Рішення № 24923574, 19.06.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.12 Справа № 30/5014/739/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна», м. Макіївка Донецької області

до Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 66930 грн. 02 коп. суддя Секірський А.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.09.2011;

від відповідача -не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Мінова Україна" (далі -позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Державного підприємства „Донбасантрацит" (далі -відповідач) основного боргу у розмірі 45 057,84 грн., пені у розмірі 12 017,48 грн., інфляційних витрат у розмірі 4 415,67 грн., 3% річних у розмірі 2 296,10 грн. за невиконання договору поставки № 80-2010 від 09.06.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №80-2010 від 09.06.2010. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 75057,84 грн. Відповідач за поставлений товар розрахувався не повністю, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 45057,84 грн. За прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 12017,48 грн., інфляційні витрати у розмірі 4415,67 грн. та 3% річних у розмірі 2296,10 грн.

В ході судового розгляду справи клопотанням б/н від 22.05.2012 позивач збільшив позовні вимоги, та просить суд стягнути з відповідача суму боргу у сумі 45 057,84 грн., пеню -13 587,72 грн., інфляційні нарахування -5677,28 грн., 3% річних -2607,18 грн., посилаючись на термін виникнення боргу з 15.06.2010 по 22.03.2012.

Вказане клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

23.04.2012 відповідачем було надано заперечення на позовну заяву №483 від 20.04.2012, відповідно до яких відповідач позов визнає частково, а саме: в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 45057,84 грн. З нарахованими штрафними санкціями відповідач не погоджується та зазначає, що оскільки в договорі не передбачений конкретний строк виконання зобов'язання, то воно виникає у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги. Така вимога пред'явлена позивачем лише 20.12.2011, тому строк виконання зобов'язання наступив 27.12.2011, а отже і прострочення виконання зобов'язання почалося лише 28.12.2011.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судовому засіданні під час судового розгляду справи представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

09.06.2010 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №80-2010 (далі договір) (а.с. 8). Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідач) товар, визначений в п. 1.2 договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар; п.1.2 договору -постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, в кількості, по цінам, в строки та на умовах, вказаних у специфікаціях, які є додатком до договору та є його невід'ємною частиною (а.с. 9-10).

Позивач відповідно до умов договору поставив відповідачу товар двома партіями:

- 10.06.2010 видаткова накладна №135 на загальну суму 28868,40 грн. (а.с.11);

- 15.06.2010 видаткова накладна №138 на загальну суму 46189,44 грн. (а.с.12).

Відповідач також надав позивачу відповідні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №453 від 10.06.2010 та №462 від 15.06.2010 (а.с. 13-14).

Згідно з п. 4.1 договору, постачальник відвантажує товар на адресу покупця по цінам, погодженими сторонами цього договору та відображені в специфікаціях.

Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунки за цим договором між постачальником та покупцем здійснюються по факту поставки товару.

Відповідач в порушення умов договору своєчасно та у повному обсязі оплату не здійснював, тому заборгованість на момент звернення з позовом становила 45057,84 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Згідно п. 7.3 договору, припинення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п. 5.3 договору при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, до моменту фактичного виконання зобов'язань.

На підставі умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з позивача пеню за порушення строків оплати товару за період з 15.06.2010 по 22.05.2012 в розмірі 13587,72 грн., що підтверджено відповідним розрахунком у письмових поясненнях (а.с. 44).

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 2607,18 грн., та інфляційні витрати у сумі 5677,28 грн., що підтверджено відповідним розрахунком позивача у письмових поясненнях, наявним у матеріалах справи (а.с. 44).

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору поставляв відповідачеві товар, що підтверджено матеріалами справи, крім того, заборгованість в розмірі 45057,84 грн. визнана відповідачем та підтверджена також актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 18).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Посилання відповідача на те, що в договорі не передбачений конкретний строк виконання зобов'язання не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.2 договору сторони домовилися, що розрахунки за цим договором між постачальником та покупцем здійснюються по факту поставки товару.

Згідно п. 3.3 договору, сторони домовилися здійснити поставку у відповідності до міжнародних правил торгівлі «ІНКОТЕРМС-2000»на умовах EXW, тобто позивач вважається таким, що виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він передасть товар у розпорядження відповідача. Отримавши товар та передавши належним чином оформлені накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідач мав можливість розпоряджатися товаром, що є підтвердженням факту поставки товару та свідчить про настання події, з якою пов'язане виникнення зобов'язання щодо оплати товару.

Таким чином, зобов'язання з оплати товару виникає у відповідача з моменту поставки товару, а саме з 15.06.2010.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили відповідальність у вигляді нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від простроченої суми за кожен день прострочення, до моменту фактичного виконання зобов'язань.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У даному випадку п. 5.3 договору сторони передбачили нарахування штрафних санкцій до моменту фактичного виконання зобов'язань.

Перевіривши розрахунок заявленої суми пені -13587,72 грн., суд дійшов висновку, що позивачем пеня нарахована вірно та є обґрунтовано заявленою.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 2607,18 грн. та інфляційні витрати у сумі 5677,28 грн., що підтверджено відповідним розрахунком позивача, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю у загальній сумі 66930,02 грн., з них: 45057,84 грн. -основний борг, 13587,72 грн. - пеня, 2607,18 грн. - 3% річних та 5677,28 грн. -інфляційні витрати.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню повністю з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу слід повернути із Державного бюджету України частину зайво сплаченого судового збору у сумі 31,50 грн., сплачений платіжним дорученням від 22.03.2012 №547 згідно до ухвали суду.

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Донбасантрацит", 94506, Луганська область, м. Красний Луч, вул. Косіора, буд. 10, ідентифікаційний код 32446546, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мінова Україна", 86104, Донецька область, м. Макіївка, вул. Панченко, буд. 11, ідентифікаційний код 35833631, основний борг за прострочення оплати за договором №80-2010 від 09.06.2010 у сумі 45057 грн. 84 коп. (сорок п'ять тисяч п'ятдесят сім гривень 84 копійки, пеню за прострочення оплати у сумі 13587 грн. 72 коп.(тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень 72 копійки), 3% річних у сумі 2607 грн. 18 коп. (дві тисячі шістсот сім гривень 18 копійок), інфляційні витрати у сумі 5677 грн. 28 коп. (п'ять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 28 копійок), витрати зі сплати судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 копійок), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2012.

Суддя А.В. Секірський