Постанова № 18714435, 18.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 5015/1508/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача-Дякон Б.Р., Тарнавський А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.07.2011

у справі№5015/1508/11

за позовомДержавної екологічної інспекції у Львівській області

доЗАТ лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт"

простягнення 101030,42 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.05.2011 (суддя Матвіїв Р.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 (судді: Кордюк Г.Т., Гриців В.М., Давид Л.Л.), відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Державна екологічна інспекція у Львівській області у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.ст.22,1166 ЦК України, ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п.1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання природних ресурсів" (далі Методика №389), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 і зареєстрованої в Мінюсті України 14 серпня 2009р. за №767/16783. Зокрема, скаржник вважає, що факт видобування підземних прісних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування є самостійною підставою для відшкодування збитків, спричинених державі. При цьому, заявник вважає, що для розрахунку розміру зазначених збитків повинна застосовуватись саме Методика №389.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

7-8.12.2011 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт". В ході перевірки позивачем встановлено, що відповідач за період з 02.12.2010р. по 08.12.2010р. здійснив самовільне видобування мінеральних вод із свердловини Трускавецького родовища без дозволу на спеціальне водокористування, в результаті чого державі заподіяно збитки в сумі 101030,42 грн.

Як встановлено господарським судом, розрахунок розміру збитків, заподіяних державі ЗАТ «Трускавецькурорт», позивачем проведено згідно положень Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за №767/16783.

У відповідності до п.9.1 Методики №389, позивач здійснив розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування мінеральних вод ЗАТ «Трускавецькурорт»без дозволу на спеціальне водокористування за формулою: 3сам=100ЧWЧТар, де W обєм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування, або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб.м; Тар норматив збору за спеціальне водокористування, грн./куб.м., що діє в регіону на момент виявлення порушення. Відповідно до п.9.2. Методики №389, норматив збору за спеціальне водокористування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1990р. №836.

Так, при складанні розрахунку розміру збитків позивачем, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування мінеральних вод відповідачем, замість нормативу збору за спеціальне водокористування, що діяв в регіоні на момент виявлення порушення, затвердженого постановою КМ України від 18.05.1999р. №836 (0,1462грн.), як про це вказано в Методиці №389, застосовано норматив плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод (4,5 грн.).

Також, при складанні розрахунку застосовано коефіцієнти 1,439 та 1,143, визначені Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», оскільки у відповідності до ст.9 цього закону, вони застосовуються до нормативів, в тому числі і нормативу збору за спеціальне водокористування, встановлених в додатках №1 та №2 до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(Відомості ВР України, 2008р., №27-28, ст.253; 2009р., №16, ст.223, №26, ст.328), в той час, як в Методиці №389 прямо зазначено, що при розрахунку збитків прямо застосовується норматив збору за спеціальне водокористування,затверджений постановою КМ України від 18.05.1999р. №836, до якого не застосовуються зазначені коефіцієнти.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розрахунок розміру збитків за Методикою №389 здійснено позивачем невірно та сума збитків є недоведеною.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно п.п.1.2,9.1 Методики №389 ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20м), здійснюється за формулою З = 100 х W х Тар, (23)

сам

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб.м;

Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн./куб.м., що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п.п.1.2,9.1 Методики №389 обов'язковими передумовами для застосування позивачем цієї Методики при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільного використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.

Наведеним спростовується твердження заявника про те, що факт видобування підземних прісних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування є самостійною підставою для застосовування Методики №389 з метою визначення розміру збитків, завданих державі.

Водночас, згідно з п.4.1 Методики №389 факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 7-8.12.2010 №477, позивачем не встановлено факту забруднення товариством підземних вод внаслідок самовільного водокористування, що виключає можливість розрахунку збитків за формулою, визначеною п.9.1 Методики №389.

Отже, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до спірних відносин не підлягає застосуванню положення Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за №767/16783, оскільки виявлене позивачем правопорушення у вигляді самовільного водокористування відповідача (використання підземних вод без спеціального дозволу) не містить таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає застосована позивачем Методика №389. Адже, проведеною перевіркою не встановлено факту забруднення товариством підземних мінеральних вод внаслідок самовільного водокористування.

Наведеним спростовуються твердження скаржника про доведеність завдання державі шкоди в розмірі 101030,42 грн. внаслідок самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в період з 02.12.2010р. по 08.12.2010р.

Касаційна інстанція вважає за необхідне додатково зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Факт видобування підземних прісних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування є самостійною підставою для відшкодування шкоди державі у розмірі, визначеному згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Держкомводгоспу України від 29.12.2001р. №290 та зареєстрованої в Мінюсті України 18.01.2001р. за №44/6332, яка була чинною на момент проведення перевірки.

Викладене не позбавляє позивача можливості з метою захисту прав та інтересів держави звернутися з відповідним позовом.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 у справі №5015/1508/11 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді : Є.Чернов

В.Цвігун