Рішення № 17267682, 10.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/21910.06.11 за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія»

до Приватного підприємства «Валпас»

простягнення заборгованості в розмірі 155003,63 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю;

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

СТОВ «Мрія»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПП «Валпас»про стягнення 155003,63 грн., з яких 137111,00 грн. сума основного боргу, 6135,56 грн. інфляційні витрати, 9 850,53 грн. пеня, 1906,54 грн. три проценти річних.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви.

Відповідач не направив в судове засідання своїх представників, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до п. 3.6. розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у звязку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не повязаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Суд вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні від 10.06.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2008 між СТОВ «Мрія»та ПП «Валпас»було укладено договір № 01/2008-08 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобовязався передати у власність відповідача цеглу червону глиняну рядову повнотілу М-75 на умовах, в обсязі та порядку передбаченому договором, а відповідач зобовязався прийняти у власність товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 8.1., 8.2. договору, він набрав чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє протягом одного року; у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору протягом 10 днів до закінчення строку його чинності, Договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

На підставі вказаного договору, позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 137111,00 грн., що підтверджується накладними від 29.09.2010 № 1126 та від 11.10.2010 № 1152.

Зобовязанням, згідно ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобовязання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4.4. договору, оплата за товар здійснюється у формі передоплати за узгоджену партію або з відстрочкою платежу на 21 день.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобовязання по договору у вигляді проведення оплати за поставлений товар не виконав в повному обсязі, у звязку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 137 111,61 грн., що не спростовано належним чином відповідачем та підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 15.10.2010.

Відповідно до п. 5.2. договору, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за цим договором покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 155003,63 грн., з яких 137111,00 грн. сума основного боргу, 6135,56 грн. інфляційні витрати, 9 850,53 грн. пеня, 1906,54 грн. три проценти річних, обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Валпас»(02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 5, код 30312031) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія»(22133, Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Комсомольське, вул. Київська, 1, код 03732117) 155003,63 грн. (сто пятдесят пять тисяч три грн. 63 коп.) заборгованості, 1550,00 грн. (одну тисячу пятсот пятдесят грн.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

СуддяС.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16.06.2011