Ухвала суду № 24512975, 10.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/1420/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2012р. по справі № 2а-1670/1420/12

за позовом ОСОБА_1

до Фонду державного загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття в особі Карлівського районного центру зайнятості

про скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

14 березня 2012 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фонду державного загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття в особі Карлівського районного центру зайнятості, в якому просив суд скасувати наказ Карлівського районного центру зайнятості про повернення допомоги по безробіттю від 31.03.2011 року № 29.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2012р. по справі № 2а-1670/1420/12 позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду державного загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття в особі Карлівського районного центру зайнятості про скасування наказу було залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2012р. по справі № 2а-1670/1420/12 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення ст.55 Конституції України, стверджує, що вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення справи, внаслідок чого помилково застосував норми ст.ст.99, 100 КАС України.

Відповідач у надісланих до суду апеляційної інстанції письмових запереченнях просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду - без змін; розглянути справу в свою відсутність.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також клопотання представника відповідача про розгляд апеляційної скарги без його участі, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем оскаржується наказ Карлівського районного центру зайнятості від 31.03.2011 року № 29 «Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1», копію якого позивач отримав 07.04.2011 року.

Таким чином, про порушення своїх прав та інтересів ОСОБА_1 стало відомо 07.04.2011 року, тому перебіг строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів для позивача розпочався з 08.04.2011 року.

Оскільки, право звернення до суду у позивача виникло 08.04.2011 року, а позовну заяву про захист своїх прав позивачем надано до суду 14.03.2012 року, позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений абзацом 1 частиною 2 статті 99 КАС України.

Із заяви про поновлення строку звернення до суду судом першої інстанції встановлено, що пропуск строку звернення до суду з даним позовом позивач обґрунтовує тим, що у період з березня 2011 року по січень 2012 року 4 рази перебував на стаціонарному лікуванні (з 12.03.2011 року по 25.03.2011 року, з 06.06.2011 року по 21.06.2011 року, з 07.09.2011 року по 27.09.2011 року, з 18.01.2012 року по 31.01.2012 року), що підтверджує доданими до позову відповідними медичними документами.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до наданих позивачем медичних документів у період з 08.04.2011 року по 06.06.2011 року, з 21.06.2011 року по 07.09.2011 року та з 27.09.2011 року позивач мав можливість звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки в дані періоди на стаціонарному лікуванні не перебував.

За висновком суду першої інстанції позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, а судом не знайдено підстав для поновлення цього строку, що зумовило застосування судом наслідків пропущення строку звернення до суду, визначених ст.100 КАС України, та відповідно залишення адміністративного позову без розгляду.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, зважаючи на такі обставини.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що строк звернення до адміністративного суду, наслідки пропущення строків звернення до суду, обчислення процесуальних строків, поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано положеннями ст.ст.99-103 КАС України.

Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Згідно із положеннями частини 5 статті 99 КАС України (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 07.07.2010 р. N 2453-VI, від 17.11.2011 р. N 4054-VI), чинній на час звернення ОСОБА_1 (12.03.2012р.) до Полтавського окружного адміністративного суду) для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, саме на підставі оскаржуваного у цій справі наказу Карлівського районного центру зайнятості від 31.03.2011 року № 29 «Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1», яким ОСОБА_1 було зобов'язано повернути незаконно отримані грошові кошти, одержані як допомога по безробіттю в розмірі 15649,82 грн., прокурор Карлівського району в інтересах держави в особі Карлівського районного центру зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої грошової допомоги по безробіттю в сумі 15649, 82 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року по справі № 2а-1670/4073/11, адміністративний позов прокурора Карлівського району в інтересах держави в особі Карлівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошової допомоги - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Карлівського районного центру зайнятості незаконно отриману грошову допомогу по безробіттю в сумі 15649, 82 грн. (а.с.14).

Отже, спірний наказ відповідача є саме рішенням суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним було заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч.5 ст.99 КАС України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що копію наказу Карлівського районного центру зайнятості від 31.03.2011 року № 29 «Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1», позивач отримав 07.04.2011 року.

Таким чином, 10.05.2011 року - останній день строку звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження вказаного наказу.

З матеріалів справ вбачається, що з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду через підприємство поштового зв'язку 12.03.2012 року, тобто, з порушенням місячного строку, встановленого ст.99 КАС України для оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції обґрунтування позивачем поважності причин пропуску строку звернення, з огляду на наступне.

Так, як вбачається зі змісту постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2011 року по справі № 2а-1670/4913/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 від 07.06.2011 року до Фонду державного загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття в особі Карлівського районного центру зайнятості про зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, позивач особисто брав участь у розгляді справи (а.с.8).

Також, представник позивача був присутній і під час розгляду справи № 2а-1670/4073/11, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року (а.с.11-14).

Крім того, наданими до апеляційної скарги копіями медичних документів не спростовується те, що позивач мав можливість звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки в дані періоди на стаціонарному лікуванні не перебував.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги про безпідставне залишення судом першої інстанції позову без розгляду є необґрунтованими та безпідставними, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції позивач мав об'єктивну можливість оскаржити спірний наказ до суду раніше ніж 12.03.2012 року.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

В матеріалах справи докази таких обставин відсутні.

Інших обставин, які об'єктивно зашкодили своєчасно вчинити процесуальну дію (подання позову), позивач суду апеляційної інстанції не навів.

Положеннями статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Оскільки, позивачем до судів першої та апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до суду з вищевказаним позовом, а колегією суддів апеляційного суду не знайдено підстав для поновлення такого строку, вимоги апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2012р. по справі № 2а-1670/1420/12 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (вул. Котляревського, 43, м. Карлівка, Полтавська область, ІПН НОМЕР_1) до Державного бюджету України (отримувач -УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок -31210206781011, код класифікації доходів бюджету -22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 32,20 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 16,10 грн.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Русанова В.Б.