідок м'якості, а тому відповідно до п.5 ч.1 ст.367 КПК України є підставою для скасування вироку.

Засуджений ОСОБА_2 в апеляції просить даний вирок скасувати, а кримінальну справу відносно нього закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України, за відсутністю в його діях складу злочину.

В обґрунтування вказує на те, що оскаржуваний вирок вважає упередженим та необґрунтованим з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, як наслідок допущеної однобічності та неповноти досудового та судового слідства, допущених порушень норм матеріального та процесуального права.

Як на досудовому слідстві так і в суді першої інстанції ОСОБА_2 давав послідовні та обґрунтовані покази, які в повному обсязі спростовували висунуті доводи пред'явленого йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Однак, судом при постановлені вироку, покази та доводи наведені ОСОБА_2 на його захист до уваги не взяті, аналіз їх у порівнянні з зібраними матеріалами кримінальної справи не наведено, а здобуті докази на стадії досудового слідства та на стадії судового розгляду, які вказують на невідповідність вироку суду, упереджено судом залишені без уваги.

Наведені судом обставини справи відображають повсякденну службову діяльність посадових осіб 124 ЦЗП, дані дії проаналізовані слідчим, їх надана правова оцінка і прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками ст.366 КК України відносно ОСОБА_2 та винесено аналогічно правове рішення за ознаками ст.ст.423, 425, 366 КК України по зазначених обставинах відносно начальника 124 ЦЗП підполковника ОСОБА_7, який підписував інформаційний лист та скеровував його за адресою вказаною у листі.

Суд, при постановлені вироку умисно не врахував правові рішення слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_7, а безпідставно і упереджено, інкримінував ОСОБА_2 в вину дії, яким нібито він умисно сприяв не встановленим особам на безпідставне збільшення кошторису 124 ЦЗП по КЕКВ 1133, хоча в матеріалах кримінальної справи відсутні підтверджуючі докази цим обставинам, а навпаки є достатньо доказів, які вказують на те, що збільшення або зміна кошторисних призначень не знаходилась в компетенції 124 ЦЗП.

Доводи вироку в даній частині у повному обсязі спростовуються вилученими в Головному фінансово-економічному управлінні ЗС України та в Державному департаменті закупівель та ресурсного забезпечення МО України документів щодо проведених розподілів №170 та №174 в червні-липні 2009 року, які судом були оглянуті і є долученими до матеріалів справи.

Покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, як на досудовому слідстві так і в суді підтверджено, що збільшення кошторисних призначень на друге півріччя 2009 року відбувалось на підставі розподілів №170 та №174, де відповідним виконавцем бюджетної програми 2101020/3 виступав Департаментом державних закупівель та ресурсного забезпечення МО України, яким і було визначено утримувача коштів в сумі 950000 гривень особовий рахунок №1683, тобто -124 ЦЗП, а також дані розподіли були підписані свідком ОСОБА_8 та затвердженні особисто свідком ОСОБА_9.

У зв'язку з проведеними розподілами, Головним фінансово-економічним управлінням ЗС України було затверджено довідку №8 від 13.07.2009 року про зміни до кошторису 124 ЦЗП в частині виділення за загальним фондом бюджетної програми 2101020/3 в сумі 950000 гривень КЕКВ 1133 (продукти харчування) тому, ці кошти в липні 2009 року були скеровані до 124 ЦЗП.

Підтвердження показів даних свідків є долучені до матеріалів кримінальної справи документи, вилучені в Головному фінансово -економічному управлінні ЗС України, в Державному департаменті закупівель та ресурсного забезпечення МО України, яких вбачається, що доводи суду наведені у постановленому вироку не відповідають дійсним обставинам справи, а навпаки підтверджують, що ні ОСОБА_2, ні командування 124 ЦЗП та МП ЗС України не звертались до Департаменту фінансів МО України, та не звертались до виконавця бюджетної програми Департаменту закупівель МО України з проханням профінансувати рішення Замостянського районного суду м. Вінниці на суму 950000 гривень.

Наведеними документами підтверджується, що рішення про виділення даних коштів по програмі фінансування за КЕКВ 1133 було прийнято Департаментом фінансів МО України та Департаментом Державних закупівель та ресурсного забезпечення МО України 19 березня 2009 року, а не в червні та липні 2009 року, як стверджує слідство та суд.

Не відповідають обставинам справи доводи суду про те, що ОСОБА_2 станом на 02 червня 2009 року своїми діями сприяв невстановленим особам збільшити кошторис 124 ЦЗП по КЕКВ 1133 так, як це питання не відносилось до повноважень ОСОБА_2, до компетенції командування 124 ЦЗП і не відноситься до повноважень Головного фінансово-економічного управління ЗС України, а було прерогативою Департаменту фінансів МО України і Департаменту Державних закупівель та ресурсного забезпечення МО України.

У продовж досудового слідства та судового розгляду ОСОБА_2 неодноразово давав покази та пояснював, що 30 липня 2009 року до 124 ЦЗП звернулись представники звільнених військовослужбовців ЗС України, які передали ОСОБА_2 на КПП 124 ЦЗП рішення Замостянського районного суду м. Вінниці про стягнення на користь 14-ти звільнених осіб з рахунків 124 ЦЗП та МП ЗС України компенсації за продовольчий пайок на суму 950000 гривень.

Дане рішення суду та виконавчий лист ОСОБА_2 передав безпосередньо в.о. начальника центру ОСОБА_5, який на даних документах наклав резолюцію до виконання і передав їх ОСОБА_2 на виконання. Вони у двох, повідомили про надходження даного рішення суду начальника 124 ЦЗП підполковника ОСОБА_7, а також звертались за роз'ясненням і консультацією до юридичного відділу штабу Зах.ОК, де їм було роз'яснено, якщо рішення суду набрало законної сили, його необхідно вирішувати.

ОСОБА_2 отримавши усне та письмове розпорядження від в.о. начальника 124 ЦЗП ОСОБА_5 взявся виконувати рішення суду, оскільки дане рішення не визивало сумніву, він був впевнений, що виконуючи дане рішення він діє у відповідності до вимог закону.

31.07.2009 року дане рішення суду та виконавчий лист з іншим документом було подано до держказначейства Залізничного району м. Львова бухгалтером ОСОБА_6 у присутності ОСОБА_2, на підставі поданих документів було отримано банківський чек, по якому у обслуговуючому банку вона і отримала 950000 гривень, які доставили в касу 124 ЦЗП і в цей же день, ОСОБА_2, згідно складеної ним відомості, видав дані кошти особам, які були зазначені у рішенні суду.

Списання коштів у сумі 950000 гривень з обліку у відповідних фінансових документах аналітичного обліку, виданих ним 31.07.2009 року проводили особи фінансового відділу на яких покладені відповідні функціональні обов'язки. Жодних вказівок ОСОБА_2 їм не давав, списання проводилось на підставі оправдуючих фінансово-бухгалтерських документів та відповідно до вимог визначених функціональними обов'язками по службі бухгалтерів та його обов'язками визначеними «Положенням про фінансове господарство військової частини ЗС України»затвердженого наказом МО України №625 від 28.10.2006 року та іншими керівними документами МО України.

07.08.2009 року на вимогу представника військової прокуратури Західного регіону України полковника юстиції ОСОБА_11 дані документи були передані до військової прокуратури Західного регіону України, які до даного часу до 124 ЦЗП працівниками прокуратури не повернуті. Однак, по даних документах у січні 2010 року за дорученням працівників військової прокуратури Західного регіону України проводилась ревізія КРУ, порушень не встановлено.

Покази, які ОСОБА_2 давав, як на досудовому слідстві так і в суді підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_12, Дацко, Сеньковська, Малько.

Суд при постановлені вироку у даній справі не встановивши встановлений законодавством порядок несення та проходження військової служби ОСОБА_2 на посаді помічника начальника центру -начальника фінансово-економічного відділу 124 ЦЗП ЗС України, всупереч вимогам ст.401 КК України, безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.5 ст.191 КК України.

Призначене покарання, вважає несправедливим та таким, що не узгоджується з матеріалами кримінальної справи та нормами кримінального законодавства України.

Захисник ОСОБА_1 в поданій апеляції просить оскаржуваний вирок скасувати, а справу відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Вважає вирок суду упередженим та необґрунтованим, а наведені доводи вироку суду відносно ОСОБА_2 щодо його вини, прямо вказують на однобічність і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що супроводжувалось неповнотою досудового та судового слідства, порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вказує на те, що судом проігноровані вимоги кримінально-процесуального законодавства та вимоги конституційних принципів прав і свобод людини, а наведені висновки та доводи вироку суду вказують на однобічний не об'єктивний аналіз матеріалів кримінальної справи та доказів вини підсудного. Залишені поза увагою покази ОСОБА_2 та покази його прямого начальника по військовій службі -начальника 124 ЦЗП ОСОБА_7, які вони давали на досудовому слідстві та в суді про обставини, які зобов'язували їх інформувати вищестоящий орган Головне фінансове управління ЗС України листом від 02.06.2009 року.

Не взяті судом до уваги правова оцінка і прийняті рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками ст.366 КК України відносно ОСОБА_2 та відносно начальника 124 ЦЗП ОСОБА_7 за ознаками ст.ст.423,425,366 КК України по зазначених обставинах.

Незважаючи на те, що досудовим слідством при прийнятті правового рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_7 були відкинуті всі доводи щодо їх корисливих мотивів, однак суд упереджено їх не враховує і при цьому у висновках та доводах вироку на них посилається, без посилання на конкретні докази, якими було б підтверджено, що ОСОБА_2 умисно сприяв не встановленим особам на безпідставне збільшення кошторису 124 ЦЗП по КЕКВ 1133 в червні-липні 2009 року.

Така позиція суду, вказує на невідповідність висновків вироку суду зібраним матеріалам кримінальної справи та дослідженим доказам в суді.

Не може бути визнано вирок суду законним, якщо цілеспрямовано та упереджено органом досудового слідства на стадії досудового слідства та судом під час розгляду справи залишаються по за розглядом належні докази, якими виправдовуються дії ОСОБА_2, та у такий же спосіб приховуються обставини і докази, які вказують, що незаконне заволодіння коштами у сумі 950000 гривень 31.07.2009 року іншими особами, дії яких судом не перевіряються, не встановлюються і не з'ясовуються.

Постановлений вирок у даній справі тільки сприяє невстановленим особам уникнути кримінальної відповідальності, шляхом перекладання судом всієї вини на військовослужбовця ОСОБА_2

Захисник ОСОБА_3 в поданій апеляції просить оскаржуваний вирок скасувати, а справу відносно ОСОБА_2 закрити.

В обґрунтування вказує на те, що досліджені судом докази вказують на те, що пред'явлене обвинувачення і вирок суду ґрунтуються на припущеннях слідства, не містять всебічного, повного та неупереджуванного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.132 КПК України, у постанові про притягнення як обвинуваченого має бути зазначено злочин, у вчинення якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, а згідно з ч.1 ст.334 цього кодексу, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити, окрім іншого, формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, із зазначенням способу вчинення злочину та наслідків від нього, а також форми вини і мотивів злочину. Саме ці вимоги кримінально-процесуального закону ні органом досудового слідства, ні судом не виконано.

Так у постанові слідчого про зміну та доповнення обвинувачення вказано на те, які нормативні матеріали у своїй професійній діяльності ОСОБА_2 повинен був знати, але їх порушив, скерувавши на того підрозділу МО України заявку про збільшення кошторису 124 ЦЗП. Але це не була заявка встановленої форми, а інформаційне повідомлення, навіть із припущеннями, не може слугувати підставою для виділення коштів, тим більше що за це виділення до кримінальної відповідальності не притягнуто жодної особи. Не можна такий лист/заявку вважати особистим листом майора, напевно що цей папір слід пов'язувати не інакше, як з юридичною особою -124 ЦЗП.

Покази ОСОБА_2 і свідків, як на слідстві, так і в суді про те, що всі необхідні реквізити судових документів були належним чином оформлені, а що вони є недійсними на той час вони не знали і не здогадувались, - не спростовано.

Також не доведено умисел ОСОБА_2 на розтрату грошових коштів та корисний мотив його дії, що є обов'язковим для такого складу злочину.

Для злочину з матеріальним складом необхідно з об'єктивної сторони встановлення не тільки діяння, але і суспільно небезпечних наслідків. З огляду на те, що в справі немає нестачі коштів, слід вважати недоведеною і цю частину складу злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, та виступ захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які заперечили апеляцію прокурора та підтримали свої апеляції, виступ прокурора Верцімаги М.О. на підтримання апеляції прокурора та заперечення апеляцій засудженого та його захисників, провівши судове слідство у визначеному об'ємі, вивчивши матеріали справи та обговоривши наведені доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.191 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Як достовірно встановлено в справі, ОСОБА_2 на підставі наказу Командувача ЗахОК № 107 від 05.06.2003 року призначений на посаду помічника начальника центру-начальника фінансово-економічного відділу 124 Центру забезпечення продовольством і зберігання техніки та майна продовольчої служби та проходив службу на вказаній посаді у військовому званні «майор». У відповідності до вимог ст.ст.82-84, 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник фінансово-економічного відділу зобов'язаний організувати та вести фінансове господарство, додержуватись фінансової дисципліни, забезпечити контроль за витрачанням коштів, забезпечити збереження грошових документів та інше. Згідно своїх посадових обов'язків,затверджених наказом начальника 124 ЦЗП від 24.11.2008 року та відповідно до наказу Міністра Оборони України від 28.10.2006 року № 625 «Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України»майор ОСОБА_2 несе відповідальність за стан фінансового господарства,забезпечення коштами потреб центру, своєчасне виконання зобов'язань перед державним бюджетом. Згідно п.3.3.2 Положення про фінансове господарства та своїх службових обов'язків ОСОБА_2 зобов'язаний: організувати і вести фінансове господарство частини, забезпечити своєчасне і правильне планування та витребування коштів, дотримуватись фінансової дисципліни, ощадливо ставитись до державних коштів, організувати облік виконання кошторисів доходів та видатків; підписувати чеки та доручення до органу казначейства та установи банку, заявки на грошові кошти, платіжні, розрахунково-платіжні відомості, вести службове листування з фінансових питань; доповідати командиру військової частини про одержання готівки; вживати заходи щодо недопущення нестач, незаконного використання грошових коштів, порушень чинного законодавства; здійснювати контроль за дотриманням касової, фінансової дисципліни. Відповідно п. 3.3.4 Положення про фінансове господарство та Розділу 4 п.п. 2, 6 службових обов'язків ОСОБА_2 несе відповідальність за прийняття до виконання і оформлення документів по операціях, які суперечать встановленому порядку приймання, та йому забороняється приймати до виконання документи на операції, що суперечать вимогам законодавчих та інших нормативних актів, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним особам і громадянам.

13.02.2009 року Департаментом фінансів Міністерства оборони України для 124 ЦЗП на 2009 рік затверджений кошторис, в якому не передбачалось видатків на виплату грошової компенсації за продовольче забезпечення, кредиторської заборгованості у 124 ЦЗП по виплаті компенсації за продовольчий пайок перед військовослужбовцями центру не було.

В травні-червні 2009 року до ОСОБА_2 в приватному порядку, без попередньої реєстрації будь-яких документів у діловодстві Центру, звернулись сторонні особи, які не проходили військову службу у 124 ЦНЗ з приводу звернення до виконання винесених на їх користь рішень про виплату центром компенсації за неотриманий продовольчий пайок.

02.06.2009 року ОСОБА_2, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог п.п. 5.25, 5.26 Положення про фінансове господарство, діючи в інтересах третіх осіб, вчинив умисні дії, спрямовані на безпідставне збільшення кошторису 124 ЦЗП за КЕКВ 1133 «Продукти харчування»для забезпечення проведення у подальшому незаконної виплати зазначеним особам склав заявку довільної форми, у якій надав недостовірну інформацію, що нібито виконавча служба м. Львова зобов'язує 124 ЦЗП на виконання рішень судів в червні 2009 року виплатити компенсацію за неотриманий продовольчий пайок, а в іншому разі, в липні 2009 року буде накладено арешт на рахунки центру для примусового виконання судових рішень. Порушуючи вищезазначені вимоги Положення про фінансове господарство, ОСОБА_2 не направив виготовлену ним заявку до виконавця програми «продовольче забезпечення»- Центральному управлінню продовольчого забезпечення тилу Командування сил підтримки Збройних Сил України, а скерував її у Головне фінансово-економічне управління Збройних Сил України, вказавши визначену ним на власний розсуд суму 2780460 грн., яка не була підтверджена документами чи розрахунками.

Окрім цього, ОСОБА_2 було достовірно відомо, що станом на червень 2009 року в 124 ЦЗП рішень суду з приводу стягнення компенсації за неотриманий продовольчий пайок, позовних заяв та викликів до суду з даного приводу не надходило, рахунки Центру органами державної виконавчої служби не арештовувались та виконавче провадження про примусове виконання рішень суду про стягнення не відкривалось.

14.07.2009 року Головним фінансово-економічним управлінням Збройних Сил України на підставі розподілів №170 та №174 Державного департаменту закупівель Міністерства оборони України та з врахуванням вищевказаної заявки від 02.06.2009 року, поданої ОСОБА_2 по КЕКВ 1133 «Продукти харчування», на розрахунковий рахунок Центру перераховано грошові кошти, в сумі 950000 грн., однак у відповідності до п.5.6 Положення про фінансове господарство ОСОБА_2 в процесі фінансового планування відповідно до своїх повноважень, зобов'язаний забезпечити законне та ефективне використання відхилених у його розпорядження коштів.

Реалізуючи свій умисел на здійснення протиправної виплати з каси 124 ЦЗП грошей в якості компенсації за продовольчий пайок, в липні 2009 року ОСОБА_2 отримав у приватному порядку від сторонніх осіб, які не проходили службу в Центрі, постанову суду № 2-а-59/2009р. від 19.01.2009 року та виконавчий лист № 2-а-59/2009р. від 12.02.2009 року, що не приймались та не видавались у передбаченому законом порядку судовими органами на території України.

Про отримані документи він доповів тимчасово виконуючому обов'язки начальника 124 ЦЗП підполковнику ОСОБА_5 та за його рішенням був визначений відповідальним виконавцем, щодо вжиття заходів з ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів, проте в порушення п.п. 1.4, 4.5, 4.7 Інструкції з організації представництва інтересів військової частини під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів, затвердженої наказом Міністра оборони України від 14.12.2007 року №686, не забезпечив реєстрацію виконавчих документів в журналі реєстрації вхідних документів та в журналі обліку виконавчих документів, від юрисконсульта центру отримані документи приховав та жодних заходів для оскарження постанови суду №2-а-59/2009р. від 19.01.2009 року, яка не приймалась та не видавалась у передбаченому законом порядку судовими органами на території України, не вжив.

На вимогу ОСОБА_2 у фінансово-економічному відділі 124 ЦЗП виготовлено платіжне доручення №274 від 31.07.2009 року та заявка на видачу готівки, які він разом з вказаним судовим рішенням та виконавчим листом, що не приймались та не видавались у передбаченому законом порядку судовими органами на території України, подав в Управління державного казначейства у Залізничному районі м. Львова, як підставу для отримання готівки.31.07.2009 року ОСОБА_2 разом із касиром ОСОБА_6 отримав в установі обслуговуючого банку готівку, в сумі 950000 грн., які були поміщені в касу 124 ЦЗП.

Продовжуючи зловживати своїм службовим становищем, ОСОБА_2, цього ж дня, усунув підлеглу-касира ОСОБА_6 від видачі готівки, при цьому акт про результати перерахування і передавання цінностей, як це передбачено п.4.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 року № 637, не склав і командира про це не повідомив. В цей же день ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, особисто здійснив виплату 950000 грн. стороннім особам, які не проходили службу у 124 ЦЗП і не перебували на продовольчому забезпеченні, про що склав роздавальну відомість № 64.

За вказівкою ОСОБА_2 у касовій книзі та інших фінансово-звітних документах підлеглими йому працівниками було внесено відповідні записи про видачу вищевказаної суми, що він засвідчив своїм підписом. Тим самим, ОСОБА_2 в порушення вимог п.1.18 Положення з бухгалтерського обліку в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №363 від 21.06.2007 року, безпідставно списав з обліку бюджетні кошти за КПКВ 2101020/3 КЕКВ 1133 ст.0430 в сумі 950000 грн. як такі, що виплачені по рішенню суду №2-а-59/2009 року від 19.01.2009 року та виконавчому листі №2-а-59/2009 року від 12.02.2009 року, оскільки офіційно таке рішення суду та виконавчий лист у 124 ЦЗП не надходила та судами України не приймались, чим вчинив розтрату чужого майна бюджетних коштів, в сумі 950000 грн., що перебувало у його віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах

На досудовому слідстві, в суді першої інстанції, апеляційному суді, засуджений заперечив вину та пояснив, що з 1999 року він проходить військову службу на посадах у фінансово-економічних службах і відділах установ та організацій Міністерства оборони України, з 2003 року проходить військову службу на посаді помічника начальника центру-начальника фінансово-економічного відділу 124 Центру забезпечення продовольством і зберігання техніки та майна продовольчої служби. 02.06.2009 року він склав інформаційний лист на адресу начальника Головного фінансово-економічного управління Збройних Сил України полковника ОСОБА_13 Документів, які б слугували підставою для складання даного запиту у нього не було, а тому ним не складено і не направлено відповідних розрахунків та заявок до відповідального виконавця програми «продовольче забезпечення», 2 780 460 грн., яку він вказав у листі від 02.06.2009 року визначив на власний розсуд. В липні 2009 року він отримав від представника колишніх військовослужбовців судове рішення та виконавчий лист про задоволення їх позову по виплаті компенсації за неотриманий продовольчий пайок і стягнення з 124 ЦЗП 950.000 грн. за цим рішенням. Про отримання судових документів він доповів виконувачу обов'язків начальника 124 ЦЗП ОСОБА_5, у дійсності отриманих судових документів в останнього сумніву не викликало. В середині липня 2009 року йому стало відомо, що на розрахунковий рахунок 124 ЦЗП надійшли кошти, в сумі 950.000 грн. 30.07. 2009 року він оформив платіжне доручення та заявку на видачу готівки, які підписав у ОСОБА_5 разом з іншими документами необхідними для пред'явлення в Управлінні державного казначейства у Залізничному районі м. Львова.31.07.2009 року кошти, в сумі 950.000 грн. отримала касир ОСОБА_14 в установі банку в його присутності. 31.07.2009 року з 14.00. год. до 18.00 год. він особисто провів виплату та видачу вищевказаних коштів. Кому саме видав грошові кошти, в розмірі 950.000 грн., він не пригадує, однак йому відомо, що видав 14 особам, які не проходили військову службу у 124 ЦЗП. Визнає, що заборгованості по виплаті компенсації за продовольчий пайок у 124 ЦЗП за період 2007-2009 років не було. Лист від 02.06.2009 року у Головне фінансово-економічне управління ним направлявся в зв'язку з тим, що напередодні були усні запити від колишніх військовослужбовців, які не проходили службу у 124 ЦЗП, щодо отримання компенсації за продовольчий пайок. Ним було зроблено припущення про звернення осіб до виконання судових рішень 124 ЦЗП, проте, визнає, що у діловодстві 124 ЦЗП ніякі документи стосовно компенсації за продовольчий пайок ним не реєструвалось. Для надання вагомості листу /заявки на видачу грошей/ ним зазначено, що в липні 2009 року на рахунки 124 ЦЗП може бути накладено арешт. Однак не знає, чому не зареєстроване отримане ним судове рішення в журналі обліку вхідних документів та в журналі обліку виконавчих документів 124 ЦЗП, поскільки реєстрація вхідних та вихідних документів по 124 ЦЗП не входить в його обов»язки. Окрім цього, зазначив, що під час перебування його на посаді в 124 ЦЗП інших випадків, крім виплати компенсації за неотриманий продовольчий пайок в сумі 950.000 грн. не було, довідок-розрахунків сум заборгованості за неотримане продовольче забезпечення будь-яким особам він не видавав. Складений ним лист за вих. № 932 від 02.06.2009 року фактично є не заявкою на виділення грошей, а є зверненням інформаційного характеру про виділення коштів, з метою попередження загрози накладення арешту державною виконавчою службою на рахунки 124 ЦЗП.

У сукупності з іншими зібраними у справі доказами суд належно оцінив такі показання ОСОБА_2, ґрунтуючись на повному і всебічному розгляді всіх обставин справи, і правильно визнав їх такими, що не відповідають дійсності та взяв за основу вироку показання свідків, які підтверджуються іншими доказами.

Так свідок ОСОБА_7, показання якого всебічно перевірялися в судовому засіданні ствердив, що працює начальником 124 центру забезпечення продовольством і зберігання техніки та майна продовольчої служби, позовні заяви про стягнення компенсації за продовольчий пайок, чи викликів до суду в 2009 році до 124 ЦЗП не надходило. Затвердженим на 2009 рік кошторисом в 124 ЦЗП не було передбачено видатків на виплату грошової компенсації за продовольчий пайок. В червні місяці 2009 року на підставі доповіді ОСОБА_2 про можливе звернення до виконання судових рішень про виплату 124 ЦЗП компенсації за продовольчий пайок, ним був підписаний лист від 02.06.2009 року за вих.№ 932, складений ОСОБА_2 на адресу Головного фінансово-економічного управління про виділення коштів за КЕКВ 1133 «Продукти харчування»на суму 2780460 грн. Також з доповіді ОСОБА_2 йому стало відомо про можливе накладення арешту на рахунки 124 ЦЗП. Після прибуття його 12.08.2009 року з відпустки, ОСОБА_2 доповів про здійснення останнім 31.07. 2009 року виплати 950.000 грн. за судовим рішенням та виконавчим листом. Осіб, яким ОСОБА_2 виплатив грошові кошти, він не знає, оскільки вони не проходили службу в 124 ЦЗП.

Свідок ОСОБА_15 ствердив, що в липні 2009 року проходив військової служби на посаді начальника відділу представництва в юрисдикційних органах Правового департаменту Міністерства оборони України, згідно наказу Міністра оборони України від 18.01.2010 року №13 «Про призначення службового розслідування»приймав участь в проведенні службового розслідування стосовно незаконної виплати у 124 ЦЗП 950.000 грн. В ході службового розслідування ним встановлено та комісією підтверджено, що майор ОСОБА_2 порушив п.п.3.3., 5.25., 5.26 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 28.10.2006 року № 625, в частині незабезпечення неухильного дотримання фінансової дисципліни, належного рівня ведення фінансового господарства та організації і правильного ведення бухгалтерського обліку в 124 ЦЗП та полягає в тому, що ОСОБА_2 не забезпечено своєчасне і правильне планування та витребування коштів на потреби центру, неналежно оформив документи стосовно внесення змін до кошторису за відсутності будь-яких певних документів, що підтверджували б законність такого перерахування, покладені на нього обов'язки щодо організації та правильного ведення бухгалтерського обліку не виконав, в зв»язку з чим 31.07.2009 року безпідставно виплатив 950.000 грн. 14 особам, які не проходили службу в 124 ЦЗП, як компенсацію за продовольчий пайок.

Ці показання підтверджуються повідомленням начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 06.01.2011 року за № 98 від 06.01.2011 року, в 2008-2010 роках у Залізничний відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції будь-які виконавчі документи про стягнення з 124 ЦЗП компенсації за продовольчий пайок не надходили, такі стягнення не проводились та арешт на рахунки 124 Центру не накладався / т.5 а.с.37/

Згідно висновку службового розслідування, призначеного наказом Міністра Оборони України від 18.01.2010 року №13 /т.6 а.с.1-146/ вбачається, що в ході розслідуванням встановлено, що 02.06.2009 року начальник 124 ЦЗП підполковник ОСОБА_7 та помічник начальника центру -начальник фінансово-економічного відділу центру майор ОСОБА_2 направили до начальника Головного Фінансово-економічного управління Збройних Сил України полковника ОСОБА_13 листа за вих. № 932 про виділення коштів на виплату компенсації за продовольчий пайок згідно судових рішень (КЕКВ 1133, ст. 0430) на суму 2 780 460 грн.

Доводи ж апеляції засудженого та захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3 на невідповідність висновків вироку суду зібраним матеріалам кримінальної справи та дослідженим доказам в суді, є надуманими та спростовуються показами свідків, протоколом вилучення та іншими наведеними вище доказами.

Як видно із матеріалів досудового слідства і протоколу судового засідання, органи слідства і суд дослідили у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення, а тому наведені засудженим та захисниками в апеляціях доводи про неповноту, однобічність та необ'єктивність при розслідуванні справи та її розгляді в суді є необґрунтованими.

Також при перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку, про що порушується питання в апеляціях.

На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст.67 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у розтраті чужого майна, яке перебувало у його віданні шляхом зловживання службовим становищем, в особливо великих розмірах і правильно кваліфікував його дії за ч.5 ст.191 КК України.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції, відповідно до положень ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного.

Доводи апеляції прокурора про те, що невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_2, яке хоча й не виходить за межі, встановлені ст.191 ч.5 КК України, але за своєю мірою покарання є явно несправедливим внаслідок м'якості, а тому відповідно до п.5 ч.1 ст.367 КПК України є підставою для скасування вироку, на думку колегії суддів, є надуманими.

Відповідно до положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Доводи апеляції, що обране судом першої інстанції покарання, є занадто м'яким та не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, є безпідставними та не приймаються до уваги.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що постановлений по справі вирок щодо ОСОБА_2, в тому числі і в частині призначеного покарання, є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування та постановлення нового вироку для призначення більш суворого покарання, не має, а тому і апеляція прокурора до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 7 серпня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції прокурора у справі ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3, -без задоволення.

Судді:

Грищук В.О. Галин В.П. Танечник І.І.