Постанова № 16934064, 29.06.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2011 року

Справа № 5020-538/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Борисової Ю.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Картер-Юг" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 02.06.2011 у справі № 5020-538/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Картер-Юг"

до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

3-тя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Картер-Крим"

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.06.2011 у справі № 5020-538/2011 у позові відмовлено.

Суд зазначив, що позивач, отримавши спірне майно за договором купівлі-продажу, оформлення права користування земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства не здійснив, тоді як згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України, статтею 120 Земельного кодексу України, розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти.

Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.

Позивач зазначає, що він з об’єктивних причин не може надати суду документи, які підтверджують право користування земельною ділянкою під спірним майном, оскільки виникнення права на земельну ділянку можливе тільки після набуття товариством з обмеженою відповідальністю "Картер-Юг" права власності на нерухоме майно, тобто виникнення права на земельну ділянку є похідним від права власності на нерухоме майно, що відповідає вимогам статті 120 Земельного кодексу України.

Крім того, заявник апеляційної скарги підкреслює, що правовідносини, які склалися між товариством з обмеженою відповідальністю "Картер-Юг" і товариством з обмеженою відповідальністю "Картер-Крим" не є договірними, тому що рішення загальних зборів є актом, а не договором.

У судовому засіданні позивач наполягав на своїх вимогах та доводах, а також надав пояснення щодо переліку майна, за яким він просить визнати право власності, залучивши до матеріалів справи копію інвентарної справи на спірне майно.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явились, будь-яких доводів та/або додаткових документів не представили.

29 червня 2011 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 16 год. 45 хв.

Після перерви, позивач у судове засідання також не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Картер-Юг" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2008 товариство з обмеженою відповідальністю "Картер-Крим" за договором купівлі-продажу придбало у товариства з обмеженою відповідальністю "1 МПЗ" у власність комплекс зданій, будівель і споруд загальною площею 2753,4 кв. м, що розташовані в місті Севастополі, по вулиці Богданова, 71/1 (том 1, а. с. 13 - 17).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Картер-Крим", діючи на підставі протоколу зборів засновників №2/10 від 22.11.2010, в якості вкладу до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Картер-Юг" здійснило майновий внесок на суму 563892,44 грн. у вигляді майнового комплексу зданій, будівель та споруд, загальною площею 2753,4 кв. м, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Богданова, 71/1 (том 1, а. с. 12).

24.11.2010 товариством з обмеженою відповідальністю "Картер-Крим" прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 03 та складено акт прийому-передачі майна з товариством з обмеженою відповідальністю "Картер-Юг", згідно з яким товариство з обмеженою відповідальністю "Картер-Крим" передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Картер-Юг" прийняло майно у вигляді майнового комплексу зданій, будівель та споруд, загальною площею 2753,4 кв. м, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Богданова, 71/1 (том 1, а. с. 10 - 11).

11.03.2011 Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради було відмовлено позивачу в оформленні та видачі Свідоцтва про право власності на комплекс зданій, будівель та споруд, загальною площею 2753,4 кв. м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Богданова, буд. 71/1, на підставі того, що ця операція щодо внесення засновником до статутного капіталу нерухомого майна є передачею до власності товариства нерухомого майна взамін на отримання корпоративних прав, тобто відповідач вважає, що така передача є правочином і її можливо віднести до договорів міни нерухомого майна на частку у статутному капіталі товариства.

З доводів фонду слідує, що згідно зі статтею 716 Цивільного кодексу України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж і тому правочин щодо передачі нерухомого майна у власність позивача підлягає оформленню у нотаріальної формі у відповідності до статті 657 Цивільного кодексу України. Оскільки цього сторонами зроблено не було, відповідач вважає, що в силу статті 219 Цивільного кодексу України цей правочин є нікчемнім і правові підставі для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно відсутні.

Таким чином, відповідач не визнав право власності позивача на нерухоме майно, що передано йому в якості внеску до статутного капіталу.

Згідно з пунктом 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 0157/6445, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками.

Отже, колегія суддів вважає, що чинне законодавство відрізняє порядок реєстрації права власності на підставі договорів та на підставі рішень щодо внеску до статутного капіталу.

В даному випадку суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступні норми матеріального права.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Прийняття рішення щодо формування статутного капіталу товариства є компетенцією загальних зборів учасників товариства (статті 92, 145 Цивільного кодексу України, статті 59, 60 Закону України "Про господарські товариства").

За своєю правовою природою рішення загальних зборів є локальним управлінським актом, якому властива презумпція легітимності і обов'язковість до виконання товариством, учасниками, посадовими особами товариства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути у тому числі і рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до статті 86 Господарського кодексу України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Статтями 12 та 13 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 115 Цивільного кодексу України також передбачає, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до частини 1 статті 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Картер-Юг" є власником нерухомого майна, що передано йому одним із учасників - товариством з обмеженою відповідальністю "Картер-Крим" в якості внеску до статутного капіталу.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі викладених обставин справи та норм матеріального права, суд вважає позовні вимоги за своєю суттю обґрунтованими, але не в повному обсязі виходячи з наступного.

Так, позивач просив визнати право власності на майно загальною площею 2753,4 кв. м., яке перелічено в договорі купівлі-продажу (том 1, а. с. 13).

Зіставивши цей договір з експлікацією з інвентарної справи вбачається, що не всі об’єкти зазначені в договорі, який нотаріально посвідчений, складають таку площу: 2753,4 кв. м. Заявник апеляційної скарги, долучивши до матеріалів справи інвентарну справу також пояснив, що його вимоги стосуються лише будівель під літерами Е, Г, Ж, З, И, К, Н, з яких і складається ця площа 2753,4 кв. м., а також будівель під літерами М, М1, Є, забору, мощення та інших споруджень.

Вимоги стосовно будівель під літерами Е, Г, Ж, З, И, К, Н, М, М1, Є є обґрунтованими, тому що вони відповідають нормам закону наведеним вище і на таке майно може бути набуто право власності за юридичною особою.

Проте, суд не має права визнати право власності на те майно, які взагалі не визначено позивачем, або визначено формулюванням "та інші споруди".

Щодо вимог про визнання права власності на забір та мощення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 п. п. 1, 5, 9 статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" елементами благоустрою є: покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів; будівлі та споруди системи інженерного захисту територій; малі архітектурні форми.

Облаштування земельної ділянки бетонним покриттям, підпірною стіною та сходами є благоустроєм, та не може вважатися об'єктом нерухомості.

Таким чином позов підлягає задоволенню лише частково. Вимоги про визнання права власності на забір, мощення та інші споруди задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку доводам відповідача про необхідність застосування до даних правовідносин положень Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини з міни, суд вважає такі доводи безпідставними виходячи з наступного.

Суд вважає, що визначати правову природу правочину за аналогією з іншим правочином можливо, в силу статті 8 Цивільного кодексу України, лише в тому випадку, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором.

В даному випадку, питання набуття товариством права власності на майно, переданого йому учасником у статутний фонд в якості внеску, регулюється спеціальними нормами законодавства - статтями 12, 13 Закону України "Про господарські товариства", статтями 85, 86 Господарського кодексу України та статтею 115 Цивільного кодексу України, і не містять вимог до обов'язкової нотаріальної форми правочину.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суми, судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Картер-Юг" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 02.06.2011 у справі № 5020-538/2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Визнати право власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Картер-Юг" (вул. Богданова, буд.71/1, м. Севастополь, 99016, ід. код 37299672) на комплекс будівель та споруд загальною площею 2753,4 (дві тисячі сімсот п'ятдесят три цілих, чотири десятих) кв. м., які складаються з: складу допоміжних матеріалів літ. Е загальною площею 653,2 кв. м. з п/підвалом, сходами та балконом, котельної літ. Г загальною площею 418,7 кв. м. з антресолі та сходами, складу дрібногабаритних матеріалів літ. Ж загальною площею 692,7 кв. м., адміністративно-побутової будівлі з бокс літ. З загальною площею 259,6 кв. м., зі сходами та оглядовою ямою, котельної літ. И загальною площею 104,1 кв. м. з прибудовами літ. "и" та літ. "и1", контори транспортної ділянки літ. К загальною площею 110,1 кв. м., складу літ. Н загальною площею 515,0 кв. м., будівлі ТП літ. М, будівлі ТП літ. М1, підсобного приміщення літ. Э з підвалом та входом до підвалу, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Богданова, буд. 71/1.

6. В інший частині позову відмовити.

7. Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Картер-Юг" (вул. Богданова, буд.71/1, м. Севастополь, 99016, ід. код 37299672) 5638,93 грн. державного мита за подання позову, 2819,46 грн. за подання апеляційної скарги та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді Ю.В. Борисова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Картер-Юг" (вул. Богданова, буд.71/1,Севастополь,99016)

2. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Картер-Крим" (вул. Богданова, буд. 71/1,Севастополь,99016); (просп. Ген. Острякова, 177, кв. 51, м. Севастополь, 99055)