Рішення № 27247402, 17.10.2012, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 2/543/1282/12

543/3840/12

РІШЕННЯ

Іменем України

17 жовтня 2012 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Дуровій Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидово цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, до ДП «Селидіввугілля»ВП «Шахта Курахівська»про стягнення заборгованості по заробітній платі, оплаті лікарняних, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, компенсації заробітної плати відповідно до індексу інфляції і відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_2 до ДП «Селидіввугілля»ВП «Шахта Курахівська»про стягнення заборгованості по заробітній платі, оплаті лікарняних, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, компенсації заробітної плати відповідно до індексу інфляції і відшкодування моральної шкоди. В позові та в уточненні до нього зазначив, що він з 10.11.2008 р. по 06.11.2010 р. працював на ш.Курахівська. При звільнені розрахунок з ним проведений не був. Тому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки в сумі 11059, 20 коп., 10000 грн. моральну шкоду, спричинену порушенням законних вимог шахтаря-інваліда.

Позивач у судове засідання не зявився, про день слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про день слухання справи повідомлявся належним чином. Надав заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про день слухання справи повідомлявся належним чином, надав заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутності. Уточнені позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення в яких зазначив, що ОСОБА_2 працював на ш.»Курахівська»та був звільнений 06.11.2010 р. за власним бажанням. Заборгованість по заробітній платі на момент звільнення складала 620,52 грн.(заробітна плата за листопад 2010 р.). Дана заборгованість була погашена 29.12.2010 р., а тому середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 11059,20 грн. не підлягає стягненню, виходячи з позиції Пленуму ВСУ, практики Апеляційного суду та Вищого спеціалізованого суду України, згідно з чим розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2. не може бути визначений більше, ніж 620,52 грн. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то, згідно до п.3 Постанови ВСУ № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»моральна шкода це витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань. Позивачем не надано жодних доказів спричинення йому моральних страждань , в звязку з чим вважає, що ці вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, дослідивши представлені докази в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), суд встановив наступне.

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що станом на 27.12.2010 г. (дата подання позову), сума заборгованості по заробітній платі склала 620,52 грн. (заробітна плата за листопад 2010 р.) 28,29 грудня 2010 р. дана сума перерахована в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1934 від 28.12.2010 р. (404,97 грн.) і № 1001 від 29.12.2010 р. (215,55 грн.).

Право за своєчасне отримання винагороди за працю (ст. 43 Конституції України) захищається законом.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строк, встановлений колективним договором, але не менш двох разів на місяць через проміжок часу, який не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобовязаний у день звільнення видати робітнику належним чином оформлену трудову книжку та здійснити з ним розрахунок в строки, вказані у ст. 116 КЗпП, яка передбачає, що при звільненні робітника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення. Якщо робітник в день звільнення не працював, то вказані суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим робітником вимоги про розрахунок.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації сум в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в ньому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Відповідачем не надані будь-які докази щодо відсутності його вини в невиплаті позивачу заробітної плати.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні визначається з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"від 8 лютого 1995 року № 100. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з п.8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати»нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин) Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати на фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Середньоденний заробіток позивача, згідно довідки № 112 від 02.02.2011 р. становить 230,40 грн. Починаючи з дня, що є наступним після звільнення тобто з 07.11.2010 р. і до дня здійснення розрахунку, пройшло 48 робочих дня, тому середній заробіток за цей період становить 230,40*48=11059,20 грн.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирiшення трудового спору безпосередньо до районного, районного у мiстi, мiського чи мiськрайонного суду в тримiсячний строк з дня, коли вiн дiзнався або повинен був дiзнатися про порушення свого права, а у справах про звiльнення - в мiсячний строк з дня вручення копiї наказу про звiльнення або з дня видачi трудової книжки.

У разi порушення законодавства про оплату працi працiвник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробiтної плати без обмеження будь-яким строком.

Остаточний розрахунок при звільнені з позивачем був проведений 28.29 грудня 2010 р. Позивач звернувся до суду із позовом 20.01.2011 р., таким чином строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не порушено.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд, відповідно до положень ЦПК України враховує суму заборгованості по заробітній платі, на яку позивач має право (620,52 грн.), частку, яку вона становить у заявлених вимогах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, та вважає можливим визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку в 11059,20 грн., що буде відповідати завданням як цивільного судочинства, визначеним ст.1 ЦПК України, а саме справедливому розгляду цивільних справ, так і засадам цивільного законодавства, які визначені ст.3 ЦК України, а саме: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується строк позовної давності три місяці. З матеріалів справи вбачається, що позивач не пропустив строк позовної давності щодо звернення до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди.

У рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 р. зазначено, що право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, у статті 23 якого встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта, пята).

Подальше регулювання інституту моральної шкоди визначено в окремих законах. Так, право на відшкодування моральної шкоди закріплено, зокрема, в законах України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, „Про інформацію, „Про авторське право і суміжні права, „Про захист прав споживачів, „Про телебачення і радіомовлення, „Про протидію торгівлі людьми, „Про телекомунікації, „Про жертви нацистських переслідувань.

Аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку, що інститут моральної шкоди має міжгалузевий характер, а тому особливості його застосування можуть встановлюватися галузевим законодавством.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 2371 Кодексу, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті не встановлено.

Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором.

У Цивільному кодексі України гарантується право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу і встановлюється відшкодування моральної (немайнової) шкоди як один із способів захисту цивільних прав та інтересів (частина перша, пункт 9 частини другої статті 16).

Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і Кодексом підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному звязку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

Виходячи з наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, суд не находить можливим, оскільки така грошова сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача.

З огляду на вищевикладене, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 200 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

У відповідності зі ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно зі ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 11059,20 грн., та моральної шкоди в сумі 200 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 58-60, 79, 88, 213, 215, 367 ЦПК України, ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, п.п. 1, 2, 3, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100 з наступними змінами до нього, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, до ДП «Селидіввугілля»ВП «Шахта Курахівська»про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля»ВП «Шахта Курахівська» на користь ОСОБА_2:

-11059 (одинадцять тисяч пятдесят девять) грн.. 20 коп. - середній заробіток за дні затримки;

-200 (двісті) грн.. 00 коп. моральна шкода.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля»ВП «Шахта Курахівська» судовий збір в доход держави у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. на розрахунковий рахунок 31215206700070, отримувач державний бюджет м.Селидове, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 34686427, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя