Рішення № 24600280, 14.05.2012, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-799/11

Провадження № 2/1108/72/12

14.05.2012 року Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Сарапа М.Б.,

при секретарі -Дубовій С.І.,

представника позивача -Колєчкіна О.О.,

представника відповідача -ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за заявою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про стягнення суми боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2011 року позивач через представника звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи і підтримуючи який, в судовому засіданні зазначив, що 04.10.2007 року з ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір № 014-09.5-78876, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами з розрахунку 14,5 % річних. Згідно до договору ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»надавав відповідачу 37037,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення 03.10.2014 року. Відповідач, згідно договору, зобов'язувався щомісяця погашати отриманий кредит та відсотки по ньому, однак своїх обов'язків не виконує, у зв'язку з чим у нього станом на 19.10.2011 р. виникла заборгованість перед банком в розмірі 31863,16доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют встановленим НБУ складає 254130 грн. 99 коп.

В забезпечення виконання умов кредитного договору 04.10.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_5 укладено договір поруки № б/н, згідно якого відповідачі несуть солідарну відповідальність за невиконання умов договору.

Під час слухання справи позивачем було збільшено позовні вимоги враховуючи період розгляду справи, станом на 04.04.2012 року заборгованість відповідачів, згідно розрахунку банку становить 37136, 54 доларів США, або 296642,95 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та посилаючись на доводи викладенні в позові, просив вимоги заяви задовольнити.

Представник відповідачів позов визнав частково, надавши до суду письмові заперечення стосовно позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.10.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір № 014-09.5-78876, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами з розрахунку 14,5 % річних. Згідно до договору ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»надавав відповідачу 37037,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення 03.10.2014 року. В забезпечення виконання умов кредитного договору 04.10.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_5 укладено договір поруки № б/н, згідно якого відповідачі несуть солідарну відповідальність за невиконання умов договору.

В обґрунтування неналежного виконання Позичальником умов кредитного договору Банк у своїй позовній заяві зазначив та додав до матеріалів справи розрахунок-заборгованості за Кредитним договором із якого вбачається, що станом на 19.10.2011 року виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та нарахованих процентів у сумі 31863,16 доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют встановленим НБУ складає 254130,99 гривень. Останній платіж по кредитному договору датується 04.10.2011 року.

Станом на 04.04.2012 року виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та нарахованих процентів у сумі 37136,54 доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют встановленим НБУ складає 296642,95 гривень.

Поряд із твердженням про належне виконання своїх обов'язків Позичальник в наданих запереченнях (абз.2) зазначає, що «на сьогодні я не маю можливості своєчасно сплачувати щомісячні платежі..)).

В цивільному праві діє презумпція вини особи, яка допустила порушення зобов'язання. Це означає, що така особа буде вважатися винною у порушенні і сама має довести відсутність своєї вини. Презумпція вини в цивільному праві діє без будь-яких відступів.

Належних та допустимих доказів в розумінні ст.60 ЦПК України для підтвердження належного виконання умов кредитного договору до суду відповідач не надав (платіжні документи про повернення суми кредиту, сплати нарахованих процентів).

Крім того, відповідач у своїх запереченнях вказує на суттєву зміну обставин а саме збільшення вартості долара США, що негативно вплинуло на його платоспроможність.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року N 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони у відповідності до ст. 627 ЦК України є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

При укладенні кредитного договору від 04 жовтня 2007 року в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов'язання, сторони (Банк, Позичальник) повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом.

Перед укладанням Кредитного договору Позичальник не був обмежений у можливості отримати кредит, як в іноземній так і в національній валютах, але виходячи із власних переконань, напевне меншої вартості плати за користування кредитом, обрав на власний розсуд валюту кредиту - долари США. Банк не примушував Позичальника отримувати кредит в іноземній валюті та монополістом на ринку установ з надання фінансових послуг України не перебував.

З підписанням Кредитного договору, Позичальник засвідчив (п.8.1), що умови даного договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.

З підписанням кредитного договору (п.12.5) Позичальник засвідчив, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може привести до значних збитків та погіршення його фінансового стану.

Не погоджуючись із умовами Кредитного договору, відповідно до норм ч.2 ст.1056 ЦК України, Відповідач мав можливість відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це Банк. Такі ж норми передбачені і в п. 6 ст.14 Закону України «Про захист прав споживачів», де зокрема у відповідача існувала можливість в 14-денний термін відмовитись від кредиту. Таким правом відповідач не скористався, прийнявши умови договору.

Виходячи з положень статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банківський кредит взагалі і в іноземній валюті зокрема, за своєю правовою природою не ототожнюється із договором купівлі-продажу, а іноземна валюта є не засобом платежу, а валютою виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 1 глави 3 розділу II Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. за N 281, резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань (у тому числі власних операцій суб'єктів ринку) за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі кредитних договорів і т. ін.

Зростання курсу долара США - валюти кредиту не є підставою для односторонньої відмови у виконані кредитного договору оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті (довідка про курс валют з 09.1996 року по 10.2007 рік).

Таким чином, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже Позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та чинного законодавства.

Протягом строку користування Позичальником кредитними коштами національна валюта України не лише знецінювалась, вона і зміцнювалась.

Національним банком України Відкритому акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" 11.10.2006 р. видано банківську ліцензію N 10 від 11.06.2006 р. та дозвіл N10-4 від 11.10.2006 р., якими банку надано право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1, п. п. 1 - 11 ч. 2, ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Додатком до дозволу N10-4 від 11.10.2006 р. передбачено право банку здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема вести рахунки клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті, вести кореспондентські рахунки клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Крім того за змістом п.7.1 Кредитного договору Позичальнику надано право порушувати перед Банком питання про перенесення строків платежів за цим Договором (строків повернення кредиту, здійснення чергових платежів або сплати процентів) у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин. Таке звернення повинно бути направлене Банку в письмовій формі - рекомендованим листом за 15 днів до настання строку платежу з наданням документів, що об'єктивно підтверджують неможливість своєчасної сплати заборгованості.

Боржник не порушував перед Банком питання щодо перенесення строків здійснення платежів, не надавав будь-яких підтверджуючих документів, а тому, суд вважає, що таких обставин, які могли-б вплинути на виконання умов кредитного договору не настало.

Відповідач, в своїх доводах вказує, що Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Зважаючи, що суб'єктами правовідносин за Кредитним договором є юридична особа (Банк) та фізична особа (Позичальник) дія норм вказаного Закону не може регулювати дані правовідносини.

У ст. 1 цього Закону визначено, що послуга -діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У п. 23 ст. 1 цього ж Закону зазначено, що споживчий кредит -це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до ст. 11 Закону, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У цьому ж Законі чітко прописана процедура укладання договору, в якій йдеться й про питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип процентної ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.

На підставі викладеного, застосування Закону до даного спору, який виник з кредитних правовідносин неможливе тому, що предметом і підставою позову є не питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору.

Після укладення договору між сторонами (Банк та Позичальник) виникли кредитні правовідносини, тому до спору щодо виконання цього договору зазначений Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини.

Заявляючи про збільшення позовних вимог, Позивач, в порушення вимог ст. 258 Цивільного кодексу України, безпідставно та без будь-яких пояснень збільшив розмір пені переважно за рахунок збільшення терміну її нарахування з одного року до трьох років.

Разом з тим, згідно ч. 1 п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, (п. 1 ст. 261 ЦК). Тому, суд вважає, єдино правильним термін нарахування пені, заявлений у позові від 28.10.2011 року (а.с.3-8).

Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною.

Відповідно до ч. З ст. 551 ЦК, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків і за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договірних зобов'язань, а саме виконання умов договору позики.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог законодавства (ст. 526 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язується сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором, або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються в договорі.

В даному випадку умови були визначені укладеним в письмовій формі договором від 04.10.2007 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи. В договорі обумовлена сума позики, строк її повернення, проценти за користування грошима та штрафні санкції за прострочення виконання.

Зважаючи на те, що між сторонами 04.10.2007 року був укладений Кредитний договір № 014-09.5-78876, ціна якого складає 37037,00 доларів США, та те, що у встановлений договором строк договірні зобов'язання з боку відповідачів погашені не були, на звернення позивача на його ім'я та ім'я поручителя, з вимогою погасити борг (а.с.28-29) вони не відреагували.

Крім того, у відповідності до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду. Зазначені вище обставини, та те, що сума пені за несплачені відсотки становить значно більшу суму самих несплачених відсотків, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки за сплатою відсотків з 57972,35 грн. до 27941,92 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково, та стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором, за вирахуванням зменшення неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст.554 ЦУ України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з вищенаведеним суму заборгованості за кредитним договором необхідно стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

У задоволені іншої частини позовних вимог публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»- відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідачів, оскільки рішення ухвалено на користь позивача.

На підставі ст. ст. 11, 16, 526, 546, 589, 590, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України, та ст.ст. 4, 10, 60, 88, 213, 215, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про стягнення суми боргу за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кіровоградської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" (р/р № 2909117980 в Кіровоградській ОД ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 323538, ЄДРПОУ 13762450) заборгованість за кредитним договором в сумі 266612 грн.52 коп., в тому числі: за кредитом 201201,36 грн., по процентам за користування кредитом 37469,24 грн., пеня за порушення строків погашення кредиту 27941,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»1700, 00 грн. судового збору та 120, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя «підпис»

З оригіналом згідно

Суддя Кіровоградського

районного суду М.Б.Сарап