Постанова № 19378337, 10.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/16164/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Подшипник» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2011 року № 0000652340 , № 0000662340, № 0000672340.

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача:

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Подшипник» (далі ТОВ «Восток Подшипник», Товариство ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2011 року № 0000652340 , № 0000662340, № 0000672340.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом на підставі акту від 11.05.11 № 864/23-2/35375117 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Восток Подшипник» з питань взаємовідносин з ПП «Інтермастер» (ЄДРПОУ34044700 ) за період з 01.02.08 по 31.12.10 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 26.05.2011 року № 0000652340 , яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 103732,50 грн., в т.ч. за основним платежем 82986,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 20746,50 грн.;

- від 26.05.2011 року № 0000662340, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10330,00 грн.;

- від 26.05.2011 року № 0000672340, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 164080,00 грн., в т.ч. за основним платежем 131264,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 32816,00 грн.

Позивач не погоджується з зазначеними рішеннями податкового органу, вказуючи на те, що висновок відповідача про порушення позивачем п.5.1., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 131264 грн. та п.п.7.2.1 п.7.2., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. під № 233/2037, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 82986 грн. здійснений з посиланням на укладання нікчемного правочину з контрагентом ПП «Інтермастер» (код за ЄДРПОУ 34044700) через що відповідач вважає, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини бюджету, а вчинені правочини відповідають визначенню нікчемних.

Такі висновки відповідача позивач вважає необґрунтованими, не доведеними належними доказами, а визначення суми податкових зобовязань вважає здійсненим безпідставно та неправомірно. Відповідачу в ході перевірки були надані усі первинні документи, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку. Оскільки відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, висновки про те, що операції не мали реального характеру та не були призначені для використання у власній господарської діяльності, є припущенням та не підтверджується належними доказами.

Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.05.2011 року № 0000652340 , № 0000662340, № 0000672340.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що ДПІ у Кіровському районі м. Донецька актом перевірки від 11.05.11 № 864/23-2/35375117 року встановлені наступні порушення а саме:

- позивачем п.5.1., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 131264 грн.;

- п.п.7.2.1 п.7.2., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. під № 233/2037, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 82986 грн.

Підставою для висновків в акті про порушення податкового законодавства став висновок податкового органу про укладання нікчемного правочину позивача з контрагентом ПП «Інтермастер» (код за ЄДРПОУ 34044700) через що відповідач вважає, що Товариством «Восток Подшипник» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини бюджету, а вчинені правочини відповідають визначенню нікчемних.

Вважає, що спірні податкові повідомлення рішення від 26.05.2011 року № 0000652340 , № 0000662340, № 0000672340 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить відмовити в задоволені позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Подшипник» (далі по тексту ТОВ «Восток Подшипник») зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету Донецької міської Ради народних депутатів від 28.08.2007р. № 12661020000026954. Свідоцтво про державну реєстрацію А 00 №738322. Код субєкта господарювання за ЄДРПОУ: 35375117. Місцезнаходження субєкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: м.Донецьк-42, вул. Корольової, 1. Фактичне місцезнаходження: м.Донецьк-42, вул. Корольової, 1. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 31.08.2007 за № 3582, станом на теперішній час перебуває на обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Донецька.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.10.2007 № 100067965, виданого ДПІ у Кіровському районі м. Донецька, індивідуальний податковий номер 353751105650, був зареєстрований платником ПДВ з 01.10.2007р. по теперішній час.

Відповідач Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Судом встановлено, що ДПІ у Кіровському районі м. Донецька було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Восток Подшипник» (ЄДРПОУ35375117) з питань взаємовідносин з ПП «Інтермастер» (ЄДРПОУ34044700 ) за період з 01.02.08 по 31.12.10, за результатами якої було складено акт від 11.05.11 № 864/23-2/35375117. На підставі виявлених у ході перевірки та викладених в акті порушень, ДПІ у Кіровському районі м. Донецька складено податкові повідомлення - рішення № 0000652340, №0000662340, №0000672340 від 26.05.11.

Всі спірні податкові повідомлення рішення прийняті згідно статті 54 Податкового кодексу України на підставі зазначеного акту перевірки і стосуються визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість .

Як вбачається з Акту перевірки від 11.05.11 № 864/23-2/35375117 підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 26.05.2011 року № 0000652340 , № 0000662340, № 0000672340 стали висновки податкової інспекції про:

1) порушення пункту 5.1., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 131264 грн..

2) порушення п.п.7.2.1 п.7.2., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. під № 233/2037, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 82986 грн.

Не погодившись з рішеннями субєкта владних повноважень ТОВ «Восток Подшипник» звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2011 року № 0000652340 , № 0000662340, № 0000672340.

Проблемою даного спору є визначення правомірності дій податкового органу щодо винесення податкових повідомлень-рішень, яким ТОВ «Восток Подшипник» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 103732,50 грн., зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10330,00 грн. та збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 164080,00 грн.

.

По спірному податковому повідомленню-рішенню від 26.05.2011 року № 0000672340.

Наведеним спірним податковим повідомленням-рішенням збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 164080,00 грн., в т.ч. за основним платежем 131264,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 32816,00 грн.

Збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено внаслідок висновку відповідача про порушення ТОВ «Восток Подшипник» пункту 5.1., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В акті перевірки від 14.01.2011р. зазначається, що за період з 01.02.2008р. по 31.12.2010р. ТОВ "Восток Подшипник" задекларовано валові витрати по результатам взаємовідносин з ПП «Інтермастер» (код за ЄДРПОУ 34044700) у сумі 525054 грн., у т. ч.: 1 квартал 2008р. 228380 грн., 2 квартал 2008р. 239067 грн., 3 квартал 2008р. 57608 грн.

Судом встановлено, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 10.11.2011р. Приватне підприємство «Інтермастер» (Постачальник), код за ЄДРПОУ 34044700, місцезнаходження м. Киів, вул. Фрунзе, б.160-б, дата реєстрації 02.02.2006р., засновник юридичної особи ОСОБА_2.

19.10.2007р. між ПП «Інтермастер» (код за ЄДРПОУ 34044700) та ТОВ "Восток подшипник" укладено договір поставки за №03/10-07. Згідно договору ПП «Інтермастер» (постачальник) в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ "Восток подшипник" (покупець) в особі директора Павлова В.В. уклали угоду, предметом якої є поставка підшипників згідно номенклатури, ціни та якості зазначених в товарних накладних. Моментом узгодження зазначених умов є отримання продукції Покупцем.

Умови поставки «Франко-завод м. Київ» або «Поставка зі сплатою пошліни м.Донецьк». За необхідності по узгодженню сторін можуть бути обумовлені інші умови поставки. Час поставки визначається датою оформлення товарної накладної.

Спосіб розрахунків покупець здійснює сплату в розмірі 100% від суми поставки на розрахунковий рахунок.

На виконання договору постачання №03/10-07 від 19.10.2007 та за наслідками здійснення господарських операцій ПП «Інтермастер» склав і видав, а ТОВ «Восток Подшипник» за період з 01.02.08 по 31.12.10 прийняв видаткові накладні на загальну суму 630065,10 грн. (з відрахуванням ПДВ 525054,25 грн.).

Станом на 01.02.08р. по взаємовідносинам між ТОВ «Восток Подшипник» та ПП «Інтермастер» згідно даних бухгалтерського обліку рахувалась кредиторська заборгованість в сумі 87726,73 грн. Оплата за товар частково здійснювалась у безготівковій формі на загальну суму 594666,35 грн.

ТОВ "Восток Подшипник" сплачено: 07.02.2008р. - 30000 грн., 21.02.2008р.- 25824,43 грн., 27.02.2008р. 30000,00 грн., 19.03.2008р.- 22920,00 грн., 25.03.2008р.-30000,00 грн., 26.03.2008р.- 24036,00 грн., 31.03.2008р.- 25912,32 грн., 02.04.2008р.-29400,00 грн., 10.04.2008р.- 30000,00 грн., 21.04.2008р. 24600,00 грн., 12.05.2008р. 28320,00 грн., 15.05.2008р. 30000,00 грн., 19.05.2008р. 30000,00 грн., 11.06.2008р. 27000,00 грн., 18.06.2008р. 13000,00 грн., 20.06.2008р. 36000,00 грн., 06.08 2008р. 30000,00 грн., 07.08 2008р. 33000,00 грн., 08.08.2008р. 31653,60 грн., 18.08.2008р. 27000,00 грн., 22.08.2008р. 36000,00 грн.

Частково, в сумі 30561,00 грн., кредиторська заборгованість ТОВ «Восток Подшипник» по розрахункам з ПП «Інтермастер» була зменшена за рахунок взаємозаліку.

Судом встановлено, що 20.06.2008р. та 09.09.08 ТОВ "Восток подшипник" (постачальник) в особі директора Павлова В.В. та ПП «Інтермастер» (покупець) в особі директора ОСОБА_2 укладено договори поставки №18/06-08 та №22/09-08., предметом яких є поставка побутової техніки згідно номенклатури, ціни та якості зазначених в товарних накладних. Моментом узгодження зазначених умов є отримання продукції Покупцем.

В п. 5.1. зазначених договорів - спосіб розрахунків - зазначено, що покупець здійснює оплату в розмірі 100% від суми поставки на розрахунковий рахунок рахунок постачальника.

Згідно видаткової накладної від 27.06.08р. №РН-209 ТОВ «Восток Подшипник»відвантажило побутову техніку в асортименті на загальну суму 7086 грн. (з відрахуванням ПДВ 5905,00 грн.).

Відповідна податкова накладна від 27.06.08р. № 198 на загальну суму 7086,00 (у т.р. ПДВ 1181,00 грн.)

Згідно видаткової накладної від 12.09.08р. №РН-308 ТОВ «Восток Подшипник»відвантажило побутову техніку в асортименті на загальну суму 23475,00 грн. (з відрахуванням ПДВ 19562,50 грн.).

Відповідна податкова накладна від 12.09.08р. №297 на загальну суму 23475,00 (у т.р. ПДВ 3912,50 грн.)

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов'язань відповідних періодів, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним декларації з ПДВ за червень та вересень 2008р. Суми доходу по реалізації ТМЦ по зазначеним видатковим накладним включені до валового доходу підприємства.

Частково, в сумі 92564,48 грн., кредиторська заборгованість ТОВ «Восток Подшипник» по розрахункам з ПП «Інтермастер» згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» була сплачена ТОВ «Аметт» згідно договору уступки вимоги від 30.09.08р. №930/08-01.

В п. 5.1. зазначених договорів - спосіб розрахунків - зазначено, що покупець здійснює оплату в розмірі 100% від суми поставки на розрахунковий рахунок рахунок постачальника.

Згідно видаткової накладної від 27.06.08р. №РН-209 ТОВ «Восток Подшипник» відвантажило побутову техніку в асортименті на загальну суму 7086 грн. (з відрахуванням ПДВ 5905,00 грн.).

Відповідна податкова накладна від 27.06.08р. № 198 на загальну суму 7086,00 (у т.р. ПДВ 1181,00 грн.)

Згідно видаткової накладної від 12.09.08р. №РН-308 ТОВ «Восток Подшипник»відвантажило побутову техніку в асортименті на загальну суму 23475,00 грн. (з відрахуванням ПДВ 19562,50 грн.).

Відповідна податкова накладна від 12.09.08р. №297 на загальну суму 23475,00 (у т.р. ПДВ 3912,50 грн.)

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов'язань відповідних періодів, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним декларації з ПДВ за червень та вересень 2008р. Суми доходу по реалізації ТМЦ по зазначеним видатковим накладним включені до валового доходу підприємства.

Частково, в сумі 92564,48 грн., кредиторська заборгованість ТОВ «Восток Подшипник» по розрахункам з ПП «Інтермастер» згідно даних бухгалтерського обліку була сплачена ТОВ «Аметт» згідно договору уступки вимоги від 30.09.08р. №930/08-01.

У договорі зазначено, що ПП «Інтермастер» (кредитор) в особі директора ОСОБА_2, ТОВ «Амет» (код ЄДРПОУ 36085686) (новий кредитор), в особі директора Скідан В.Е. та ТОВ "Восток подшипник" (боржник) в особі директора Павлова В.В. уклали угоду, згідно якої

«1.1 Боржник визнає, а кредитор підтверджує, що 10 липня 2008р. між боржником як покупцем і кредитором як постачальником було укладено договір №20/07-08, заборгованість боржника по якому станом на момент підписання цього договору становить 92564,48 грн. (девяносто дві тисячі пятсот шістдесят чотири гривні 48 коп.) Заборгованість є дійсною.

1.2 На умовах цього договору кредитор відступає новому кредитору право вимоги з боржника вказаної у п.1.1 цього договору заборгованості у розмірі 92564,48 грн. (девяносто дві тисячі пятсот шістдесят чотири гривні 48 коп.) по договору №20/07-08 від 10 липня 2008р. на що боржник погоджується та вважається про це належним чином повідомленим в момент підписання цього договору.»

В ході перевірки ТОВ «Восток Подшипник» до перевірки не надавався договір №20/07-08 від 10 липня 2008р., укладений між ТОВ «Восток Подшипник» та ПП «Інтермастер». Таким чином встановлено не відповідність умов договору даним бухгалтерського обліку.

Розрахунки між ТОВ «Восток Подшипник» та ТОВ «Аметт» здійснювались у безготівковій формі: 28.05.2009р. 48564,48 грн., 15.06.2009р. 24000,00 грн., 18.06.2009р. 20000,00 грн.

У судовому засіданні встановлено, що транспортування підшипників придбаних здійснювалось «власними силами», що підтверджується відповідними договорами оренди транспортних засобів (Т. 1 а.с. 112-114, 116-118), договором надання міста для стоянки автомобіля (Т. 1 а.с. 120-121), посвідченнями про відрядження (Т. 1 а.с. 122-126), звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (Т. 1 а.с. 127-131), подорожніми листами (Т. 1 а.с. 132-136). Транспортування товарів здійснювалось через ТОВ «Делівері» та ПП «Нічний Експрес» за договорами на транспортно-експедиторські послуги та перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно (Т. 1 а.с. 137-141). Зберігання підшипників здійснювалось у орендованому приміщені або у засновника ТОВ «ВОСТОК ПОДШИПНИК», про що є відповідні договори оренди та зберігання (Т. 1 а.с. 142-146).

Досліджуючи зв'язку між фактом придбання товарів ТОВ «Восток Подшипник» у ПП «Інтермастер», господарською діяльністю платника податку та наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, судом встановлено, що придбані підшипники були продані ЗАТ «НВК «Горні машини», ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл (Україна)», ЗАТ «Донецьксталь» металургійний завод», ВАТ «Донецький металургійний завод». Про це свідчать досліджені у судовому засіданні договори з вказаними субєктами господарювання, а також первинні документи податкового та бухгалтерського обліку журнали-ордери і відомості по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», журнали проводок, копії виписок з банківського рахунку (Т 2, а.с. 5-20).

Висновок про заниження ТОВ «Восток Подшипник» податку на прибуток у загальній сумі 131264 грн., у т.ч.: за 1 квартал 2008 року в сумі 57095 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 59767 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 14402 грн. відповідач обґрунтовує тим, що позивачем до перевірки не надано актів взаємозаліку розрахунків між підприємствами та будь-яких додаткових угод до договорів від 20.06.2008 року № 18/06-08, від 09.09.2008 року № 22/09-08 та від 19.10.2007 року № 03/10-07 про зміну форми розрахунків між підприємствами.

Відповідач зазначає, що в ході перевірки ТОВ «Восток Подшипник» до перевірки не надавався договір від 10.07.2008 року №20/07-08, укладений між ТОВ «Восток Подшипник» та ПП «Інтермастер» (Т. 1 а.с. 66), не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування товару, отриманого від ПП «Інтермастер».

Проте доводи відповідача щодо відсутності документів спростовуються доказами наданими позивачем, оскільки всі документи, визначені в акті перевірки як відсутні і не враховані при формуванні висновків, були надані ТОВ «Восток Подшипник» з супровідним листом від 16.05.2011 року №46-11 в порядку абз. 2 п. 44.7. ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755.

Щодо транспортування товарів, отриманих від ПП «Інтермастер». Факт отримання товарів у ПП«Інтермастер» для транспортування підтверджується відповідними видатковими накладними та посвідченнями на відрядження.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що доставка підшипників здійснювалось позивачем самовивозом.

У володінні TOB «Восток Подшипник» знаходяться два транспортні засоби: ВАЗ 21011, державний номер АН4146АС, легковий седан з причепом ПГА (технічний талон додається), державний номер 5848ЯН та VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний номер АН4469ЕВ, легковий універсал - на підставі договорів оренди транспортного засобу від 01.12.2007 року № б/н та 01.07.2008 року № б/н відповідно. На баланс TOB «Восток Подшипник» транспортні засобі були прийняті відповідно до актів приймання-передачі від 01.12.2007 року та 01.07.2008 року.

Посилання відповідача в акті перевірки на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та висновок про не перевезення підшипників у звязку з відсутністю товарно-транспортних накладних по ф.№1-ТН є безпідставними.

Зазначені правила застосовуються до правовідносин, учасниками яких є Перевізники та Замовники такого перевезення, та не застосовуються для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 (далі Постанова №207).

Пунктом 2 Постанови №207 визначені документи необхідні для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, а саме:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що для юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення власним транспортом «для власних потреб» складання товарно-транспортних накладних не вимагається

Судом встановлено, що наявні у ТОВ «Восток Подшипник» документи, які підтверджують процес транспортування товарів, отриманих від ПП «Інтермастер», були надані податковому органу з супровідним листом від 16.05.2011 року № 46-11.

Податковим органом окремо звертається увага на те, що директор ОСОБА_2 первинних документів ПП «Інтермастер» не підписував, керівництвом ПП «Інтермастер» ніколи не займався та інших осіб на це не уповноважував, печатки ПП «Інтермастер» не виготовляв і не отримував з посиланням на особисті письмові пояснення ОСОБА_2 від 03.09.2009 року, протокол допиту ОСОБА_2 від 01.04.2010 року та постанову Оболонського районного суду м. Києва від 06.10.2009 року по справі № 1-731/2009 (Т. 2 а.с. 31).

Судом встановлено, що постановою Оболонського районного суду м. Києва у кримінальній справі №1-731/2009 від 06.10.2009 року провадження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України закрито на підставі ст.ст. 45, 7-1 КПК України у звязку із дійовим каяттям.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що в жовтні 2006 року невстановлена досудовим слідством особа запропонувала ОСОБА_2 перереєструвати на своє імя в органах державної влади за грошову винагороду ПП «Інтермастер», повідомивши при цьому, що ОСОБА_2 до фінансово-господарської діяльності цього підприємства не буде мати відношення. ОСОБА_2 погодився на таку пропозицію 2006 році приймав участь у перереєстрації ПП «Інтермастер». В судовому засіданні ОСОБА_2 заявив клопотання про закриття даної кримінальної справи відносно нього у зв'язку з дійовим каяттям, посилаючись на те, що свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій він оспорювати не бажає, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину. На цій підставі клопотання ОСОБА_2 було задоволено, а кримінальна справа по обвинуваченню його у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України закрита.

Згідно до частини 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Статтею 324 КПК України встановлено, що постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, зокрема: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений; чи винен підсудний у вчиненні цього злочину; чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин.

Згідно до частини 1 статті 7-1 КПК України провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку з дійовим каяттям.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи викладені правові норми суд приходить до висновку, що вимоги ч.4 ст. 72 КАС України є імперативними для адміністративного суду щодо обов'язковості лише вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

З огляду на зазначене суд вважає, що обставини викладені в постанові Оболонського районного суду м. Києва від 06.10.2009 року про закриття кримінальної справи №1-731/2009, та на які посилається податковий орган в обґрунтування висновків акту, повинні бути оцінені судом у сукупності з іншими доказами, які є у справі.

В акті перевірки відповідач зазначає, що згідно листа Броварської ОДПІ Київської області (вх. від 16.02.11 №997/7) ПП «Інтермастер» (код за ЄДРПОУ 34044700) не має офісних та складських приміщень, працівники відсутні, за юридичною та фактичною адресою не знаходиться. У зазначеному листі Броварської ОДПІ Київської області також зазначено, що досудовим слідством ВПМ Броварської ОДПІ встановлено, що ПП «Інтермастер» (код за ЄДРПОУ 34044700) активно використовувалось в злочинних схемах, спрямованих на отримання неконтрольованого доходу від надання діючим субєктам підприємницької діяльності послуг з переведення безготівкових коштів в готівку. Відповідач робить висновок, що ТОВ «Восток Подшипник» діяв без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ПП «Інтермастер» (код за ЄДРПОУ 34044700), умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались, таким чином, вважає, що діяльність ТОВ «Восток Подшипник» була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобовязань, крім того, ТОВ «Восток Подшипник» працюючи у даному сегменті ринку був обізнаний щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних звязків.

На підставі вищевикладеного податковий орган дійшов висновку що зазначений договір відповідно до п.п.1.2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У Наказі Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 значиться, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. (п.2)

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.(п.3)

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.(п.4)

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.(6.)

Згідно додатку 7 (підпункт 3.1.1 підпункту 3.1 пункту 3 розділу I) до «Методичних рекомендацій з оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їхніх філій, відділень і інших відособлених підрозділів і документуванню виявлених порушень» затверджених наказом ДПА України від 11 вересня 2008р. № 584, при описі встановленого(их) порушення(нь) в обов'язковому порядку зазначаються, зокрема:

зміст встановленого порушення;

первинні та (або) інші документи (їх відсутність), які зафіксовані (повинні бути зафіксовані) в бухгалтерському і податковому обліку та підтверджують наявність встановлених фактів, кореспонденція рахунків

Будь-який висновок акта перевірки щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

Опис встановленого порушення повинен містити встановлений безпосередній зв'язок (його відсутність) між показниками відповідних рядків податкової декларації (звіту, розрахунку) та регістрами бухгалтерського обліку (первинними документами), які використовувались при проведенні перевірки суб'єктів господарювання.

У випадку, якщо перевіркою можливо визначити конкретний первинний документ або обліковий регістр, невикористання, використання, або некоректне використання якого вплинуло на правильність визначення конкретних показників декларацій, акт перевірки має містити посилання на такий первинний документ або обліковий регістр.

Як встановлено у судовому засіданні, перелік конкретних порушень, з посиланням на первинні документи й регістри бухгалтерського обліку, в Акті перевірки від 11.05.2011р. відповідач не зазначив.

З огляду на зазначене суд вважає, що висновки сформульовані на підставі припущень та непідтверджених обставин, субєктивних думок перевіряючих, які не мають під собою обґрунтованих доказів та юридичної оцінки дій посадових осіб товариства.

В акті перевірки від 11.05.2011р. № 864/23-2/35375117 відповідач зазначає, що у результаті порушення контрагентом ПП «Інтермастер» (код за ЄДРПОУ 34044700) своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угода, укладена з ТОВ «Восток Подшипник» на реалізацію товару на адресу останнього, не спричинила реального настання наслідків всупереч п. 5 ст. 203 ЦК України, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу валових витрат ТОВ «Восток Подшипник» по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

Згідно висновку загального податкового органу викладеному в п. 4 акту від 11.05.2011р. (том 1 а.с. ) TOB "Восток Подшипник" допущене порушення:

- п.5.1., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 131264 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року в сумі 57095 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 59767 грн., 3 квартал 2008р. в сумі 14402 грн.

- п.п.7.2.1 п.7.2., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. під № 233/2037, в результаті чого

- заниженно податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі сумі 82986, грн., у т.ч.: за березень 2008р. на 31590 грн., за квітень 2008р. на 17743 грн., за травень 2008р. на 14490 грн., за червень 2008р. на 8575 грн., за липень 2008 р. на 9387 грн., за серпень 2008р. на 1192 грн.

- завищення відємного значення з податку на додану вартість за червень 2010р. на 254966 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником відповідача, податковий орган зробив висновок про порушення ТОВ «Восток Подшипник» вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та виніс, зокрема, спірне податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 року № 0000672340 обґрунтовуючи це нікчемністю угод між позивачем та ПП «Інтермастер».

Проте, суд не приймає зазначених доводів відповідача та вважає спірне податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 року № 0000672340 протиправними з наступних підстав.

Судом встановлено, що субєкт господарювання ПП «Інтермастер» на час здійснення спірних операцій перебував у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, перебував на податковому обліку та був зареєстрований платником ПДВ.

Відповідно до ст. 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Статтею 266 Господарського Кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до абз.4 пп. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закон № 334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналіз зазначеної норми доводить, що позивач скористався другою із подій та сформував свої валові витрати по даті оприбуткування платником податку товарів.

Частиною 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.2.4 Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вивчені та досліджені судом документи укладені за господарськими операціями між ТОВ «Восток Подшипник» та ПП «Інтермастер», а саме, договори, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товару ТОВ «Восток Подшипник» є первинними документами в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що Товариством «Восток Подшипник» правомірно, у відповідності до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до валових витрат суму оплати на придбання товарів у ПП «Інтермастер», оскільки встановлені факти здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Відтак, у податкового органу були відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 26.05.2011 року № 0000672340, яким ТОВ «Восток Подшипник» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 164080,00 грн., в т.ч. за основним платежем 131264,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 32816,00 грн.

По спірним податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2011 року № 0000652340, № 0000662340.

В акті від 11.05.2011р. № 864/23-2/35375117 зазначено, що перевіркою правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ по результатам взаємовідносин з ПП «Інтермастер» код за ЄДРПОУ 34044700 та нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість за лютий 2008р. в сумі 11695 грн., за березень 2008р. в сумі 33981 грн., за квітень 2008р. в сумі 15352 грн., за травень 2008р. в сумі 14499 грн., за червень 2008р. в сумі 8575 грн., за липень 2008 р. в сумі 9387 грн., за серпень 2008р. в сумі 11522 грн. встановлено його завищення всього на суму 105011 грн., оскільки відповідач вважає, що договори між ПП «Інтермастер» та TOB "Восток Подшипник" відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, відповідач вважає, що ТОВ «Восток Подшипник» відобразив у податковому та бухгалтерському обліку операції з придбання підшипників від ПП «Інтермастер», не повязаних з господарською діяльністю на загальну суму на загальну суму 630065,10 грн. (у т.ч. ПДВ 105010,85 грн.) за договором постачання №03/10-07 від 19.10.2007р.

Згідно висновку податкового органу викладеному в п. 4 акту від 11.05.2011р. № 864/23-2/35375117 (том 1 а.с. ) Tовариством "Восток Подшипник" допущені порушення п.п.7.2.1 п.7.2., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. під № 233/2037, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі сумі 82986 грн., у т.ч.: за березень 2008р. на 31590 грн., за квітень 2008р. на 17743 грн., за травень 2008р. на 14490 грн., за червень 2008р. на 8575 грн., за липень 2008 р. на 9387 грн., за серпень 2008р. на 1192 грн.

- завищення відємного значення з податку на додану вартість за червень 2010р. на суму 254966 грн.

Спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 26.05.2011 року Товариству "Восток Подшипник":

- № 0000652340 збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 103732,50 грн., в т.ч. за основним платежем 82986,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 20746,50 грн.;

- № 0000662340 зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10330,00 грн.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що ПП «Інтермастер» відповідно до оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, під час вчинення зазначених господарських операцій та видачі податкових накладних позивачу було зареєстровано як платник податку на додану вартість. Отримані податкові накладні включені до реєстрів виданих-отриманих податкових накладних (Т. 1 а.с. 147-154) та відповідних декларацій з податку на додану вартість (Т. 1 а.с. 155-200). Результати господарських операцій відображені у деклараціях з податку на прибуток.

Обґрунтовуючи правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідач зазначає, що підприємством у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту віднесені податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 105011 грн., які не завірені підписом продавця товару та по операціям не повязаних з господарською діяльністю.

Представник відповідача посилався на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 06.10.2009 року про закриття кримінальної справи №1-731/2009 та пояснив, що по всім зазначеним податковим накладним по рядку «підпис та прізвище особи, яка склала податкову накладну», вказано ОСОБА_2 Вважає, що вказаним рішенням суду доведено, що ОСОБА_2 первинних документів ПП «Інтермастер» не підписував, керівництвом ПП «Інтермастер» ніколи не займався та інших осіб на це не уповноважував, печатки ПП «Інтермастер» не виготовляв і не отримував. На цій підставі відповідач дійшов висновку про нікчемність угодо укладених між ПП «Інтермастер» та "Восток Подшипник".

Проте суд не погоджується із зазначеними доводами відповідача з огляду на наступне.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.10.2009 року кримінальна справа №1-731/2009 закрита у звязку з дійовим каяттям ОСОБА_2 Вказаною постановою Оболонського районного суду м. Києва не вирішені питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений; чи винен підсудний ОСОБА_2 у вчиненні цього злочину.

Зазначеною постановою не встановлена вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. Отже обставини викладені у постанові Оболонського районного суду м. Києва від 06.10.2009 року не можуть бути обовязковими для адміністративного суду та досліджуються і оцінюються судом разом з іншими доказами, які є у справі.

За змістом п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 вказаного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно пп.. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За змістом пп.. 7.2.6 п. 7.2 вказаного закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз зазначеної норми доводить, що позивач скористався другою із подій та визначив датою виникнення права на податковий кредит дату отримання податкової накладної.

На підставі наявних в матеріалах справи податкових накладних виданих ПП «Інтермастер», на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту періоду що перевірявся (з 01.02.2008р. по 31.12.2010р.) податок на додану вартість в сумі 105011 грн.

Суд вважає, що зазначені податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання товарів від ПП «Інтермастер», вони були реалізовані Товариством "Восток Подшипник" іншим субєктам господарювання. Саме позивачу належить право вибирати для себе контрагентів, визначати свою фінансову та стратегічну політику при здійснені господарської діяльності, крім того, отриманий та використаний товар по укладеним договорам доводить нерозривний зв'язок між здійсненою господарською діяльністю підприємства та тими напрямками діяльності на які були спрямовані господарські відносини з іншими особами.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Інтермастер» з огляду на наступне.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентами договорів вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було предявлено зауважень один до одного з приводу виконання укладених договорів.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобовязання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Суд вважає, що спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог ЦК України, Господарського Кодексу України, що регулюють договірні зобовязання.

Крім того, суд звертає увагу на ті обставини, що за матеріалами справи, вбачається, що за результатами здійсненої перевірки, був складений акт від 14.01.2011 року, в основу висновків, якого при визначені податкових зобовязань, покладені принцип визначеності нікчемності правочину, між позивачем та його контрагентом по господарським відносинам, що в свою чергу потягло за собою прийняття 08 лютого 2011 року субєктом владних повноважень спірного податкового повідомлення рішення.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до ст.228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентами. Тобто має місце оспорюванність самого договору, внаслідок чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обовязків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд звертає увагу, у разі, коли податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Відповідач не надав суду будь яких судових рішень щодо зазначених обставин (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин).

Суд, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обовязковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Крім того, як встановлено під час судового розгляду будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Щодо посилання відповідача на лист Броварської ОДПІ Київської області (вх. від 16.02.11 №997/7) в якому зазначається, що ПП «Інтермастер» не має офісних та складських приміщень, працівники відсутні, за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, активно використовується в злочинних схемах, спрямованих на отримання неконтрольованого доходу від надання діючим субєктам підприємницької діяльності послуг з переведення безготівкових коштів в готівку, та висновок податкового органу, що ТОВ «Восток Подшипник» діяв без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ПП «Інтермастер», невиконання ПП «Інтермастер» своїх податкових зобовязань, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару.

Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Наявні документи позивача, як первині, підтверджують факт здійснення господарських опе рацій. Під час судового розгляду встановлено не тільки придбання позивачем, за договорами у ПП «Інтермастер», та оплату позивачем за товар, але й ви користання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній в господарській діяльності, що відповідає виду здійснення такої діяльності.

З урахуванням викладеного, винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 26.05.2011 року № 0000652340, № 0000662340 яким Товариству "Восток Подшипник" збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 103732,50 грн. та зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10330,00 грн. є безпідставним, оскільки при формуванні для позивача податкового кредиту, були усі встановлені та передбачені законом підстави.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення податкових зобовязань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У звязку з не підтвердженням наявними в матеріалах справи документами допущення позивачем порушення підпунктів 5.1., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.2.1 п.7.2., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 54.3. статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 26.05.2011 року № 0000652340 , № 0000662340, № 0000672340 діяв на підставі та у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов в цій частині та скасовує оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток подшипник» до державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2011 року №0000652340, від 26.05.2011 року №0000662340, від 26.05.2011 року №0000672340 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте державною податковою інспекцією в Кіровському районі м. Донецька від 26.05.2011 року №0000652340, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Восток подшипник» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 103732,50 грн., з яких за основним платежем 82986 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20746,50 грн.,

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте державною податковою інспекцією в Кіровському районі м. Донецька від 26.05.2011 року №0000662340, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Восток подшипник» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10330 грн.,

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте державною податковою інспекцією в Кіровському районі м. Донецька, від 26.05.2011 року №0000672340, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Восток подшипник» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 164080 грн., з яких за основним платежем 131264 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32816 грн.

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток подшипник» (ЄДРПОУ 35375117) судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 10 листопада 2011 року у присутності представників сторін. Постанова у повному обсязі виготовлена 15 листопада 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.