Ухвала суду № 22050872, 06.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 р.Справа № 2а-12634/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011р. по справі№2а-12634/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Снабсервіс. И А"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

21.09.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Снабсервіс.ИА» (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі відповідач), в якому просив суд, скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005841510 від 29.08.2011 року та від 29.08.2011 року № 0005831510.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року позов було задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача № 0005841510 від 29.08.2011 року, та № 0005831510 від 29.08.2011 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 11 жовтня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 року по 31.01.2011 року, про що був складений акт від 09.08.2011 року №3240/15-109/37093787.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.1-3,5.6 ст.203,ст.ст.215,216,228 ЦК України під час укладення угод, здійснених відповідачем при придбанні та продажу товару за вересень 2010 року - січень 2011 року; відсутність об»єктів , які підпадають під визначення ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; ст.ст. 185,187,188,198 ПК України, а саме: завищення податкового кредиту на суму 67525,83 грн., в тому числі: податковий кредит за вересень 2010 року на суму 8649,04 грн.; податковий кредит за жовтень 2010 року на суму 21379,69 грн.; податковий кредит за листопад 2010 року на суму 12196,99 грн.; податковий кредит за січень 2011 року на суму 12821,78 грн.

За результатами перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005841510 від 29.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 68380,00 грн., із них за основним платежем 54704,00 грн.; за штрафними (фінансовими ) санкціями 13676,00 грн.; та № 0005831510 від 29.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 2000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов»язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податковий орган ставить під сумнів реальний характер господарських операцій з ТОВ «Промспецконсалтинг» та правильність формування податкового кредиту за даною господарською операцією.

В ході господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Проспецконсалтинг» були укладені угоди №01/09-01 від 01.09.2010 року про постачання запчастин до сільськогосподарської техніки.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність у контрагента позивача необхідних основних засобів та технічного персоналу для здійснення господарської діяльності, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз»ясень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що набрало чинності судове рішення, яким скасовано наказ податкового органу №189 від 25.02.2011 року «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец консалтинг» за період часу з 06.07.2010 року по 31.12.2010 рік», за результатами якого був складений акт від 10.03.2011 року № 349/23-03-05137091549, на який посилається в своїх запереченнях на позов податковий орган.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011р. по справі№2а-12634/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДонець Л.О.

Судді Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2012 р.