Рішення № 15792004, 12.05.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2011 Справа № 18/577/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С", пл. Спортивна, буд. 3, м. Київ, 01601

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 39605

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне Акціонерне Товариство "Укрсоцбанк", 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29

про стягнення 55 600,00 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача : ОСОБА_3, довіреність № б/н від 22.12.2010 р.;

від відповідача : ОСОБА_4, довіреність № 3877111 від 16.09.2010 р.;

від третьої особи : ОСОБА_5, довіреність № 02-07/823 від 18.04.2011 р..

12.05.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С", м. Київ про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кременчук 55 600,00 грн. орендної плати, які були сплачені позивачем на виконання п. 3.6 укладеного між сторонами Договору оренди нежитлового приміщення № 10/2008 від 01.10.2008 р..

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.12.2009 р. порушено провадження у справі № 5/299 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С", м. Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кременчук про стягнення 55600,00 грн., сплачених на виконання п. 3.6. договору оренди нежитлового приміщення № 10/2008 від 01.10.2008 року.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.07.2010 р. у справі № 5/299 позов задоволено. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.09.2010 р. у справі № 5/299 рішення залишено без змін.

Постановою колегії суддів Вищого господарського суду України від 28.12.2010 р. рішення господарського суду Полтавської області 08.07.2010 р. у справі № 5/299 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.09.2010 р. у справі № 5/299 скасовано з направленням на розгляд до суду першої інстанції.

28.02.2011 р. ухвалою господарського суду Полтавської області справа № 18/577/11 була прийнята до розгляду.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви та письмового обґрунтування позовних вимог № б/н від 21.03.2011 р. (вх. № 4997д від 22.03.2011 р.), відповідно до яких останній змінює правові підстави позову та просить суд стягнути з відповідача 55 600,00 грн. орендної плати, які були ним сплачені на виконання п. 3.6 укладеного між сторонами Договору оренди нежитлового приміщення № 10/2008 від 01.10.2008 р., в порядку ст. 216 Цивільного Кодексу України, розцінюючи вказаний договір оренди як нікчемний.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву від 10.03.2010 р. та письмового обґрунтування заперечень на позов № б/н від 15.04.2011 р. (вх. № 6543д від 18.04.2011 р.). Відповідач не виконав вимоги суду (п. 4 ухвали від 22.03.2011 р. та п. 5 ухвали від 19.04.2011 р. у даній справі) щодо надання письмового реагування на письмове обґрунтування позовних вимог № б/н від 21.03.2011 р.. Останній відповідно до пп. 3.5.10 та пп. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчить повідомлення № 3600108415124 та № 3600108500881 про вручення вказаних ухвал суду.

Представник останнього у судовому засіданні повідомив суд про відсутність доказів щодо укладання відповідно до умов укладеного між третьою особою та відповідачем 07.11.2006 р. іпотечного договору додаткової угоди про згоду іпотекодержателя на передання майна в оренду.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне Акціонерне Товариство "Укрсоцбанк" - вимоги суду (п. 3 ухвали від 19.04.2011 р.) виконала не у повному обсязі, письмових пояснень по суті спору суду не надала. Остання відповідно до пп. 3.5.10 та пп. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України була належним чином та завчасно повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на неї обов'язки, про що свідчить повідомлення № 3600108500520 про вручення вказаної ухвали суду.

Представник останньої у судовому засіданні повідомив суд про те, що відповідно до умов укладеного між третьою особою та відповідачем 07.11.2006 р. іпотечного договору додаткової угоди про згоду іпотекодержателя на передання майна в оренду не укладалося.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши надані докази,

встановив:

07.11.2006 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено генеральний договір № 720/1-056 (том справи 2, а.с. 69-73, далі - Генеральний договір), відповідно до якого Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) зобов'язувався надавати позичальникові грошові кошти у гривнях та/або доларах США, Євро в межах загального ліміту, що дорівнює або є еквівалентним за офіційним курсом гривня до іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на дату укладання цього договору, 100 000,00 дол. США на умовах, визначених цим договором та додатками до нього, а ОСОБА_1 (позичальник) зобов'язувалася повернути кредит у строк та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплатити проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору.

При цьому сторони Генерального договору узгодили, зокрема, що виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується наступною іпотекою нежитлових приміщень та вбудованого кафетерію, загальною площею 471,00 кв.м., що знаходиться за адресою : Україна, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60-річчя Жовтня, буд. 55 та належить позичальнику на праві приватної власності (п. 2.1.1 Генерального договору).

07.11.2006 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 720/1-056 (том справи 2, а.с. 63-68, далі - Іпотечний договір), відповідно до якого ОСОБА_1 (іпотекодавець) передала в наступну іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором № 720/1-056 від 07.11.2006 р., укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно нежитлові приміщення та вбудований кафетерій, загальною площею 471,00 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності. Даний Іпотечний договір нотаріально посвідчений 07.11.2006 р. приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований за № 19306.

При цьому сторони Іпотечного договору узгодили, зокрема, наступне :

- іпотекодавець зобов'язаний без письмової згоди іпотекодержателя, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору, не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його у спільну діяльність, лізинг, оренду, користування (пп.. 5.1.4 п. 2 ст. 2 Іпотечного договору);

- всі додатки, зміни та доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженим на те представником іпотекодержателя та іпотекодавцем (їх представником) з обов'язковим посиланням на цей договір (п. 6.1 Іпотечного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до чинного законодавства України було проведено Державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в частині зміни його найменування, а саме : з "Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" на "Публічне Акціонерне Товариство "Укрсоцбанк".

01.10.2008 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 10/2008 (том справи1, а.с. 9-15, далі - Договір оренди), за умовами якого Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (орендодавець) зобов'язувалася передати у тимчасове оплатне користування, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" (орендар) зобов'язувалося прийняти та використовувати нежитлове приміщення на умовах цього договору.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- приміщення, що передається в оренду, знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, та належить орендодавцеві на праві власності на приміщення на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 8738034 від 25.10.2005 р., зареєстрованого в БТІ за № 10055833 від 25.10.2005 р.. Загальна площа об'єкт оренди становить 192,2 кв.м. (п. 1.2, п. 1.3 Договору оренди);

- об'єкт оренди є предметом іпотеки згідно з Договором іпотеки № 720/3-066 від 07.11.2006 р., укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, та посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6 в реєстрі № 19306 (п. 1.8 Договору оренди);

- орендар щомісячно, за винятком п. 3.6, сплачує орендодавцю на підставі рахунку останнього, орендну плату за користування об'єктом оренди в розмірі 27 800,00 грн. в строк до 20 числа поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Перша орендна плата сплачується наступним чином : 50% місячної орендної плати за першій місяць оренди у строк до 10.10.2008 р., 50 % місячної орендної плати за першій місяць оренди та 100% за останній місяць орендної плати у строку до 20.10.2008 р. (п. 3.1, п. 3.6 Договору оренди);

- договір набирає юридичної сили з моменту його підписання і діє до 01.09.2011 р. або до повного виконання умов даного договору (п. 6.1 Договору оренди).

Платіжним дорученням № 5243 від 10.10.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" перерахувало Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 13 900,00 грн. з призначенням платежу "Оплата згідно Договору № 10/2008 від 01.10.208 р., оренда приміщення 50% за жовтень 2008 р." (том справи 1, а.с. 17), платіжним дорученням № 5244 від 13.10.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" перерахувало Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 13 900,00 грн. з призначенням платежу "Оплата згідно Договору № 10/2008 від 01.10.208 р., оренда приміщення, другі 50% за жовтень 2008 р." (том справи 1, а.с. 18), платіжним дорученням № 5245 від 21.10.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" перерахувало Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 27 800,00 грн. з призначенням платежу "Оплата згідно Договору № 10/2008 від 01.10.2008 р., оренда приміщення, за останній місць оренди (жовтень 2011 р.)" (том справи 1, а.с. 19).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом (в редакції письмового обґрунтування позовних вимог № б/н від 21.03.2011 р. (вх. № 4997д від 22.03.2011 р.).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтями 572, 574, 575, 577, 585 Цивільного кодексу України унормовано наступне : в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

При цьому ст. 586 Цивільного кодексу України визначає, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 9 Закону України від 05.06.2003 р. № 898-IV "Про іпотеку" (із змінами та доповненнями, далі - Закон України "Про іпотеку") містить наступне : іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

При цьому ст. 12 Закону України "Про іпотеку" визначає правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця. Зокрема, за приписами абзаца 3 цієї статті правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Крім того, відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єктом оренди за Договором оренди є частина майна, що передане в іпотеку за Іпотечним договором в забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Генеральним договором, при укладанні спірного Договору оренди відповідач Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не отримала згоди іпотекодержателя на передання предмету іпотеки в оренду у встановленій формі. Дані обставини учасниками процесу не заперечуються.

Враховуючи вищевикладене, укладений 01.10.2008 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" (орендар) договір оренди нежитлового приміщення № 10/2008 (том справи 1, а.с. 9-15, далі - Договір оренди), в силу наведених норм права є нікчемним.

Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Вищого господарського суду України від 27.04.2011 р. у справі № 51/639-36/416, від 12.05.2010 р. у справі № 5/155, від 12.05.2010 р. у справі № 28/22 (які розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 та п. 7 Постанови від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 3.6 Договору оренди Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" перерахувало Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 перерахувало грошові кошти в сумі 55 600,00 грн., які в силу нікчемності останнього підлягають поверненню позивачеві.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав. Наведені у відзиві на позов заперечення позовних вимог не спростовують наведене вище, а тому судом як обґрунтовані не оцінюються.

За викладеного, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39605), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" (пл. Спортивна, буд. 3, м. Київ, 01601), код ЄДРПОУ 24654657 - 55 600,00 грн., 556,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" (пл. Спортивна, буд. 3, м. Київ, 01601), код ЄДРПОУ 24654657 з Державного бюджету 4,00 грн. зайво сплаченого державного мита за квитанцією № 545337 від 19.11.2009 р..

4. Рішення надіслати сторонам та третій особі за адресами, зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 16.05.2011 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.