Постанова № 18717596, 19.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2011 р. № 2а-10688/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря Галійчук А.В.,

за участю представника позивача Дацишина О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу від 31.05.2011 р. ВП №26627707., -

<Текст >

<Текст >

<Текст >

ВСТАНОВИВ:

Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу від 31.05.2011 р. ВП №26627707.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з»явився, у поданому суду письмовому заперечення вхідний №45473 від 10.10.2011 року просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю та розглядати справу без участі представника відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами справи, відповідно до ст. 71 КАС України.

Заслухавши пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, зясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАСУ учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що 20.05.2011 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчуком Р.В. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-353/10, виданого 22.07.2010 року Сихівським районним судом м. Львова про зобов»язання Сихівський ВСЗ УСЗ ДГП Львівської міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009р. у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час виплати такої допомоги в неповному розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2011 року ВП № 26627707 державним виконавцем встановлено боржнику (позивачу) строк для добровільного виконання рішення суду до 27.05.2011 року, втім Сихівський відділ соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради у встановлений строк його не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ст. 89 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що вказане невиконання рішення суду порушує права стягувача визначені ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого протоколу до неї, ратифікованих Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР. Як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини по справі «Кечко проти України», реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як причину невиконання свої зобовязань судами не повинні братися до уваги.

31.05.2011 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобовязує боржника вчинити певні дії на боржника (позивача) накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

На час звернення позивача до адміністративного суду, постанова суду ні в добровільному порядку, ні в примусовому порядку не виконана.

Статтею 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є обовязковість рішень суду.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено обовязок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відтак, суд вважає, що підстав для скасування постанови державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про накладення штрафу від 31.05.2011 року ВП № 26627707 немає, а відповідач вчинив дії, спрямовані на виконання судового рішення, яке набрало законної сили у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог та вважає, що в задоволені позову слід відмовити, оскільки права позивача як сторони виконавчого провадження не були порушені.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог частин 2,5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору, не належить стягувати.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 160, 161, 162, 163,181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України..

Суддя Гулкевич І.З.

З оригіналом згідно

Суддя Гулкевич І.З.