Рішення № 17698796, 16.06.2011, Приморський районний суд м. Одеси

справа № 2- 3563/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.

при секретарі - Росолик О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія»про розірвання договору та повернення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Надія»про розірвання договору та повернення грошових коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.08.2009 року він уклав з відповідачем - TOB «Надія»договір №2009020 від 05.08.2009 року, відповідно до якого TOB «Надія», як продавець та офіційний дилер продукції AG»в м. Одесі, зобов'язувалося передати йому у власність, а він як покупець зобов'язувався прийняти автомобіль А6»моделі 4F20VL, з об'ємом двигуна 3,0 TFSL повнопривідний, трансмісією Tiptronic, білого кольору «Ібіс», лак, салон - обшивка сидінь Алькантара/шкіра GD , та сплатити за нього грошову суму в розмірі, передбаченому Договором. Він сплатив відповідачу 05.08.2009 року передоплату у розмірі 250988,85 грн. і згідно з договором повинен бути отримати до 26.01.2010 року автомобіль на протязі не більш 120рабочіх днів.

Згідно з додатковою угодою №1 від 01.09.2009 р. до договору № 2009020 від 05.08.2009 року - TOB «Надія»зобов'язувалось поставити йому Автомобіль А6»моделі 4F20VL, з об'ємом двигуна 3,0 TFSI, повнопривідний, трансмісією Tiptronic, білого кольору «Ібіс», лак, салон - обшивка сидінь шкіра «Мілано»LR колір - коричневий «Амаретто», в той же самий строк, що передбачений в Договорі, тобто на протязі не більш ніж 120 робочих днів, до 26.01.2010 р.

02.09.2009 р. він сплатив відповідно до п. 5.1.1.2 додаткової угоди іншу суму передплати в розмірі 61050,00 грн. в касу TOB «Надія».

19.10.2009 року він сплатив передбачені п. 5.1.2 Договору (оплата решти вартості Автомобіля) залишкову суму, що склала 489832,00 грн.

Вважає що він виконав всі свої зобовязання перед відповідачем по договору, однак відповідач до теперішнього часу не виконав свої зобовязання і не представив йому автомобіль, тому просить суд розірвати договір і додаткову угоду і зобовязати відповідача виплатити грошову суму у розмірі 801970,85 сплачену їм в рахунок виконання зобовязань по даним договорам.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Направив до суду заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_2 з проханням розгляду справи за їх відсутністю.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи та докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані й підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено, що 05.08.2009 р. між сторонами укладений договір №2009020 від 05.08.2009 року, відповідно до якого відповідач по справі - TOB «Надія», як продавець та офіційний дилер продукції AG»в м. Одесі, зобов'язувалося передати позивачу у власність, а він зобов'язувався прийняти автомобіль А6»моделі 4F20VL, з об'ємом двигуна 3,0 TFSL повнопривідний, трансмісією Tiptronic, білого кольору «Ібіс», лак, салон - обшивка сидінь Алькантара/шкіра GD, та сплатити за нього грошові суми в розмірі, передбаченому 5.1. договором №2009020 від 05.08.2009 року (а.с. 5-11).

Згідно з квитанцією прибуткового касового ордеру від 05.08.2009 року (а.с. 17) позивач вніс в касу TOB «Надія»через головного бухгалтера TOB «Надія»ОСОБА_3, суму передоплати в розмірі 250988,85 грн., що становила аванс, в рахунок виконання їм взятих зобов'язань по договору №2009020 від 05.08.2009 року з оплати вартості автомобіля.

Згідно з п. 3.1. договору №2009020 від 05.08.2009 року відповідач повинен був виконати своє зобов'язання та поставити належний позивачу автомобіль на протязі не більш ніж 120 робочих днів, тобто до 26.01.2010 року, що відповідачем не було зроблено.

01.09.2009 року сторони уклали додаткову угоду №1 від 01.09.2009 року (а.с. 12-15) до договору №2009020 від 05.08.2009 року за якою відповідач - TOB «Надія»зобов'язувалось поставити позивачу автомобіль А6»моделі 4F20VL, з об'ємом двигуна 3,0 TFSI, повнопривідний, трансмісією Tiptronic, білого кольору «Ібіс», лак, салон - обшивка сидінь шкіра «Мілано»LR колір - коричневий «Амаретто», в той же самий строк, що передбачений в договорі №2009020 від 05.08.2009 року, тобто на протязі не більш ніж 120 робочих днів, до 26.01.2010 року.

Згідно з квитанцією від 02.09.2009 року позивач сплатив відповідно до п. 5.1.1.2 додаткової угоди іншу суму передплати в розмірі 61050,00 грн. в касу TOB «Надія»через головного бухгалтера TOB «Надія»ОСОБА_3.

19.10.2009 року виконуючі умови з оплати, що передбачені п. 5.1.2 сплатив залишкову суму, що склала 489832,00 грн. через особисто директора автосалону TOB «Надія» ОСОБА_1, що підтверджується квитанцією від 19.10.2009 року.

Згідно зі ст. 530 ЦК України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 ЦК України - одностороння відмова від зобов 'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом».

Згідно ст. 526 ЦК України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а відповідач своїми діями грубо порушив умови договору та не виконав свої зобовязання перед позивачем, внаслідок чого, відповідно ст. 610, 611 ЦК України, наступають правові наслідки порушення зобовязання, встановлені договором або законом відшкодування збитків, чого і вимагає позивач.

Так відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов 'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

- припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов 'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов 'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 615 ЦК України - у разі порушення зобов 'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов 'язання, якщо не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов 'язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов 'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов 'язання або воно припиняється.

Також судом встановлено, що листом-вимогою позивач звернувся до відповідача про повернення йому сплачених грошових коштів в рахунок виконання зобов'язання з оплати вартості автомобіля, що передбачено умовами договору, та додаткової угоди, у зв'язку з тим, що невиконання відповідачем в строк договору призвело до втрати його інтересу до предмету договору.

В матеріалах справи є скарга до начальника управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради ОСОБА_4, в який позивач просив прийняти міри до добровільного урегулювання спору.

Суд приходить до висновку, що відповідачем вимоги позивача, про повернення грошових коштів частково, чи в повному обсязі в строк передбачений договором так і не було здійснено, що свідчить про порушення відповідачем зобовязань встановлених договором №2009020 від 05.08.2009 року та додатковою угодою №1 від 01.09.2009 року.

Згідно зі ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно зі ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст.203 ЦПК України.

Згідно зі ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсності на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Так суд приходить до висновку, що реальні правові наслідки правочину, який був укладений між сторонами не настали, позивач заперечує проти дійсності даного правочину, тому суд вважає за можливе визнати його недійсним.

Згідно зі ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Тому, суд вважає за можливе стягнути з відповідача суми які були сплачені позивачем, в рахунок виконання зобовязань при здійсненні договору і додаткової угоди.

Відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, тому згідно зі ст. 61 ЦПК України - обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Тому суд, вважає встановленими обставини укладення даних угод, сплати вищевказаних грошових сум позивачем в забезпечення обовязків згідно з умовами договорів, а також невиконання відповідачем своїх обовязків, щодо надання предмету договору, або повернення грошових коштів.

Також, на підставі ч.2 ст. 88 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути із відповідача на користь держави судові витрати пов'язаних з розглядом даної справи, пропорційно до задоволеної частини вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212, 218, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 216, 525, 526, 610,611, 612, 615 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ТОВ «Надія»про розірвання договору та повернення грошових коштів - задовольнити.

Договір №2009020 від 05.08.2009 року і додаткову угодою №1 від 01.09.2009 року, укладені між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» (код 25049639) визнати недійсними і розірвати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія»(код 25049639) на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 801970,85 (вісімсот одна тисяча дев'ятсот сімдесят гривен 85 копійок) сплачену в рахунок виконання зобов'язань по договору №2009020 від 05.08.2009 р. та додатковій угоді № 1 від 01.09.2009 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія»(код 25049639) судовий збір у розмірі 1700 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Свячена Ю.Б.