Рішення № 17414528, 28.07.2011, Красногвардійський районний суд

Справа № 2-1008/11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2011 року смт. Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Проскурні С.М.

при секретарі Грабовенко К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку квартири та виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13 липня 2011 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/2 частку квартири під АДРЕСА_1, та виділення їй у натурі частки із вказаної двокімнатної житлової квартири у вигляді окремої кімнати житловою площею 18.4 кв.м.

Вимоги мотивовано тим, що за час шлюбу з відповідачем ними була придбана квартира по АДРЕСА_1, яка є їх спільною сумісною власністю, однак договір купівлі-продажу було оформлено на імя чоловіка. Позивачка має право на поділ майна подружжя, частки яких є рівними.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 перебувала з 21 червня 2003 року. Рішенням Красногвардійського районного суду від 14 липня 2011 року їх шлюб було розірвано. Під час знаходження у шлюбі на спільні кошти придбали квартиру під АДРЕСА_1, однак договір купівлі-продажу було оформлено на імя чоловіка. Просила визнати за нею право власності на 1/2 частку у придбаній підчас шлюбу квартирі, поділити спільну сумісну власність та виділити їй у натурі житлову кімнату площею 18.4 кв.м, посилаючись на своє право як співвласника квартири.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Заперечував щодо права своєї колишньої дружини на частку у власності у вигляді вищезазначеної квартири, вказуючи на те, що квартира була придбана лише на його гроші. Просив в позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України сторони користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 21 червня 2003 року, який за рішенням Красногвардійського районного суду від 14 липня 2011 року було розірвано. Мають малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивачка разом з дітьми, будучи зареєстрованою в АДРЕСА_1, після припинення шлюбних стосунків проживає у своєї матері в АДРЕСА_2.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути квартири, жилі й садові будинки, грошові кошти, тощо.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України.

Майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічне правило було закріплене статтями 22, 28 Кодексу про шлюб та сімю України 1969р., який був чинним під час виникнення спірних правовідносин.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 23, 24 своєї постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясувати джерело і час його придбання.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

На підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Красногвардійського нотаріального округу АР Крим (реєстровий № 5569) ОСОБА_2 була придбана двокімнатна квартира під АДРЕСА_1, загальною площею 40.4 кв.м. Право власності на вказану квартиру в Джанкойському МБРТІ було зареєстроване на імя покупця ОСОБА_2

Зважаючи на те, що вказана квартира була придбані підчас шлюбу на спільні кошти подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вказана квартира є обєктом права спільної сумісної власності, відтак позивачці ОСОБА_1 належить ідеальна 1/2 частка у вказаній квартирі.

Квартира, яка є спільною сумісною власністю сторін, відповідно до технічного паспорту двокімнатна, має загальну площу 40.4 кв.м, житлову 26.6 кв.м, розташована на 1-му поверсі 5-поверхового житлового будинку.

Згідно зі ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаний або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

ОСОБА_1, звертаючись з позовними вимоги про виділ у натурі частки з нерухомого майна, не довела у суді технічну можливість такого виділу, будучи попередженою про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи не заявляла.

При вирішенні справ про виділ у натурі часток з нерухомого спільно майна, слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ частки в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор, тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної власності. Вказане міститься в розясненнях Пленуму Верховного Суду України в п.6 постанови № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок».

Проте позов ОСОБА_1 не містить вимог про встановлення порядку користування відособленими приміщеннями (кімнатами) такої квартири.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав лише для часткового задоволення позову ОСОБА_1 в межах заявлених нею позовних вимог та визнання за нею права власності на ідеальну 1/2 частку квартири під АДРЕСА_1 без виділення цієї частки в натурі.

Право спільної сумісної власності на вищезазначену квартиру ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід припинити та залишити її у спільній частковій власності сторін.

Виходячи з того, що відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно вартістю майна, яка згідно з даними КП «Красногвардійське ВУЖКГ»складає за 1 кв.м житла 408,24 грн., при зверненні з позовом до суду слід було сплатити судовий збір в розмірі 82,46 грн. (408,24 грн. х 40.4 кв.м : 2). Частка відповідача по сплаті судового збору складає 41,23 грн.

Позивачкою при зверненні до суду було сплачено 51,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Відтак, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки необхідно стягнути 69,77 грн. в якості компенсації понесених нею судових витрат (60,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та 09,77 грн. судового збору), а також стягнути в доход держави 31,46 грн. судового збору.

Керуючись статтями 22, 28 КпШС України 1969р., 60, 61, 69-71 СК України, 183, 325, 364, 368, 370, 372 ЦК України, статтями 10, 11, 60, 80, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ідеальну 1/2 (одну другу) частку квартири під АДРЕСА_1, без її реального поділу.

Припинити право власності ОСОБА_2 на ідеальну 1/2 (одну другу) частку у вищевказаній квартирі під АДРЕСА_1, без її реального поділу.

Право спільної сумісної власності на квартиру під АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинити.

Залишити вищевказану квартиру у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 69 грн. 77 коп. (Шістдесят девять гривень 77 коп.) понесених нею судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судовий збір в розмірі 31,46 грн. (Тридцять одна грн. 46 коп.) на рахунок місцевого бюджету Красногвардійської селищної ради № 31414537700131, код 22090100, ЄДРПОУ 34740494, МФО 824026, банк ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя