Рішення № 21434091, 23.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/32523.01.12 За первісним позовом Приватного підприємства «СТИЛЬ МЕБЛІВ»

ДоЗакритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

Провизнання недійсною рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р.

За зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

ДоПриватного підприємства «СТИЛЬ МЕБЛІВ»

Про стягнення 3546921,82 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники сторін:

Від ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»: ОСОБА_1 дов. № б/н від 05.11.11 р.

Від ЗАТ «ПроКредит Банк»: ОСОБА_2. дов. № б/н від 05.08.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Львівської області 02.09.2011 р. звернулося Приватне підприємство «СТИЛЬ МЕБЛІВ»з позовом до Закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про визнання недійсною рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.09.11 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі № 5015/5032/11 та призначено її до розгляду на 20.09.11 р.

У судове засідання 20.09.11 р. представники сторін не зявилися.

Відповідачем було подане письмове клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки Відділення Львів-2 є відокремленим структурним підрозділом банку, створеним для здійснення керівництва відділеннями банку, операції яких відображають на балансі філії та останньому не надано повноважень щодо представництва банку у суді. Відповідно до укладеної рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., стороною яка зобовязана здійснити на користь другої сторони певні дії це Закрите акціонерне товариство «ПроКредит Банк». Юридична адреса банку відповідно до довідки з ЄДРПОУ є: м. Київ, просп. Перемоги, 107 «а».

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцем знаходження відповідача.

За таких обставин, оскільки відповідач зареєстрований в місті Києві, а спір між сторонами виник з приводу визнання недійсною рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.11 р. справу № 5015/5032/11 за позовом Приватного підприємства «СТИЛЬ МЕБЛІВ»до Закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк»про визнання недійсною рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Справа № 5015/5032/11 була передана на розгляд судді Гавриловській І.О.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 86 ГПК України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.11 р. суддя Гавриловська І.О. прийняла до свого провадження справу № 5015/5032/11; даній справі було присвоєно № 37/325; призначено її розгляд на 07.11.11 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судове засідання 07.11.11 р. не зявився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 14.10.11 р., яке підтверджує отримання ним 18.10.11 р. ухвали від 10.10.11 р. у даній справі.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Також ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»22.09.11 р. було подано до господарського суду заяву про забезпечення позову, згідно з якою позивач за первісним позовом просив суд винести ухвалу про забезпечення позову, якою зупинити виконання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 28610795 від 09.09.11 р. про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_3 (майнового поручителя), а саме майновий комплекс: адмінбудинок літ. А-3, загальною площею 553,4 кв.м; прохідна літ. В, площею 30,3 кв.м.; майстерня літ. Б, площею 754,3 кв.м; загальною площею 1338,0 кв.м., що знаходиться в будинку за номером АДРЕСА_1. А також про стягнення з ОСОБА_3 витрат в сумі 2500,00 грн., сплачені ПАТ «ПроКредит Банк»за вчинення нотаріальної дії. Всього стягнення в гривні по курсу НБУ на 09.09.11 р. становить 915561,30 грн.

Розглянувши дану заяву позивача за первісним позовом, суд його відхилив, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у майнового поручителя на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача за первісним позовом про вжиття заходів до забезпечення позову та не визнає необхідним зупиняти виконання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 28610795 від 09.09.11 р.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 02.11.11 р. від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про стягнення 3546921,82 грн. заборгованості за рамковою угодою № 0897 від 07.05.08 р. та укладеними на її виконання договорами про надання траншу № 3.21440/0897-ДТ, № 3.21440/0897-ДТ 1, № 3.21440/0897-ДТ 2, № 3.22495/0897 та № 3.22500/0897 .

Розглянувши зустрічну позовну заяву Закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк», суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття даної позовної заяви до розгляду, враховуючи нижченаведене.

У відповідності до частини 1 статті 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно повязаний з первісним.

Закрите акціонерне товариство «ПроКредит Банк»звернулося із зустрічним позовом до Приватного підприємства «СТИЛЬ МЕБЛІВ»про стягнення 3546921,82 грн. заборгованості за рамковою угодою № 0897 від 07.05.08 р. та укладеними до неї кредитними договорами.

Таким чином, зустрічний позов взаємно повязаний з первісним.

Керуючись ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв зустрічну позовну заяву Закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк»до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представника ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 10.10.11 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 07.11.11 р. розгляд даної справи було відкладено до 07.12.11 р., прийнято зустрічну позовну заяву Закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк»до Приватного підприємства «СТИЛЬ МЕБЛІВ»про стягнення 3546921,82 грн. до спільного розгляду з первісним позовом Приватного підприємства «СТИЛЬ МЕБЛІВ»в рамках даної справи № 37/325.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання 07.12.11 р. не зявився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісного позову повторно заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

У звязку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі спливає 08.12.11 р., представник відповідача за первісним позовом надав суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке суд, з метою всебічного, повного та обєктивного розгляду справи, задовольнив.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представника ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвал суду у даній справі, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 07.12. 11 р. було відкладено розгляд справи на 21.12.11 р.; повторно зобовязано ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ» надати суду відзив на зустрічну позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання ЗАТ «ПроКредит Банк», а також повторно зобовязати надати суду:

-власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору;

-оригінали доданих до позовної заяви документів;

-довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи

У судове засідання 21.12.11 р. представник ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»не зявився, вимог ухвали суду від 07.12.11 р. не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник ЗАТ «ПроКредит Банк»у судовому засіданні 21.12.11 р. заявив письмове клопотання про продовження строку розгляду справи, яке судом задовольняється; проти первісного позову повторно заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню; зустрічні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду додаткові документи у справі, які залучаються до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, у звязку з повторним незявленням представника ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвал суду у даній справі, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 21.12.11 р. відкладено розгляд справи № 37/325 на 23.01.12 р.; повторно зобовязано ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»надати суду відзив на зустрічну позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання ЗАТ «ПроКредит Банк», а також повторно зобовязати надати суду:

-власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору;

-оригінали доданих до позовної заяви документів;

-довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи;

повторно попереджено позивача, що у разі повторної неявки його представника у судове засідання та повторного ненадання витребуваних судом документів, позов відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України може бути залишений без розгляду.

У судове засідання 23.01.12 р. представники сторін не зявились, вимог ухвали суду від 21.12.11 р. не виконали, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спорів по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариства «ПроКредит Банк», (кредитор) та Приватним підприємством «СТИЛЬ МЕБЛІВ»(позичальник) була укладена рамкова угода № 0897.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 2.1. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., кредитор на підставі даної угоди зобов'язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами.

У відповідності до п. 2.2. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., на підставі даної угоди встановлюються наступні ліміти умов кредитування позичальника:

ліміт суми кредитуванняеквівалент 1000000,00 доларів США

ліміт строку кредитування240 календарних днів

максимальний розмір процентів40 % річних

Максимальний розмір процентів застосовується лише при укладені кредитних договорів та видачі кредиту. Розмір процентів за правомірне користування конкретним кредитом встановлюється у відповідних кредитних договорах та не може перевищувати максимальний розмір процентів. Після укладення кредитних договорів та видачі кредитів, встановлені ними розміри процентів можуть змінюватися тільки у випадках, що не суперечать законодавству.

Якщо валюта кредиту відрізняється від валюти ліміту суми кредитування, то еквівалент кредиту визначається за офіційним курсом НБУ гривні до валюти ліміту суми кредитування та валюти кредиту, діючим на дату видачі кредиту.

Згідно з п. 3.5. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., кредит вважається виданим з моменту списання суми кредиту з відповідного рахунку кредитора з метою видачі кредиту, а при видачі овердрафту - з моменту виникнення дебетового сальдо поточного рахунку позичальника.

Пунктом 3.6. зазначеної рамкової угоди визначено, що інші умови видачі кредитів визначаються у відповідних кредитних договорах.

Відповідно до п. 4.1. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти у розмірі та порядку, визначених угодою та кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених угодою.

Згідно з п. 4.2. вказаної рамкової угоди, проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у ропі, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.

Пунктом 4.3. та його підпунктами рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р. передбачено, що проценти нараховуються:

-при видачі траншу - у дні, визначені Графіком як дні кожного з чергових платежів або день проведення дострокового повернення кредиту на суму залишку кредиту згідно з графіком;

-при видачі овердрафту - щоденно на суму дебетового сальдо поточного рахунку позичальника, щодо якого встановлено овердрафт, станом на момент закриття операційного дня;

-при видачі кредитної лінії - у день, що передує визначеному відповідним кредитним договором дню погашення процентів на суму залишку кредиту за кожен з календарних днів періоду між поточним та останнім з попередніх погашень процентів.

Відповідно до п. 4.4. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., у випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360»від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з моменту виникнення заборгованості до дати повного погашення, включно.

Згідно з п. 5.1. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., встановлене забезпечення повинно гарантувати можливість повного, реального та у розумний строк погашення грошових зобов'язань позичальника за рахунок такого забезпечення.

При цьому, позичальник погоджується, що кредитор вправі самостійно встановлювати вимоги щодо забезпечення, його стану, умов та оформлення договорів забезпечення, реєстрації у відповідних реєстрах, страхування тощо та визначати осіб поручителів, види, обсяг, предмети забезпечення та необхідність укладення відповідних договорів забезпечення (пункт 5.2. рамкової угоди).

Відповідно до п. 5.3. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., договори забезпечення повністю забезпечують виконання зобов'язань позичальника, що виникають з угоди та усіх кредитних договорів, які укладені та/чи будуть укладені у майбутньому на підставі угоди. сторони погоджуються, що встановлене забезпечення одночасно може забезпечувати виконання зобов'язань позичальника та/чи інших осіб, що випливають з інших рамкових угод та кредитних договорів, які є діючими або можуть бути укладені у майбутньому, про що вказується у договорах забезпечення чи вносяться до них відповідні зміни.

Згідно з п. 5.4. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., у випадку втрати, пошкодження, зменшення вартості предмета забезпечення, обтяження предмета забезпечення правами інших осіб, звернення стягнення на предмет забезпечення, погіршення фінансового стану поручителя, виникнення (виявлення) обставини, які погіршують (з великою ймовірністю погіршать в майбутньому) стан забезпечення, чи можуть утруднити або унеможливити задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечення, а також у разі порушення договорів кредитор вправі вимагати, а позичальник зобов'язаний надати, у строк, встановлений кредитором, додаткове чи інше забезпечення, яке б відповідало вимогам кредитора.

Відповідно до п. 5.5. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., позичальник надає безумовну та безстрокову згоду на надання кредитором копій угоди, кредитних договорів, відомостей та документів (у тому числі тих, що становлять банківську таємницю) щодо угоди, кредитних договорів, змісту, розміру та ходу виконання зобов'язань позичальника на запит поручителів, а також третіх осіб, якщо це зумовлено укладенням з цими особами договорів забезпечення чи дією уже укладених договорів забезпечення.

Згідно з п. 5.6. вищевказаної рамкової угоди, усі витрати кредитора, пов'язані з оформленням договорів забезпечення, отримання витягів з відповідних реєстрів перед їх укладенням, внесення записів до відповідних реєстрів про встановлення, зміну, припинення забезпечення, звернення стягнення на нього тощо підлягають компенсації позичальником.

Відповідно до п. 6.1. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., за надання кредитором послуг пов'язаних з кредитуванням позичальника на підставі угоди та кредитних договорів позичальник зобов'язується сплатити кредитору комісії, вид, розмір та порядок сплати яких встановлено угодою та/або кредитними договорами та/або тарифами кредитора.

Якщо у зв'язку із виконанням умов договорів (купівля-продаж валюти, міжнародний переказ тощо) кредитор повинен сплатити платежі на користь третіх осіб, то сума таких платежів підлягає авансуванню чи компенсації позичальником.

Пунктом 6.2. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р. визначено, усі комісії сплачується позичальником до або у момент здійснення операції, за проведення якої передбачено комісію, якщо інше не передбачено кредитними договорами.

При видачі кредиту у гривні чи гривневому еквіваленті позичальник доручає кредитору у день його видачі утримати із суми кредиту комісії, передбачені кредитним договором. при видачі кредиту у іноземній валюті, позичальник з метою сплати комісій, передбачених кредитними договорами уповноважує та доручає кредитору списати кредитні кошти у розмірі, еквівалентному розміру цих комісій і продати їх на МВРУ або самому кредитору. договірне списання, продаж та наступне погашення комісій здійснюється у порядку, що аналогічний встановленому п.7.5. угоди.

Згідно з п. 6.3. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., якщо з позичальником укладено кілька кредитних договорів про видачу кредитів одного виду кредитного продукту і у них не вказано іншого, то вид та розмір усіх комісій визначається відповідно до умов останнього з укладених і діючих на момент оплати комісії кредитних договорів одного виду, за винятком випадків звільнення від сплати комісій та/або встановлення індивідуальних умов.

Відповідно до п. 6.4. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., комісія за розрахунково-касове обслуговування сплачується у розмірі, що встановлені тарифами кредитора, діючими на момент здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Пунктом 6.2. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р. визначено, що якщо інше не зазначено у кредитних договорах чи тарифах кредитора розмір усіх комісій вказаний без ПДВ.

Згідно з п. 7.1. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., погашення грошових зобов'язань здійснюється у строк, порядку, черговості та розмірі, встановлені угодою та кредитними договорами, шляхом зарахування коштів на визначений кредитором рахунок.

Відповідно до п. 7.2. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., грошові зобов'язання вважаються погашеними з моменту зарахування коштів у розмірі цих зобов'язань та у встановленій угодою черговості на відповідний рахунок кредитора.

Згідно з п. 7.3. вищевказаного угоди, погашення кредиту та процентів здійснюється у валюті кредиту, а комісій, неустойки та інших платежів - у національній валюті, якщо інше не визначено угодою чи кредитним договором.

Якщо розмір комісій, неустойки та інших платежів обчислюється у відсотках від визначеної суми у іноземній валюті, або виражені у іноземній валюті, то погашення здійснюється у національній валюті за офіційним курсом НБУ гривні до даної іноземної валюти на дату їх нарахування. Якщо комісія розраховується від суми кредиту, що підлягає продажу на МВРУ, то розмір комісії обчислюється від суми у гривнях, яка отримана в результаті такого продажу.

Відповідно до п. 7.4. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., погашення грошових зобов'язань здійснюється протягом операційного часу кредитора у день, що визначений Кредитними договорами як день настання строку погашення (платежу). Якщо цей день не є банківським днем, погашення здійснюється не пізніше наступного за цим днем банківського дня.

Згідно з п. 7.5. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., для погашення усіх грошових зобов'язань позичальника за договорами позичальник уповноважує та безвідклично доручає кредитору здійснювати договірне списання на користь кредитора коштів у розмірі, еквівалентному існуючим на момент списання грошовим зобов'язанням позичальника з рахунків позичальника у кредитора (у т. ч. карткових і депозитних), реквізити яких вказані чи будуть вказані у кредитних договорах або договорах, на підставі яких позичальнику відкрито чи буде відкрито у майбутньому рахунки у кредитора (рахунки позичальника).

Якщо Позичальник є фізичною особою чи підприємцем, то договірне списання на встановлених Угодою правилах може здійснюватися з рахунків Позичальника, відкритих йому як фізичній особі так і як фізичній особі - підприємцю.

При відсутності чи недостатності на рахунках позичальника коштів у валюті грошових зобов'язань позичальника, позичальник безвідклично доручає кредитору провести від імені позичальника договірне списання та операцію з купівлі/продажу необхідної валюти з самим кредитором або на міжбанківському валютному ринку України (раніше і надалі - МВРУ) за рахунок наявної на рахунках позичальника валюти та спрямувати отриману валюту на погашення зобов'язань позичальника. Для проведення операції на МВРУ позичальник уповноважує і доручає кредитору здійснити:

-договірне списання наявної на рахунках позичальника валюти в розмірі, еквівалентному сумі грошових зобов'язань позичальника, строк виконання яких настав за прогнозованим кредитором на момент проведення списання курсом купівлі/продажу відповідної валюти на МВРУ;

-операцію з купівлі/продажу валюти на МВРУ за курсом кредитора та зарахувати отриману валюту на рахунок позичальника, з якого буде проводитись наступне списання для погашення грошових зобов'язань позичальника;

-сплату від імені позичальника суми обов'язкових зборів з операцій по купівлі-продажу валюти, суми комісій кредитора та інших банків за операцію купівлі-продажу валюти згідно з тарифами кредитора та суми інших витрат/втрат, пов'язаних даною операцією шляхом договірного списання необхідної до сплати суми;

-договірне списання на користь кредитора коштів у розмірі дійсних грошових зобов'язань позичальника.

Сторони домовилися розцінювати положення угоди як заявку на купівлю/продаж іноземної валюти, а тому реалізація даного пункту угоди буде відбуватися без подання позичальником окремої заявки на купівлю/продаж іноземної валюти чи інших додаткових документів.

Кредитор вправі у вказаному вище порядку проводити операції купівлі/продажу, необхідної для погашення грошових зобов'язань позичальника валюти у дні настання строку їх погашення, якщо інше не буде встановлено сторонами.

При здійсненні операції по купівлі/продажу необхідної валюти з самим кредитором така операція здійснюється відповідно до встановлених цим пунктом угоди правил за встановленим НБУ курсом для відповідної валюти.

Здійснення договірного списання є не обов'язком, а правом кредитора, яке виникає з моменту настання строку погашення грошових зобов'язань, діє до моменту проведення їх повного погашення та не може бути скасовано позичальником в односторонньому порядку.

При недостатності коштів для погашення усіх грошових зобов'язань списанню підлягає наявна на рахунках сума, яка спрямовується на погашення грошових зобов'язань з дотриманням визначеної п. 7.7 угоди черговості погашення.

Відповідно до п. 7.6. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., сторони погоджуються, що поручителі позичальника вправі провести погашення грошових зобов'язань за позичальника, починаючи з дня настання строку погашення.

Кредитор вправі, але не зобов'язаний прийняти на умовах угоди погашення (у тому числі - дострокове) грошових зобов'язань за позичальника, запропоноване третьою особою. У такому випадку кредитор вправі надати цій особі інформацію, необхідну для здійснення погашення грошових зобов'язань за позичальника.

Згідно з 7.7 рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання усіх грошових зобов'язань позичальника, строк виконання яких настав на момент платежу у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості незалежно від призначення платежу, вказаного у розрахунковому документі, на підставі якого вносився платіж, якщо інше не встановлено кредитним договором чи кредитором: 1) витрати кредитора, пов'язані з погашенням заборгованості; 2) неустойка; 3) проценти за неправомірне користування кредитом; 4) заборгованість по процентах за користування кредитом; 5) заборгованість по кредиту; 6) проценти за користування кредитом; 7) кредит; 8) інші грошові зобов'язання.

Відповідно до п. 7.8. зазначеної рамкової угоди, сторони погодилися, що належним та достатнім доказом наявності та розміру заборгованості позичальника, наявності порушень договорів є письмова довідка кредитора.

Згідно з п. 8.6. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., у разі існування заборгованості позичальника тривалістю понад 30 (тридцять) календарних днів позичальник зобов'язаний здійснити повне дострокове погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору, по якому існує прострочення не пізніше ніж через 3 банківські дні з моменту настання тридцятого календарного дня прострочення незалежно від того, чи кредитор пред'явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором. При цьому кредитор вправі самостійно та без повідомлення позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення.

Відповідно до п. 8.7. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., якщо серед встановленого забезпечення наявна застава майнових прав фізичної особи на вклад у банку (депозит), то у випадку дострокового повернення такого вкладу на вимогу вкладника без попереднього письмового погодження з кредитором позичальник зобов'язується у день ініціювання вкладником повернення вкладу достроково погасити кредит на суму, не меншу від суми такого вкладу.

Пунктом 8.8. вказаної рамкової угоди передбачено, що позичальник погоджується, що поручителі вправі провести дострокове погашення грошових зобов'язань відповідно до правил дострокового погашення, встановлених угодою та кредитними договорами у випадку пред'явлення кредиторові письмової згоди позичальника на таке погашення або існування заборгованості позичальника, або систематичного виникання такої заборгованості, або порушені умов договорів, або при наявності обставин, що свідчать про відповідність такого погашення інтересам позичальника. Усі ризики та відповідальність перед позичальником за достовірність та дійсність такої згоди, а також наслідки дострокового погашення несуть поручителі.

У відповідності до п. 9.2.1. позичальник зобов'язаний використовувати кредит за цільовим призначенням, добросовісно і належно виконувати умови договорів та письмових зобов'язань позичальника, наданих кредитору у зв'язку із дією договорів, не вчиняти дій та своєчасно усувати обставини, що можуть негативно вплинути на виконання умов договорів.

Згідно з п. 10.1. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., кредитор вправі здійснити погашення заборгованості за рахунок стягнення на встановлене забезпечення, а також усе майно позичальника, яке належить чи буде належати йому у майбутньому на праві власності (спільної власності), враховуючи майно, що знаходиться у третіх осіб чи має бути отриманим позичальником від третіх осіб.

Відповідно до п. 10.2. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., при порушені встановлених цим договором строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 (п'ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1 % за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80 % усього боргу чи щомісячно погашається не менш ніж 30 % від суми заборгованості.

Згідно з п. 10.3. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., при порушені п. 5.4., 9.2.3., 9.2.5.1., 9.2.7., 9.2.9. угоди позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2 % від суми загального залишку кредиту за кредитними договорами на дату вчинення порушення за кожен випадок порушення.

У відповідності до п. 10.4. вказаної рамкової угоди, нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування заборгованості, без застосування, встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється у день повного погашення заборгованості. Понесені збитки відшкодовуються винною стороною у повному розмірі понад неустойку.

Згідно з п. 11.1. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., угода набирає чинності з моменту її підписання двома уповноваженими особами кредитора і позичальником.

Відповідно до п. 11.2. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., угода укладена на строк дії ліміту строку кредитування, встановленого п. 2.2. угоди. Закінчення строку дії угоди має наслідком лише припинення її умов щодо можливості укладення з позичальником нових кредитних договорів та видачі нових кредитів на підставі угоди. Усі інші умови угоди, зобов'язання сторін, що виникли на підставі угоди і були неналежно виконані чи не виконані, зобов'язання щодо відповідальності, а також права та обов'язки сторін продовжують діяти до повного належного виконання таких зобов'язань та реалізації прав.

Пунктом 11.3. зазначеної рамкової угоди, сторони погодили, що істотними умовами угоди та кредитних договорів є лише ті з них, які прямо визнаються такими законодавством. Усі інші, погоджені сторонами умови не є істотними.

Згідно з п. 11.4. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., усі додатки, зміни та/або доповнення (надалі - зміни) до угоди, а також кредитні договори є її невід'ємною частиною, не мають самостійного значення і на них поширюються положення угоди.

На підставі рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р. між позивачем та відповідачем були укладені договори про надання траншу № 3.21440/0897 від 07.05.08 р. на суму 120000, 00 доларів США; № 3.21440/0897-дт від 30.05.08 р. на суму 80000,00 доларів США; № 3.21440/0897-дт 1 від 17.06.08 р. на суму 80000,00 доларів США; № 3.21440/0897-дт 2 від 17.06.08 р. на суму 20000,00 доларів США; № 3.22495/0897 від 01.08.08 р. на суму 70000,00 Євро та № 3.22500/0897 від 01.08.08 р. на суму 55000,00 доларів США.

На виконання вищезазначених умов рамкової угоди та договорів про надання траншів до неї, ПАТ «ПроКредит Банк»було зараховано на рахунок позичальника гривневий еквівалент коштів від продажу на МВРУ, згідно з меморіальними ордерами № 3022_66 від 08.05.08 р. на суму 566735,40 грн.; № 3432_24 від 30.05.08 р. на суму 377231,40 грн.; № 3022_24 від 17.06.08 р. на суму 371309,40 грн.; № 3022_10 від 19.06.08 р. на суму 92432,55 грн.; № 3432_7 від 01.08.08 р. на суму 529458,02 грн.; № 3022_46 від 08.08.08 р. на суму 250986,69 грн.

У забезпечення кредитних зобовязань за рамковою угодою № 0798 від 07.05.08 р. між ПАТ «ПроКредит Банк»та Войціцькою Л.Р. було укладено договір іпотеки № 0897-ІД від 07.05.08 р.

Приватне підприємство «СТИЛЬ МЕБЛІВ»обґрунтувало позовні вимоги тим, що рамкова угода № 0897 від 07.05.08 р. містить положення щодо вираження грошових зобовязань між позивачем та відповідачем у доларах США та Євро, а не в грошовій одиниці України, за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на надання ПАТ «ПроКредит Банк»кредиту в іноземній валюті.

За таких обставин Приватне підприємство «СТИЛЬ МЕБЛІВ»звернулося до господарського суду з позовом про визнання рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., укладеної між ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»та ПАТ «ПроКредит Банк», недійсною.

При цьому ПАТ «ПроКредит Банк»звернулось до Господарського суду м. Києва з зустрічним позовом про стягнення з ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»заборгованості за рамковою угодою № 0897 від 07.05.08 р. та укладеними на її виконання договорами про надання траншу № 3.21440/0897 від 07.05.08 р.; № 3.21440/0897-дт від 30.05.08 р.; № 3.21440/0897-дт 1 від 17.06.08 р.; № 3.21440/0897-дт 2 від 17.06.08 р.; № 3.22495/0897 від 01.08.08 р. та № 3.22500/0897 від 01.08.08 р. у загальній сумі 3546921,82 грн.

Позовні вимоги ПАТ «ПроКредит Банк»мотивовані тим, що ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»неналежним чином виконувало зобовязання щодо погашення кредиту за вказаними рамковою угодою та договорами про надання траншу до неї, у звязку з чим позивачем за зустрічним позовом були направлені на адресу відповідача за зустрічним позовом письмові вимоги про дострокове погашення кредиту № 555/11, № 556/11, № 557, № 558, № 559, № 560 від 08.06.11 р. (належним чином засвідчені копії доказів поштових відправлень даних вимог додано до матеріалів справи).

Однак вищевказані вимоги буди залишені ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»без відповіді та виконання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню повністю, а зустрічний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ні Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ні жоден з інших нормативно-правових актів не передбачають прямих обмежень щодо видачі кредитів в іноземній валюті, а також не містить заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх його істотних умов визначаються за згодою сторін і відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 334 Господарського кодексу України, банки це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківський операцій, однією з форм яких є кредитні операції.

Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб та громадян (позичальників). Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором в позичальником. Такі положення закріплені у ч. 1 ст. 339, ст. 345 Господарського кодексу України.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Як кредитні у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»розглядаються операції, зазначені у п. 3 частини першої та п. п. 3 - 7 частини другої ст. 47 цього закону.

Розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто здійснення фінансового посередництва у формі кредитних операцій на підставі кредитного договору, є правом банку, що здійснюється на підставі банківської ліцензії.

Положення вказаного Закону, а також положення статей 345 - 349 Господарського кодексу України, статей 1054 - 1057 Цивільного кодексу України не містять ніяких обмежень стосовно суб'єктів кредитних відносин, а саме тих, які можуть отримувати кредити від уповноважених банків.

ПАТ «ПроКредит Банк»має право на розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі Банківської ліцензії № 195 Національного банку України від 28.12.2000 р., зареєстрованої за № 276; Дозволу № 195-2, виданого ПАТ «ПроКредит Банк», зареєстрованому НБУ 28.12.2000 року за № 276, який має банківську ліцензію за № 195, видану НБУ 29.09.2009 року та додатку до дозволу № 195-2 від 29.09.2009 року.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави «Позика, кредит, банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит»і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України. Виходячи із редакції ч. 1 ст. 1046, ст. 1054 Цивільного кодексу України грошові кошти передаються кредитором позичальнику у власність, однак останній зобов'язується їх повернути та сплатити проценти кредитору.

Згідно зі ст. 3 Декрету КМУ від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частин 2, 3 стаття 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Визначення терміну «іноземна валюта»як «валютної цінності»містить ст. 1 Декрету КМУ від 19.02.93р. N15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відносини сторін по рамковій угоді № 0897 від 07.05.08 р. та кредитним договорам, умови яких не передбачають проведення розрахунку у валюті України - гривні, як і визначення грошового еквівалента в іноземній валюті відповідно до норм ч. ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. 1 Декрету КМУ від 19.02.93р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»: «Операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України».

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБУ від 17.07.01 р. № 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.01 р. № 730/5921.

Як кредитні, у частині першій ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»розглядаються операції, зазначені у п. 3 частини першої та у пп. 3-7 частини другої ст. 47 цього закону.

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютні операції в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ.

Як встановлено ч. ч. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»:

-Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим декретом;

-генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;

-індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції;

-порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Відповідно до п. «в»ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»: індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Згідно ч. 6 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 р. № 15-93, порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Тому на виконання п. «в»ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»про необхідність отримання індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, розроблене «Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам»затверджене Постановою Правління НБУ від 17.06.04 р. № 270.

Згідно з «Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу»від 14.10.2004 р. № 483, яке розроблено відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 р. № 15-93, а також ст. 7 і 44 Закону України «Про Національний Банк України»від 20.05.1999 р. № 679-ХІV, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється:

- якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями);

- у випадках передбачених законами України.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»19.02.1993 р. № 15-93, уповноважений банк це будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Згідно з ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Також відповідно до п. 5.4. та 7.13. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.03 р., № 492, поточні рахунки в іноземній валюті як юридичних, так і фізичних осіб використовуються без будь-яких обмежень для погашення кредитів в іноземній валюті (у тому числі процентів, комісій, неустойки).

Крім того, Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління НБУ від 10.08.05 р. № 281, передбачено право фізичних та юридичних осіб купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойка тощо) в іноземній валюті на підставі: заяви про купівлю іноземної валюти та оригіналу кредитного договору (договору позики), що підтверджує потребу виконанням юридичною/фізичною особою зобов'язань в іноземній валюті (включаючи проценти, комісійні винагороди, неустойку тощо), та його копії (п. 1 гл. 1 розділу 2).

Відповідно до п. 1.8. глави 1 розділу 3 Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою правління НБУ від 18.06.03 р. № 255, нарахування процентних доходів (витрат), амортизація дисконту (премії) за фінансовими інструментами в іноземній валюті здійснюються в тій валюті, у якій обліковується пов'язаний з ними фінансовий інструмент.

ПАТ «ПроКредит Банк»має видані Національним банком України 29.09.2000 року Банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп. 5 - 11 частини другої ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», 29.09.2009 року - Дозвіл № 195-2 на право здійснення операцій, визначених пп. 1-4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»із Додатком до такого дозволу.

Враховуючи наведене, ПАТ «ПроКредит Банк»має право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Відповідно до ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, операції з валютними цінностями. Операції з розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією, а під коштами, відповідно до ст. 1 Закону розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Умови рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р. свідчать про те, що грошові зобов'язання виражені в ній в іноземній валюті доларах США.

Згідно з ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Таким чином, законодавство дозволяє уповноваженим банкам на підставі банківської ліцензії, дозволу НБУ та додатку до дозволу, використовувати іноземну валюту при виконанні грошових зобов'язань відповідно до закону та умов укладених кредитних зобов'язань.

Правомірність кредитування у іноземній валюті на підставі генеральної ліцензії НБУ підтверджується основним регулятором банківської діяльності на території України - Національним банком України, зокрема листом-роз'ясненням від 07.12.2009, № 13-210/7871-22612 «Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті».

Аналогічних позицій дотримується і Верховний суд України, в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.), у якому зазначено, що за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті судам слід враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

У постанові Вищого господарського суду України від 15.02.07 р. № 4/644-12/105 викладена правова позиція, відповідно до якої договір не може бути визнаний недійсним на підставі того, що зобов'язання в ньому виражене в іноземній валюті.

Також ПАТ «ПроКредит Банк»пояснило суду, що укладення оспорюваної рамкової угоди та договорів про надання траншу до неї жодним чином не порушує права ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ». Рамкову угоду та зазначені договори було укладено на підставі заявки та ініціативи позивача за первісним позовом. Саме ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»просило видати кредит у іноземній валюті, хоча мало можливість отримати його у національній валюті. Кредит у іноземній валюті на момент його видачі повністю відповідав інтересам позивача за первісним позовом, оскільки процент за користування таким кредитом суттєво нижчий ніж за користування кредитом у гривні.

При цьому, в позовній заяві позивачем не заперечується та не спростовується, що підписання договору відбувалося на підставі вільного волевиявлення, не під впливом помилки, тиску, чи тяжких обставин, відповідає його внутрішній волі та намірам безумовного і реального виконання взятих на себе зобов'язань.

Згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

ПАТ «ПроКредит Банк»також пояснило суду, що ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»сплачувало кредит понад 1 рік і лише після порушення ним умов кредитного договору, виникнення заборгованості перед ПАТ «ПроКредит Банк»та розпочатого банком позову про стягнення заборгованості позивач за первісним позовом прийшов до висновку, що банк не вправі видавати валютні кредити.

Таким чином, ПАТ «ПроКредит Банк»приходить до висновку, що шляхом визнання кредитного договору недійсним відбувається не захист цивільного права позивача за первісним позовом, а його ухилення від відповідальності. Підтвердженням цього є повне припинення позивачем за первісним позовом повернення кредиту ПАТ «ПроКредит Банк».

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи надані сторонами докази та пояснення в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»щодо визнання рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., у звязку з чим відмовляє у задоволенні первісного позову повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за первісним позовом.

Що стосується зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до Приватного підприємства «СТИЛЬ МЕБЛІВ» про стягнення заборгованості за рамковою угодою № 0897 від 07.05.08 р. та укладеними на її виконання договорами про надання траншу № 3.21440/0897 від 07.05.08 р.; № 3.21440/0897-дт від 30.05.08 р.; № 3.21440/0897-дт 1 від 17.06.08 р.; № 3.21440/0897-дт 2 від 17.06.08 р.; № 3.22495/0897 від 01.08.08 р. та № 3.22500/0897 від 01.08.08 р. у загальній сумі 3546921,82 грн., то Господарський суд м. Києва вважає, що даний зустрічний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем за зустрічним позовом доказів вбачається, що ПАТ «ПроКредит Банк»взяті на себе зобовязання за рамковою угодою № 0897 від 07.05.08 р. та договорами про надання траншу № 3.21440/0897 від 07.05.08 р.; № 3.21440/0897-дт від 30.05.08 р.; № 3.21440/0897-дт 1 від 17.06.08 р.; № 3.21440/0897-дт 2 від 17.06.08 р.; № 3.22495/0897 від 01.08.08 р. та № 3.22500/0897 від 01.08.08 р. до нього виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобовязання за зазначеними рамковою угодою та договорами про надання траншу до нього належним чином не виконав.

Як зазначалося вище, у звязку з неналежним виконання ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»зобовязань за рамковою угодою № 0897 від 07.05.08 р. та договорами про надання траншу до неї, ПАТ «ПроКредит Банк»зверталось до відповідача за зустрічним позовом з письмовими вимогами на адресу ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»про дострокове погашення кредиту № 555/11, № 556/11, № 557, № 558, № 559, № 560 від 08.06.11 р. (належним чином засвідчені копії доказів поштових відправлень даних вимог додано до матеріалів справи).

Однак вищевказані вимоги буди залишені ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»без відповіді та виконання.

Відповідач за зустрічним позовом жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених ПАТ «ПроКредит Банк»у зустрічній позовній заяві, суду не надав, отримання коштів за вказаними рамковою угодою та договорами про надання траншу до нього не заперечив.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі надані позивачем докази та пояснення в їх сукупності, а також враховуючи, що відповідач за зустрічним позовом в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем за зустрічним позовом, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «ПроКредит Банк»щодо стягнення з ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»заборгованість за рамковою угодою № 0897 від 07.05.08 р. та укладеними на її виконання договорами про надання траншу № 3.21440/0897 від 07.05.08 р.; № 3.21440/0897-дт від 30.05.08 р.; № 3.21440/0897-дт 1 від 17.06.08 р.; № 3.21440/0897-дт 2 від 17.06.08 р.; № 3.22495/0897 від 01.08.08 р. та № 3.22500/0897 від 01.08.08 р. у загальній сумі 3064415,92 грн. (з яких: 2866262,28 грн. заборгованість по капіталу; 163969,83 грн. заборгованість по процентах по графіку; 34183,81 грн. заборгованість по процентах за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом).

ПАТ «ПроКредит Банк»просить суд стягнути з ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»також заборгованість по пені у розмірі 482505,89 грн. за неналежне виконання зобовязань за рамковою угодою № 0897 від 07.05.08 р. та укладеними на її виконання договорами про надання траншу № 3.21440/0897 від 07.05.08 р.; № 3.21440/0897-дт від 30.05.08 р.; № 3.21440/0897-дт 1 від 17.06.08 р.; № 3.21440/0897-дт 2 від 17.06.08 р.; № 3.22495/0897 від 01.08.08 р. та № 3.22500/0897 від 01.08.08 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.2. рамкової угоди № 0897 від 07.05.08 р., при порушені встановлених цим договором строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 (п'ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1 % за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80 % усього боргу чи щомісячно погашається не менш ніж 30 % від суми заборгованості.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене, оскільки ПАТ «ПроКредит Банк»в порушення вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»нарахував відповідачу за зустрічним позовом пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості та не надав суду банківських виписок про надходження грошових коштів від ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»для перевірки правильності здійсненого позивачем за зустрічним позовом розрахунку, то Господарський суд м. Києва вважає вимогу ПАТ «ПроКредит Банк»в частині стягнення з ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»заборгованості по пені у розмірі 482505,89 грн. за неналежне виконання зобовязань за рамковою угодою № 0897 від 07.05.08 р. та укладеними на її виконання договорами про надання траншу № 3.21440/0897 від 07.05.08 р.; № 3.21440/0897-дт від 30.05.08 р.; № 3.21440/0897-дт 1 від 17.06.08 р.; № 3.21440/0897-дт 2 від 17.06.08 р.; № 3.22495/0897 від 01.08.08 р. та № 3.22500/0897 від 01.08.08 р. безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, зустрічний позов ПАТ «ПроКредит Банк»до ПП «СТИЛЬ МЕБЛІВ»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.Зустрічний позов задовольнити частково.

3.Стягнути Приватного підприємства «СТИЛЬ МЕБЛІВ»(80560, Львівська область, Буський район, с.м.т. Красне, вул. Б.Хмельницького, 15 А, код ЄДРПОУ 35748803) на користь Приватного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(03115, м. Київ, проспект Перемоги, 107-А, код ЄДРПОУ 21677333) заборгованість за рамковою угодою № 0897 від 07.05.08 р. та укладеними на її виконання договорами про надання траншу № 3.21440/0897 від 07.05.08 р.; № 3.21440/0897-дт від 30.05.08 р.; № 3.21440/0897-дт 1 від 17.06.08 р.; № 3.21440/0897-дт 2 від 17.06.08 р.; № 3.22495/0897 від 01.08.08 р. та № 3.22500/0897 від 01.08.08 р. у загальній сумі 3064415 (три мільйони шістдесят чотири тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 92 коп. (з яких: 2866262,28 грн. заборгованість по капіталу; 163969,83 грн. заборгованість по процентах по графіку; 34183,81 грн. заборгованість по процентах за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом); 22031 (двадцять дві тисячі тридцять одну) грн. 10 коп. витрат по сплаті державного мита та 203 (двісті три) грн. 90 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4.У решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяГавриловська І.О.

Повне рішення

складено 27.01.12 р.