Ухвала суду № 1886326, 13.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                               К-32451/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“13” березня  2008 року                                                                                       м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившевої Л.І., Костенка М.І., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.

при секретарі:  Хрущ В.Л.

за участю представників:

позивача:  Вовк В.І.

відповідача: Сачок О.А., Палій Н.В.

за участю представника Генеральної прокуратури України: Камаса О.Ю.

розглянувши касаційну скаргу  Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції  в Автономній Республіці Крим

на  постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2006р.

у справі  № 2-5/2774-2006А

за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод»

до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції  в Автономній Республіці Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -  

встановив:

У серпні 2005р. позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог поставлено питання про визнання недійсними та скасування податкові повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АРК №0000112602/0 від 01.07.2005р. та №0000092602/0 від 01.07.2005р..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ту обставину, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом всупереч нормам Земельного Кодексу України, Закону України «Про систему оподаткування» та ст.250 Господарського Кодексу України, чим порушено права та охоронювані законом інтереси підприємства.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2006р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2006р., було задоволено позовні вимоги ВАТ «Кримський содовий завод». Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АРК №0000112602/0 від 01.07.2005р. та №0000092602/0 від 01.07.2005р. та стягнуто з Державного бюджету м.Сімферополя на користь позивача 25500,00грн. державного мита.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню. При цьому, судом було визнано безпідставними доводи контролюючого органу про те, що земельні ділянки, які знаходяться у позивача у користуванні, відносяться до земель промисловості, що передбачає сплату земельного податку за ставкою 5% від вартості земель, оскільки повноваження щодо визначення питання про зміну цільового призначення земельних ділянок не віднесено до компетенції податкового органу.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, вказуючи на неповне з’ясування обставин що мають значення для справи, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу податкового органу, позивач зазначає, що оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв’язку з чим, касаційна скарга має бути залишена без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено планову комплексну документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004р. по 01.01.2005р., про що складено акт №101/23-2/05444546 від 29.06.2005р..

Крім того, контролюючим органом було проведено позапланову документальну перевірку повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на землю за об’єкти місцевої сировинної бази, озера Червоне, зливоприймача ВАТ «Кримський содовий завод» за період з 01.01.2002р. по 31.12.2002р., з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. та за період 2005р., про що складено акт №19/26-20/05444546 від 29.06.2005р..

Під час проведення перевірки контролюючим органом, зокрема, було встановлено, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії 1КМ №004501 від 20.12.2001р. на території Красноперекопського району в постійному користуванні позивача знаходиться 4738,839 га земель та вказано на допущені позивачем порушення ст.ст.2, 8 Закону України «Про плату за землю», а саме, неправильно застосовано ставки земельного податку. Крім того, на думку податкового органу, підприємством не нараховувався та не сплачувався до бюджету податок на землю із земельних ділянок площею 1200,00га в акваторії затоки «Сиваш» зайняті випарником, які згідно акту про надання гірського відводу від 17.05.2001р. надано ВАТ «Кримський содовий завод» для розробки Сивашського родовища ропи.

Всього за підсумками двох перевірок контролюючим органом було донараховано ВАТ «Кримський содовий завод» земельного податку в розмірі 7133890,24грн. і застосовано штрафні санкції в розмірі 4323922,32грн..

За наслідками проведених перевірок податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000092602/0 від 01.07.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на землю в сумі 4910491,08грн., в т.ч. 3057381,52грн. основного платежу та 1853109,56грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000112602/0 від 01.07.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на землю в сумі 6547321,48грн., в т.ч. 4076508,72грн. основного платежу та 2470812,76грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з рішеннями попередніх судових інстанцій з наступних підстав.

Порядок визначення, нарахування та сплати земельного податку врегульований Законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992р., обов’язок сплачувати земельний податок покладено їх на власників та землекористувачів, а приписами ст.13 вказаного Закону встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею Серія І-КМ. №004501 від 20.01.2001р. за позивачем зареєстровано  4773,802га землі в межах плану землекористування.

При складанні розрахунків земельного податку позивачем були використані відомості Красноперекопського районного відділу земельних ресурсів які містили інформацію про віднесення земель місцевої сировинної бази – площею 32684,га, озера Червоне – площею 2201,777га та зливоприймача – площею 8,399га до земель водного фонду.

Згідно ст.58 Земельного кодексу України до водного фонду відноситься землі зайняті водними об’єктами, прибережними захисними смугами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами.

Крім того, контролюючий орган вважає неправомірним ту обставину, що ВАТ «Кримський содовий завод» не нараховувало та не сплачувало в періоді, що перевірявся, земельний податок у розмірі 1513954,40грн. за земельну ділянку площею 1200,00га, що знаходиться в межах гірничого відводу наданого підприємству на підставі Акту про надання гірничого відводу від 17.05.2001р..

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності і право постійного користування на земельну ділянку виникає після отримання її власником або користувачем документа, який засвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою, і його державної реєстрації.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками, яких дійшли суди попередніх інстанцій, що оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність у позивача у користуванні спірної земельної ділянки, а Акт про надання гірничого відводу Державного департаменту з нагляду за охороною праці від 17.05.2001р., на який посилається податковий орган, відповідно до земельного законодавства України не є таким, що встановлює право землекористування та обов’язки що сплати земельного податку, - правових підстав для нарахування позивачу земельного податку на ділянку в межах даного гірничого відводу немає.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в якихповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції  в Автономній Республіці Крим– залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2006р.– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

   За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно:

          Секретар