Постанова № 18665124, 12.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/1496/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді <Довідник >

при секретаріЗикун Ю.В.

за участю представника позивача Левченко В.В., представника відповідача Берюха О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом управління комунальної власності Харцизької міської ради Донецької області до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

28 січня 2011 року управління комунальної власності Харцизької міської ради Донецької області (далі «позивач» або «Управління») звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області (далі «відповідач» або «управління ДВС») про визнання незаконними дій по накладенню штрафу у розмірі 1020,00 гривень та скасування постанови від 20.01.2011 ВП 23056562 про накладення штрафу у розмірі 1020,00 гривень за виконавчим провадженням 23056562 за невиконання без поважних причин рішення суду. На обґрунтування позовних вимог зазначили, що 20 січня 2011 року відповідачем у виконавчому провадженні №223056562 винесено постанову про накладання штрафу у розмірі 1020,00 гривень, яка на думку позивача, є незаконною, оскільки, по-перше, відповідач не пересвідчився у неповажності причин не виконання судового рішення, по-друге, відповідач неправильно встановив строк для добровільного виконання рішення суду, по-третє, позивачем була подана заява до суду про розяснення рішення та направлено лист відповідачу про зупинення виконавчого провадження. Просили визнати незаконними дії управління ДВС по накладенню штрафу та скасувати постанову про накладення штрафу.

У судовому засіданні представник позивача подала заяву про відмову від позовних вимог в частині визнання незаконними дій відповідача. Відмова від частини позовних вимог була прийнята судом і провадження у справі було закрито в частині визнання незаконними дій відповідача по накладенню штрафу у розмірі 1020,00 гривень.

Представник позивача підтримала вимоги про скасування постанови про накладення штрафу. Надала додаткові пояснення по справі, в яких вказувала на те, що рішення господарського суду Донецької області, за не виконання якого накладений штраф, в наступний час скасовано. Просила суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Вказував на те, що на час винесення оскаржуваної постанови рішення господарського суду Донецької області було чинним і позивач не виконав його без поважних причин. Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19 серпня 2010 року рішенням господарського суду Донецької області по справі №44/9пд управління комунальної власності Харцизької міської ради було зобовязано в двохмісячний термін з моменту набрання рішенням законної сили провести дії з підготовки приміщень площею 271,7 кв.м. та 813,8 кв.м., що розташовані за адресою Донецька область, м. Харцизьк, вул. Вокзальна, 76 «А», до приватизації шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр біоінформаційної медицини», м. Харцизьк (ідентифікаційний код 32050796), а саме із визначення ціни продажу обєктів.

25 жовтня 2010 року постановою Донецького апеляційного господарського суду по справі №44/9пд рішення господарського суду Донецької області у цій справі було залишено без змін. Згідно постанови Донецького апеляційного господарського суду розгляд справи №44/9пд відбувався за участю представника управління комунальної власності Харцизької міської ради.

03 листопада 2010 року господарським судом Донецької області було видано наказ №44/9пд про зобовязання управління комунальної власності Харцизької міської ради в двохмісячний термін з моменту набрання рішенням законної сили провести дії з підготовки приміщень площею 271,7 кв.м. та 813,8 кв.м., що розташовані за адресою Донецька область, м. Харцизьк, вул. Вокзальна, 76 «А», до приватизації шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр біоінформаційної медицини», м. Харцизьк (ідентифікаційний код 32050796), а саме із визначення ціни продажу обєктів.

01 грудня 2010 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області на підставі наказу господарського суду Донецької області було відкрито виконавче провадження №23056562 з примусового виконання рішення господарського суду Донецької області від 19 серпня 2010 року. Управління комунальної власності Харцизької міської ради було зобовязано виконати вимоги виконавчого документу в семиденний строк з дня отримання постанови.

08 грудня 2010 року постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана позивачем.

10 грудня 2010 року позивач листом №262-06-03 повідомив державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Берюха О.В. про неможливість виконання рішення господарського суду Донецької області від 19 серпня 2010 року і просив звернутися до суду із заявою про розяснення вказаного рішення.

23 грудня 2010 року позивач листом №277-06-03 повідомив державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Берюха О.В. про отримання вимоги державного виконавця, винесеної в порядку статтей 5,6 Закону України «Про виконавче провадження», про надання інформації про стан виконання рішення.

05 січня 2011 року за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, що зобовязує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником на позивача постановою державного виконавця був накладений штраф в розмірі 510,00 гривень.

05 січня 2011 року державним виконавцем була направлена вимога позивачу щодо виконання рішення господарського суду Донецької області у строк до 17 січня 2011 року. Вказана вимога була отримана позивачем 05 січня 2011 року та зареєстрована за вхідним №01-03-06.

18 січня 2011 року листом №20-06-03 позивач повідомив державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Берюха О.В. про направлення до господарського суду Донецької області 17 січня 2011 року заяви про розяснення судового рішення у справі №44/9пд від 19.08.2010.

20 січня 2011 року за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, що зобовязує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником на позивача постановою державного виконавця був накладений штраф в розмірі 1020,00 гривень.

09 серпня 2011 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі №2а/0570/7196/2011 Управлінню було відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування постанови від 05 січня 2011 року про накладення штрафу у розмірі 510,00 гривень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Законом України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження», в редакції Закону України від 9 вересня 2010 року №2511-VI, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №606-XIV), визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону №606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ст. 5 Закону №606-XIV державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Статтею 76 Закону №606-XIV встановлено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону.

Відповідно до статті 87 Закону №606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі.

З огляду на вказані приписи законодавства та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що 20 січня 2011 року при винесенні постанови про накладення штрафу державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», оскільки позивач повторно без поважних причин не виконав судове рішення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідач неправильно встановив строк для добровільного виконання рішення суду у звязку із наступним.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Накладення штрафу на позивача за невиконання рішення було здійснено у січні 2011 року (5 та 20 числа), тобто після спливу строків, які були встановлені як самим рішенням, так і державним виконавцем.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що рішення господарського суду Донецької області від 19 серпня 2010 року не було виконано з поважних причин, оскільки Управління не є належною особою, яка повинна вчинити неналежну дію.

При розгляді господарської справи №44/9пд суд першої та апеляційної інстанції встановили повноваження Управління і з урахуванням цих повноважень останнє було зобовязане виконати певні дії.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідач не пересвідчився у поважності причин не виконання рішення, оскільки це твердження спростовується доказами, наявними в матеріалах справи.

Як зазначалося раніше, представник управління комунальної власності Харцизької міської ради був присутній під час розгляду справи Донецьким апеляційним господарським судом 25 жовтня 2010 року. Управління звернулося до суду із заявою про розяснення рішення суду після спливу строку його виконання, при цьому відповідач двічі вимагав звіту про стан виконання рішення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що 24 лютого 2011 року рішення господарського суду Донецької області у справи №44/9пд було скасовано постановою Вищого господарського суду України.

На час винесення спірної постанови рішення господарського суду Донецької області у справи №44/9пд було чинним, суд касаційної інстанції в порядку ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України не зупиняв його виконання, а тому рішення було обовязковим для виконання.

Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

За ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи відповідача, позивачем суду не надано, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

відмовити у задоволенні адміністративного позову управління комунальної власності Харцизької міської ради Донецької області до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області скасування постанови від 20 січня 2011 року про накладення штрафу у розмірі 1020,00 гривень у виконавчому провадженні №23056562 за невиконання без поважних причин рішення суду.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 12 жовтня 2011 року.

Постанова в повному обсязі складена 17 жовтня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.