Постанова № 20245641, 21.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4542/2011

21 листопада 2011 року 16год. 33хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Костюченко С.А.,

відповідача: представник Мамай І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство “Регіональна компанія “Лідер-М” (далі - ПП “Регіональна компанія “Лідер-М”) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000392344 від 20.06.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування на 7969 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом не дотримано вимог чинного законодавства при визначені звичайної ціни та не доведено факту здачі приміщень в оренду нежитлових приміщень за договором № 01/12 від 01.08.2008 р. з приватним підприємцем ОСОБА_3 Вказує позивач, що оренда приміщень не є послугою ціна на яку підлягає державному регулюванню згідно закону України “Про ціни та ціноутворення” № 507-XII від 03.12.1990 р., як наслідок ціни на її надання є вільними та повинні встановлюватися орендодавцем самостійно. Значну різницю в цінах надання орендної послуг для ТОВ “Індус-ЛТД” та для ПП ОСОБА_3 позивач пояснює, що останній придбаває послуги оптом.

В частині безпідставного включення податковим органом до складу податкових зобовязань з ПДВ за січень 2011 р. позивач зазначає, що між ним та ТОВ “Грін Буд” укладено договір пайової участі в будівництві торгового центру від 23.09.2010 р. Вказує, що у відповідності до п. 189.7 ст. 189 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобовязань виконавця довгострокових контрактів є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами.

Договір пайової участі між ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” та ТОВ “Грін Буд” діє на даний час, тому що фактичної передачі обєкта будівництва не відбулося у звязку з чим немає підстав для відображення податкових зобовязань в складі податкової декларації по ПДВ за січень 2011 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений адміністративний позов та просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ ум. Рівне № 0000392344 від 20.06.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування на 7969 грн.

Державна податкова інспекція у м. Рівне адміністративний позов не визнала, про що подала письмові заперечення.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила суду, що під час проведення документальної перевірки ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” було виявлено ряд порушень Закону України “Про податок на додану вартість ” № 168/97 від 03.04.1997 р. Так зокрема було встановлено, що ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” здає в оренду нежитлові приміщення (торгові павільйони) для повязаної особи ПП ОСОБА_3 (є застовником ПП “Регіональна компанія “Лідер-М”) за ціною, що значно нижча за звичайні ціна на аналогічні послуги. Так вартість послуг оренди для ПП ОСОБА_3 становить 15 грн./м. кв., в той час як вартість послуг оренди на аналогічні павільйони в тому самому місці, що здаються ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” для ТОВ “Інус-ЛТД” становить 90 грн./м.кв. Таким чином, позивачем було штучно занижено суму податкових зобовязань по податку на додану вартість в результаті надання послуг оренди приміщень за цінами, що значно відрізняються від звичайних цін. Представник позивача просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.06.2011 р. ДПІ у м. Рівне складено акт № 728/23-300/31994336 про результати позапланової виїзної перевірки ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних звітних періодів за січень 2011 р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у період грудень 2010 р.

З висновків акта перевірки № 728/23-300/31994336 від 08.06.2011 р. вбачається, що за результатами її проведення податковий орган встановив порушення п. 4.1, п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., ст. 187, п. 189.1, п. 189.4, ст.. 189, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого ПП “Регіоанльна компанія “Лідер-М” було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по ПДВ за січень 2011 р. на 7969 грн.

На підставі акта перевірки № 728/23-300/31994336 від 08.06.2011 р. ДПІ у м. Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392344 від 20.06.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування на 7969 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 01.12.2008 р. між ПП “Регіоанльна компанія “Лідер-М” та ПП ОСОБА_3 було укладено договір оренди нежитлового приміщення. Згідно п. 1.2 договору приміщення, що передаються в оренду є частиною пішохідного бульвару з торговими павільйонами до супермаркету “Арсен” з АДРЕСА_1 і знаходяться за адресою м. Рівне, АДРЕСА_1 та позначені на плані під номером 9, 15, 16, 17, 18, 19, 23, 25, 26, 29. Згідно п. 1.3 договору загальна площа обєкта 272,4 кв. м. Розмір орендної плати встановлювався 60 грн./кв. м.

04.01.2010 р. договором про внесення змін та доповнень до договору № 01/12 оренди нежитлового приміщення від 01.12.2008 р. було внесено зміни в частині розміру орендної плати, так зокрема остання була встановлена в розмірі 15 грн./кв.м. По вказаному договору за грудень 2010 р. ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” було задекларовано податкових зобовязань по податку на додану вартість на загальну суму 617,75 грн. та за січень 2011 р. в сумі 617,75 грн.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно п. 1.18 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Пп.1.20.2, п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України. Згідно пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін;

Пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах;

Пп. 14.1.80. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник.

Аналізуючи вказані норми права в розрізі спірних правовідносин суд приходить до висновку, що в разі якщо податковий орган вважає, що платником податків було реалізовано послуги за цінами нижче звичайних цін, то сума податкових зобовязань повинна бути визначена на підставі звичайних цін на ідентичні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, поряд з ПП ОСОБА_3 протягом періоду, що перевірявся ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” згідно договору № 16/10 оренди нежитлового приміщення від 16.10.2009 р. з ТОВ “Інус-ЛТД” надавала послуги оренди нежитлових приміщень за адресою є частиною пішохідного бульвару з торговими павільйонами до супермаркету “Арсен” з АДРЕСА_1 і знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та позначене на плані № 17. Згідно п. 3.1 договору розмір орендної плати становить 90 грн./кв. м. в місяць.

Таким чином, суд вважає доведеним доводи ДПІ ум. Рівне, що ідентичні послуги, які надавалися ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” вартували значно вище ніж послуги, що надавалися для повязаної особи ПП ОСОБА_3, як наслідок визначення податкових зобовязань по податку на додану вартість повинно відбуватися із вартості 72 грн./кв. м. (90-18 (20% ПДВ)) , що в даному випадку слід вважати звичайною економічно обґрунтованою вартістю послуг оренди нежитлових приміщень.

Таким чином, в грудні 2010 р. ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” було занижено податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 2347,45 грн. ((72-15) х 247,1 кв.м. = 14084,70 грн. в т.ч. ПДВ 2347,45 грн.)

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент вчинення спірних правовідносин у разі постачання товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою їх вартості коштами, у межах бартерних операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах із платником податку, постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, а також у разі постачання товарів/послуг повязаній з постачальником особі, субєкту господарювання, який не зареєстрований як платник податку, чи фізичній особі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче за звичайні ціни, визначені відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу.

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;

П. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку.

Відповідно до п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни, в установленому в абзаці першому цього пункту порядку, здійснюється з урахуванням таких факторів.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Враховуючи той факт, що ПП ОСОБА_3 є повязаною особою з ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” та є платником єдиного податку у податкового органу були підстави для визначення бази оподаткування за звичайними цінами.

Як вбачається з матеріалів справи, поряд з ПП ОСОБА_3 протягом періоду, що перевірявся ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” згідно договору № 16/10 оренди нежитлового приміщення від 16.10.2009 р. з ТОВ “Інус-ЛТД” надавала послуги оренди нежитлових приміщень за адресою є частиною пішохідного бульвару з торговими павільйонами до супермаркету “Арсен” з АДРЕСА_1 і знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та позначене на плані № 17. Згідно п. 3.1 договору розмір орендної плати становить 90 грн./кв. м. в місяць.

Таким чином, база оподаткування послуг з надання в оренду приміщень для ПП ОСОБА_3 повинна становити не менше 90 грн./кв. м. Отже, позивачем було занижено податкові зобовязання по податку на додану вартість за січень 2011 р. на суму 3089 грн. ((90-15) х 247,1 м.кв. = 18532,5 грн. в т.ч. ПДВ 3088,75 грн.).

Доводи позивача, щодо надання послуг оренди приміщень оптом та виконання ПП ОСОБА_3 ремонтних робіт судом не беруться до уваги так як, останні не узгоджуються з приписами п. 4.1, 4.2 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, ще одне порушення податкового законодавства. Перевіркою було встановлено, що ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” є інвестором будівництва торгового центру на перехресті вулиць Млинівська та Макарова в м. Рівне. згідно інвестиційного договору від 12.01.2006 р. укладеного з Управлінням капітального будівництва Рівненського міськвиконкому . Згідно умов цього договору Замовник приймає на себе надання послуг Інвестору по виконанню функцій Замовника з будівництва офісного центру, а інвестор фінансує будівництво обєкту та послуги Замовника.

23.09.2010 р. між ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” (Інвестор) та ТОВ “Грін-Буд” (Інвестор пайовик) було укладено договір пайової участі в будівництві торгового центру на перехресті вулиць Млинівська та Макарівська в м. Рівне.

Як вбачається з п. 1.2 вказаного договору Інвестор-пайовик зобовязується здійснити оплату витрат понесених Інвестором шляхом перерахування на протязі 12 календарних місяців суми 90500 грн. в т.ч. 15083,33 грн. ПДВ. Згідно банківської виписки 12.01.2011 р. ТОВ “Грін Буд” перерахувало кошти в сумі 15200 грн. в т.ч. ПДВ 2533 грн.

Відповідно до п. 187.9 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Як вбачається з договору б/н від 23.09.2010 р. між ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” (Інвестор) та ТОВ “Грін-Буд” (Інвестор пайовик) його виконання повинно відбуватися протягом 12 календарних місяців, тобто останній не підпадає під визначення довгострокового контракту в розумінні п. 187.9 ст. 187 Податкового кодексу України.

За таких обставин слід застосовувати загальний порядок щодо нарахування податкових зобовязань по податку на додану вартість.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, за правилом першої події ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” зобовязано було в січні 2011 р. відобразити в складі податкових зобовязань по податку на додану вартість суму коштів в розмірі 15200 грн. в т.ч. ПДВ 2533 грн. отриманих від ТОВ “Грін-Буд”.

Посилання позивача на договір від 12.01.2006 р. укладеного ПП “Регіональна компанія “Лідер-М” з Управлінням капітального будівництва Рівненського міськвиконкому судом не беруться до уваги так як вказаний договір визначає особливості податкового обліку господарських операцій лише між його учасниками та не впливає на виконання обовязків позивача щодо відображення господарських операцій з іншими контрагентами по податковому обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. <Текст >

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М" відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Жуковська Л.А.