Рішення № 26945174, 22.10.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2358/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників:

від прокуратури: Чалий М.Г. (за довіреністю №902 від 12.10.2012р.);

від позивача: Чернишова О.Т. (за довіреністю №1 від 03.09.2012р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Військового прокурору Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, в особі Військової частини 3014;

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "ТІРА"

за участю Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України

про стягнення 26440,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 10.08.2012 року Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, заявленою в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, в особі Військової частини 3014 до відповідача - Селянського (фермерського) господарства "ТІРА", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Військової частини 3014 заборгованість за договором від 10.08.2011р. №8 на загальну суму 27422,48 грн., з яких, 24648,00 грн. -заборгованість за надані послуги по прибиранню та 2774,48 грн. -пеня.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що на підставі укладеного між Військовою частиною 3014 та Селянським (фермерським) господарством "ТІРА" договору про надання послуг з прибирання сміття та боротьбі із забрудненням №8 від 10.08.2011р. Військовою частиною 3014 було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим відповідач за послуги надані у період з серпня по жовтень 2011 року у повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість. При цьому, з огляду на те, що укладення військовою частиною 3014, яка входить до складу Міністерства внутрішніх справ України, даного договору має на меті отримання додаткових джерел фінансування виключно на виконання покладених на неї державою функцій, а невиконання умов такого договору завдає шкоду майновим інтересам Міністерства внутрішніх справ, а, отже, й майновим інтересам держави, на підставі ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України „Про прокуратуру" Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2012 року суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом було порушено провадження по справі №5017/2358/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

У судовому засіданні 05.09.2012 року прокурор надав до суду заяву (вх. ГСОО № 27226/2012 від 05.09.2012р.), в порядку ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив суд вжити заходи до забезпечення його позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на розрахунковому рахунку №26007003881001 в КБ Аккордбанк та на майно відповідача, що знаходиться за адресою: с. Миколаївка, Тарутинський р-н, Одеська обл.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову позивач посилається на те, що факт ухилення відповідача від виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем свідчить про можливість зняття відповідачем грошових коштів з своїх рахунків, що в подальшому може привести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

В судовому засіданні 05.09.2012р. судом було розглянуто дане клопотання та відмолено у його задоволенні з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданого клопотання та жодним чином не доведено підстав неможливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів. Так, всі обґрунтування позивача базуються лише на припущенні позивача щодо можливого зняття відповідачем коштів зі своїх банківських рахунків, між тим, жодних доказів, підтверджуючих можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення позивачем не надано. У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача та вказане майно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2012 року, приймаючи до уваги нез'явлення прокурора та представника відповідача у судове засідання, від яких не надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, враховуючи невиконання повністю прокурором та сторонами вимог ухвали суду, а також у зв'язку з заявленим представником позивача клопотанням про відкладення розгляду справи, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 22.10.2012р. Крім того, даною ухвалою суду, за клопотанням представника позивача, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів - до 25.10.2012 року.

У судовому засіданні 22.10.2012р. прокурор Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України повідомив суд про вступ у дану справу, в порядку ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, про що надав відповідне клопотання (вх. ГСОО № 3196/2012 від 22.10.2012р.). При цьому, прокурор повідомив, що воєнні прокуратури ліквідовано та згідно з наказом №12гн від 12.07.2012р. Генерального прокурора України, утворені спеціалізовані прокуратури, зокрема, Одеську прокуратуру з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України.

У судовому засіданні 22.10.2012р. представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог (вх. ГСОО №31965/2012 від 22.10.2012р.), оскільки при складанні позовної заяви у визначені розміру пені було допущено помилку, в зв'язку з чим, Військова частина 3014 просить суд стягнути з відповідача 24648,00 грн. заборгованість за надані послуги по прибиранню та 1792,70 грн. пені. Крім того, у зазначеній заяві позивач просив суд, в порядку ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення виконання рішення накласти арешт на майно і розрахункові рахунки відповідача у межах суми заборгованості. При цьому, представник Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України у даному судовому засіданні заявлені позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог вх. ГСОО №31965 від 22.10.2012р. підтримав, а також наполягав на задоволені клопотання позивача заявленого в порядку ст. 67 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 22.10.2012 року клопотання про забезпечення позову, в порядку ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовив у його задоволенні, виходячи з того, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданого клопотання та жодним чином не доведено підстав неможливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 18.09.2012 року. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи "по юридическому адресу не проживает", суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено матеріалами справи, між Селянським (фермерським) господарством "ТІРА" (замовник) та Військовою частиною 3014 (виконавець) був укладений договір про надання послуг з прибирання сміття та боротьбі із забрудненням №8 від 10.08.2011р. (надалі -договір), предметом якого є надання послуг з прибирання сміття та боротьба із забрудненням (код 90.00.3) силами виконавця на території замовника за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, с. Надлиманське, вул. Леніна, 139, без матеріальної відповідальності.

Умовами п.п. 2.1.1 договору встановлено обов'язок виконавця виділяти особовий склад в кількості десять військовослужбовців, одного з яких призначити старшим (у подальшому -особовий склад виконавця) -понеділок-п'ятниця -з 09.00-18.00 з перервою на обід з 13.00-14.00 та суботу з 9.00-13.00 для надання послуг з прибирання сміття та боротьби із забрудненням.

Положеннями п.п. 3.1.1 договору передбачено обов'язок замовника здійснювати оплату наданих виконавцем послуг в порядку і строки, визначені у договорі.

Відповідно до п. 4.1 договору, за надані послуги замовник розраховується з виконавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (на підставі наданих виконавцем рахунків) протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами акту наданих послуг (виконаних робіт).

Згідно умов п. 4.2 договору, вартість послуг по прибиранню сміття та очищенню території одним військовослужбовцем за одну годину становить -8,00 грн.; вартість послуг по прибиранню сміття та очищенню території за місяць орієнтовно становить 14720,00 грн.

У відповідності до п. 4.4 договору, акти наданих послуг та табелі робочого часу на кожного військовослужбовця погоджуються сторонами. У випадку наявності у замовника зауважень до акту, він має право викласти окрему думку до даного акту.

Згідно п. 8.7 даний договір дійсний з 10.08.2011р. та діє до 31.12.2011р.

На виконання умов вищезазначеного договору, за період з серпня по жовтень 2011 року включно, Військовою частиною 3014 надано, а Селянським (фермерським) господарством "ТІРА" прийнято послуги з прибирання сміття на об'єкті відповідача, який розташовано за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, с. Надлиманське, вул. Леніна, 139 загальною вартістю 31648,00 грн., що підтверджується затвердженими відповідачем табелями використаного робочого часу за відповідний період (а.с. 13, 16, 19), а також підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами виконаних робіт про надання послуг з прибирання сміття та боротьби із забрудненням (а.с. 11, 14, 17). При цьому, відповідно до відомостей зазначених у даних актах -претензій між сторонами немає. Крім того, з огляду на підписані між сторонами акти виконаних робіт за договором №8 від 10.08.2011р. позивачем були виставлені Селянському (фермерському) господарству "ТІРА" до сплати рахунок №08 ФС від 31.08.2011р. на суму 9600,00 грн., рахунок №18 ФС від 30.09.2011р. на суму 17472,00 грн. та рахунок №30/1 ФС від 31.10.2011р. на суму 4576,00 грн., що загалом становить 31648,00 грн.

Як встановлено матеріалами справи, 06.09.2011р. Селянським (фермерським) господарством "ТІРА" було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 7000,00 грн. в якості сплати вартості послуг з прибирання сміття та боротьби із забрудненням за серпень 2011 року, що підтверджується випискою банку за відповідний період та зазначеного в ній призначення платежу. При цьому, як зазначає позивач, інших платежів відповідачем за спірний період не здійснено.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір про надання послуг з прибирання сміття та боротьба із забрудненням на території замовника за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, с. Надлиманське, вул. Леніна, 139, згідно з яким позивач зобов'язався надавати послуги відповідного характеру, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами акту наданих послуг (виконаних робіт).

За результатами розгляду справи, судом встановлено, що відповідач порушив виконання взятих на себе зобов'язань, а саме не в повному обсязі розрахувався за фактично надані послуги з прибирання сміття за період з 01.08.2011р. по 31.10.2011р., в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за договором про надання послуг з прибирання сміття та боротьбі із забрудненням №8 від 10.08.2011р. у розмірі 24648,00 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність заборгованості перед ТОВ "Терібор" та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 24648,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Умовами п. 5.6 договору, у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного баку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 1792,70 грн. встановив, що при здійсненні даного розрахунку позивачем допущено помилку у визначені періоду виникнення заборгованості у відповідача, зокрема при нарахуванні пені за порушення терміну сплати вартості наданих послуг у вересні 2011р., так, позивачем розрахунок здійснено з 04.10.2011р., тоді як вірно з 06.10.2011р. (п. 4.1 договору №8 від 10.08.2011р.), а також не вірно визначено розмір подвійної облікової ставки НБУ в день.

Враховуючи вищевикладене, суд зробив власний розрахунок пені та встановив, що розмір зазначених санкцій перевищує суму заявлену до стягнення позивачем. При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену до стягнення позивачем суму пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 24648,00 грн., пені у розмірі 1792,70 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ТІРА" (68535, Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Миколаївка, ід. код 22501820) на користь Військової частини 3014 (65063, м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 7, ід. код 37760707) 24648/двадцять чотири тисячі шістсот сорок вісім/грн. заборгованості, 1792/одна тисяча сімсот дев'яносто дві/грн. 70 коп. пені.

3.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ТІРА" (68535, Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Миколаївка, ід. код 22501820) до Державного бюджету України (п/р 31210206783008 отримувача коштів ГУ ДКСУ в Одеській області, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050»), символ звітності банку 206, код за ЄДРПОУ отримувача 37607526) 1609/одну тисячу шістсот дев'ять/грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 29.10.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.