Рішення № 19881904, 14.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.11 Справа № 2/5009/5474/11

Суддя Мойсеєнко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства “Максімус”, м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропродпостач”, м.Запоріжжя,

про стягнення 219 674,91 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1/11 від 18.08.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 1 від 31.12.2010р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство “Максімус”з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропродпостач”про стягнення 219 674,91 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем в повному обсязі своїх грошових зобовязань з оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 202, 526, 530, 532, 533 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 14.09.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.10.2011 р.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що відповідно до складеного ним акту звірки взаємних розрахунків станом на 25.10.2011 р., заборгованість перед позивачем складає 169674,91 грн.

Суд ухвалою від 25.10.2011 р. відклав розгляд справи на 04.11.2011 р. за клопотанням представника відповідача для надання можливості представникам сторін провести звірку взаємних розрахунків та підписати акт звірки.

В судовому засіданні 04.11.2011 р. відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких зауважив, що поставка товару позивачем та його оплата відповідачем здійснювались на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 12/04 від 12.03.2011 р.

В судовому засіданні 04.11.2011 р. оголошувалася перерва до 14.11 2011 р.

За заявою представників сторін розгляд справи в судовому засіданні 14.11.2011р. здійснювався без фіксації технічними засобами.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмову заяву від 14.11.2011р. про зменшення позовних вимог до 169674,91 грн. у звязку із зарахуванням в рахунок погашення заборгованості платежів відповідача від 21.06.2011р. на суму 20000,00 грн. та від 07.06.2011р. на суму 30000 грн., наполягав на задоволенні зменшених позовних вимог.

Зменшення позовних вимог відповідає ст. 22 ГПК України та приймається судом до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів позовної заяви, просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 14.11.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

В період з 12 квітня по 17 травня 2011 року позивач поставив відповідачу товар (сухе знежирене молоко) на загальну суму 219 674,91 грн. згідно видаткових накладних:

№ РН-0000076 від 12.04.2011 р. на суму 45999,98 грн.,

№ РН-0000081 від 18.04.2011 р. на суму 68999,98 грн.,

№ РН-0000092 від 16.05.2011 р. на суму 80499,97 грн.,

№ РН-0000093 від 17.05.2011 р. на суму 74174,98 грн.

та відповідних товарно-транспортних накладних від 12.04.2011 р. № 0412/11, від 18.04.2011 р. № 0418, від 16.05.2011р. № 50162/96, від 17.05.2011 р. № 50172/9.

Товар отримано у повному обсязі представниками відповідача на підставі довіреностей № 50 від 12.04.2011 р., № 53 від 18.04.2011 р., № 61 від 16.05.2011 р., № 62 від 17.05.2011 р.

Відповідач не заперечує факт отримання товару. Претензій щодо якості та кількості поставленого товару відповідач не предявляв.

На суму поставленого товару позивачем були виписані відповідні рахунки-фактури № СФ-0000067 від 12.04.2011 р., № СФ-0000071 від 18.04.2011 р., № СФ-0000083 від 16.05.2011 р., № СФ-0000084 від 17.05.2011 р.

Відповідач, у свою чергу, оплатив поставлений товар лише частково, а семе: 01.06.2011 року в сумі 50000,00 грн.

У звязку з несплатою решти суми заборгованості, 23.08.2011 р. позивач надіслав відповідачу претензію від 22.08.2011 р. з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 219 674,91 грн. в семиденний термін з дня отримання вимоги.

Відповідач залишив вимогу без виконання, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

В процесі розгляду справи сторони уклали угоду про зарахування платежів від 28.10.2011 р., згідно з якою в рахунок оплати заборгованості зараховані платежі відповідача від 21.06.2011 р. на суму 20000,00 грн. та від 07.06.2011 р. на суму 30000,00 грн.

У звязку з цим, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути залишок боргу в сумі 169674,91 грн.

Як визначено статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до вимог п. 1. ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти У письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

В даному випадку, воля сторін на укладення правочину оформлена видатковими накладними, рахунками-фактурами та довіреностями на отримання товару.

За змістом прав та обовязків, по яких сторонами досягнута домовленість, сторонами укладено окремі правочини купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, у відповідача виникло зобовязання оплатити поставлений товар у семиденний строк від дня пред'явлення відповідачем вимоги.

В акті звірки взаємних розрахунків між сторонами від 14.11.2011 р. та в угоді про зарахування платежів від 28.10.2011 р. відповідач визнав суму боргу в розмірі 169674,91 грн.

На час розгляду справи відповідач не оплатив заборгованість в розмірі 169674,91 грн.

Однак проти задоволення позовних вимог відповідач заперечує з тих підстав, що поставка здійснювалась не за окремими накладними, а на умовах договору поставки № 12/04 від 12.03.2011 р. та специфікацій до нього.

Суд визнав вказані доводи необґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

Так, у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на поставку товару відсутнє посилання на договір, а зазначено, що накладні виписані на підставі рахунків-фактур. У рахунках-фактурах також не міститься посилання на договір. Довіреності на отримання товару також виписані відповідачем не на підставі договору.

Наявність укладеного між сторонами договору поставки не свідчить, що він фактично виконувався і що поставка за спірними накладними здійснювалась саме на його виконання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 169674,91 грн. основного боргу за поставлений товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропродпостач” (вул. Вороніна, 25/30, м. Запоріжжя, 69120, код ЄДРПОУ 30616471, рахунок № 26002814501 в АБ «Мета Банк», МФО 313582, м. Запоріжжя) на користь Приватного підприємства “Максімус” (вул. Автозаводська, 56/10, м. Запоріжжя, 69118, код ЄДРПОУ 32372658, рахунок № 26008981201 в АБ «Мета Банк», МФО 313582, м. Запоріжжя) 169674,91 грн. (сто шістдесят девять тисяч шістсот сімдесят чотири грн. 91 коп.) основного боргу, 1696,75 грн. (одна тисяча шістсот девяносто шість грн. 75 коп.) витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.11.2011 р.

28.11.2011