Рішення № 24171439, 15.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-27/4846-2012 15.05.12

За позовом Приватного акціонерного товариства страхової компанії «АХА-Страхування»до Третя особаВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта» ОСОБА_1провідшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 17 451, 56 грн. Суддя Дідиченко М.А. Секретар Приходько Є.П.Представники сторін: Від позивача: не з'явились;Від відповідача: Від третьої особи:не з'явились; не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства страхової компанії «АХА-Страхування»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 17 451, 56 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.06.2011 року в м. Полтаві на вул.. Курчатова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Фольксваген, д.н. НОМЕР_1, під управлінням гр. ОСОБА_1, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_2, який був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 17172Г-а/10С від 17.11.2010 року.

Позивачем було виплачено власнику автомобіля НОМЕР_2 страхове відшкодування у розмірі 17 451, 56 грн.

Відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», відповідно до полісу № ВЕ/5957327.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі ліміту відповідальності, а саме 17 451, 56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2012 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15.05.2012 року.

Представник позивача у судове засідання 15.05.2012 року не з'явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав документи на вимогу ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 15.05.2012 року не з'явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позову не заперечує та просить суд розглянути справи без участі представника відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

З довідки про відомості про обставини дорожньо-транспортної пригоди № 8820737 та постанови Київського районного суду м. Полтави від 01.07.2011 року у справі №3-1684/11, вбачається, що 03.06.2011 року о 05:00 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем Фольцваген Гольф, д.н. НОМЕР_1, виїжджаючи з парковочного майданчика «Вечірні зорі»навпроти буд. № 11 по вул. Курчатова в м. Полтава, не надав перевагу у русі та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 01.07.2011 року у справі №3-1684/11, ОСОБА_1. визнанно винним у скоєнні адміністративного правопорушення та накладено на нього штраф у розмірі 340, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 17172Г-а/10С від 17.11.2010 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством страховою компанією «АХА-Страхування» та ОСОБА_2.

Згідно із проведеного автотоварознавчого дослідження, відповідно до висновку № 02-06 від 03.06.2011 року, вартість відновлювального ремонту, завданого власнику автомобіля Субару, д.н ВІ 1090 ВІ в результаті пошкодження в ДТП складає 19 076, 74 грн.

Як вбачається із страхового акту від 04.08.2011 року позивачем було прийнято рішення про виплату страхувальнику 17 451, 56 грн.

08.08.2011 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 17 451, 56 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 21775 від 08.08.2011 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов'язанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб -автомобіль Фольцваген Гольф, д.н. НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю НОМЕР_2, належить ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1. та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта» укладено поліс № ВЕ/5957327 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіль Фольцваген Гольф, д.н. НОМЕР_1. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., сума франшизи -510, 00 грн.

Так, Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта», як страховик відповідальності будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує вищевказаний транспортний засіб (у даному випадку гр. ОСОБА_1) є особою, який належить відшкодувати шкоду, заподіяну власнику автомобіля НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відшкодувавши збитки завдані водієм ОСОБА_1 позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість потерпілого ОСОБА_2

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.

Отже, укладаючи з Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта»договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № ВЕ/5957327 ОСОБА_1 поклав на відповідача обов'язок у випадку настання ДТП спричиненого з вини будь-якої, яка на законних підставах керувала автомобілем Фольцваген Гольф, д.н. НОМЕР_1, відшкодувати завдану ним шкоду потерпілій особі у межах встановленого ліміту відповідальності.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства страхової компанії «АХА-Страхування» на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта».

Враховуючи зазначене, суд визнає пред'явлення даного позову до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта», як до страховика особи відповідальної за завдані збитки, правомірним, та у зв'язку з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування у розмірі 17 451, 56 грн. підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1166, 1187 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. 81 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства страхової компанії «АХА-Страхування»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування у розмірі 17 451 (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн. 56 коп., витрати по сплаті судового збору 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М.А.

Дата підписання 16.05.2012 року.