Постанова № 16069211, 18.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2011 року Справа № 2а-2401/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Єретикової К.В.,

в присутності сторін:

від позивача: ОСОБА_5, довіреність від 05.04.11;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №22/10 від 23.03.11.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія нових технологій «Євро» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія нових технологій «Євро» з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

У позовній заяві позивач просив суд визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000062310/0 від 14.02.2011 року про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 857595,00 грн. та №0000072310/0 від 14.02.2011 року про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток в розмірі 1071993,75 грн.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначив, що на підставі акту №27/23/32418922 від 31.01.2011 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року Ленінською МДПІ у м. Луганську видані податкове повідомлення-рішення №0000062310/0 від 14.02.2011 року, яким визначено податкове зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 857595,00 грн. та №0000072310/0 від 14.02.2011 року, яким визначено податкове зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток в розмірі 1071993,75 грн. в наслідок порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 857595 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2010 року на суму 167528 грн., за 2квартал 2010 року в сумі 326479 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 363588 грн., а також порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 686076 грн., у тому числі по періодах: за березень 2010 року на суму 134022 грн., за квітень 2010 року на 123456 грн., за травень 2010 року на 137727 грн., за липень 2010 року на 139151 грн., за серпень 2010 року на 151720 грн.

Крім того, Ленінською МДПІ у м. Луганську згідно п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України визнано нікчемними правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між ТОВ «КНТ «Євро» та постачальниками ТОВ «Марк-Торг-Ультра» та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», оскільки вважає, що правочини з цими субєктами господарювання не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Представник позивача вважає, що таке рішення відповідача не засновано на приписах норм чинного законодавства України, є упередженим і порушує його права та інтереси.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що згідно п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між ТОВ «КНТ «Євро» та постачальниками ТОВ «Марк-Торг-Ультра» та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», є нікчемними, оскільки не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Зокрема, ТОВ «Марк-Торг-Ультра» не є виконавцем транспортних послуг, відсутня інформація про наявні у нього складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, кваліфікованих кадрів. Крім того, ТОВ «Марк-Торг-Ультра» за 1 квартал 2010 року надало декларацію з податку на прибуток з незначними показниками фінансово-господарської діяльності, а за півріччя 2010 року взагалі не подало таку декларацію.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач субєкт господарювання юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія нових технологій «Євро» (далі ТОВ «КНТ «Євро»), зареєстровано 19.03.2003 року виконавчим комітетом Луганської міської ради за адресою: 91055, місто Луганськ, Ленінський район, вул. Карла Маркса, будинок 7, кімната 48, взято на облік платником податків Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в місті Луганську, має свідоцтво №17312092 про реєстрацію платником податку на додану вартість від 21.04.2003 року, видане Ленінською МДПІ у м. Луганську.

Також, суд установив, що з 10.12.2010 року по 24.01.2011 року на підставі направлень, виданих Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську (надалі Ленінська МДПІ у м. Луганську), спеціалістами відділу перевірок платників податків згідно із частиною 1 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведена планова виїзна перевірка ТОВ «КНТ «Євро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за наслідками якої складений акт від 31.01.2011 року №27/23/32418922 (т.№1 а.с.46-93).

У висновку цього акту зазначено про встановлення порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 857595 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2010 року на суму 167528 грн., за 2квартал 2010 року в сумі 326479 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 363588 грн., а також порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 686076 грн., у тому числі по періодах: за березень 2010 року на суму 134022 грн., за квітень 2010 року на 123456 грн., за травень 2010 року на 137727 грн., за липень 2010 року на 139151 грн., за серпень 2010 року на 151720 грн.

На підставі Акту від 31.01.2011 року №27/23/32418922 Ленінською МДПІ у м. Луганську видані податкові повідомлення рішення №0000062310/0 від 14.02.2011 року (т.№1 а.с.44) згідно з яким ТОВ «КНТ «Євро» визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 857595,00 грн. (за основним платежем 686076,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями 171519,00 грн.) та №0000072310/0 від 14.02.2011 року (т.№1 а.с.45) за яким визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток в розмірі 1071993,75 грн. (за основним платежем 857595,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 214398,75 грн.).

У Акті від 31.01.2011 року №27/23/32418922 щодо встановлених порушень податкового законодавства зазначено, що підприємством до валових витрат декларацій з податку на прибуток за період 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» віднесено всього у сумі 1976026 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року 670112 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 1305914 грн. з придбання транспортних послуг згідно договорів від 01.03.2010 року №10 та від 01.03.2010 року №01/03/10 у ТОВ «Марк-Торг-Ультра» (код 35937533, м. Луганськ, вул. Котельникова, 14), на що виписані прибуткові накладні (акти виконаних робіт), а саме:

- акт від 31.03.10 №ОУ-310304, податкова накладна від 31.03.10 №310304 за інформаційні послуги по автоперевезенням про наявність вільного транспорту та вантажу на суму 12624,00 грн. з ПДВ;

- акт від 05.03.10 №ОУ-050301, податкова накладна від 05.03.10 №050301 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії на суму 138600,00 грн. з ПДВ;

- акт від 12.03.10 №ОУ-120301, податкова накладна від 12.03.10 №120301 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 121870,00 грн. з ПДВ;

- акт від 18.03.10 №ОУ-180301, податкова накладна від 18.03.10 №180301 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 119650,00 грн. з ПДВ;

- акт від 23.03.10 №ОУ-230301, податкова накладна від 23.03.10 №230301 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 130100,00 грн. з ПДВ;

- акт від 25.03.10 №ОУ-250302, податкова накладна від 25.03.10 №250302 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 92490,00 грн. з ПДВ;

- акт від 30.03.10 №ОУ-300301, податкова накладна від 30.03.10 №300301 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 87150,00 грн. з ПДВ;

- акт від 31.03.10 №ОУ-310303, податкова накладна від 31.03.10 №310303 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 101650,00 грн. з ПДВ;

- акт від 09.04.10 №ОУ-090401, податкова накладна від 09.04.10 №90401 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 122340,00 грн. з ПДВ;

- акт від 14.04.10 №ОУ-140401, податкова накладна від 14.04.10 №140401 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 107820,00 грн. з ПДВ;

- акт від 19.04.10 №ОУ-190401, податкова накладна від 19.04.10 №190401 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 133170,00 грн. з ПДВ;

- акт від 23.04.10 №ОУ-230401, податкова накладна від 23.04.10 №230401 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 117893,00 грн. з ПДВ;

- акт від 28.04.10 №ОУ-3280402, податкова накладна від 28.04.10 №280402 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 112760,00 грн. з ПДВ;

- акт від 30.04.10 №ОУ-300403, податкова накладна від 30.04.10 №300403 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 136290,00 грн. з ПДВ;

- акт від 30.04.10 №ОУ-300404, податкова накладна від 30.04.10 №300404 за інформаційні послуги по автоперевезенням про наявність вільного транспорту та вантажу на суму 10464,00 грн. з ПДВ;

- акт від 06.05.10 №ОУ-060501, податкова накладна від 06.05.10 №60501 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 83450,00 грн. з ПДВ;

- акт від 12.05.10 №ОУ-120501, податкова накладна від 12.05.10 №120501 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 103120,00 грн. з ПДВ;

- акт від 15.05.10 №ОУ-150501, податкова накладна від 15.05.10 №150501 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 112270,00 грн. з ПДВ;

- акт від 20.05.10 №ОУ-200501, податкова накладна від 20.05.10 №200501 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 135250,00 грн. з ПДВ;

- акт від 26.05.10 №ОУ-260502, податкова накладна від 26.05.10 №260502 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 112550,00 грн. з ПДВ;

- акт від 09.05.10 №ОУ-090501, податкова накладна від 09.05.10 №90501 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 122340,00 грн. з ПДВ;

- акт від 29.05.10 №ОУ-290501, податкова накладна від 29.05.10 №290501 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 100200,00 грн. з ПДВ;

- акт від 31.05.10 №ОУ-310504, податкова накладна від 31.05.10 №310504 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 127470,00 грн. з ПДВ;

- акт від 31.05.10 №ОУ-310505, податкова накладна від 31.05.10 №310505 за організацію авто послуг по Україні у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 52050,00 грн. з ПДВ;

ТОВ «Марк-Торг-Ультра» зареєстроване 10.06.2008 року Виконавчим комітетом Луганської міської ради, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.06.2008 року та перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Марк-Торг-Ультра» відповідно даних 1-ДФ склала 1 особа, директор, головний бухгалтер та засновник ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

ТОВ «Марк-Торг-Ультра» не є виконавцем наданих транспортних послуг у звязку з відсутністю будь-якої інформації про наявні складських приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, наявність в штаті підприємства кваліфікованих кадрів, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. За 1 квартал 2010 року до Ленінської МДПІ у м. Луганську ТОВ «Марк-Торг-Ультра» надало декларацію з податку на прибуток з незначними показниками фінансово-господарської діяльності, за півріччя 2010 року не надано декларацію з податку на прибуток підприємства.

З урахуванням наведеного Ленінською МДПІ у м. Луганську в Акті від 31.01.2011 року №27/23/32418922 зроблений висновок, що господарські операції по транспортним послугам не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Тому, посилаючись на ч.1 ст.207 ГК України, ст.ст. 626, 629, п.2 ст.215, п.1 ст.215, ст.ст.203, 228, 216 ЦК України визнає нікчемним правочин за договором між ТОВ «Марк-Торг-Ультра» та ТОВ «КНТ «Євро».

Крім того, у Акті від 31.01.2011 року №27/23/32418922 Ленінською МДПІ у м. Луганську зазначається, що ТОВ «КНТ «Євро» до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток за період 3 квартали 2010 року у рядку 04.01 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» віднесено всього у сумі 1454353 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року у сумі 1454353 грн. з придбання транспортних послуг згідно договору від 01.06.2010 року №14 у ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» (код 36736579, м. Луганськ, вул.. Оборонна, 109) на що виписані наступні прибуткові накладні (акти виконаних робіт), а саме:

-акт/прибуткова накладна від 03.07.10 №030722, податкова накладна від 03.07.10 №30722 за організацію автоперевезень вантажів по Україні, у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 50290,00 грн. з ПДВ;

-акт/прибуткова накладна від 09.07.10 №090727, податкова накладна від 09.07.10 №90727 за організацію автоперевезень вантажів по Україні, у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 150700,00 грн. з ПДВ;

-акт/прибуткова накладна від 15.07.10 №150724, податкова накладна від 15.07.10 №150724 за організацію автоперевезень вантажів по Україні, у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 142190,00 грн. з ПДВ;

-акт/прибуткова накладна від 21.07.10 №210720, податкова накладна від 21.07.10 №210720 за організацію автоперевезень вантажів по Україні, у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 125580,00 грн. з ПДВ;

-акт/прибуткова накладна від 27.07.10 №270770, податкова накладна від 27.07.10 №270770 за організацію автоперевезень вантажів по Україні, у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 130700,00 грн. з ПДВ;

-акт/прибуткова накладна від 29.07.10 №290707, податкова накладна від 29.07.10 №290707 за організацію автоперевезень вантажів по Україні, у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 105590,00 грн. з ПДВ;

-акт/прибуткова накладна від 31.07.10 №310707, податкова накладна від 31.07.10 №310707 за організацію автоперевезень вантажів по Україні, у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 127990,00 грн. з ПДВ;

-акт/прибуткова накладна від 31.07.10 №310708, податкова накладна від 31.07.10 №310708 за інформаційні послуги про наявність вільного транспорту та вантажу на суму 1866,00 грн. з ПДВ;

-акт/прибуткова накладна від 05.08.10 №050816, податкова накладна від 05.08.10 №50816 за організацію автоперевезень вантажів по Україні, у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 113870,00 грн. з ПДВ;

-акт/прибуткова накладна від 09.08.10 №090804, податкова накладна від 09.08.10 №90804 за організацію автоперевезень вантажів по Україні, у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 103550,00 грн. з ПДВ;

-акт/прибуткова накладна від 12.08.10 №120804, податкова накладна від 12.08.10 №120804 за організацію автоперевезень вантажів по Україні, у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 100630,00 грн. з ПДВ;

-акт/прибуткова накладна від 16.08.10 №160812, податкова накладна від 16.08.10 №160812 за організацію автоперевезень вантажів по Україні, у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 112050,00 грн. з ПДВ;

-акт/прибуткова накладна від 20.08.10 №200811, податкова накладна від 20.08.10 №200811 за організацію автоперевезень вантажів по Україні, у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 136750,00 грн. з ПДВ;

-акт/прибуткова накладна від 26.08.10 №260804, податкова накладна від 26.08.10 №260804 за організацію автоперевезень вантажів по Україні, у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 122500,00 грн. з ПДВ;

-акт/прибуткова накладна від 31.08.10 №310811, податкова накладна від 31.08.10 №310811 за організацію автоперевезень вантажів по Україні, у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 112440,00 грн. з ПДВ;

-акт/прибуткова накладна від 31.08.10 №310812, податкова накладна від 31.08.10 №310812 за інформаційні послуги про наявність вільного транспорту та вантажу та організацію автоперевезень вантажів по Україні, у тому числі відсотки комісії згідно договору-заявки на суму 108528,00 грн. з ПДВ;

Надалі у акті перевірки від 31.01.2011 року №27/23/32418922 зазначається, що згідно акта Ленінської МДПІ у м. Луганську від 31.12.2010 року №934/23/36736579 «Про результати невиїзної доку ментальної перевірки ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» з питань правомірності нарахування податкових зобовязань на податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 31.08.2010 року» встановлено порушення п.3 та п.1 ст.7 ГК України від, п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3.1 п.7.3 ст.7 п.п.7.4.1 п.п. 7.4.5 п.7.4 п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого завищено податкові зобовязання у сумі 3397736 грн., у тому числі за липень 2010 року в сумі 2150740 грн., за серпень 2010 року у сумі 1246996 грн., та завищено податковий кредит у сумі 3372335 грн., у тому числі за липень 2010 року у сумі 2134610 грн., за серпень 2010 року в сумі 1237725 грн. у звязку з ненаданням підтверджуючих документів.

З огляду на викладене у акті зазначається, що ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» не є виконавцем наданих транспортних послуг, у звязку з відсутністю будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту наявність в штаті підприємства кваліфікованих кадрів.

Тому, посилаючись на ч.1 ст.207 ГК України, ст.ст. 626, 629, п.2 ст.215, п.1 ст.215, ст.ст.203, 228, 216 ЦК України визнає нікчемним правочин за договором між ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» та ТОВ «КНТ «Євро».

Представник позивача вважає, що такий висновок відповідача не заснований на приписах норм діючого законодавства України та не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню та кола фактів, які необхідно доказати.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обовязок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що цивільне законодавство України ґрунтується на визнанні за субєктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від укладення договору) та визначати їх зміст за власним розсудом відповідно досягнутої з контрагентом домовленості, тобто свобода договору, яка закріплена у п.3 ст.3 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Це означає, що: по-перше свобода договору передбачає свободу в укладанні договору, недопустимість примушення відносно вступу у договірні відносини; по-друге свобода договору передбачає можливість свобідного вибору особою, що бажає заключити договір, майбутнього контрагента; по-третє свобода договору включає можливість сторін свободо визначати характер (вид, тип) договору, який вони уклали.

Дослідивши у судовому засіданні наявні докази суд установив, що між ТОВ «КНТ «Євро» (Замовник) та ТОВ «Марк-Торг-Ультра» (Виконавець) був укладений договір №10 від 01.03.2010 року та №01/03/10 від 01.03.2010 року про придбання транспортних послуг, які за своїм змістом передбачають виконання сторонами двосторонніх обовязків, предметом яких є обовязок Виконавця надати транспортні послуги, а Замовника оплатити послуги згідно прибуткових накладних (актів виконаних робіт, надання послуг), що не суперечить чинному цивільному законодавству України. За цими договорами Замовник зобовязався оплатити вартість послуг у гривнях шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

За наслідками виконання договорів №10 від 01.03.2010 року та №01/03/10 від 01.03.2010 року ТОВ «КНТ «Євро» включило до валових витрат декларацій з податку на прибуток за період 1 кварталу 2010 року, півріччя 2010 року у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у 04.11) суму витрат у розмірі 1976026 грн.

Також, між ТОВ «КНТ «Євро» (Замовник) та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» (Виконавець) був укладений договір №14 від 01.06.2010 року про придбання транспортних послуг, який за своїм змістом передбачає виконання сторонами двосторонніх обовязків, предметом яких є обовязок Виконавця надати транспортні послуги, а Замовника оплатити послуги згідно прибуткових накладних (актів виконаних робіт, надання послуг), що не суперечить чинному цивільному законодавству України. За цими договорами Замовник зобовязався оплатити вартість послуг у гривнях шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

За наслідками виконання договорів №14 від 01.06.2010 року ТОВ «КНТ «Євро» включило до валових витрат декларацій з податку на прибуток за період 3 квартали 2010 року у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у 04.11) суму витрат у розмірі 1454353 грн.

Отже, зміст договорів №10 від 01.03.2010 року та №01/03/10 від 01.03.2010 року між ТОВ «КНТ «Євро» та ТОВ «Марк-Торг-Ультра», а також №14 від 01.06.2010 року з ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» становлять визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови, які є обовязковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам ст.628 ЦК України.

На думку суду, загальні положення про купівлю-продаж, які визначені ч.2 ст.689 ЦК України і встановлюють для покупця обовязок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться і необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання послуг, цілком виконані, що підтверджується письмовими доказами, а саме наданими позивачем у суд: прибутковими накладними (актами виконаних робіт, надання послуг), податковими накладними, платіжними документами, аналітичним та синтетичним обліком підприємства.

Відповідно до статей 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності усного договору ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

Але, відповідач у судовому засіданні на підтвердження своєї правової позиції і відповідного висновку не навів доказів і не зазначив, в чому саме полягає протиправний характер усного договору між ТОВ «КНТ «Євро» та ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», порушення інтересів держави і суспільства, та чим саме порушено публічний порядок.

Суд вважає, що відповідач безпідставно посилається на те, що перевіркою ТОВ «КНТ «Євро» у акті від 31.01.2011 року №27/23/32418922 встановлено відсутність надання послуг від ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», що на думку відповідача свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Суд установив, що такий висновок відповідач фактично робить на тому, що чисельність працюючих на ТОВ «МАР-Торг-Ультра» та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» складає по одному працівнику, та на відсутності інформації про щодо наявності в штаті підприємств кваліфікованих кадрів, які необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства. Крім того, податковий орган ставить факт повноти та сплати до бюджету сум податку на додану вартість та сум податку на прибуток ТОВ «КНТ «Євро» ставить в залежність від податкового обліку контрагентів ТОВ «Марк-Торг-Ультра» та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л».

Разом з цим, суд установив, що факт взаєморозрахунків ТОВ «КНТ «Євро» з ТОВ «Марк-Торг-Ультра» та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» за договорами №10 від 01.03.2010 року, №01/03/10 від 01.03.2010 року, а також №14 від 01.06.2010 року підтверджується рухом коштів на розрахункових рахунках підприємств. Всі податкові накладні за вказаними господарськими операціями ТОВ «КНТ «Євро» відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним, відображеним у рядку 10.1 податкових декларацій за період, що перевірявся податковим органом. Суми ПДВ у виписаних податкових накладних по господарським операціям ТОВ «КНТ «Євро» з ТОВ «Марк-Торг-Ультра» та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» відповідають у повному обсязі актам приймання виконаних робіт (наданих послуг) та господарським документам. Суми вказаних розрахунків відображено відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку відповідно до бухгалтерських проводок. Кредиторська та дебіторська заборгованість відсутня, що свідчить що ТОВ «КНТ «Євро» при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Марк-Торг-Ультра» та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» діяло з дотриманням вимог податкового та цивільного законодавства України.

Крім того, чинне законодавство не ставить повноту нарахування та своєчасність сплати до бюджету сум податку на додану вартість та сум податку на прибуток осіб від податкового обліку і фактичної уплати їх контрагентами додатків до бюджету.

Ленінською МДПІ у м. Луганську не надано суду доказів що на момент укладення договорі №10 від 01.03.2010 року, №01/03/10 від 01.03.2010 року, а також №14 від 01.06.2010 року між ТОВ «КНТ «Євро» та ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» мались відомості, що правоздатність і дієздатність юридичних осіб ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» була обмежена рішенням будь-якого суду чи компетентим на це органом, або ці підприємства зареєстровані з порушенням вимог чинного законодавства, а ТОВ «КНТ «Євро» знало ці відомості і діяло умисно вчиняючи ці правочини.

При направленні спірних податкових повідомлень-рішень Ленінською МДПІ у м. Луганську не враховано, що ТОВ «КНТ «Євро» при укладенні правочинів з ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» та їх виконанні, з метою уникнути негативних наслідків при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин додержувалось вимог ст. 208 ЦК України згідно з якими в письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, тому належним чином у письмовій формі були оформлені договори і отримані належним чином складені фінансово-бухгалтерські документи про їх виконання, які в якості письмових доказів додані до справи.

Тому, відповідач необґрунтовано посилається на ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої визнання судом недійсним правочину, який учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не вимагається, оскільки відповідачем не проаналізовано положення ст.203 ЦК України, згідно якої підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Тільки вказана суперечність відповідно до ст.215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Ленінською МДПІ у м. Луганську не доведено, яку саме вимогу закону було порушено при укладанні зазначених договорів збоку позивача.

Суд вважає, що причиною цього є помилкове трактування відповідачем ч.2 ст.215 ЦК України, яка передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і що у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а отже саме за таких обставин податковий орган має право визнати правочин недійсним.

За приписами ж ст.215 ЦК України нікчемність правочину дозволяє сторонам, які уклали договір, без звернення до суду відмовитися від виконання правочину, а також без жодного доведення його недійсності вимагати від суду примусового вживання правових наслідків нікчемності правочину від іншої сторони.

Відповідачем не враховано також те, що за загальним правилом ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між яким полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст.236 ЦК України.

Господарський кодекс України зазначеного поділу не передбачає, а фактично розглядає як оспорювані (ч.1 ст.207 ГКУ) всі ті зобовязання, які виникають з правочинів, які за приписами Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тлумачення такої категорії як «суперечність інтересам держави і суспільства» міститься у Розясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними», зі змінами, згідно з яким до угод, що підпадають під ознаки угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства, належать, зокрема угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її набрами, іншими природними ресурсами (ст.ст. 14, 15 Конституції України, розділ ІІ Закону України «Про власність»), на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу субєкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільтсва, правам, свободі і гідності громадян.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обствин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Аналогічною є позиція Пленуму Верховного суду України в постанові від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якій розяснено, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З огляду на викладене відповідач не довів у судовому засіданні на чому грунтується його висновок щодо протиправності договорів №10 від 01.03.2010 року, №01/03/10 від 01.03.2010 року, а також №14 від 01.06.2010 року, укладених ТОВ «КНТ «Євро» з ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л».

Визнаючи правочин нікчемним, відповідач посилається на ст.228 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зніщення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Але відповідач не довів у судовому засіданні, чим саме правочини, укладені між ТОВ «КНТ «Євро» та ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» порушують публічний порядок, яким чином вони були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зніщення, пошкодження майнафізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним.

Крім того, відповідачем не доведено, що ТОВ «КНТ «Євро» укладаючи договори №10 від 01.03.2010 року, №01/03/10 від 01.03.2010 року, а також №14 від 01.06.2010 року знало або могло знати про те, що ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» мали умисел на вчинення нечинних правочинів, та й взагалі не надало доказів, що ці провочини не виконані.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підпримців» від 15.05.2003 року №755-ІV встановлений статус відомостей з Єдиного державного реєстру, відповідно до якої якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, Ленінською МДПІ у м. Луганську не доведено, що перевіркою ТОВ «КНТ «Євро», оформленою актом від 31.01.2011 року №27/23/32418922 встановлено відсутність надання послуг ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», а за таких підстав висновок про укладення договорів №10 від 01.03.2010 року, №01/03/10 від 01.03.2010 року, а також №14 від 01.06.2010 року без мети настання реальних наслідків є неправомірним.

Суд установив, що укладання ТОВ «КНТ «Євро» договорів №10 від 01.03.2010 року, №01/03/10 від 01.03.2010 року, а також №14 від 01.06.2010 року з метою настання реальних наслідків і наявність наданих послуг від ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» фактично підтверджено документами, наданими ТОВ «КНТ «Євро» у суд, зокрема, податковими накладними, актами приймання виконаних робіт (наданих послуг) іншими господарськими документами.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «ТЕК «Транслайн Л» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Е-Восток Україна», яке знаходиться на податковому обліку як платник податків в ДПІ у Печерському районі м. Києва, зареєстроване за адресою масової реєстрації: м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, вк.43, за адресою не знаходится, не може бути підставою недійсності провочину між ТОВ «ТЕК «Транслайн Л» та ТОВ «КТН «Єврор» за договором №14 від 01.06.2010 року.

В той же час, відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3) Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ (п.7.1 ст.7). Суми податків, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних актівів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту (п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7). Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення з першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно з абзацом 2 загальних положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за номером №893/4186, План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку.

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат не включаються витрати на:

-виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст.9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати анулювання.

Згідно з п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 «Про заствердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», затвердженого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за номером №233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку.

Відповідно до п.2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У пункті 18 цього Порядку зазначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Отже, при винесенні рішення суд враховує, що відповідно до приписів підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; (Підпункт “в” підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV від 25.03.2005)

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; (Підпункт “є” підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV від 25.03.2005)

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Досліджені у судовому засіданні податкові накладні, отримані ТОВ «КНТ «Євро» від ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», містять всі передбачені вищевказаною нормою закону обовязкові дані, а саме:

-порядкові номери, що відповідає вимогам абзацу «а» п.п.7.2.1 закону;

-дату виписування цих податкових накладних, що відповідає вимогам абзацу «б» п.п.7.2.1 закону;

-скорочену назву юридичної особи продавця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, яка зазначена у статутних документах цієї юридичної особи, що відповідає вимогам абзацу «в» п.п.7.2.1 закону;

-податкові номери платників податку продавця і покупця, що відповідає вимогам абзацу «г» п.п.7.2.1 закону;

-відомості про місце розташування юридичної особи ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», зареєстрованих як платники податку на додану вартість, що відповідає вимогам абзацу «д» п.п.7.2.1 закону;

-опис (номенклатуру) товарів та їх кількість, що відповідає вимогам абзазу «е» п.п.7.2.1 закону;

-скорочену назву отримувача товарів (послуг) ТОВ «КНТ «Євро», що відповідає вимогам абзацу «є» п.п.7.2.1 закону;

-ціну поставки без врахування податку, що відповідає вимогам абзацу «ж» п.п. 7.2.1 закону;

-ставку податку (20%) та відповідну суму податку у цифровому значенні, що відповідає вимогам абзацу «з» п.п.7.2.1 закону;

-загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, що відповідає вимогам абзацу «и» п.п.7.2.1 закону.

Тобто, зміст указаних податкових накладних, виданих ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» (вони всі маються в справі і досліджені у судовому засіданні) повністю відповідає вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд установив, що у даному випаду ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» є саме тими собами, які фактично зареєстровані як платники податку на додану вартість у відповідних податкових органах, яким присвоєні індивідуальні податкові номери платників податку на додану вартість, а отже податкові накладні, видані на виконання договорів №10 від 01.03.2010 року, №01/03/10 від 01.03.2010 року, а також №14 від 01.06.2010 року були видані належними особами.

За таких підстав, суд вважає, що всі витрати ТОВ «КНТ «Євро», повязані з виконанням умов зазначених вище договорів з ТОВ «Марк-Торг-Ультра» і ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», документально підтверджені, а значить висновки відповідача щодо порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 857595 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2010 року на суму 167528 грн., за 2квартал 2010 року в сумі 326479 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 363588 грн., а також порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 686076 грн., у тому числі по періодах: за березень 2010 року на суму 134022 грн., за квітень 2010 року на 123456 грн., за травень 2010 року на 137727 грн., за липень 2010 року на 139151 грн., за серпень 2010 року на 151720 грн. за дослідженими взаєморозрахунками є необґрунтованими, оскільки суд свій висновок ґрунтує на тому, що важливим принципом виконання договірних зобовязань є принцип реального виконання правочину, а також на тому, що господарський кодекс передбачає спеціальні наслідки для зобовязань, які визнано недійсними як такі, що вчинені з метою, яка свідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000062310/0 від 14.02.2011 року про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 857595,00 грн., а також №0000072310/0 від 14.02.2011 року про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток в розмірі 1071993,75 грн., відповідають чинному законодавству України, документально обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно квитанції №7502331 від 18.03.2011 року Позивач сплатив судовий збір на рахунок ГУДКУ в Луганській області за позовом до Ленінської МДПІ у м. Луганську в сумі 3,40 грн. Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія нових технологій «Євро» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000062310/0 від 14.02.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 857595,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000072310/0 від 14.02.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток в розмірі 1071993,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія нових технологій "Євро" судові витрати у розмірі 3грн.40коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 23 травня 2011 року.

СуддяЛ.С. Качуріна