Постанова № 16933556, 29.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.11 Справа № 5015/312/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Сократ Систем” від 08.04.2011 р. б/н

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2011 р.

у справі № 5015/312/11

за позовом ТзОВ “Вин Агро”, м. Одеса

до ТзОВ “Сократ Систем”, м. Львів

про стягнення 50 181, 95 грн. заборгованості за договором дистриб’юції

За участю представників сторін:

від позивача –не з’явився;

від відповідача –не з’явився

Розпорядженням в.о. голови суду від 06.06.2011 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2011 р. у справі № 5015/312/11 (суддя Бортник О.Ю.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 50 181, 95 грн. заборгованості, 501, 81 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задоволити позов ТзОВ «Вин Агро»до ТзОВ «Сократ»про стягнення боргу у сумі 28 379, 15 грн. На думку позивача, підставами часткового скасування рішення місцевого господарського суду є порушення судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що уточнення до позовної заяви від 14.03.2011р. подані позивачем після початку розгляду справи по суті, тобто із порушенням вимог ст. 22 ГПК України (змінено предмет позову), разом з тим суддею прийнято вказане уточнення та задовлено позов в сумі, яка зазначена в ньому. Також скаржник стверджує, що в матеріалах справи не має належних доказів поставки товару на суму 7 120, 80 грн. Вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими лише в межах суми, яка первинно заявлена в позовній заяві (35 499, 95 грн.) за вирахуванням 7 120, 80 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2011 р. у справі № 5015/312/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Сократ Систем” без задоволення.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2009 р. між сторонами укладено Договір дистриб’юції № 59 (а.с. 8-12). Згідно з умовами цього договору позивач передає у власність відповідача, а відповідач приймає та оплачує товар та приймає на себе обов’язок по поширенню та реалізації товару на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).

Згідно п. 5.4. договору, кожна партія товару супроводжується документами, передбаченими чинним законодавством, а саме: товарно-транспортною накладною, видатковою накладною, сертифікатом якості/відповідності, податковою накладною та ін. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим дистриб’ютором: по якості - згідно сертифікату якості/відповідності; по кількості –згідно з товаро-супровідною документацією з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної чи товарно-транспортної накладної (п.5.3. договору).

Відповідно до п. 4.6. договору, датою передачі-приймання товару вважається дата, що вказана в товарно-транспортній накладній. Право власності переходить до дистриб’ютора з моменту передачі товару (п.8.1. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору, оплата за товар здійснюється за цінами і кількістю, що вказані у видаткових накладних чи товарно-транспортних накладних. Відповідач зобов’язується оплачувати отриманий товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару. Якщо останній день оплати припадає на неробочий день, то оплата проводиться у перший, наступний за ним робочий день (п. 4.6. договору).

Договір вступає силу з моменту підписання обома сторонами (15.06.2009р.) та діє до 31.12.2009р. (п. 9.12 договору).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (а.с. 24-78), протягом червня-жовтня 2009 року позивач поставив відповідачу на підставі договору дистриб’юції № 59 від 15.06.2009 р. товар (вино) на суму 1 115 985, 45 грн. За отриману продукцію відповідач розрахувався частково, сплативши відповідно до поданих сторонами банківських виписок 1 036 331 грн. (а.с. 122-138, 140, 147-163). Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем було повернуто позивачу частину поставленої продукції на загальну суму 29472,50 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за продукцію, отриману на підставі договору № 59 від 15.06.2009 р., становить 50 181, 95 грн. Вказаний розмір заборгованості не заперечувався відповідачем під час розгляду справи в першій інстанції. Фактичне визнання розміру заборгованості відповідачем також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 25.11.2010р., який підписано сторонами і скріплено їхніми печатками (а.с. 175-176).

У матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували наявність цієї заборгованості або свідчили про добровільне її погашення. Таким чином, 50 181, 95 грн. заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Твердження відповідача про те, що в матеріалах справи не має належних доказів поставки товару на суму 7 120, 80 грн. є необґрунтованими, оскільки при подачі позовної заяви до суду першої інстанції позивачем долучено до неї належним чином завірені копії видаткової накладної №Ц-ВА-0004418 від 03.08.2009р. та товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв серії 01АААЩ № 343149 від 03.08.2009р., на яких містяться підписи сторін про передачу та отримання товару на підставі договору №59 від 15.06.2009р. (а.с. 74-78). Також у матеріалах справи наявна копія довіреності №27 від 31.07.2009р. (а.с. 110), на підставі якої представник відповідача приймав товар на суму 7 120, 80 грн. Відповідно до умов договору (п.п. 4.6., 5.3., 5.4.), товарно-транспортна накладна і видаткова накладна є належними доказами приймання-передачі товару.

Позиція місцевого господарського суду щодо неможливості зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 14682 грн. (видаткова накладна № В-00000001 від 23.04.2010 р.) є вірною, оскільки відповідач не погоджувався із таким зарахуванням (відзив на позовну заяву, а.с. 164), а позивач відмовився від нього (уточнення позовної заяви, а.с. 169).

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Уточнення позовної заяви від 14.03.2011 р. (а.с. 168) не змінюють підстави чи предмет первісного позву: позивач в обґрунтування своїх вимог не посилається на інші фактичні обставини, а також не змінює способу захисту своїх порушених прав.

Таким чином, при прийнятті рішення про стягнення з відповідача суми коштів згідно уточнення позовної заяви від 14.03.2011р., судом першої інстанції не було допущено порушення норм процесуального права. Твердження відповідача про наявність такого порушення не базується на чинному законодавстві.

З огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2011 р. у справі № 5015/312/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Сократ Систем” без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В. Орищин