Рішення № 25103530, 04.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/7552-2012 04.07.12За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

До Фірми «Т,М.М.»-Товариство з обмеженою відповідальністю

про стягнення 22 833,58 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 -по дов. №б/н від 26.04.2012р.

Від відповідача не з»явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" про стягнення з Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -ТОВ Фірма "Т.М.М.") про стягнення 22 833, 58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.09.2011 р. господарським судом міста Києва було винесено рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Ласка Лізинг" задоволено повністю та стягнуто з Фірми "Т.М.М" Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" основну суму заборгованості у розмірі 762 735 грн. 83 коп., неустойку у розмірі 27 195 грн. 16 коп., інфляційні збільшення суми боргу у розмірі 12 121 грн. 18 коп., 3 % річних у розмірі 5 263 грн. 58 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 8 073 грн. 16 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розмірі 236,00 грн. 00 коп.

20.01.2012р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 р. у справі № 40/320, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2012 р., що набрало законної сили 08.11.2011 р. Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Відповідач рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 р. не виконав, у зв'язку із чим позивачем за період з серпня 2011 р. по квітень 2012 р. було додатково нараховано індекс інфляції у розмірі 5 342,90 грн. та 3% річних у розмірі 17 490, 68 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.07.2012 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.07.2012р. проти задоволення позову заперечував посилаючись на Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", згідно якого на думку відповідача він не несе відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

В судовому засіданні 02.07.2012р. оголошувалась перерва до 04.07.2012р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Після оголошено перерви представник відповідача не з»явився. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2011р. позовні вимоги ТОВ "Ласка Лізинг" задоволено повністю та стягнуто з Фірми "Т.М.М" Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" основну суму заборгованості у розмірі 762 735 грн. 83 коп., неустойку у розмірі 27 195 грн. 16 коп., інфляційні збільшення суми боргу у розмірі 12 121 грн. 18 коп., 3 % річних у розмірі 5 263 грн. 58 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 8 073 грн. 16 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розмірі 236,00 грн. 00 коп.

20.01.2012р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2011 р. у справі № 40/320, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2012 р., що набрало законної сили 08.11.2011 р. Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Спір у справі виник у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних витрат у розмірі 5 342, 90 грн. за прострочення по оплаті основного боргу в сумі 762 735,83 грн., які нараховані за період з серпня 2011 р. по квітень 2012 р. та 3% річних у розмірі 17 490,68 грн. які нараховані за період з 16.07.2011 р. по 19.04.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Наявність грошового зобов'язання відповідача (виникло за договором від 11.04.2008 р.) по сплаті позивачу лізингових платежів в розмірі 762 735,83 підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 22.09.2011 р. за участі тих самих сторін, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням підтверджується п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 р. з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011 р.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне грошове зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 762 735, 83 337,39 грн. не виконано, що також не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, спірне грошове зобов'язання у жодний із передбачених чинним законодавством способів не припинилось, має місце прострочення його виконання у заявлений позивачем період, а тому позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 5 342,90 грн. та 3% річних в сумі 17 490,68 грн.

Після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав.

Отже 3 відсотки річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі нарахованих інфляційних 5 342,90 грн. та 3% річних в сумі 17 490,68 грн. за визначений позивачем період підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача/

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" задовольнити повністю.

Стягнути з Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; ідентифікаційний код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"(03150, м. Київ, вул. Дмитрова, 5 корпус 2; ідентифікаційний код 33104543) 3% річних у розмірі 17 490 грн. 68 коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 5 342 грн. 90 коп., судовий збір у розмірі 1 609 грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

05.07.2012р.