Рішення № 22357883, 27.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.12 Справа№ 5015/482/12

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Тухлянське Лісопромислове підприємство", с. Тухля, Сколівського району, Львівської області

до відповідача: Іноземного підприємства "КНГ-Україна", с. Тухля, Сколівського району, Львівської області

про: стягнення 38420,99грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Старостенко О.В.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивач: Клебановський В.В. дир., ОСОБА_1 предст. (дов. б/н від 14.02.2012р.)

відповідач: не зявився

Представникам сторін розяснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача відмовився, відводів не заявлено.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Тухлянське Лісопромислове підприємство" до відповідача Іноземного підприємства "КНГ-Україна" про стягнення 35184,06грн. основного боргу, 2005,49 грн. інфляційних втрат та 1231,44грн. 3% річних.

Обставини спору:

Ухвалою суду від 10.02.2012р. за даним позовом справу призначено до розгляду на 06.03.2012р.

Ухвалою суду від 06.03.2012р. розгляд справи відкладено на 27.03.2012р. з підстав, викладених в ухвалі, у звязку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

У судове засідання 27.03.2012р. представником позивача подано Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, відповідно до якого станом на 01.11.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 38114,40грн.

Відповідач у судове засідання 27.03.2012р. явки повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 (зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

В пункті 11 Інформаційного листа “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом, згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Вказане підтверджується пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Слід також зазначити, що у відповідності до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк вирішення спору завершується 09.04.2012р. Оскільки за час розгляду справи сторонами не було подано клопотання про продовження строку його вирішення, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами двохмісячного строку, встановленого для вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне:

Між позивачем та відповідачем 08.05.2009р. укладено Договір № 2 оренди будівель, відповідно до п.п. 1.1., якого даним Договором регулюються правовідносини, повязані з переданням позивачем відповідачу у строкове, з 08.05.2009р. до 01.04.2012р., платне користування будівлями деревообробного цеху, цеху з виробництва вуликів з побутовими приміщеннями, розташованими на першому поверсі будівлі та навісу за адресою: 82632, вул. Ів. Франка, 86, с. Тухля Сколівського району Львівської області. В орендне користування за даним Договором передається обєкт оренди, оціночна вартість якого на 01.04.2009р. складає 1227477,60грн. з ПДВ.

За користування обєктом оренди відповідач щомісяця сплачує позивачу орендну плату. Нарахування орендної плати здійснюється з дня підписання повноважними представниками позивача та відповідача Акту приймання-передачі обєкту оренди (п.3.1 Договору).

Базовий розмір орендної плати за календарний місяць, встановлюється у розмірі 19057,20грн. з ПДВ. В звязку з підготовкою орендованих приміщень, зазначених в акті прийому-передачі до організації технологічного процесу випуску продукції, орендна плата терміном до 01.07.2009р. встановлюється в розмірі 50% від базової, що складає 9528,60грн. Орендар сплачує 100% орендної плати, встановленої цим Договором, за поточний місяць до 25 числа поточного місяця, у безготівковому порядку на рахунок позивача в зазначений ним банківській установі (п.п. 3.2, 3.3, 3.4 Договору).

Розмір орендної плати за кожний поточний місяць визначається позивачем шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць (з урахуванням попереднього коригування) на офіційний індекс інфляції минулого місяця і доводиться до відповідача. Розмір орендної плати може бути змінений позивачем в односторонньому порядку у випадку зростання розміру земельного податку, більше ніж на 10% зміни чинної системи оподаткування (п.п. 3.5, 3.6 Договору).

На виконання вимог даного Договору сторонами було підписано Акт приймання-передачі будівлі від 08.05.2009р.

Однак, в порушення умов вищевказаного Договору відповідач не сплачував орендну плату за користування наданими йому приміщеннями, що призвело до заборгованості орендної плати в сумі 35184,06грн., у звязку із чим між сторонами підписаний Акт повернення орендованих будівель.

При прийнятті рішення у даній справі, суд виходив з наступного:

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 6 ст. 238 ГК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

Згідно із ст. 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Згідно із вимогами п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, тобто відповідач, не виконавши умов Договору щодо плати за користування орендованим майном, повинен сплатити позивачу заборгованість, яка виникла перед позивачем.

У відповідності до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі майна за Договором № 2 оренди будівель від 08.05.2009р. виконав повністю, відповідачем орендна плата здійснена частково, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 35184,06грн. Відповідач дану обставину належним чином не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Згідно із вимогами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 2005,49грн., та трьох процентів річних в сумі 1231,44грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач повністю виконав умови договору, а відповідач порушував умови договору і проводив оплату несвоєчасно.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 638, 762, 795 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 218, 230, 238 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82, 81, 84, 85, 116, 117 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Іноземного підприємства "КНГ-Україна" (82632, Львівська область, Сколівський район, с. Тухля, вул. І. Франка, 86, ідентифікаційний код 36465850) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Тухлянське Лісопромислове підприємство" (82632, Львівська область, Сколівський район, с. Тухля, вул. І. Франка, 86, ідентифікаційний код 13815927) 35184,06грн. основного боргу, 2005,49грн. інфляційних втрат, 1231,44грн. 3% річних та 1609,50грн. судового збору.

Наказ видати, згідно із ст. 116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.04.2012р., керуючись вимогами ст. 85 ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.