Постанова № 26510591, 17.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2012 № 48/482

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від позивача: Литвиненко А.В. - представник за дов. №01-05/795 від 12.03.2012р.;

від відповідача: Залюбовська Л.Б. - представник за дов. №7/10-2369 від 09.06.2012р.;

від третіх осіб: не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області

на рішення господарського суду м. Києва

від 11.01.2012 р.

у справі № 48/482 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Багатопрофільне мале приватне підприємство "Ольга";

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомбуд";

3. Білоцерківська міська рада

про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011р. Головне управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації (далі - Управління, позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - Інспекція, відповідач) про скасування постанови відповідача №П-23/1 від 17.06.2009р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Управління вказувало на порушення Інспекцією порядку накладення штрафу, оскільки питання про накладення штрафу розглядалася у день складення протоколу про виявлення Інспекцією правопорушення. Як стверджував позивач, спірна постанова винесена без надання позивачу можливості отримати дозвіл на будівництво. Крім того, позивач зазначав, що при винесенні оскарженої постанови Інспекцією не було взято до уваги тієї обставини, що Управління не є прибутковою організацією, як це передбачено п.10 Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1995р. №244, згідно якого підприємство повинно сплатити штраф у 15-денний строк з дня його накладення за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.10.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №48/482.

Після початку розгляду справи по суті, позивач 11.01.2012р. подав заяву про зміну підстави позову, в якій вказував на неправомірність винесеної Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області постанови №П-23/1 від 17.06.2009р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування з тих підстав, що Управління не є суб'єктом вчиненого правопорушення і не є тією особою, на яку, в силу Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ, організацій за правопорушення у сфері містобудування», може бути покладено відповідальність за правопорушення, вчинене під час будівництва об'єкту, замовником або підрядником якого позивач не являється.

За поясненнями позивача, будівництво об'єкту здійснювалося ТОВ «Інкомбуд», а Управління лише здійснювало нагляд за будівництвом. До того ж, згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією 04.07.2011р. №КС14311012051, замовником об'єкта вказано Відділ капітального будівництва Білоцерківської міської ради, а підрядником, який виконав будівельні роботи - Багатопрофільне мале приватне підприємство «Ольга».

Утім, місцевий господарський суд відхилив подану позивачем заяву про зміну підстави позову, посилаючись на приписи ч.4 ст.22 ГПК України, згідно якої позивачу надано право змінити предмет або підставу позову до початку розгляду справи по суті. Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався у судовому засіданні 14.11.2011р. суд першої інстанції заяву позивача відхилив, а спір розглянув, виходячи із первісно зазначених підстав позову.

Ухвалою від 07.12.2011р. №48/482 місцевий господарський суд залучив до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Багатопрофільне мале приватне підприємство «Ольга», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкомбуд» та Білоцерківську міську раду.

Відповідач позов не визнав. За оцінкою Інспекції, оскаржена постанова винесена з дотриманням вимог діючого законодавства України, що, зокрема, підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 20.12.2010р. у справі №8/182-10, яке набрало законної сили, про задоволення позову Інспекції до Управління про стягнення 1 357 143,70 грн. штрафу за правопорушення у сфері містобудування згідно постанови №П-23/1 від 17.06.2009р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.01.2012р. у справі №48/482 (суддя - Бойко Р.В.) позов задоволено, скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування №П-23/1 від 17.06.2009р.

Висновок місцевого господарського суду умотивований невідповідністю оскарженої постанови приписам ст.250 ГК України, адже визначення розміру штрафу здійснювалося Інспекцією на підставі довідок про вартість виконаних підрядних робіт у грудні 2006р. та листопаді-грудні 2007р., відтак, на думку господарського суду, здійснення будівельних робіт, за які позивача було притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності, мало місце у грудні 2006р., листопаді-грудні 2007р., тоді як оскаржена постанова винесена 17.06.2009р., тобто більш як через один рік з дня порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Не погоджуючись із мотивами прийнятого рішення та висновками місцевого господарського суду, Інспекція звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Утім, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. №48/482 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Рябуха В.І., судді: Кондес Л.О., Ропій Л.М.) апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України (до скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі).

У березні 2012р. відповідач вдруге звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду м. Києва від 11.01.2012р. у даній справі, в якій просив згідно ст.8 Закону України «Про судовий збір» відстрочити сплату судового збору у зв'язку із відсутністю коштів на судові витрати у кошторисі видатків Інспекції на 2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2012р. №48/482 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України.

Сплативши судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі, відповідач у липні 2012р. втретє звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на неправомірність висновків місцевого господарського суду, наведених в оскарженому рішенні, оскільки вважав, що постанова №П-23/1 від 17.06.2009р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування є законною та правомірною, що підтверджується, зокрема, судовим рішенням, яке набрало законної сили та, в силу ст.35 ГПК України, носить преюдиціальний характер.

Водночас, в апеляційній скарзі відповідач просив поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк на її подання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. у справі №48/482 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) відновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 20.08.2012р.

27.08.2012р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розгляд апеляційної скарги, призначений на 20.08.2012р. та на 29.08.2012р., у порядку ст.77 ГПК України відкладався на 08.10.2012р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012р. у зв'язку із перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці та великою завантаженістю судді Смірнової Л.Г. здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

У судовому засіданні 08.10.2012р. представник позивача подав письмове клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на 15 днів, яке судом було задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012р. продовжено процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, розгляд скарги відкладено на 17.10.2012р.

У призначене судове засідання з'явилися представники сторін. Треті особи процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про час і місце судового розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про причини неявки своїх представників суду не повідомили.

З огляду на наведене, судова колегія вирішила, що неявка представників третіх осіб у дане судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

13.03.2009р. головним державним інспектором Інспекції Любченко С.І. була проведена перевірка додержання вимог містобудівного законодавства на об'єкті - будівництво котельні в районі житлового будинку №24 по вул. Фастівська в м. Біла Церква, про що складено відповідний Акт від 13.03.2009р. (а.с.30-33).

В ході проведення вказаної перевірки встановлено порушення Управлінням положень ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій», а саме: проведення будівельних робіт по будівництву котельні за вказаною адресою без дозволу Інспекції на виконання будівельних робіт, про що складено протокол №П-23/1 про правопорушення у сфері містобудування від 17.06.2009р. (а.с.9-10).

За змістом ч.3 ст.3 Закону у п'ятнадцятиденний термін з дня одержання протоколу про правопорушення питання про накладення штрафу розглядається посадовою особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

17.06.2009р. заступником начальника Інспекції Богатенком І.П. розглянута справа про вчинення Управлінням правопорушення у сфері містобудування та на підставі довідки про вартість виконаних робіт за 2006-2007 роки (а.с.95-97), протоколу №П-23/1 від 17.06.2009р. (а.с.9-10) вирішено накласти на Управління штраф у розмірі 1 357 143, 70 грн., про що було винесено постанову №П-23/1 (а.с.8,11) про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

Відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій всіх форм власності за правопорушення у сфері містобудування встановлена положеннями Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом ст.1 вказаного Закону підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за таке правопорушення, як проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації (у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт).

Не погоджуючись із винесеною постановою, Управління у жовтні 2011р. звернулося до господарського суду з позовом до Інспекції про її скасування, як незаконної, тоді як рішенням господарського суду Київської області від 20.12.2010р. у справі №8/182-10 (а.с.18-21), яке набрало законної сили позов Інспекції до Управління про стягнення 1 357 143,70 грн. штрафу за правопорушення у сфері містобудування згідно постанови №П-23/1 від 17.06.2009р. був задоволений, а 11.01.2011р. господарським судом видано наказ про примусове виконання вказаного судового рішення.

За наслідками судового розгляду спору про скасування постанови, прийнятої Інспекцією 17.06.2009р., місцевим господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог, посилаючись на невідповідність оскарженої постанови вимогам ст.250 ГК України в частині перевищення граничних строків застосування до Управління адміністративно-господарської санкції у вигляді сплати штрафу. В той же час, суд першої інстанції погодився із доводами позивача, зазначивши, що Управління було лише замовником державної закупівлі робіт в розумінні Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (в редакції, чинній на момент проведення спірних будівельних робіт), а земельна ділянка, на якій здійснювалося будівництво, була відведена Комунальному підприємству «Білоцерківтепломережа» Білоцерківської міської ради.

Інспекція не погодилася із висновками місцевого господарського суду, що стало підставою для оскарження прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі в апеляційному порядку.

Заявник апеляційної скарги вказував про те, що законність і обгрунтованість винесеної Інспекцією постанови вже була доведена у судовому порядку під час розгляду спору про примусове стягнення із Управління штрафу згідно цієї постанови.

Переглядаючи справу у повному обсязі, судовою колегією встановлено наступне.

Справи про правопорушення, передбачені зазначеним законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та їх територіальними органами (ст.4 Закону). Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування встановлюється Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р. №244 (далі - Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до п.2 якого штрафи накладаються інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на підприємства, їх об'єднання, установи та організації, що допустили правопорушення у сфері містобудування, за результатами контрольних перевірок, а також перевірок, проведених за зверненнями заінтересованих юридичних або фізичних осіб. Згідно п.7 Положення рішення посадової особи інспекції про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на підприємство штрафу за правопорушення у сфері містобудування, у якій зазначається розмір штрафу, що зараховується до державного бюджету.

Доводи Управління про те, що воно не може нести відповідальності за виявлене Інспекцією правопорушення у сфері містобудування, оскільки не було ані замовником, ані підрядчиком будівельних робіт, що здійснювались без відповідного дозволу, спростовуються матеріалами справи, зокрема, належним чином завіреною копією Угоди №5Б-031т від 11.09.2007р. (а.с.91-92), за умовами якої Головне Управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської облдержадміністрації, як замовник, доручив виконавцю - Управлінню капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України здійснення технічного нагляду на об'єктів: «Котельня по вул. Фастівська, 24, в м. Біла Церква - будівництво».

Позивач виступив замовником у будівництві без належним чином оформлення йому земельної ділянки для цієї мети і без дозволу на виконання будівельних робіт, а тому відноситься до суб'єктів відповідальності за правопорушення у сфері містобудування згідно положення ст.1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування».

Передання у 2011р. на стадії готовності об'єкта функцій замовника іншій особі не звільняло Управління від відповідальності за порушення, вчинене ним у 2009р., а тому доводи позивача з цього приводу підлягають відхиленню за неспроможністю.

Також відхиляються доводи Управління щодо порушення Інспекцією визначеного Законом та Положенням порядку накладення штрафу в якості підстави для скасування прийнятої Інспекцією постанови.

13.03.2009р. Інспекцією на підставі направлення від 02.03.2009р. №61 була проведена позапланова перевірка будівництва котельні в районі житлового будинку №24 по вул. Фастівській в м. Біла Церква Київської області, за результатами якої встановлено порушення ст.29 Закону «Про планування і забудову територій» - проведення робіт без відповідного дозволу, про що складено Акт (а.с.30-33).

Зазначені порушення 17.06.2009р. були виявлені головним державним інспектором Інспекції при проведенні перевірки вказаного об'єкту.

Відтак, посилання Управління на те, що перевірка проводилась Інспекцією без надання реальної можливості Управлінню одержати дозвіл на виконання будівельних робіт не є підставою для визнання недійсною постанови про притягнення Управління до відповідальності за правопорушення у сфері містобудування, адже згідно ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (у редакції, чинній на момент винесення оскарженої постанови) дозвіл на виконання будівельних робіт видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю до початку їх здійснення.

Зі змісту наведеної норми закону, а також положення ст.1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ організацій за правопорушення у сфері містобудування» випливає, що проведення будівельних робіт без відповідного дозволу є правопорушенням у сфері містобудування, за вчинення якого винні суб'єкти повинні нести встановлену Законом відповідальність.

В силу ст.3 Закону, підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Посилання позивача на те, що Управління не є прибутковою установою, як це передбачено п.10 Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, згідно якого підприємство повинно сплатити штраф у 15-денний строк з дня його накладення за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки дана норма стосується процедури виконання постанови про накладення штрафу.

Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», зокрема, статтею 1 цього Закону у редакції, чинній на моменту застосування відповідальності, передбачена відповідальність за правопорушення у сфері містобудування всіх без виключення юридичних осіб. Іншими законодавчими актами України, зокрема, Законом України «Про основи містобудування», Законом України «Про планування і забудову територій», теж не передбачено винятків з кола суб'єктів правопорушень у сфері містобудування, або звільнення від відповідальності за їх вчинення за неприбутковістю правопорушника.

В силу ч.7 ст.3 Закону, штраф підлягає сплаті підприємством у п'ятнадцятиденний термін з дня його накладення. У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується у судовому порядку.

Аналогічні приписи наведені у п.11 Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1995р. №244 (далі - Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого у разі несплати штрафу в зазначений термін він стягується інспекцією за рішенням суду (господарського суду).

Задовольняючи позовні вимоги Управління та скасовуючи оскаржену постанову, місцевий господарський суд виходив з невідповідності її прийняття приписам ст.250 ГК України.

Утім, судова колегія не може погодитися із наведеними висновками господарського суду з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, судовою колегією враховано, що в адміністративному праві розрізняють продовжувані і триваючі адміністративні правопорушення.

Так, продовжуваним адміністративним проступком називають ряд ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини тими ж суб'єктами і які складають у сукупності єдине правопорушення.

Проте триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, вони припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Отже, обчислювати шестимісячний термін притягнення до адміністративної відповідальності при триваючому правопорушенні необхідно з того моменту, коли посадовій особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю стало відомо про факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування».

Місцевий господарський суд наведеного не врахував та дійшов до помилкового висновку про недотримання Інспекцією при прийнятті оскарженої постанови вимог ст.250 ГК України.

Як вбачається із матеріалів справи, про здійснення будівельних робіт на об'єкті без відповідного дозволу головному державному інспектору Інспекції стало відомо 13.03.2009р., при проведенні позапланової перевірки, що підтверджується Актом (а.с.30).

Відтак, відлік встановленого статтею 250 ГК України шестимісячного строку починається із вказаної дати - 13.03.2009р.

Постанова про накладення на Управління штрафу за правопорушення у сфері містобудування винесена 17.06.2009р., тобто в межах зазначеного шестимісячного строку.

Враховуючи наведене, висновки місцевого господарського суду щодо порушення Інспекцією граничних строків покладення на Управління, як на замовника будівельних робіт, які проводились без дозволу, відповідальності у встановленому Законом та Положенням порядку у вигляді сплати штрафу суперечать фактичним обставинам справи.

Як вже було зазначено, згідно ст.1 Закону за проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання підприємства несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 50 % вартості цих робіт, а згідно пункту 3 Положення (у редакції, чинній на момент винесення оскарженої постанови) вартість виконаних з порушеннями робіт для розрахунку розміру штрафу визначається відповідно до порядку визначення вартості будівництва і проектно-вишукувальних робіт, що встановлюється Мінрегіонбудом.

Правила визначення вартості будівництва (ДБН Д.1-1-2000) були затверджені наказом Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000р. за №174.

У матеріалах справи наявний поданий Інспекцією розрахунок вартості будівельних робіт з будівництва котельні в районі житлового будинку №24 по вул. Фастівській в м. Біла Церква Київської області (а.с.93), виконаний на підставі довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3), наданих Управлінням, у встановленому Положенням порядку, згідно якого загальна вартість проведених робіт становила 2 714 287,40 грн.

Відтак, визначений Інспекцією в оскарженій постанові розмір штрафу, що підлягає до стягнення із Управління - 1 357 143,70 грн. є обгрунтованим.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та необхідність скасування прийнятого судом першої інстанції рішення, як незаконного з прийняттям нового судового акту про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на рішення господарського суду м. Києва від 11.01.2012р. у справі №48/482 задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 11.01.2012р. у справі №48/482 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування постанови.

4. Стягнути із Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 6, код ЄДРПОУ - 34695981) на користь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (03680, м. Київ, вул. Івана Клименка, 5/2, код ЄДРПОУ - 37783132) 536,50 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Повернути Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (03680, м. Київ, вул. Івана Клименка, 5/2, код ЄДРПОУ - 37783132) із Державного бюджету України 14,50 зайво сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги.

6. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

7. Матеріали справи №48/482 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.