Рішення № 15344467, 13.04.2011, Миронівський районний суд Київської області

Справа № 2-44/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/1017/44/2011

13 квітня 2011 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшук Л.О.

при секретарі Скринській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення коштів, утриманих із заробітної плати,

У С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що з 7 червня 2005 року працював на посаді головного фахівця відділу захисту працівників компанії Управління організації роботи підрозділів безпеки підприємств та методичного забезпечення Департаменту з питань Безпеки НАК "Нафтогаз України". Наказом НАК "Нафтогаз України" № 464-К від 23 серпня 2005 року із вказаної посади його було звільнено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2006 року зазначений наказ про звільнення було визнано незаконним, позивача поновлено на займаній посаді, з відповідача стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 65 145,42 грн. Поновлений на посаді у НАК "Нафтогаз України" він був наказом № 109-к лише 22 лютого 2007 року, а наказом № 550-к від 13 грудня 2007 знову звільнений.

За весь період роботи у НАК "Нафтогаз України" із його заробітної плати утримувались податки і збори, у тому числі збір до Фонду соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інваліди війни звільнені від сплати податків та зборів всіх видів. Він є інвалідом війни: до 31 липня 2007 був інвалідом 2-ї групи, а після - 3-ї групи, що підтверджується копіями відповідних посвідчень інваліда війни, копії яких наявні в управлінні кадрів відповідача, оскільки ним надавались.

В ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року, якою було відмовлено у задоволенні скарги НАК "Нафтогаз України" на дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, та яка набрала законної сили, зазначено, що не заслуговують на увагу твердження представника НАК "Нафтогаз України" про те, що компанія, як податковий агент, зобов'язана була утримати податки та обов'язкові платежі із стягнутої на користь нього заробітної плати. При дослідженні обставин по справі судом було встановлено, що йому до 31 липня 2007 року була встановлена 2 група інваліда війни, а в послідуючому 3 група. Інваліди війни звільнені від сплати податків та зборів всіх видів. Надані для розгляду справи докази свідчили про те, що компанії достовірно було відомо про його інвалідність, відповідно, вона не вправі була вираховувати із стягнутої заробітної плати податки та обов'язкові платежі.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 червня 2010 вказану ухвалу залишено без змін. В ухвалі апеляційного суду зазначено, що стягувач до 31 липня 2007 року був інвалідом 2 групи, а потім 3 групи, а тому з нього не підлягали стягненню обов'язкові платежі відповідно до Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового соціального страхування»та внески до Пенсійного фонду.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, та обставина, що HAK "Нафтогаз України" не мала права утримувати із моєї заробітної плати податки і збори встановлена щодо мене судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому не підлягає додатковому доказуванню.

Про те, що він є інвалідом війни ним вказувалось у численних заявах до віддповідача, у т.ч. в заяві до голови правління HAK "Нафтогаз України" від 07 березня 2007 року. Крім того, про дану обставину відповідачу було відомо із листа Бюро медико-соціальної експертизи Київської облдержадміністрації від 30 січня 2006 року.

Відтак, протягом всього періоду його роботи у HAK "Нафтогаз України" компанія не мала права утримувати із заробітної плати податки і збори.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»страхуванню на випадок безробіття не підлягають працюючі особи, які отримують або мають право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років, а також особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку.

Із 2003 року він є пенсіонером МВС України за вислугою років, має більш як 20 років вислуги, що підтверджується пенсійним посвідченням. Тобто, також із цієї підстави компанія не мала права утримувати із заробітної плати збір до Фонду соціального страхування на випадок безробіття.

В порушення зазначених вище законодавчих норм HAK "Нафтогаз України" за період трудової діяльності в компанії незаконно утримувала із його заробітної плати податки і збори у т.ч.:

- податок з доходів фізичних осіб - всього утримано 16 847,52 грн.;

- збір до Пенсійного фонду України - всього утримано 912,68 грн.;

- фонди соціального страхування - всього утримано 430,67 грн.;

- фонд соціального страхування на випадок безробіття - всього утримано 215,35 грн., всього утримано 18406,22 грн.

18 жовтня 2010 року він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок отриманої заробітної плати у HAK "Нафтогаз України" за весь період роботи в компанії із 7 червня 2005 року по 13 грудня 2007 року без вирахування податків і зборів та виплатити кошти, які були неправомірно вирахувані компанією із заробітної плати як податки і збори за цей же період.

До цього часу незаконно утримані із заробітної плати кошти, які фактично є недовиплаченою заробітною платою добровільно не повернуті, а тому просив стягнути із Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на його користь 18406,22 грн.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та в їх обґрунтування послався на обставини, викладені в поданій до суду заяві.

Представники відповідача позов не визнали.

Представник ОСОБА_2 суду пояснив, що компанія як податковий агент зобов'язана була утримувати податки та обов'язкові платежі із стягнутої на користь позивача заробітної плати. Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, проте не є законом про оподаткування і не може встановлювати пільги щодо оподаткування. Гарантоване Конституцією право на соціальний захист не може включати право на пільгу щодо оподаткування, оскільки така пільга не може гарантуватися загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і в розмірах, встановлених законом. У зв'язку з цим, прийняття Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ніяким чином не звузило права і свободи громадян, а лише запровадило новий порядок виконання ними свого конститущйного обов'язку щодо сплати податку з одержуваних доходів.

В силу статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Зазначену вище норму Закону підтверджено Рішенням Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року по справі N 1-16/2001 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачає звільнення будь-якої категорії платників податків, в т. ч. інвалідів війни, від сплати цього податку, а лише надає певні пільги з оподаткування.

Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" установлено пільги всім платникам податку незалежно від розміру одержаного доходу у вигляді невключення до об'єкта оподаткування окремих видів доходів, надання податкового кредиту, а для малозабезпечених платників - ще й у вигляді надання податкової соціальної пільги.

Згідно з пунктом 22.2 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у разі, якщо норми інших законів чи законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Згідно з пунктом 22.11 цієї статті інші неподаткові закони, в т. ч. і Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позинні бути приведені у відповідність до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у частині оподаткування і звільнення від сплати цього податку.

Компанія як податковий агент правомірно утримала податки та обов'язкові платежі із стягнутої на користь позивача заробітної плати та стягнутого на його користь за рішенням суду середнього заробітку.

Згідно чинного законодавства України утримані з заробітної плати податки та внески було своєчасно перераховано на відповідні рахунки Пенсійного фонду, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані ними документи і матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Стаття 46 Конституції України передбачає право громадян на соціальний захист та установлює порядок реалізації права на соціальний захист шляхом забезпечення громадян у разі втрати повної, часткової або тимчасової працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" установлені пільги, що надаються інвалідам війни. Зокрема пунктом 23 зазначеної статті в редакції, що діяла до 2 грудня 2010 року, було передбачено звільнення інвалідів війни від сплати податків, зборів і мита всіх видів та земельного податку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 7 червня 2005 року займав посаду головного фахівця відділу захисту працівників компанії Управління організації роботи підрозділів безпеки підприємств та методичного забезпечення Департаменту з питань Безпеки НАК "Нафтогаз України".

Позивач має посвідчення особи, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни. До 31 липня 2007 року позивачу була встановлена 2 група інвалідності, а в послідуючому 3 група. Про свій статус позивач поставив до відому відповідача. Той факт, що відповідачу достовірно було відомо про інвалідність позивача не заперечили його представники.

Наказом НАК "Нафтогаз України" № 464-К від 23 серпня 2005 року із вказаної посади його було звільнено. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2006 року зазначений наказ про звільнення було визнано незаконним, позивача поновлено на займаній посаді, з відповідача стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 65145,42 грн. Наказом НАК «Нафтобаз України»по особовому складу № 550-к від 13 грудня 2007 позивача з посади звільнено.

В ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року, якою було відмовлено у задоволенні скарги НАК "Нафтогаз України" на дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, та яка набрала законної сили, зазначено, що не заслуговують на увагу твердження представника НАК "Нафтогаз України" про те, що компанія, як податковий агент, зобов'язана була утримати податки та обов'язкові платежі із стягнутої на користь ОСОБА_1 заробітної плати. Інваліди війни звільнені від сплати податків та зборів всіх видів. Надані для розгляду справи докази свідчили про те, що компанії достовірно було відомо про його інвалідність, відповідно, вона не вправі була вираховувати із стягнутої заробітної плати податки та обов'язкові платежі.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 червня 2010 вказану ухвалу залишено без змін. В ухвалі апеляційного суду зазначено, що ОСОБА_1 до 31 липня 2007 року був інвалідом 2 групи, а потім 3 групи, а тому з нього не підлягали стягненню обов'язкові платежі відповідно до Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового соціального страхування»та внески до Пенсійного фонду.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, та обставина, що HAK "Нафтогаз України" не мала права утримувати із заробітної плати позивача податки і збори встановлена щодо нього судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому не підлягає додатковому доказуванню.

Таким чином, відповідач неправомірно утримував податки та обов'язкові платежі із заробітку позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

При звільненні позивача з роботи утримані із заробітку суми податку та інших обов»язкових платежів позивачу не сплачені.

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»утримані із заробітної плати позивача податки та внески перерахувала на відповідні рахунки Пенсійного фонду, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків. Проте вказана обставина не може бути підставою для неповернення коштів, які були вирахувані із заробітку неправомірно.

Із наданої відповідачем інформації вбачається, що за період роботи у компанії позивачу нарахована заробітна плата в сумі 117528,73 грн., в тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу. З цієї суми утримані наступні податки та внески:

- податок з доходів фізичних осіб - 16 847,52 грн.;

- внесок на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування - 912,68 грн.;

- внесок до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - 430,67 грн.;

- внесок до Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування на випадок безробіття - 215,35 грн.

Всього утримано 18406,22 грн.

На виконання судового рішення позивачу був нарахований середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 65145,62 грн. З вказаної суми утримані наступні податки та внески:

- податок з доходів фізичних осіб - 9728,93 грн.;

- внесок на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування - 239,29грн.;

- внесок до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - 123,85 грн.;

- внесок до Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування на випадок безробіття - 61,93 грн.

Всього утримано 10154 грн.

За вирахуванням коштів, які утримані у виді податку та внесків із середнього заробітку, стягнутого за судовим рішенням при вирішенні питання про поновлення позивача на посаді, утримання із заробітної плати здійснені в розмірі 8252,22 грн. (18406,22 грн. - 10154 грн.). Вказана сума підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Вимоги про стягнення коштів, утриманих із суми, стягнутої за судовим рішенням, у розмірі 10154 грн. являються необґрунтованими, виходячи з того, що спір про стягнення вказаних коштів вирішено.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2006 року було постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Вказаним рішенням з відповідача стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 65145,42 грн., яка включає 10154 грн., відрахованих як податок та обов»язкові внески. Рішення набрало законної сили та підлягає виконанню. Питання щодо його належного виконання підлягають вирішенню в порядку розділу У11 ЦПК України.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрат на правову допомогу.

Витрати, пов»язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, сплачуються згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590, якою передбачено, що в разі, якщо компенсація сплачується іншою стороною, граничний розмір компенсації не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

В даній справі позивач поніс витрати на правову допомогу фахівця у галузі права в розмірі 2500 гривень, із яких 1000 грн. за підготовку позовної заяви та консультування, 1500 грн. за надання правової допомоги в суді. Стягненню з відповідача на його користь підлягає 1500 грн. вказаних витрат, оскільки розмір витрат, зазначений позивачем перевищує граничний розмір компенсації витрат, пов»язаних з розглядом адміністративної справи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року.

На підставі викладеного, ст. 116 КЗпП України, п. 23 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ч. 1 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задоволити частково.

Стягнути з Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(код ЗКПО 20077720, р/р 260053012609 в ГОУ «Промінвестбанк України», МФО 300012, код ЗКПО банку 00039002) на користь ОСОБА_1 кошти, утримані із його заробітної плати в якості прибуткового податку та інших обов»язкових платежів, в розмірі 8252 гривні 22 копійки та 1500 гривень витрат на правову допомогу фахівця у галузі права, всього 9752 гривні 22 копійки ( дев»ять тисяч сімсот п»ятдесят дві гривні двадцять дві копійки).

Стягнути з Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.

Стягнути з Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь держави 82 гривні 52 копійки судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя підпис Л.О.Капшук