Ухвала суду № 26512955, 11.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 р. Справа № 106777/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Довгої О.І.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську Івано - Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у адміністративній справі № 2а-2191/11/0970 за адміністративним позовом ПП «Солід» до Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську Івано- Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство «Солід» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001512302, №0000522303, №0001552302 та №0001151703 від 29.06.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення податкового органу базуються на висновках акту перевірки, що не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, відповідачем не враховано положення Цивільного та Господарського кодексів України, законів України: «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства".

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби №0001512302, №0000522303, №0001552302 та №0001151703 від 29.06.2011 року.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду зроблені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у апеляційній скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається на судом встановлено наступне. В період з 19.04.2011 року по 10.06.2011 року Державною податковою інспекцією в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Солід» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011 року, згідно висновків якого, констатовано порушення позивачем вимог ст. 3, ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст.203, 215, 216, 228, 664, 658 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 273536 грн., в тому числі за: 9 місяців 2009 року - в сумі 21458 грн., за 2009 рік - в сумі 130810 грн., за І квартал 2010 року - в сумі 78966 грн., за півріччя 2010 року - в сумі 120855 грн., за 9 місяців 2010 року - в сумі 142726 грн. та за 2010 рік в сумі 142726 грн.;

2) п.7.8 ст.7, п.10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 15 Закону України «Про господарські товариства» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Законом України «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році», частини 2 ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Законом України «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році», в результаті чого Товариством не нарахований та не сплачений до 30.06.2010р. до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 30 відсотків чистого прибутку станом на 31.12.2009р. в сумі 331350 грн.;

3) п.1.8 ст. 1, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (р.25 податкової декларації) в розмірі 334534 грн. (грудень 2008р. - 19079 грн., січень 2009р. - 29804 грн., лютий 2009р. - 17603 грн., березень 2009р. - 18933 грн., квітень 2009р. - 42972 грн., травень 2009р. - 19483 грн., липень 2009р. - 21388 грн., вересень 2009р. -4667 грн.. жовтень 2009р. 25274 грн., листопад 2009р. - 2835 грн.. грудень 2009р. - 7668 грн., лютий 2010р. - 5000 грн., березень 2010р.-4666 грн., квітень 2010р. - 12833 грн., червень 2010р. - 14500 грн., липень 2010р. - 15833 грн., серпень 2010р. -24500 грн., вересень 2010р. - 27497 грн., листопад 2010р. -20000 грн.), в тому числі відшкодовано на дату проведення перевірки в розмірі 202037 грн. (грудень 2008р. - 19079 грн., січень 2009р. - 29804 грн., лютий 2009р. - 17603 грн., березень 2009р. - 18933 грн., квітень 2009р. - 42932 грн., травень 2009р. - 19483 грн., липень 2009р. -21388 грн., вересень 2009р. - 4667 грн., жовтень 2009р. - 25274 грн., листопад 2009р. - 2835 грн.);

4) пп. 7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту та завищення від'ємного значення на суму 157890 грн. в таких періодах: вересень 2009р. - 17166 грн., жовтень 2009 р.- 13167 грн., листопад 2009р. - 22168 грн., грудень 2009р. - 9667 грн., січень 2010р. - 17007 грн., лютий 2010р. - 18326 грн., березень 2010р. - 27840 грн., квітень 2010р. - 16719 грн., травень 2010р. -9999 грн., серпень 2010р. - 5830 грн.;

5) п.7.1 ст.7, пп.9.3.2, пп.9.3.3 п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб», внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 198790,12 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення: № 0001512302 від 29.06.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 341920 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 273536 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 68384 грн.; № 0000522303 від 29.06.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 321701 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції в розмірі 52428 грн. на відшкодовану на момент перевірки суму ПДВ в сумі 209706 грн.).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснених операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами та виписками з банківських рахунків, на момент укладення договорів такі були платниками ПДВ. Що стосується питання розподілу чистого прибутку за 2009 рік, то акціонерами таке питання не розглядалось і відповідно рішення про виплату дивідендів не приймалось, такі не виплачувались та не нараховувались.

Колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції вірними та зазначає наступне.

Підставою для формування позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за оспорюваний період, стали правовідносини, що склалися з контрагентами ТзОВ «Іртас», ПП «Рем - Будінвест Експрес», ТзОВ «Віктор і Ко», ПП фірма «Юкос», ПП «Компанія «Галторгсервіс», ПП «Техпром-Інвест», ТзОВ «Втордеревпром».

10.07.2009р., 16.11.2009р., 27.09.2010р., 18.09.2009р., 16.11.2009р., 10.03.2009р., 22.07.2010р., 25.10.2010р. між зазначеними сторонами укладено договора купівлі-продажу, предметом по яких слугував буковий брусок та пиломатеріали обрізні букові, запасні частини до обладнання (шурупи, односекційний паливний насос, полотно пили, шліфувальні круги, дрелі, лазери, перехідники, шліфувальний папір, спіральні сверла, лаки, ножики, на опорна плита тощо.)

В акті перевірки зазначено, що ПрАТ «Солід» в рядку 04.1 Декларацій з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р. завищено валові витрати на загальну суму 1094142 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 273536 грн. Завищення валових витрат відбулося в зв'язку з тим, що в Деклараціях з податку на прибуток Товариством віднесено до складу валових витрат витрати на придбання матеріалів та запчастин до обладнання від наступних суб'єктів господарювання: ТзОВ «Втордеревпром» в сумі 439423 грн., ПП фірма «Юкос» в сумі 38339 грн., ПП «Компанія «Галторгсервіс» в сумі 54172 грн., ПП «Рем-Будінвест Експрес» в сумі 212395 грн., ПП «Техпром-Інвест» в сумі 212333 грн., ТзОВ «Іртас» в сумі 79146 грн., ТзОВ «Віктор і Ко» в сумі 58334 грн.

Підставою для викладення вищезазначених висновків в акті перевірки стали відомості, отримані ДПІ в м.Івано - Франківську від податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача ТзОВ «Втордеревпром», ПП фірма «Юкос», ПП «Компанія «Галторгсервіс», ПП «Рем-Будінвест Експрес», ПП «Техпром-Інвест» ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Віктор і Ко».

В акті перевірки № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011р. зазначено, що ПрАТ «Солід» за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р. завищено суму податкового кредиту на загальну суму 157890 грн. по наступних суб'єктах господарювання: ТзОВ «Втордеревпром» в сумі 87884,58 грн., ПП фірма «Юкос» в сумі 7667,77 грн., ПП «Компанія «Галторгсерві» в сумі 10834,46 грн., ПП «Техпром-Інвест» в сумі 35673,61 грн., ТзОВ «Іртас» в сумі 15829,10 грн.

Крім цього, в акті перевірки, зазначено, що ПрАТ «Солід» за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р. зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ, в розмірі 321701 грн. по наступних суб'єктах господарювання: ТзОВ «Втордеревпром» в сумі 13832,00 грн., в тому числі за: жовтень 2009 року в сумі 9166,00 грн. та березень 2010 року в сумі 4666,00 грн.; ПП фірма «Юкос» в сумі 7668,00 грн., в тому числі за грудень 2009 року в сумі 7668,00 грн.; ПП «Компанія «Галторгсервіс» в сумі 10835,00 грн., в тому числі за жовтень 2009 року в сумі 8000,00 грн. та за листопад 2009 року в сумі 2835,00 грн.; ТзОВ «Іртас» в сумі 5830,00 грн., в тому числі за вересень 2010 року в сумі 5830,00 грн.; ПП НВК «Декор-Інвест» в сумі 92911,00 грн., в тому числі за: грудень 2008 року в сумі 8246,00 грн.; січень 2009 року в сумі 13137,00 грн.; лютий 2009 року в сумі 17603,00 грн.; березень 2009 року в сумі 12267,00 грн.; квітень 2009 року в сумі 4167,00 грн.; травень 2009 року в сумі 11150,00 грн.; липень 2009 року в сумі 18233,00 грн.; жовтень 2009 року в сумі 8108,00 грн.; ТзОВ «Славір» в сумі 72499,00 грн., в тому числі за: грудень 2008 року в сумі 10833,00 грн.; січень 2009 року в сумі 16667,00 грн.; березень 2009 року в сумі 6666,00 грн.; квітень 2009 року в сумі 30000,00 грн.; травень 2009 року в сумі 8333,00 грн.; ТзОВ «Бук-Львів» в сумі 11960,00 грн., в тому числі за квітень 2009 року в сумі 8805,00 грн. та за липень 2009 року в сумі 3155,00 грн.; ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес» в сумі 4667 грн., в тому числі за вересень 2009 року в сумі 4667 грн.; ПП «ТК «Бізнесхолдинг» в сумі 5000,00 грн., в тому числі за лютий 2010 року в сумі 5000,00 грн.; ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» в сумі 35333,00 грн., в тому числі за: червень 2010 року в сумі 14500,00 грн.; липень 2010 року в сумі 15833,00 грн. та вересень 2010 року в сумі 5000,00 грн.; ПП «Екоенергобуд» в сумі 61166,00 грн., в тому числі за: серпень 2010 року в сумі 24500,00 грн.; вересень 2010 року в сумі 16666,00 грн. та листопад 2010 року в сумі 20000,00 грн.

Вищевказані висновки акту перевірки щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по ПДВ, крім зазначеної вище інформації щодо контрагентів позивача ґрунтуються також на тому, що: ТОВ «Славір», відповідно до отриманої відповіді ДПІ у Сихівському районі м. Львова про проведення зустрічної перевірки ТОВ «Славір» повідомило, що проведення зустрічної перевірки неможливе, оскільки підприємство знято з обліку в ДПІ 10.03.2010 року; ПП НКВ «Декорт-Інвест» присвоєно 11-ий стан платника, повідомлено, що постановою Господарського суду у Львівській області від 18.12.2009 року відкрито провадження по справі про визнання банкрутом ПП НКВ «Декорт-Інвест»; ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», відповідно до отриманої відповіді ДПІ у Залізничному районі м. Львова про проведення зустрічної перевірки ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес» з питань правових відносин з ЗАТ «Солід», повідомлено, що ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес» (дата анулювання свідоцтва платника ПДВ 18.12.2009р.), являється посередником отриманого товару, постачальник: ПП «Укртехресурс», який зареєстрований в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, однак внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; ТОВ «Бук-Львів», ліквідовано як платника ПДВ з 12.07.2010 року; ЗАТ НВП «Укзахіденерго» є посередником реалізованої продукції, а постачальником є ПП «Рем-будінвест експрес», яке здійснювало нікчемні провочини; ПП «Екоенергобуд», не знаходиться за юридичною та фактичною адресою; щодо ПП «ТК «Бізнесхолдинг» внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Таким чином, з позиції відповідача, в актах документальних перевірок по контрагенах - постачальниках позивача, а саме: ТзОВ «Іртас», ПП «Рем - Будінвест Експрес», ТзОВ «Віктор і Ко», ПП фірма «Юкос», ПП «Компанія «Галторгсервіс», ПП «Техпром-Інвест», ТзОВ «Втордеревпром», ТОВ «Славір», ПП НКВ «Декорт-Інвест», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ТОВ «Бук-Львів», ЗАТ НВП «Укзахіденерго», ПП «Екоенергобуд», ПП «ТК «Бізнесхолдинг» констатовано, що вказані суб'єкти підприємницької діяльності не могли фактично здійснювати поставку продукції на ПрАТ «Солід», оскільки в окремих із всіх названих контрагентів відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, відсутні за юридичною адресою, зняті з обліку в ДПІ, відкрито провадження у справі про банкрутство, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами та підприємством - покупцем, що відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 215, пунктів 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України свідчить про нікчемність таких угод, які в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Спірні правовідносини виникли у період: з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, тому застосуванню до них підлягають Закони України: «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», оскільки саме вони визначали правила формування спірних податків на прибуток та ПДВ за вказаний період.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 цього ж Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Підпунктом п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, поставка продукції здійснювалась відповідно до укладених договорів. Для перевірки контролюючим органам надані видаткові накладні на одержану продукцію та дані бухгалтерського обліку, що відображені в акті перевірки за № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011р.

Придбаний товар повністю оплачений, що підтверджується виписками з банківських рахунків.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Що стосується визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, ліквідація чи банкрутство самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні; на час здійснення господарських операцій, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, тому покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». При кваліфікації правочину за статтею 228 Ц України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Крім цього, в акті перевірки № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011р. зазначено, що за даними показників фінансової звітності встановлено, що згідно звіту про фінансові результати за 2009 рік, ПрАТ «Солід» отримано фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (р. 170) прибуток в розмірі 3996 тис. грн., чистий прибуток (р.220) в розмірі 3851 тис. грн. Згідно Балансу підприємства за 2009р. сума нерозподіленого прибутку на кінець звітного періоду (р.350) склала 2096 тис. грн., на початок - збитки минулих періодів в сумі 1755 тис. грн. Товариством у Звіті про власний капітал (форма №4) проведено коригування залишку на початок 2010 року (+567 тис. грн.), в результаті чого чистий прибуток за 2009 рік (ряд.220 Звіту про фінансові результати, виправленому у зв'язку з проведенні коригування) склав 4418 тис. грн., а нерозподілений прибуток - 2663 тис. грн. (ряд.350 Балансу), на початок 2009 року збитки минулих періодів становлять 1755 тис. грн. Згідно представленого до перевірки протоколу № 7 Загальних зборів акціонерів Товариства від 12.04.2010р., питання розподілу прибутку та виплати дивідендів не розглядалось. Тому, відповідно, нарахування та виплата дивідендів в Товаристві не проводилась. Частиною 2 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства», із змінами внесеними Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік» передбачено, що виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства.

ПрАТ «Солід» дивіденди, розрахункова сума яких складає 1325,4 тис. грн. (4418*30%) від суми чистого прибутку за 2009 рік не нараховувались та не виплачувались, та, відповідно, не сплачено до бюджету в термін до 30.06.2010р. авансовий внесок з податку на прибуток в сумі 331,35 тис. грн. (1325,4*25%).

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Зміни до ч.2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» , що стосуються здійснення виплати дивідендів господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків, були внесені Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік», який набрав чинності 30.04.2010р.

Загальні збори акціонерів ЗАТ «Солід», на якому затверджувались результати діяльності Товариства за 2009 рік, і на якому, як зазначено в акті перевірки № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011р., питання розподілу прибутку та виплати дивідендів не розглядалось, відбулись 12.04.2010р.

Таким чином, акціонери при прийнятті рішень на загальних зборах акціонерів ЗАТ «Солід» керувались вимогами Закону України «Про господарські товариства», які були чинні на момент проведення таких зборів, та якими визначено, що питання розподілу прибутку товариства належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Крім цього, ч.2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік» від 27.04.2010р., визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 22-рп/2010 від 30.11.2010р, в якому зазначено, що згідно з Основним Законом України до повноважень Верховної Ради України належить затвердження Державного бюджету України ( пункт 4 частини першої статті 85, частина перша статті 96) виключно у формі закону ( пункт 1 частини другої статті 92. частина друга статті 95) .

Проект закону про Державний бюджет України розробляє і подає до Верховної Ради України Кабінет Міністрів України разом із доповіддю про хід виконання Державного бюджету України поточного року. Дія в часі закону про Державний бюджет України обмежується конкретним періодом - з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - іншим періодом (стаття 96, пункт 6 статті 116 Основного Закону України) .

За змістом частини другої статті 95 Конституції України тільки законом про Державний бюджет України повинні визначатися будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

У Рішенні від 9 липня 2001 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) Конституційний Суд України встановив, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Кодексу; визначений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України вичерпним; зі змісту положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формувань використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України ( абзаци четвертий, п'ятий, шостий пункту 4 мотивувальної частини) .

Також у вказаному Рішенні Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6. 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Державний бюджет України ( пункти 1, 4 резолютивної частини) .

Відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Відповідно до протоколу №10 від 22.02.2011р. позачергових Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Солід» змінило тип акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство «Солід», на якого розповсюджується дія Закону України «Про акціонерні товариства».

До вказаної дати ЗАТ «Солід» діяло у відповідності до Закону України «Про господарські товариства», тому, починаючи саме з 22.02.2011р. на ПрАТ «Солід» розповсюджуються вимоги Закону України «Про акціонерні товариства».

Крім цього, відповідно до п. 1 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п.2 ст.20 Закону України «Про акціонерні товариства» № акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Згідно із п.1 ст.31 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію випуску акцій № 516/1/04 від 31.08.2004р. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку засвідчено випуск акцій ЗАТ «Солід» в документарній формі випуску, що суперечить вимогам п.2 ст.20 Закону України «Про акціонерні товариства».

Згідно п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

З урахуванням наведеного та враховуючи те, що станом на 12.04.2010р. статут та інші внутрішні положення ЗАТ «Солід», в тому числі і щодо отримання у встановленому порядку свідоцтва про розміщення акцій у бездокументарній формі випуску, не були приведені у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» то Загальні збори акціонерів були не вправі приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями за результатами діяльності 2009 року, оскільки прийняття такого рішення прямо суперечило б вимогам п.1 ст.31 Закону України «Про акціонерні товариства».

Крім цього, в акті перевірки № 4394/23-2/32360621 від 10.06.2011р. зазначено, що оскільки акціонерами ПрАТ «Солід» є фізичні (99,99% акцій) та юридичні особи (0,1% акцій), то частка коштів повинна бути розподілена між ними. Відповідно до вимог пп.9.3.2 та пп.9.3.3 п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». ПрАТ «Солід», як податковий агент при виплаті дивідендів, повинно було нарахувати податок з доходів фізичних осіб при нарахуванні дивідендів за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , та подати до податкового органу у строки, встановлені для місячного податкового періоду, податковий розрахунок про нараховані дивіденди. Оскільки, ПрАТ «Солід» згідно представленого до перевірки протоколу № 7 Загальних зборів акціонерів Товариства від 12.04.2010р., питання розподілу прибутку та виплати дивідендів не розглядалось, такий податковий розрахунок до ДПІ в м. Івано - Франківську не подавався, то податковим органом донараховано податок з доходів фізичних осіб з дивідендів в сумі 198790,12 грн.

Відповідно до пп.9.3.1 п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковим агентом платника податку при нарахуванні (виплаті) на його користь дивідендів, крім випадків, визначених у підпункті 4.3.17 цього Закону, є емітент корпоративних прав або за його дорученням - інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).

Відповідно до пп.9.3.2 п.9.3 ст.9 цього ж Закону, податковим агентом при виплаті дивідендів є будь-який резидент, який нараховує дивіденди.

Відповідно до пп.9.3.3 п.9.3 ст.9, резидент, що виплачує дивіденди платникам цього податку, надає податковому органу у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, податковий розрахунок про нараховані дивіденди, форма якого визначається за правилами, встановленими законом.

Крім цього, відповідно із пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Як вбачається з Протоколу № 7 від 12.04.2010р. загальних зборів акціонерів ЗАТ «Солід» питання розподілу чистого прибутку за 2009 рік акціонерами не розглядалось, а відповідно, за результатами діяльності ЗАТ «Солід» в 2009 році рішення про виплату дивідендів не приймалось, дивіденди не нараховувались та не виплачувались.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про обґрунтованість позовних вимог та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську Івано - Франківської області Державної податкової служби задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську Івано - Франківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у адміністративній справі №2а-2191/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 16.10.2012 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді О.І. Довга

С.М. Кузьмич