Рішення № 16110503, 27.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2011 р.

Справа № 15/17-1791-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача – Стефанов О.Ф.,

від відповідача – Байрачна А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Доброслав” до Комунального підприємства „Харчування” про стягнення 55 194,28 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Доброслав” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Харчування” про стягнення суми основного боргу за договором поставки № 39 від 02.01.2010 р. в розмірі 55 194,28 грн., посилаючись на наступне.

02.01.2010 р. між КП „Харчування” та ПП „Доброслав” був укладений договір поставки № 39, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати товар у власність відповідача, а останній прийняти товар та сплатити його на умовах вказаного договору.

Як зазначає позивач, відповідно до видаткових накладних, які підписані довіреними особами обох сторін, позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 320462,19 грн., а відповідач прийняв товар на вказану суму. Однак, за ствердженнями позивача, за отриманий товар відповідачем було сплачено лише 265267,19 грн., решту суму в розмірі 55194,28 грн. не було сплачено.

Так, позивач вказує, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою виконати свої зобов'язання за договором, однак відповідачем зобов’язання виконані не були.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-1791-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 27.05.2011 р.

Відповідач відзив на позов не надав, проте представник відповідача в засіданні суду проти позовних вимог не заперечував.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

02 січня 2010 р. між Приватним підприємством „Доброслав” (постачальник) та Комунальним підприємством „Харчування” (покупець) був укладений договір поставки № 39, відповідно до п. 1.1. якого позивач як постачальник зобов’язується поставити, а відповідач як покупець зобов’язується прийняти та оплатити товари згідно з положеннями даного договору.

Товар, що передається у власність (поставляється) постачальником покупцю за цим договором, кількість, асортимент, ціна і вартість партії товару визначається у видаткових накладних, які відповідають замовленню покупця та підписані сторонам (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 зазначеного договору покупець купує товар по цінам прайс-листа постачальника, діючого на момент замовлення.

П. 2.3 договору передбачено, що термін поставки товару 3 календарних дні з моменту замовлення. Датою поставки товару є дата підписання сторонами видаткових накладних. Умови поставки товару кожної партії товару узгоджуються сторонами в дійсній або письмовій формі (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору покупець повинен передати постачальнику один примірник видаткової накладної, товарно-транспортної накладної з оригінальним підтвердженням його печаткою та підписом уповноважених матеріально-відповідальних сторін. Також покупець повинен передати постачальнику згідно „договірної практиці”, складеною з 2004 року, яка має назву звичай ділових відношень (ст. 7 ГК України), довіреність на кожну партію отриманого товару або кольцеву довіреність на один рік, з оригінальним підтвердженням його печаткою та підписом уповноважених матеріально-відповідальних сторін та їх паспортні данні (п. 3.3 договору).

Згідно п. 3.4 договору покупець повинен оплатити кожну партію товару згідно з підписаною видатковою накладною або виставленим за неї рахунком-фактурою постачальника. Рахунок-фактура може передаватися покупцю по факсу чи на електронну адресу покупця.

П. 3.5. договору передбачено, що оплата проводиться покупцем в українських гривнях шляхом перерахування суми, вказаній у видатковій накладній або рахунку-фактурі, на розрахунковий рахунок постачальника.

При цьому за умовами п. 3.6 договору покупець повинен оплатити поставлений товар на протязі 21 календарних днів з дати поставки товару. Датою оплати вважається дата отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вказує позивач та з’ясовано судом, на виконання вищевказаного договору поставки позивачем у період з 03.02.2010 р. по 03.12.2010 р. було поставлено відповідачу наступний товар:

- згідно видаткової накладної № ОРН-000627 від 03.02.2010 р. було поставлено товару на суму 9 455,62 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-00828 від 12.02.2010 р. було поставлено товару на суму 9 591,48 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-01266 від 09.03.2010 р. було поставлено товару на суму 4 961,23 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-01476 від 17.03.2010 р. було поставлено товару на суму 31 753,84 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-01672 від 25.03.2010 р. було поставлено товару на суму 1 162,94 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-02127 від 15.04.2010 р. було поставлено товару на суму 3 421,97 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-02347 від 26.04.2010 р. було поставлено товару на суму 1 866,53 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-02522 від 05.05.2010 р. було поставлено товару на суму 3 655,28 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-02792 від 17.05.2010 р. було поставлено товару на суму 3 455,71 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-03100 від 28.05.2010 р. було поставлено товару на суму 3 577,51 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-03337 від 07.06.2010 р. було поставлено товару на суму 52 372,94 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-03833 від 25.06.2010 р. було поставлено товару на суму 16 964,94 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-04648 від 02.08.2010 р. було поставлено товару на суму 6 966,00 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-05362 від 03.09.2010 р. було поставлено товару на суму 8 011,58 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-05398 від 03.09.2010 р. було поставлено товару на суму 2 998,80 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-06008 від 01.10.2010 р. було поставлено товару на суму 55 525,15 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-06198 від 11.10.2010 р. було поставлено товару на суму 54 359,16 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-07066 від 19.11.2010 р. було поставлено товару на суму 4 993,63 грн.;

- згідно видаткової накладної № ОРН-07375 від 03.12.2010 р. було поставлено товару на суму 45 368,18 грн.

При цьому слід зазначити, що поставлений позивачем товар в сумі 320 462,19 грн. було отримано відповідачем, що вбачається з підпису уповноваженої особи відповідача на вищевказаних видаткових накладних та підтверджено представником відповідача в засіданні суду.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, вартість поставленого позивачем товару було сплачено відповідачем частково в сумі 265 267,91 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 55 194,28 грн. (320 462,19 грн. - 265 267,91 грн.), у т.ч.:

- 14 832,47 грн. - по видатковій накладній № ОРН-06198 від 11.10.2010 р. на суму 54 359,16 грн. (сплачено лише 39526,69 грн.),

- 4993, 63 грн. - по видатковій накладній № ОРН-07066 від 19.11.2010 р. на суму 4 993,63 грн. (взагалі не сплачена),

- 35368,18 грн. –по видатковій накладній № ОРН-07375 від 03.12.2010 р. на суму 45 368,18 грн. (сплачено лише 10 000,00 грн.)

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до оформленої накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До того ж ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як випливає з п. 3.6 договору, строк оплати продукції відповідачем становить 21 календарний день з дати поставки товару. Отже, з огляду на дату здійснення позивачем поставки товару з вищевказаними спірними накладними, строк для оплати товару сплинув у грудні 2010 р.

При цьому невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором в розмірі 55 194,28 грн. відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості, розмір якої також підтверджується складеним і підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 13.04.2011 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

При цьому слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості представник відповідача у судовому засіданні не оспорював.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПП „Доброслав” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного підприємства „Доброслав” до Комунального підприємства „Харчування” про стягнення 55 194,28 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Комунального підприємства „Харчування” (65026, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 66; код ЄДРПОУ 05480364; р/р 26006311529501 в АБ „Південний”, МФО 328209) на користь Приватного підприємства „Доброслав” (65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, б. 28, офіс 204; код ЄДРПОУ 31640348; р/р 26002310641901 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209) заборгованість за договором поставки № 39 від 02.01.2010 р. в розмірі 55194/п’ятдесят п’ять тисяч сто дев’яносто чотири/грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 551/п’ятсот п’ятдесят одна/грн. 94 коп.; 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2011 р.