Постанова № 18391339, 19.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2011 року 10:57 Справа № 2а-0870/6214/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод», м. Запоріжжя

до:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про:скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 62 від 20.04.2011

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 21.04.2011;

ОСОБА_3, довіреність від 19.08.2011

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі позивач) звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000590802 від 11.03.2011 та зобовязати відповідача вчинити дії по відновленню відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010 року в сумі 3553753,57 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що товариство формувало податковий кредит у листопаді 2010 року у повній відповідності із приписами п. п. 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме за датою отримання податкових накладних, що підтверджується даними Реєстру отриманих та виданих податкових накладних. Стверджує, що недотримання продавцем порядку, встановленого п. п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення відповідача, оскільки згідно з абз. 2 п. п. 7.4.5 ст. 7 Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. На думку позивача, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість або зменшувати суму бюджетного відшкодування (відємного значення) покупцю при порушенні вимог Закону України «Про податок на додану вартість» продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Вважає, що оскільки позивачем на законних підставах віднесено суми ПДВ по податковим накладним до складу податкового кредиту у листопаді 2010 року у сумі 3553754 грн., то у СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі не було підстав для зменшення розміру відємного значення листопада 2010 року.

19 вересня 2011 року від представника позивача надійшла заява вх. № 34586 про уточнення позову, в якій товариство зменшило позовні вимоги в частині зобовязання відповідача вчинити дії по відновленню відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010 року в сумі 3553753,57 грн. На розгляд суду позивач залишив позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000590802 від 11.03.2011.

Судом прийнята до розгляду заява про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги з підстав, викладених вище та зазначив, що податкові накладні не були включені в періоди виписки цих накладних, оскільки вони надійшли до ПАТ «ЗАЗ» із запізненням, що підтверджується реєстром та дає змогу товариству включити їх до податкового кредиту саме у період їх фактичного надходження.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 16.08.2011 вих. № 6845/10/10-013 посилається на те, що проведеною СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя документальною позаплановою перевіркою встановлено, що при формуванні податкового кредиту підприємством враховано податок на додану вартість по накладним минулих періодів на загальну суму 4851836 грн., у т.ч. за жовтень 2010 1298082 грн., за листопад 2010 3553754 грн., що призвело до порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.1, абз. «а» п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та до завищення суми відємного значення листопада 2010 року і до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року. Вказує, що на дату, визначену п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», продавець зобовязаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови звернутися із скаргою на такого постачальника до органу податкової служби. Також, у разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником у поточному звітному періоді, останні можуть бути включені до складу податкового кредиту лише за наявності документального підтвердження такого запізнення. На думку податкового органу, належним доказом надходження податкової накладної від продавця є лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції. При цьому, платник податку покупець товарів (послуг), повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних з урахуванням особливостей його заповнення, визначених п. 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних і в рядку 10.1 Розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації з податку на додану вартість. Стверджує, що перевіркою не встановлено підтвердження отримання зазначених податкових накладних в звітних періодах жовтні 2010, листопаді 2010. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали заперечення з підстав, викладених вище.

В судовому засіданні 19.09.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлень від 08.02.2011 № 0068, згідно п. п. 75.1.2 п. 7.5.1 ст. 75, п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 3 «Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку» проведено документальну позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» з питання правильності обчислення відємного значення ПДВ за жовтень, листопад 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось в жовтні 2010 року, за результатами якої складено акт № 24/08-02/25480917 від 21.02.2011.

Перевіркою встановлено що на порушення вимог п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п .7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» товариством завищена сума відємного значення жовтня 2010 року на суму 1298082 грн., листопада 2010 року на суму 3553754 грн.

11 березня 2011 року на підставі акту перевірки № 24/08-02/25480917 від 21.02.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі винесено податкове повідомлення-рішення № 0000590802, яким товариству зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3553754 грн.

ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням звернулось із скаргою від 18.03.2011 вих. № 0/41 до ДПА у Запорізькій області, яка своїм рішенням від 11.05.2011 вих. № 2142/10/25-020 залишила скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

11 квітня 2011 року рішенням Загальних зборів ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» перейменовано в ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», яке згідно п. 1.2 статуту є правонаступником всіх прав і обовязків, в т.ч. майнових Спільного українсько-корейського підприємства з іноземною інвестицією у формі ЗАТ «АвтоЗАЗ-Деу» та ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод».

11 травня 2011 товариство звернулося із повторною скаргою вих. № 0/82 до ДПА України, яка своїм рішенням від 15.07.2011 вих. № 12756/6/25-0515 залишила скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У розділі 3.1.3 акту перевірки № 24/08-02/25480917 від 21.02.2011 зазначено, що в порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» завищено суму податкового кредиту жовтня 2010 на суму 1298082 грн., листопада 2010 на суму 3553 754 грн. (порушення описані в розділі 3.1.2 даного акту), що призвело до завищення суми відємного значення жовтня 2010 на суму 1298082 грн. та листопада 2010 року на суму 3553754 грн., чим порушено п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В свою чергу, в розділі 3.1.2 акту перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення товариством вимог п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» оскільки завищено суму податкового кредиту по деклараціях за жовтень 2010 на суму 1298081,86 грн. та листопад 2010 року на суму 3553753,57 грн., у звязку із включенням до складу податкового кредиту жовтня, листопада 2010 року податкових накладних минулих періодів. Вказує, що отримані податкові накладні попередніх періодів найшли своє відображення в наступних звітних документах за жовтень, листопад 2010 року: включені до реєстру отриманих податкових накладних, відображені в додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ та задекларовані у складі податкового кредиту (рядок 10.1) декларації з ПДВ за жовтень, листопад 2010 року відповідно.

Податкова інспекція в акті перевірки зазначає, що підприємство не скористалось правом, передбаченим абз. 2 п. п. 7.2.5 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо подання декларації з ПДВ разом із заявою та скаргою на постачальника товарів, які у відповідний строк не надали податкові накладні. Також, податковий орган не знайшов жодного підтвердження щодо отримання зазначених податкових накладних у звітних періодах жовтень, листопад 2010 року.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було вписано в будь-якому з попередніх періодів, для платника податку покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення № 88 листи з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту). У разі отримання податкових накладних, в тому числі тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником у поточному звітному періоді (податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах), але лише за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку покупець товарів (послуг) повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних з урахуванням особливостей його заповнення, визначених п. 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних і в рядку 10.1 Розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації з податку на додану вартість.

Однак суд не погоджується із таким висновком податкового органу виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97-ВР), який був чинний на момент вчинення спірних операцій, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

В свою чергу п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, в Законі міститься пряма норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків - податкова накладна. Разом із тим, Закон України «Про податок на додану вартість» містить імперативну норму, яка носить забороняючий зміст і не дозволяє включити платнику податків до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, якщо у платника податків відсутнє документальне підтвердження такого податкового кредиту.

При цьому, у системному звязку приписів п. п. 7.2.6. п. 7.2., п. п 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Таким чином, аналіз вищевказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість» надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

Слід зазначити, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять будь-яких обмежень щодо можливості включення одержувачем товарів (послуг) сум ПДВ, які зазначені у податкових накладних минулих податкових періодів, до складу податкового кредиту звітного місяця (у межах 1095 днів).

Судом встановлено, що позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні (жовтень-листопад 2010 року). Включення таких даних позивачем в інших періодах, без наявності податкових накладних, було б безпідставним.

Також суд зауважує, що претензій до змісту та порядку оформлення спірних податкових накладних, а також реальності вчинення угод, податковий орган в акті перевірки не висував.

Слід враховувати, що п. п. 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено ведення платником податку реєстру отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Тобто, зазначеною нормою Закону передбачено, що у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображається, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Пунктом 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 № 244 (який діяв на час зазначених правовідносин та втратив чинність з 10.01.2011, далі - Порядок) визначено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. Тобто, вимогами вказаного Порядку встановлено, що ведення такого реєстру є правовою формою реєстрації отриманих платником податків податкових накладних. В свою чергу, пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість, тобто саме відомості, відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, є підставою для відображення показників у податкових деклараціях платника податків з податку на додану вартість. Також, вказаним Порядком було встановлено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, якою передбачено, що у реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Надані та досліджені податковою інспекцією під час перевірки оригінали податкових накладних, зазначених в додатках до акту перевірки № 15 та 15.1, які відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень-листопад 2010 року і є фіксацією факту та дати отримання податкових накладних позивачем у передбаченій чинним законодавством правовій формі.

За таких обставин, судом встановлено, що позивач, дотримуючись приписів п. 1.7. статті 1, підпунктів 7.2.3., 7.2.6., 7.2.8. пункту 7.2., підпунктів 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4, пункту 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР правомірно включив до податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2010 року податкові накладні, отримані ним від контрагентів у звітному періоді.

Посилання відповідача на порушення позивачем п. п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, суд вважає безпідставним, з огляду на таке.

Відповідно до приписів п. п. 7.2.6. п. 7.2.ст. 7 Закону № 168/97-ВР, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Тобто, зазначеною нормою Закону чітко визначено, що заяву зі скаргою на постачальника платник податку має право подати до органу державної податкової служби до податкової декларації з ПДВ виключно у разі відмови із боку постачальника надати податкову накладну на адресу контрагента, у якого виникає право на податковий кредит.

Насамперед слід відзначити, що зазначеним пунктом Закону визначено право, а не обовязок платника податків щодо подання такої заяви зі скаргою на постачальника. Крім того, можливість подання такої скарги визначено лише за умови відмови постачальника надати на адресу покупця податкову накладну. При цьому, відмова з боку постачальника товарів (робіт, послуг) у наданні покупцю оригіналу податкової накладної повинна бути конкретизована та визначена у певній формі (письмова відмова), оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не дозволяє органам державної податкової служби самовільно трактувати поняття «відмови від надання податкової накладної» та базувати власні висновки на припущеннях. Тобто, орган державної податкової служби не має передбачених законодавством повноважень застосовувати поняття «відмова від надання постачальником податкової накладної» без підтвердження належними доказами наявності факту такої відмови з боку постачальника товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні не надано документів, які б свідчили про те, що постачальники позивача відмовлялися від надання податкових накладних, надавали накладні з порушенням порядку їх заповнення тощо. Натомість оригіналами отриманих позивачем податкових накладних та реєстром отриманих податкових накладних, в якому відображено факт отримання оригіналів податкових накладних, перелічених в додатку до акту перевірки, підтверджується відсутність у позивача підстав для звернення зі скаргами на своїх контрагентів.

Також, суд вважає помилковими твердження відповідача що документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у попередньому періоді, для платника податку-покупця є лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отриману разом з цим листом податкову накладну з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції.

Так, відповідно до п. 1 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, він визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Стаття 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 (втратив чинність з 01.01.2011) визначала порядок подання податкової декларації, а сам зазначений Закон згідно преамбули установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), тобто регулював відносини між платником та субєктами владних повноважень, а не між постачальником та покупцем.

Таким чином, положення Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій до вказаних відносин не може застосовуватись.

Крім того, необґрунтованими є й висновки відповідача стосовно того, що позивач не звернувшись зі скаргою на постачальника, автоматично не скористався правом на декларування податкового кредиту у тому періоді, в якому були виписані податкові накладні.

З цього приводу суд зазначає, що невикористання платником податку свого права на подання скарги підпункт 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР не пов'язує з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит, а лише надає право на включення до податкової декларації сум податкового кредиту за умови наявності у платника товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарі (послуг).

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3553754 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, позовні вимоги ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000590802 від 11 березня 2011 року про зменшення Публічному акціонерному товариству «Запорізький автомобілебудівний завод» розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3553754 грн., - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000590802 від 11 березня 2011 року про зменшення Публічному акціонерному товариству «Запорізький автомобілебудівний завод» розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3553754 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко