Ухвала суду № 26166539, 26.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 року м. Київ К-6077/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 30.11.2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2008 року

у справі № 25/354-А

за позовом Дочірнього підприємства «Львівській облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «Львівській облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі - позивач, ДП «Львівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») звернулось у жовтні 2007 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі -відповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова) про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 01.08.2007 року № 00002371730/0/15208.

Постановою Господарського суду Львівської області від 30.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2008 року, позов задоволено: визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.08.2007 року № 00002371730/0/15208.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняте нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу ДП «Львівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 01.08.2007 року № 00002371730/0/15208 було прийняте ДПІ у Личаківському районі м. Львова за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності філії позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2007 року, результати якої були оформлені у вигляді акту «Про результати виїзної позапланової перевірки філії «Львівська ДЕД»ДП «Львівський облавтодор», код ЄДРПОУ -26231346, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2007 року»від 19.07.2007 року № 291/23-2/26231346. Позапланова виїзна перевірка проводилась відповідачем з 27.06.2007 року по 12.07.2007 року.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно з актом перевірки правовою підставою для її проведення ДПІ у Личаківському районі було визначено ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

У ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду -інші відомості.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що всупереч викладеним вимогам закону відповідачем було проведено перевірку без одержання рішення суду про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача.

Таким чином, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначив, з чим погоджується і колегія суддів касаційної інтанціїї, що позапланова виїзна перевірка позивача була проведена ДПІ у Личаківському районі з порушенням підстав та порядку її проведення, визначених ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно з п. 1.3. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованим в Мін'юсті України 25.08.2005 року за № 925/11205, з наступними змінами і доповненнями, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства -довідка. Акт -це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що акт перевірки, як носій доказової інформації про факт проведення виїзної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача та про виявлені порушення вимог податкового законодавства, було одержано в розумінні ч. 3 ст. 70 КАС України з порушенням закону, тому суд не вправі брати його до уваги при вирішенні цієї справи.

Відповідно до п. 10, 11 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року № 110, зареєстрованим в Мін'юсті України 23.03.2001 року за № 268/5459, з наступними змінами і доповненнями, факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. Такий акт підписується посадовими особами контролюючого органу та підприємства. Податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за розглядом матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253, протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків щодо акта перевірки -протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно з п. 3.2. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253, зареєстрованим в Мін'юсті України 06.07.2001 року за № 567/5758, з наступними змінами і доповненнями, за наслідками документальних або камеральних перевірокподаткове повідомлення-рішення складається за формою згідно з додатком 2 (форма «Р»).

У формі «Р»податкового повідомлення-рішення, визначеній додатком 2 до вище зазначеного Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлено, що у графі «на підставі акта перевірки»повинно міститись посилання на акт перевірки, його номер, дату складання.

У зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції зазначено, що податкові повідомлення-рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірокфінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Податкові повідомлення-рішення, складені на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, що не можуть бути визнані допустимими доказами по справі, зумовлюють безпідставність складення зазначених податкових повідомлень-рішень.

Окрім цього, згідно з п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованим в Мін'юсті України 25.08.2005 року за № 925/11205, з наступним змінами і доповненнями, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У п. 2.3.2. зазначеного Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які зазначили, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 року № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер»підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Тобто, суди попередніх інстанцій, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наведеного положення, прийшли до висновку, що ДП «Львівський облавтодор»вправі самостійно встановлювати надбавки до тарифних ставок і посадових окладів своїх працівників, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер, оскільки виплата таких надбавок передбачена у колективному договорі ДП «Львівський облавтодор»та погоджена із замовниками робіт, що підтверджується представленими позивачем актами виконаних підрядних робіт, підписаними із замовниками робіт, з розрахунками супутніх витрат за період з 01.01.2005 року по 31.03.2007 року. Окрім того, надбавки, що виплачуються працівникам ДП «Львівський облавтодор», не перевищують граничних норм витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України у Постанові № 663від 23.04.1999 р. «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», про що свідчить відсутність будь-яких зауважень щодо правильності нарахування таких надбавок з боку відповідача.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що надбавки за роз'їзний характер роботи виплачуються працівникам ДП «Львівський облавтодор» правомірно та у повній відповідності з чинним законодавством, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 року № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер»та Постановою № 663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

Згідно з п. 3.16. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 року № 5, надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством, відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Враховуючи наведене, судами встановлено, що надбавки за роз'їзний характер роботи, що виплачуються працівникам ДП «Львівський облавтодор», не включаються до фонду оплати праці, а тому не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які зазначили, що позиція відповідача про те, що надбавки за роз'їзний характер роботи повинні оподатковуватись податком з доходів фізичних осіб через те, що роз'їзди таких працівників не оформлені як відрядження, не може бути визнана правомірною з огляду на положення абз. 2 «Загальних положень»Iнструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59, відповідно до якої службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Крім того, на підтвердження правомірності своєї позиції позивачем подано роз'яснення ДПА України від 25.05.2004 року № 5131/5/17-3116, яке надане на запит Державної служби автомобільних доріг України (органу, до сфери управління якого належить ДП «Львівський облавтодор»згідно наказу Укравтодору № 3 від 10.01.2005 року), а також роз'яснення ДПА України від 08.06.2004 року № 4528/6/17-3116.

У вищеназваних роз'ясненнях викладається позиція ДПА України, згідно якої надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів вищезгаданих працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону.

У пунктах г), д) пп. 4.4.2. п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції. Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Тому суди прийшли до вірного висновку, з чим погоджується і колегія суддів касаційної інстанції, що ДП «Львівський облавтодор»правомірно дотримується роз'яснень ДПА України від 25.05.2004 року № 5131/5/17-3116 та від 08.06.2004 року № 4528/6/17-3116 щодо невключення надбавок за роз'їзний характер робіт, що виплачуються працівникам ДП «Львівський облавтодор» до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова -відхилити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 30.11.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2008 року у справі № 25/354-А -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько