Рішення № 18781639, 13.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/25013.10.11 За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "МІЛОР"

Простягнення заборгованості - 70 400,00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивачаОСОБА_2 (дов. б/н від 22.07.2011р.); ОСОБА_3 (дов. б/н від

22.07.2011р.)

від відповідачаРябконєв М.В. (директор, протокол №6 від 30.07.2011р.)

В судовому засіданні 13.10.2011р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛОР" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 70400, 00 грн. за поставлений товар по договору поставки, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем за поставлений позивачем товар, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 208, 218, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України, ст. 193, 265 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/250, розгляд справи призначено на 06.09.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 року, у звязку зі знаходженням судді Бондаренко Г.П. у щорічній відпустці, справу №9/250 передано для розгляду судді Балацу С.В.

06.09.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про забезпечення позову, у відповідності до якої просить суд, накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2011 року (суддя Балац С.В.), розгляд справи призначено на 13.10.2011 року.

Розпорядження Голови Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року, справу №9/250 передано судді Бондаренко Г.П., у звязку з її виходом з відпустки.

В судове засідання 13.10.2011 року представники сторін зявились.

Представником позивача подано заяву про уточнення тексту позовної заяви, додаткові матеріали та пояснення по справі, повідомлено суд про часткову оплату відповідачем суми основної заборгованості після порушення провадження у справі на суму 4000, 00 грн. (на підтвердження чого надано виписку по рахунку), підтримано позовні вимоги в повному обсязі. Також представником позивача надано усні пояснення по суті заяви про забезпечення позову, підтримано подану заяву.

Представник відповідача в вимоги ухвали суду не виконав, надав усні пояснення та заперечення по справі, заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позову та задоволення позовних вимог.

Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторонимає правовжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходівможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову єдостатньо обґрунтованеприпущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, можезникнути, зменшитись за кількістюабо погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно вищезазначеного Розяснення від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду належних доказів, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір закрити свій поточний рахунок, вказаний позивачем у позовній заяві, на якому знаходяться грошові кошти (або будь які інші рахунки відповідача) на які позивач просить накласти арешт. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майноабогрошові суми, що належать відповідачеві.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

А отже, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволенні.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач, Продавець) передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Мілор” прийняло товар на загальну суму 168720, 00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №РН-0000002 від 17.01.2009 року на суму 56400,00 грн., №РН-0000003 від 17.01.2009 року на суму 55920,00 грн., №РН-0000005 від 20.01.2009р. на суму 56400, 00 грн. (належним чином засвідчені копії накладних міститься в матеріалах справи), а також довіреностями на отримання товару уповноваженою особою відповідача (копії довіреностей в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що Покупець за наданий йому Продавцем товар розрахувався частково, внаслідок чого у Відповідача, за розрахунками Позивача, утворилась заборгованість перед Позивачем в розмірі 70400,00 грн.

Судом встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 01.08.2011р. направив відповідачу вимогу б/н про сплату грошових коштів у розмірі 70400,00 грн., протягом семи днів, у відповідності до ст. 530 ЦК України (належним чином засвідчена копія претензії та докази її направлення відповідачу містяться в матеріалах справи). Позивач зазначає, що суму заборгованості відповідач на його рахунок не провів, заборгованість по видатковій накладних не оплатив.

Як зазначає позивач у позовній заяві, в період з 17.01.2009 року по 20.01.2009 року Позивачем здійснено постачання товару Відповідачу на загальну суму 168720, 00 грн., однак Відповідачем проведено оплату за поставлений товар частково на суму 98320, 00 грн. (на підтвердження чого позивачем до позовної заяви додано виписки з рахунку).

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 70400, 00 грн. основної заборгованості за поставлений товар.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Всього Відповідачем сплачено позивачу за отриманий товар 102320,00 грн. За таких обставин, станом на момент розгляду справи, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 66400, 00 грн.

Як вбачається з поданої Позивачем в судовому засіданні заяви, Відповідачем частково сплачено суму основної заборгованості на у розмірі 4000, 00 грн., після подання позивачем позовної заяви, на підтвердження чого позивачем додано виписки по рахунку позивача.

Пункт 1-1 ч.1 статті 80 ГПК України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, між сторонами відсутній предмет спору, тобто відсутні спірні матеріально-правові відносини.

Відповідно до ч.2 статті 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, суд припиняє провадження по справі №9/250 в частині стягнення 4000,00 грн. основного боргу у звязку з відсутністю предмету спору.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 66400, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Щодо усних заперечень відповідача у справі, наданих в судовому засіданні, відносно того, що поставлений позивачем товар носить сезонний характер, а отже у відповідача відсутня можливість його оплатити. Суд звертає увагу на те, що зазначені відповідачем обставнини не позбавляють його обов'язку по оплаті за поставлений Позивачем товар, оскільки між сторонами не було узгоджено шляхом укладення договору можливості відстрочки оплати товару чи можливості повернення відповдіачем нереалізованого товару, а отже у відповідача в силу направлення вимоги позивача про оплату товару виник обов'язок його оплати.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем за поставлений товар в сумі 66400,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 66400, 00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також враховуючи часткову оплату відповідачем суми основної заборгованості після порушення провадження у справі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 9/250 в частині стягнення 4000,00 грн. основної заборгованості припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілор»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 12; код ЄДРПОУ 34576967) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_1) 66400 (сто сім тисяч пятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. основної заборгованості, 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 18.10.2011 року