Ухвала суду № 26239088, 25.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2012 р. м. Київ К-2171/09

Колегія суддів Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Гайдуков В. О., Чорногорець Є. А. Ястремський В. П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на постанову та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2007 року Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 рокуу справі№ 25/219-Аза позовомДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків проскасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду міста Києва від 23.07.2007 року у справі № 25/219-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, ст. 15, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доповнення позивача до касаційної скарги не приймаються до розгляду, оскільки подані з порушенням строку, передбаченого ч. 1 ст. 218 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З доданих до касаційної скарги документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків підлягає заміні її правонаступником Окружною державною податковою службою -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі акта невиїзної документальної перевірки з питання правомірності зменшення податку на прибуток за 1 квартал 2003 року № 172/41-10/24584661 від 07.02.2007 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000064110/0 від 16.02.2007 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 19 255 680,00 грн., з них 16 046 400,00 грн. основного платежу та 3 209 280,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. За результатами оскарження прийнято рішення в адміністративному порядку винесено податкове повідомлення-рішення № 0000064110/1 від 20.03.2007 року.

Позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань від 20.12.2006 року № 19582 у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Даним розрахунком зменшені податкові зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2003 року на суму 16046,40 тис. грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, в порушення вимоги п. 5.1 ст. 5, ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними і державними цільовими фондами»вказаний уточнюючий розрахунок поданий у строк, який перевищує строк давності (1095) від дати подання декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2003 року (07.05.2003 року).

Також судами зазначено, що введення мораторію у зв'язку з порушенням справи про банкрутство не може звільняти платника податків від відповідальності за вчинене ним порушення, тому висновки акта перевірки є обґрунтованими, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними, враховуючи наступне.

Частиною 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Під час прийняття постанови суд вирішує питання, зокрема чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні (ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

З позовної заяви вбачається, що Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»заявлено дві вимоги, а саме: скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 16.02.2007 року № 0000064110/0 та зобов'язання відповідача провести сторнування податкового зобов'язання у сумі 16 046,4 тис. грн. по картці особового рахунку платника податку Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», що обліковується в Спеціалізованій державній податковій інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові, проте в порушення вимог ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови суду першої інстанції не містить мотивів, з яких суд виходив при відмові в задоволенні вимог про зобов'язання відповідача сторнувати відомості картки особового рахунку позивача, не зазначено і положення закону, яким він керувався.

Аналогічних порушень процесуальних норм припустився апеляційний адміністративних суд, оскільки не дотримався вимог п. 3 ч. 1 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України щодо зазначення в мотивувальній частині судового рішення мотивів та положення відповідного закону, яким керувався при відмові у вищевказаній вимозі.

Крім того, з податкового повідомлення-рішення № 0000064110/0 від 16.02.2007 року вбачається, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві визначено суму податкового зобов'язання та штрафні санкції з посиланням на пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка визначає обов'язок платника податків в разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, сплатити відповідний штраф.

Відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 7 цього Закону визначає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

Вирішуючи спір про правомірність визначення податковим органом податкового зобов'язання, суди в порушення ст. ст. 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України не встановили на підставі належних доказів правомірність висновку відповідача про наявність такого заниження з боку підприємства.

Згідно з Інструкцією «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби»від 18.07.2005 року №276 з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Отже, судами необхідно було витребувати відповідну картку особового рахунку позивача для з'ясування питання наявності відповідного заниження податкового зобов'язання, враховуючи уточнення від 20.12.2006 року № 19582.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити на основі допустимих доказів питання наявності заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на прибуток, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 210, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків правонаступником Окружною державною податковою службою -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду міста Києва від 23.07.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 року у справі № 25/219-А скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак