Рішення № 25333239, 18.07.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року Справа № 16/5026/709/2012

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Сенченков І.Г. - за довіреністю;

від першого відповідача: Мартиченко В.В. - директор;

від другого відповідача: Євич С.П. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бужанський цукор" та до приватного сільськогосподарського підприємства "Олександрівка" про стягнення 17 700 188,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред'явлено позов до боржників, як до солідарних відповідачів, про стягнення боргу: самостійно до товариства з обмеженою відповідальністю "Бужанський цукор" про стягнення простроченої заборгованості по кредитних зобов'язаннях в розмірі 13 275 141,44 грн., та з окремою вимогою до товариства з обмеженою відповідальністю "Бужанський цукор" та його поручителя - приватного сільськогосподарського підприємства "Олександрівка" про стягнення (солідарно) простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 4 425 047,15 грн., в загальній сумі в розмірі 17 700 188,59 грн., з яких 12 550 000,00 грн. складає заборгованість по кредиту, 1 424 050,00 грн. заборгованості по відсотках, 465 138,59 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 502 000,00 грн. штрафу за ненадання фінансової інформації, 2 008 000,00 грн. штрафу за ненадання інформації про цільове використання кредиту та 751 000,00 грн. штрафу за порушення строків платежів на підставі кредитного договору № Б045Г/С від 25 липня 2011 року та договору поруки № Б045Г/С-П-1 від 25 липня 2011 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав частково, подавши суду заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені на суму 3 621,43 грн. (помилкове нарахування). Заява про зменшення позову подана позивачем в порядку ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю судом до розгляду. Також попередньо заявою від 16.05.2012 року (а.с. 108 том 1) позивач уточнив описку у реквізитах кредитного договору, на підставі якого просить задовольнити позовні вимоги. Клопотання позивача про забезпечення позову від 23.05.2012 року (а.с. 114 том 1) суд залишив без розгляду через неоплату судовим збором.

Представник першого відповідача (позичальник) у відзиві на позов просить суд відмовити позивачу у стягненні штрафів, оскільки всі умови договору, за якими позивач провів їх нарахування, позичальник виконав.

Представник другого відповідача просить у задоволенні позову відмовити через те, що саме через незаконні дії позивача відбулося і триває прирощення боргу у позичальника, якого позбавили можливості розрахуватися за рахунок продажу заставного майна, а також цим відповідачем в подальшому заявлено клопотання до суду зменшити суму штрафу у складі суми боргу, який позивач просить стягнути з ПСП "Олександрівка" до стягнення лише 282 026,07 грн. ( а.с. 18 том 2) з мотивів відсутності вини у виникненні цієї заборгованості. Заявою від 28.05.2012 року другий відповідач визнав позовні вимоги лише на суму 282 026,07 грн. і просить присудити їх до стягнення після реалізації заставленого майна.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін та дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

25 липня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Приватбанк" (далі - Банк) та товариства з обмеженою відповідальністю "Бужанський цукор" (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір № Б045Г/С (далі - Кредитний договір, а.с. 56-65), у відповідності до якого Банк відкрив Позичальнику відновлювальну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти з лімітом кредитування 15 000 000,00 грн. на поповнення обігових коштів зі сплатою 18 % річних, а у разі порушення Позичальником грошових зобов'язань 36 % річних зі строком повернення кредиту згідно графіку зменшення поточного ліміту 25 січня 2012 року (п.п. А.1.-А.7. Кредитного договору).

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Укладений кредитний договір цим умовам відповідає.

Доказів розірвання кредитного договору чи визнання його недійсним сторонами у справу не надано.

Відповідно п. А.4. Кредитного договору Позичальнику був відкритий транзитний рахунок для обслуговування кредиту № 29092050090647.

Відповідно до Кредитного договору Позичальник отримав від Банку кредитні кошти у загальному розмірі 12 550 000,00 грн. дев'ятьма траншами, що підтверджується попередньою вимогою на видачу кредиту від 28 липня 2001 року (а.с. 76), виписками з рахунків Позичальника (а.с. 71-75), платіжними дорученнями (а.с. 68-70):

- платіжне доручення № 101 від 28 липня 2011 року на суму 1 850 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 193 від 01 серпня 2011 року на суму 1 000 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 205 від 05 серпня 2011 року на суму 1 000 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 271 від 10 серпня 2011 року на суму 1 000 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 313 від 19 серпня 2011 року на суму 500 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 330 від 22 серпня 2011 року на суму 2 500 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 365 від 29 серпня 2011 року на суму 300 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 366 від 01 вересня 2011 року на суму 1 800 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 411 від 16 вересня 2011 року на суму 2 600 000,00 грн.;

Заперечень проти неотримання кредитних коштів Позичальником у справу не надано.

Доказів про внесення змін до Кредитного договору сторонами по справі не надано.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Банк при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у формі згідно п. А.1. з лімітом і на цілі, вказані в п. А.2. (на поповнення обігових коштів), не пізніше 5 днів з моменту, вказаному в третьому абзаці п. 2.1.2., в обмін на зобов'язання Позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені даним Договором строки. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, які регулюють кредитні правовідносини.

Відновлювана кредитна лінія (далі - кредит) надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на адресу одержувачів, рахунки яких відкриті в Банку. При цьому розрахункові документи Позичальника на порядок використання кредиту не розповсюджується на платежі на адресу одержувачів:

- по оплаті послуг бюро технічної інвентаризації;

- по оплаті державного мита, податків (обов'язкових платежів, і любих інших платежів на користь державних органів, органів місцевого самоврядування, Пенсійного фонду, фондів соціального страхування);

- по оплаті послуг електропостачання, водопостачання, газопостачання, отеплення, послуг по вивозу та утилізації сміття і інших комунальних послуг.

Відповідно до п. 2.1.2. Кредитного договору Банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових чи/або інших платежів, в межах суми, обумовленої п. 1.1., а також при умові виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.1., 2.2.12.

Для отримання кредиту (чи його частини) Позичальник зобов'язується не пізніше дати планованого отримання кредиту надати в Банк попередню вимогу в довільній формі з вказівкою суми кредиту і строку його надання.

Зобов'язання по видачі кредиту чи його частини згідно кредитного договору виникають у Банка з дня надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах вказаних в них сум в порядку, передбаченому в п. 2.4.2. з врахуванням п. 1.1. цього Договору. Зобов'язання по видачі кредиту чи його частини на оплату страхових чи/або інших платежів виникають у Банка у випадку непред'явлення Позичальником документів, підтверджуючих сплату чергових страхових чи/або інших платежів за рахунок інших джерел.

25 липня 2011 року між приватним сільськогосподарським підприємством "Олександрівка" (далі - Поручитель) та публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (далі - Кредитор) було укладено договір поруки № Б045Г/С-П-1 (далі - Договір поруки, а.с. 78-80), згідно умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником - товариством з обмеженою відповідальністю "Бужанський цукор" своїх зобов'язань за кредитним договором № Б045Г/С (далі - Кредитний договір), згідно якому Кредитор надав Боржнику кредит в сумі 15 000 000,00 грн., а Боржник зобов'язаний повернути кредит в строки згідно Додатку № 1 до Кредитного договору, сплачувати за його користування 18 % річних в дату сплати процентів, якою є 25 число кожного поточного місяця, починаючи з жовтня 2011 року, а у випадку порушення строків повернення кредиту сплачувати 36 % річних в дату сплати процентів, зазначену вище, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі, у обсягу 25 % від суми загальної заборгованості за Кредитним договором. Якщо під час виконання Кредитного договору зобов'язання Боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за Кредитним договором в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні (п. 1.1. Договору поруки).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручаєтеся перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до п. 1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед

Кредитором за виконання обов'язків в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, у обсягу 25 % від суми загальної заборгованості за Кредитним договором. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

За доводами позивача, 19 квітня 2012 року з метою досудового врегулювання спору публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" направляло товариству з обмеженою відповідальністю "Бужанський цукор" та приватному сільськогосподарському підприємству "Олександрівка" вимоги № 0.0.1./2-387 від 18 квітня 2012 року (а.с. 95) та № 0.0.1.1/2-388 від 18 квітня 2012 року (а.с. 96), що підтверджується реєстром поштових відправлень з описом вкладення, з вимогою негайного погашення заборгованості за Кредитним договором, які були залишені без відповіді.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За доводами позивача, станом на час розгляду справи, спір між сторонами не вирішено, кредитні зобов'язання, забезпечені порукою, позичальником не виконані та не висунуто будь-яких заперечень проти вимог позивача. Кредитні кошти відповідачем були отримані у повному об'ємі, борг по кредиту не сплачено і випискою по особовому рахунку Позичальника підтверджується, що його заборгованість по кредиту становить 12 550 000,00 грн. і на час розгляду справи.

Доказів сплати боргу по кредиту відповідач суду не надав, а тому в цій частині позов підлягає до повного задоволення і на користь позивача слід примусово стягнути 12 550 000,00 грн. боргу по кредиту. Строк користування кредитними коштами у відповідача скінчився 25 січня 2012 року та не продовжувався за згодою сторін.

Відповідно до п. А.6. Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує відсотки в розмірі 18% річних. У випадку невикористання чи/або неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, Банк збільшує відсоткову ставку на 5% річних за кожен випадок невиконання чи/або неналежного виконання. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення з вказівкою підстав порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, і дати початку нарахування збільшених відсотків. За умови поновлення виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, Позичальник за користування кредитом сплачує відсотки в розмірі 18% річних. При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику з вказівкою відсоткової ставки в розмірі 18% річних і дати початку її нарахування.

Відповідно до п. А.7. Кредитного договору при порушенні Позичальником будь-якого грошового зобов'язання Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 36% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань і при реалізації права Банку, передбаченого п. А.3, Позичальник сплачує Банку пеню в розміру 0,1% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до п. А.8. Кредитного договору датою сплати відсотків є 25 число кожного поточного місяця, починаючи з жовтня 2011 року, якщо інше не передбачено п. 7.3. Розрахунок відсотків проводиться із фактичної суми боргу за весь період користування кредитними коштами за методом факт/360 днів у році.

За доводами та розрахунками позивача, починаючи з серпня 2011 року Позичальник почав допускати заборгованість по сплаті відсотків, яка станом на 21 березня 2012 року досягла розміру 1 424 050,00 грн. і розрахована позивачем за поточною та простроченою заборгованістю по кредиту ( а.с.67).

Розрахунок процентів на фактичну суму заборгованості по кредиту за ставками 18% та 36% при умові 360/рік (п. 4.11) зроблено вірно та у відповідності до умов договору, заперечень проти цих розрахунків відповідачі не мають.

Строки сплати відсотків є такими, що настали, доказів сплати відсотків у повному розмірі в справу не подано, а тому до примусового стягнення належить 1 424 050,00 грн. відсотків.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору у випадку порушення Позичальником будь-якого зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6, Позичальник сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (в % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізації Банком права, передбаченого п. А.3, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі, вказаному у п. А.7, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Така умова договору про встановлення розміру пені відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 549 ЦК України, згідно якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за нормами якого розмір пені, що підлягає сплаті, не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ за період нарахування.

За розрахунками позивача, за період з 25 жовтня 2011 року по 21 березня 2012 року Позичальник повинен сплати пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів в розмірі 465 138,59 грн.

Заявою від 18.07.2012 року позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені на 3 621,43 грн., які були нараховані помилково за періоди, коли боргу у позичальника не існувало. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача борг по пені лише в сумі 461 517,16 грн.

Розрахунок пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору. Позичальник із розрахунком пені погоджується. Докази про сплату пені в справі відсутні, а тому дана вимога підлягає до задоволення в сумі 461 517,16 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідачів і нараховані за порушення кредитних зобов'язань штрафи у загальній сумі 3 261 000,00 грн. на підставі п. 2.2.7, 2.2.8 та 5.8. кредитного договору.

При розгляді даного питання судом було встановлено наступне:

Відповідно до п. 2.2.7. Позичальник зобов'язується надавати Банку не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, фінансову інформацію (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітів в об'ємі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб'єктів господарської діяльності, а також сумарні надходження на всі належні Позичальнику рахунки за три останніх місяці, в розрізі кожного місяця), а також іншу інформацію по вимозі Банку, в т.ч. про належне Позичальнику на праві власності чи повного господарського володіння майно.

Відповідно до п. 2.2.8. Кредитного договору щомісячно, в строк до 25 числа, позичальник повинен інформувати Банк про цільове використання кредитних коштів, з наданням підтверджуючої документації.

Відповідно п. 5.2. Кредитного договору при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.7, 2.2.8, 2.2.11, 4.9, 7.1, Позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф в розмірі 2% від суми отриманого кредиту. Сплата штрафу здійснюється в гривні. У випадку якщо кредит надається в іноземній валюті, штраф сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Відповідно до п. 5.8. Кредитного договору при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, більше чим на 30 днів, що стало причиною звернення Банку до суду, Позичальник сплачує Банку штраф, який розраховується по формулі: 1 000,00 грн. + 5% від суми встановленого в п. А.2. ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів та платежів для сплати за реєстрацію предметів застави в Державному реєстрі обтяження рухомого майна.

За розрахунками позивача, Позичальник повинен сплати штраф за ненадання фінансової інформації за два квартали в розмірі 502 000,00 грн., штраф за ненадання інформації про цільове використання кредиту за вісім місяців в розмірі 2 008 000,00 грн. та штраф за порушення строків платежів, що спричинило звернення до суду в розмірі 751 000,00 грн. Розрахунок штрафу за ненадання фінансової інформації, штрафу за ненадання інформації про цільове використання кредиту та штрафу за порушення строків платежів зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору.

Позичальник просить суд повністю відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафу з мотивів, що позивач, фактично будучи співзасновником ТОВ "Бужанський цукор" через участь у підприємстві в особі іншої юридичної особи СПП "Біле Озеро", постійно блокував діяльність позичальника, не даючи йому право реалізувати заставний цукор та проводити розрахунок за кредитом. Всі документи, які вимагалися за п. 2.2.7 та 2.2.8 кредитного договору позичальник вчасно передавав відповідальним особам банку по електронній системі, але доказів надати про це не може, оскільки всі комп'ютері у підприємства відібрані.

Обговоривши із сторонами ці доводи, судом було встановлено, що ніяких доказів про те, що позичальник щоквартально та щомісячно передавав банку документи та інформацію, яка передбачена п. 2.2.7 та 2.2.8 кредитного договору - немає, крім усних доводів відповідачів. За змістом цих пунктів, підставою для накладення штрафу є ненадання банку будь-якого із перелічених фінансових чи звітних документів. Доводи про те, що якби банк нічого не отримував то він би сам вимагав у позичальника надання документів, суд вважає неспроможними, оскільки позичальник повинен виконувати зобов'язання не чекаючи пред'явлення до нього вимог, а вимагання позичальника у позивача надання доказу неотримання позивачем документів є спробою перекладення своєї відповідальності та доказування своєї невинуватості на іншу особу.

Суд також не може стверджувати, що ненадання позичальником інформації згідно п. 2.2.7 та 2.2.8 кредитного договору не має ніякого значення для банку, не потрібна йому та не нанесла банку ніякого збитку, оскільки кредитний договір є договором приєднання (ст. 634 ЦК) і позичальник приєднується до запропонованих йому умов банком, а не пропонує свої.

Згідно визначення терміну кредитування, передбаченого Положення Національного банку України про кредитування (затверджено постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р. N 246), кредит це позичковий капітал банку у грошовій формі та в банківських металах, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Незважаючи на втрату чинності цією постановою, дані істотні умови притаманні всім кредитним угодам, які укладаються на території України станом і на сьогоднішній день.

За умовами кредитного договору банк має право на підставі фінансової інформації аналізувати кредитоспроможність позичальника, проводити перевірку цільового використання кредиту ( п.2.3.3), а тому банк мав повне право вписати у кредитний договір істотну умову про те, що позичальник повинен цю інформацію надавати банку щоквартально і щомісячно і встановити за її невиконання штрафи, оскільки банк крім виконання своїх обов'язків перед позичальником-відповідачем, повинен забезпечувати свою платоспроможність перед своїми вкладниками, клієнтами та іншими позичальниками.

Таким чином, позивач мав право нарахування щоквартальних та щомісячних штрафів за ненадання позичальником до банку інформації, передбаченої п. 2.2.7 та 2.2.8 кредитного договору.

Також є доведеним та правомірним застосування позивачем штрафу в сумі 2 008 000,00 грн. за порушення позичальником більше ніж на 30 днів грошових зобов'язань за кредитним договором, що потягло за собою необхідність звернення до суду, оскільки виключно через несплату позичальником боргів, строк виконання по оплаті яких вже настав, позивач був змушений звернутися до суду за відновленням свого порушеного права.

Підстави для звільнення від сплати штрафів чи докази про сплату штрафів відповідачами у добровільному порядку у справі відсутні, а тому дані вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання підлягають до виконання належним чином та у встановлений договором строк.

За змістом викладеного, розмір боргу позичальника перед позивачем, який слід присудити до примусового стягнення, становить 12 550 000,00 грн. боргу по кредиту, 1 424 050,06 грн. процентів, 461 517,16 грн. пені по кредиту та процентах (за мінусом зменшеної позивачем суми 3 621,43 грн.) і 3 261 000,00 грн. штрафів, а всього - 17 696 567,22 грн.

За змістом п. 1.2. договору поруки від 25.07.2011 року, укладеного між позивачем та другим відповідачем, поручитель, ПСП "Олександрівка", відповідає за невиконання позичальником всіх видів зобов'язань за кредитним договором від 25.07.2011 року № Б045Г/С, але лише в межах 25% від суми загальної заборгованості.

Таким чином, окремо з позичальника на користь позивача слід стягнути 75% (13 272 425,42 грн.) від загальної суми боргу (17 696 567,22 грн.) по кредиту, а решту 25% (4 424 141,80 грн.) з обох відповідачів слід стягувати солідарно як із позичальника та його поручителя.

Другий відповідач, поручитель ПСП "Олександрівка", заявою від 12.07.2012 року (а.с. 18 том 2), просить суд зменшити суму штрафу до стягнення лише 282 026,07 грн. з мотивів, що позичальник зміг би вчасно погасити свої борги, якби позивач дав згоду на реалізацію заставленого майна, чого він не хоче робити і під час розгляду справи по суті, про що в банк відповідачами було подано відповідні пропозиції, але позитивного результату не досягнуто. Крім того, стягнення боргу в розмірі більше 4 млн. грн. призведе до банкрутства підприємства.

Обговоривши зі сторонами ці доводи і клопотання поручителя, суд вважає, що воно підлягає до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 83 ГПК України при прийнятті рішення суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вичерпного переліку підстав для зменшення неустойки чинне законодавство не містить і суд не обмежений у цьому питанні доводами заявника. Суд вважає, що в рамках даної справи це правило безперешкодно може бути поширено і на другого відповідача, поручителя по справі.

За змістом укладеного між сторонами договору поруки від 25.07.2011 року поручитель поручається за виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань і повинен їх виконати у повному обсязі, але з обмеженням 25 % від загальної суми боргу.

При цьому п. 2.2. і 2.2.1. договору поруки прямо передбачено, що позивач-банк зобов'язаний у випадку невиконання позичальником будь-якого свого зобов'язання за кредитним договором, що передбачені п. 1.1. договору поруки (від сплати позики до штрафу), направити на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку.

За змістом п. 5.2. кредитного договору, при порушенні будь-якого із обов'язків згідно п. 2.2.7 та 2.2.8 кредитного договору, позичальник сплачує штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту (тобто він не очікує направлення вимог від банку про сплату штрафу, а сплачує його сам і позивач очікує добровільної сплати штрафу від позичальника відразу після порушення ним певного зобов'язання).

Таким чином, після першого ж порушення позичальником будь-якого зобов'язання, яке тягне за собою штраф і за наявності факту несплати цього штрафу після закінчення певного кварталу чи місяця, позивач зобов'язаний направити на адресу поручителя повідомлення про суть невиконаного зобов'язання.

Нараховуючи штрафи з жовтня 2011 року позивач вимогу про виконання зобов'язання із вказівкою сум штрафів направив позичальнику та поручителю лише у квітні 2012 року ( а.с. 95-97 том 1).

Якби позивач виконав свій прямий обов'язок згідно п. 2.2.1. договору поруки, то поручитель зміг би проконтролювати виконання позичальником своїх обов'язків щодо подачі звітності банку і запобігти нарахуванню штрафу, за які й поручитель несе істотну фінансову відповідальність та зацікавлений її уникнути. Поручитель прямо не зобов'язаний ні згідно кредитного договору, ні згідно договору поруки контролювати виконання позичальником обов'язків подачі звітності банку. Ці договори не передбачають і права поручителя на такі контролюючі дії відносно позичальника. Отже єдиним джерелом інформації про невиконання позичальником зобов'язань для поручителя є банк, який в даному конкретному випадку не виконав своїх прямих зобов'язань.

Таким чином, суд вважає, що беззаперечно можна погодитися із тим, що поручитель несе відповідальність лише за штрафи, які нараховані за перший порушений позичальником квартал та місяць неподачі звітності банку та за штраф у повному розмірі, нарахований за наслідками звернення позивача до суду (оскільки штрафів заявлено до стягнення три види).

Зважаючи на те, що сплата штрафу все ж є зобов'язанням поручителя у випадку невиконання його позичальником, то вищевикладені обставини суд вважає підставою для зменшення відповідальності поручителя, а не для повного звільнення його від цієї відповідальності через безпідставність застосування цієї санкції.

Винятковість випадку для зменшення суми штрафу полягає у тому, що в силу умов кредитного договору і договору поруки поручитель міг би запобігти нарахуванням штрафу лише отримавши інформацію від банку про відповідні порушення з боку позичальника для контролю за ним, тобто був залежним від дій кредитора. Банк не виконав свої обов"язки, чим приростив нарахування боргу за штрафами і впливу на цю ситуацію поручитель не мав.

Якби позивач вчасно після першого кварталу і місяця прострочки повідомив поручителя про прострочку позичальника, то поручитель мав би можливість запобігти іншим прострочкам, за які нараховано штраф і загальна суму штрафу склала б лише 1 253 000,00 грн. :

12 550 000,00 х 2% (за 1 квартал, а не за 2) = 251 000,00 грн.

12 550 000,00 х 2% х 1 (за 1 місяць, а не за 18) = 251 000,00 грн.

751 000, 00 грн. (без змін)

25% з цієї суми складає лише 313 250,00 грн. (1253000,00 х 255).

За заявленими позовними вимогами позивач просить стягнути із поручителя 25% від штрафу у розмірі 3 261 000,00 грн., що складає 815 250,00 грн., при тому що поручитель за позичальника міг би сплачувати лише 313 250,00 грн., як показано у розрахунку.

З підстав викладеного, суд вважає, що є підстави для зменшення відповідальності поручителя у виді штрафу до сплати ним лише 313 250,00 грн., тобто на 502 000,00 грн. менше від нарахованої йому суми штрафів за позовними вимогами.

Отже, з обох відповідачів до солідарного стягнення належить 4 424 141,80 грн. боргу, але в цій сумі відповідальність поручителя приватного сільськогосподарського підприємства "Олександрівка" слід зменшити на 502 000,00 грн. та відмовити в цій частині у задоволенні позову.

При виконанні судового рішення про солідарне стягнення з відповідачів боргу в сумі 4 424 141,80 грн., максимальна сума стягнення із ПСП "Олександрівка" не може перевищувати 3 922 141,80 грн. (4424141,80-502000,00).

Доводи відповідачів про неправомірність дій позивача в частині непогодження продажу цукру та стягнення боргу грошима при наявності застави, суд відхиляє, оскільки згідно чинного законодавства лише кредитор приймає рішення про спосіб задоволення своїх позовних вимог, а не боржники.

Також ці обставини не мають значення і для зменшення тих нарахованих штрафних санкцій, причиною яких є неподання документів звітності.

З підстав викладеного, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення і з відповідачів на користь позивача слід стягнути лише 17 696 567,22 грн. боргу за кредитними зобов'язаннями, внаслідок зменшення суми стягнення із поручителя ПСП "Олександрівка" на 502 000,00 грн. штрафів за порушення обов"язку надання звітності та строків платежів, на підставі кредитного договору № Б045Г/С від 25 липня 2011 року та договору поруки № Б045Г/С-П-1 від 25 липня 2011 року.

На підставі статті 49 ГПК України, враховуючи вину відповідачів у виникненні спору, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в повному розмірі 64 380,00 грн.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бужанський цукор", Черкаська область, Лисянський район, с. Бужанка, вул. Заводська, 1-А, код ЄДРПОУ 36777437 заборгованість за кредитними зобов'язаннями в сумі 13 272 425,42 грн. та 48 272,12 грн. судового збору на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

3. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Бужанський цукор", Черкаська область, Лисянський район, с. Бужанка, вул. Заводська, 1-А, код ЄДРПОУ 36777437 та з приватного сільськогосподарського підприємства "Олександрівка", Черкаська область, Жашківський район, с. Олександрівка, вул. Колгоспна, 11, код ЕДРПОУ 03792544 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 -- кредитну заборгованість в сумі 4 424 141,80 грн. та 16 107,88 грн. судового збору.

Зменшити суму солідарного стягнення 4 424 141,80 грн. з приватного сільськогосподарського підприємства "Олександрівка", Черкаська область, Жашківський район, с. Олександрівка, вул. Колгоспна, 11, код ЕДРПОУ 03792544 на 502 000,00 грн. та відмовити в цій частині у задоволенні позову.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 20 липня 2012 року

Суддя Н.М. Спаських