Постанова № 26460802, 16.10.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р.

Справа № 5024/770/2012

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Андрєєвої Е.І., Філінюка І.Г.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням в.о. голови суду № 667 від 10.09.2012р.)

Секретар судового засідання: Стеблиненко В.С.

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення останні повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Херсонський оптовий торговий дім 97”

на рішення господарського суду Херсонської області від 24.07.2012р.

по справі № 5024/770/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська дистрибуційна компанія”

до Приватного акціонерного товариства „Херсонський оптовий торговий дім 97”

про стягнення 1 275 820, 55 грн.

Встановила:

У травні 2012р. ТОВ „Українська дистрибуційна компанія” звернулась до господарського суду Херсонської області про стягнення з ПАТ „Херсонський оптовий торговий дім 97” заборгованості за договором поставки № 1071 від 08.07.2011р. в розмірі 1 275 820,55 грн., з яких: 1 203 083,56 грн. заборгованість основного боргу, 55 716,35 грн. пені, 5 778,76 грн. втрати від інфляції та 11 241,88 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача умов договору, а саме в порушення п.5.2 Договору, відповідач не розрахувався за отриманий товар, згідно з накладними, строк сплати за якими настав.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.07.2012р. (суддя Людоговська В.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з ПАТ „Херсонський оптовий торговий дім-97” на користь ТОВ „Українська дистрибуційна компанія” 1 203 083,56 грн. боргу, 5 778,76 грн. збитків від інфляції, 11 241,88 грн. 3% річних, 55 716,35 грн. пені, в рахунок відшкодування судових витрат 25 517,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що борг по сплаті за товар був нарахований відповідно до умов договору поставки, що був укладений між сторонами, а отже відповідач повинен сплатити суму боргу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97»звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 24.07.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарського суду, судом неповністю з’ясовані обставини справи та недосконало досліджені матеріали справи.

В апеляційній скарзі сторона наполягає на тому, що строк оплати за поставлений товар не настав, оскільки рахунки-фактури належним чином позивачем не оформлювалися та не передавалися відповідачу до оплати.

Відзив до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

В судове засідання призначене на 16.10.2012р. представники сторін не з’явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, оскільки сторони не заявили клопотання про відкладення справи, явка сторін не визнана обов’язковою, матеріали справи надають можливості зробити висновки щодо правовідносин сторін.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2011р. між ТОВ „Українська дистрибуцій на компанія” та ПАТ „Херсонський оптовий торговий дім 97” був укладений договір поставки № 1071, за умовами якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Згідно п.2.1 договору ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних, що є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що остаточний термін оплати отриманої відповідачем партії товару складає 7 календарних днів з моменту одержання товару.

Відповідно до накладних наявних в матеріалах справи відповідач отримав товар.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ст. 712 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, за поставлений товар не розрахувався, борг відповідача складає 1 203 083,56 грн., а тому позовні вимоги ТОВ „Українська дистрибуційна компанія” щодо стягнення з відповідача основного боргу є правомірними та обґрунтованими.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Згідно з п.8.1 договору у випадку прострочення оплати вартості товару відповідач сплачує пеню у розмірі 0,2 % але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Вимога позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання також є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню на підставі вимог ст.ст. 230-232 ГК України, та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Перевіривши правильність нарахування зазначених сум, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення пені у розмірі 55 716,35 грн. грн., 3% річних у сумі 11 241,88 грн. та витрат від інфляції у сумі 5 778,76 грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що згідно додатку №1 до договору необхідною умовою настання зобов’язання відповідача по оплаті товару є отримання належним чином оформлених рахунків-фактур, які відповідачу не передавалися, в зв’язку з чим строк оплати за поставлений товар не настав, спростовуються умовами договору, згідно з якими факт передачі у власність продукції підтверджується видатковою накладною, підписаною обома сторонами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову ТОВ „Українська дистрибуційна компанія” та не вбачає підстав щодо зміни або скасування оскаржуваного рішення, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Херсонський оптовий торговий дім 97” слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103 п.1, 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Херсонський оптовий торговий дім 97” - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 24.07.2012р. по справі № 5024/770/2012 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 17.10.2012р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Е.І. Андрєєва

Суддя І.Г. Філінюк