Постанова № 25966989, 28.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 р.Справа № 2-а/1570/3200/2011

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Коваля М.П.,

суддів -Потапчука В.О.,

-Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі представника позивача -Ковальчук С.В.,

представника відповідача - Неплій І.А.,

представника прокуратури Одеської області -Вербовщука С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби, Біляївського міжрайонного прокурора на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс»до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби, за участі Біяївської міжрайонної прокуратури Одеської області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс»звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі № 0000412300 від 15.03.2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс»задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Біляївський міжрайонний прокурор не погодившись з рішенням суду першої інстанції, також, подав апеляційну скаргу, в якій просив колегію суддів скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегією суддів замінена сторона у справі, саме неналежного відповідача: Державну податкову інспекцію у Біляївському районі Одеської області замінено на правонаступника -Державну податкову інспекцію у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби, згідно з постановою КМ України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

Сторони та Біляївський міжрайонний прокурор були сповіщені належним чином про час і місце судового розгляду справи, представники до суду прибули та надали свої пояснення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.198, п.4 ч. 1 ст.202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлення № 132/23 від 10.02.2011 року, виданого ДПІ у Біляївському районі, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України співробітниками податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Чорномор'є Плюс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при складанні декларації на додану вартість за липень 2010 року, за результатами якої складений акт № 273/23/32478489 від 22.02.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 1039914 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Біляївському районі винесено податкове повідомлення-рішення № 0000412300 від 15.03.2011 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1039914 гривень.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство, дозволяло включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що платник податку мав право включити до складу податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) в ціні товару ПДВ не раніше податкового періоду, в якому платник податку фактично отримує податкову накладну на придбаний товар, оскільки відсутність податкової накладної таке право платника податку виключає.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс»виконало всі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»вимоги щодо формування податкового кредиту, а правильність задекларованої позивачем суми і товарність операцій, з яких виникла ця сума, відповідачем не заперечуються, податкове повідомлення-рішення № 0000412300 від 15.03.2011 року підлягає скасуванню, а позов задоволенню у повному обсязі.

На думку апелянтів зазначені висновки суду першої інстанції є необґрунтованими, оскільки позивачем сформовано податковий кредит за отриманими податковими накладними, виписаними постачальниками у звітних періодах, які було перевірено попередньою документальною перевіркою. Апелянти зазначають, що забезпечити собі право на податковий кредит покупець може, подавши разом із податковою декларацією за звітний податковий період заяву із скаргою на постачальника, який відмовився надати податкову накладну на вимогу її отримувача. В ході проведення перевірки ТОВ «Чорномор'є Плюс», посадовими особами підприємства не надано жодних доказів звернення до ДПІ у Біляївському районі Одеської області щодо порушення продавцем порядку надання податкової накладної, тобто ТОВ «Чорномор'є плюс»не використало своє право на підтвердження податкового кредиту у сумі 1039914 грн. Внаслідок порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Чорномор'є плюс»завищено від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 1039914 грн.

Колегія суддів погоджується з даними доводами апеляційних скарг, з огляду на наступне.

Згідно п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинний на дату виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платнику податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Чорномор'є Плюс»у липні 2010 року до складу податкового кредиту включило суми податку на додану вартість по податковим накладним минулих звітних періодів у сумі 1039914 грн., а саме: сума податку на додану вартість по податковим накладним № 199/09 від 30.09.2007 року, № 900 від 24.10.2007 року, № 60 від 29.10.2007 року.

Статтею 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлені визначення термінів, в якому вони вживаються у Законі. В силу пунктів 1.5,1.6 статті 1 зазначеного Закону звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податкове зобов'язання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. В п.1.7 статті 1 цього ж Закону визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виходячи з вказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість»відображення як податкових зобов'язань так і податкового кредиту в деклараціях повинно відбуватись саме за звітний період, в якому ці податкові зобов'язання у одного суб'єкта господарювання та відповідно право на податковий кредит у другого суб'єкта господарювання (його контрагента) виникли.

Визначення податкового кредиту саме як право, а не обов'язок платника податку зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, передбачає, що саме в звітному періоді він може скористатись цим своїм правом на підставах, які зазначені в Законі. Такими підставами відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином. Вказана норма - п.п.7.2.6 пункту 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»вимагає від платника податку, який хоче скористатись правом на податковий кредит в звітному періоді, отримати податкову накладну від постачальника товарів (послуг), а у разі відмови останнього надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, платник податку все одно може скористатися своїм правом на податковий кредит та зазначити його в декларації за звітний період, але при умові надання скарги на такого постачальника товарів (послуг) з копією розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є також підставою для проведення позапланової перевірки такого постачальника для з'ясування та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою господарською операцією.

У вказаний спосіб норми Закону України «Про податок на додану вартість»з одного боку захищають платника податків, який має право на податковий кредит в звітному періоді і хоче таким правом скористатися, з другого боку дають можливість контролювати податковою службою постачальника товарів (послуг), у якого відповідно до ст. 7 виникають податкові зобов'язання з цього податку та який у момент виникнення таких податкових зобов'язань повинен скласти податкову накладну та надати її покупцю.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс»не подавало до ДПІ в Біляївському районі заяв зі скаргою на постачальників.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянтів, що у зв'язку з тим, що позивач не скористався своїм правом на податковий кредит у відповідний звітний період на підставах, визначених в Закону України «Про податок на додану вартість», йому на цю суму податку на додану вартість збільшена сума податкових зобов'язань.

Суд не приймає до уваги твердження позивача в обґрунтування своїх вимог, що ним не надавались скарги на постачальника, так як постачальник не відмовляв в наданні податкової накладної, оскільки наявність такої відмови могла виникнути лише при наявності відповідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»вимоги позивача у відповідному звітному періоді надати йому податкову накладну. Відсутність отримання податкової накладної у позивача в податковий період, коли вона була виписана, та відсутність відмови контрагента в її наданні, свідчить тільки про те, що позивач не мав бажання у відповідний податковий період скористатися своїм правом на податковий кредит, а тому в неотриманні податкової накладної і не вимагав її від постачальника.

Використання права на податковий кредит шляхом включення податкових накладних, отриманих із запізненням, до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані, Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачене.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставним висновки суду першої інстанції про те, що діючим законодавством України не встановлено обмежень в частині відображення в податковому обліку податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний податковий період, оскільки саме системний аналіз положень Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про встановлення цим Законом строків, порядку відображення податкових зобов'язань та строків, порядку формування права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби, Біляївського міжрайонного прокурора на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року -задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс»до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби, за участі Біяївської міжрайонної прокуратури Одеської області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс»до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби, за участі Біяївської міжрайонної прокуратури Одеської області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/