Рішення № 15570982, 13.05.2011, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 2-134/11 /2322

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд в складі:головуючого —судді Синецької Л.А.,

при секретарі —ОСОБА_1,

за участю позивача — ОСОБА_2,

представника позивача —ОСОБА_3,

представників відповідача —ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чорнобай цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПП “Галеас” про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

          Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПП “Галеас” про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що він працював на посаді охоронника у м. Черкаси в приватному підприємстві „ГАЛЕАС" з 08 травня 2008 року відповідно до наказу № 16/08-к. Наказом № 40/08-к від 03 серпня 2009 року він звільнений з роботи за ч.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.          

          Через десять днів з дати звільнення він отримав трудову книжку. На запитання стосовно отримання заробітної плати та розрахункових, йому було повідомлено, що на підприємстві немає коштів. На протязі вересня та жовтня 2009 року він неодноразово звертався до керівництва ПП “ГАЛЕАС”, а саме до директора ОСОБА_6, на що йому було відмовлено без пояснення причин.

          Вважаючи, що його інтереси порушено підприємством внаслідок невиплати остаточного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь за період часу з 03 серпня 2009 року по 01 грудня 2010 року 11048,99 грн., виходячи з середньої заробітної плати 619,17 грн.          

У результаті невиплати ПП „ГАЛЕАС” заробітної плати ОСОБА_2 зазнав моральних страждань, не в змозі платити кредит, що стверджується довідкою № 5488 від 03 грудня 2010 року, купувати малолітньому сину ОСОБА_7, який навчається в Чорнобаївській гімназії продукти харчування, учнівський одяг, шкільну літературу та утримувати свою сім'ю. Позивач змушений позичати у своїх знайомих кошти. В зв'язку з такими обставинами його покинула дружина, шлюб розірвано, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу 1-СР № 047989 від 03 лютого 2010 року.

          Позивач вважає, що розмір моральної шкоди становить 5000,00 (п'ять тисяч) гривень.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 змінив позовні вимоги, з урахуванням довідки про заробітну плату, виданої ПП „ГАЛЕАС”, просив стягнути на його користь 6264 грн. 87 коп. невиплаченої заробітної плати та 5000,00 грн. моральної шкоди, пояснив, що отримав трудову книжку через десять днів після дати звільнення, розраховував отримати заробітну плату приблизно в розмірі 800 грн., проте декілька разів звертався до керівника, але розрахунку з ним так і не було проведено, просить задоволити, позовні вимоги. Представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав, просив задоволити.

          Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечили, пояснили, що позов є безпідставним, розрахунок матеріальної шкоди необгрунтований, обчислення середнього заробітку є неправильним, також не враховано отриману допомогу при перебуванні на обліку в центрі зайнятості. Підприємство визнає, що позивач не отримав 1032 грн. заробітної плати за квітень, травень, червень та липень 2009 року по своїй вині. Ця сума залишалась депонованою та вручена позивачеві в ході розгляду справи. Доказів моральної шкоди позивачем не надано, крім того, він порушив строк звернення до суду. В зв”язку з викладеним представники відповідача просять застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.

          Судом встановлено такі обставини справи.

          З 08 травня 2008 року позивач працював на посаді охоронника ПП „ГАЛЕАС” м. Черкаси. Наказом № 40/08-к від 03 серпня 2009 року він звільнений з роботи за ч.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін. В день звільнення він отримав трудову книжку, що підтверджується актом від 3 серпня 2011 року, витягом з книги видачі трудових книжок, довідкою ПП “Галеас”, поясненням інспектора відділу кадрів ОСОБА_8 Остаточного розрахунку проведено не було, так як ОСОБА_2 не став чекати касира та відбув до місця проживання. Заробітна плата за квітень, травень, червень та липень 2009 року залишилась депонованою в сумі 1032 грн., цю суму позивач отримав від відповідача в ході розгляду справи, про що є відповідна заява.

          В листопаді 2011 року позивач став на облік до Чорнобаївського районного центру зайнятості, де перебував близько року та отримував допомогу (всього 4616 грн. 11 коп.), що стверджується довідкою від 03.12.2010 року № 36410335 (а.с.11).

          Вважаючи, що його інтереси порушено підприємством внаслідок невиплати остаточного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь 6264 грн. 87 коп. невиплаченої заробітної плати за весь час не проведення остаточного розрахунку, виходячи з розміру середньої заробітної плати 329,73 грн. за 19 місяців з серпня 2009 року по лютий 2011 року та 5000,00 грн. моральної шкоди.

          Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. З пояснень позивача вбачається, що він отримав трудову книжку через десять днів після звільнення (13 серпня 2009 року) та протягом вересня - жовтня 2009 року вимагав остаточного розрахунку, проте звернувся до суду 28 січня 2011 року –понад 17 місяців з дня отримання трудової книжки і при цьому не вказав поважних причин, які б перешкоджали йому в зверненні до суду.

          Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” якщо тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

                    Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їхрозмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Суд вважає недоведеною вину підприємства в невиплаті належних працівнику в день звільнення всіх сум, оскільки позивач не надав доказів своїх звернень до відповідача з метою отримання коштів. Крім того, існує спір щодо порядку обчислення середнього заробітку.

                    Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки позивач несвоєчасно (через два місяці після звільнення) став на облік до районного центру зайнятості, де перебував близько року та отримував допомогу по безробіттю. Факт розірвання шлюбу суд не поєднує з моральними переживаннями з приводу неотримання коштів при звільненні.

          Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки він без поважних причин пропустив термін звернення до суду, не надав доказів завданої йому матеріальної та моральної шкоди.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України та ст. ст. 3, 212-215 ЦПК України, суд,–

в и р і ш и в:

          В позові ОСОБА_2 до ПП “Галеас” про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі заробітної плати та відшкодування моральної шкоди –відмовити.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених ст. 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

          Суддя Чорнобаївського

          районного суду ОСОБА_9