Рішення № 15096459, 26.04.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2011 р.Справа № 22/5025/633/11 за позовом ОСОБА_1, (м. Люблін, Республіка Польща), за законодавством Польщі зареєстрованого платником ПДВ ЄС з номером податкової ідендифікації - НОМЕР_1

до Дочірнього підприємства "Глорія", с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області.

про стягнення 120055,96 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 19.05.2008р.

Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 10.03.2011 р.

від відповідача: не з'явився

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2011 р.

Суть спору: позивач - ОСОБА_1, (м. Люблін, Республіка Польща) за законодавством Польщі зареєстрований платником ПДВ ЄС з номером податкової ідентифікації - НОМЕР_1 звернувся з позовом до суду про стягнення з дочірнього підприємства „Глорія” 120055,96 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 19.05.2008 року, з яких 80 000,00 грн. - основний борг, 40055,96 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами. В обґрунтування позову зазначає, що на виконання договору купівлі-продажу від 19.05.2008р. позивач провів 100% оплату вартості продукції (яблука) в розмірі 80000,00 грн., однак відповідач свої зобовязання не виконав, не поставив позивачу в обумовлений договором строк товар, що стало підставою для позивача вимагати від ДП „Глорія” повернути 80000,00 грн., яка є сумою попередньої оплати за договором купівлі-продажу від 19.05.2008р.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач подав суду копії паспорта ОСОБА_1, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера в копіях на польській мові та переклад, договору від 19.05.2008р., квитанції до прибуткового касового ордера №435488 серія 12АААВ на суму 80000,00 грн., претензію 31 від 01.03.2011р. з доказами про отримання.

В судовому засіданні повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та підтвердженими поданими доказами.

В додаткових поясненнях позивач повідомив, що договір від 19.05.2008 р. направлений позивачу факсимільним зв'язком, після підписання був повернутий відповідачу, а тому є укладеним та діючим. Щодо квитанції до прибуткового касового ордера Серії 12АААБ №435488 про сплату грошей згідно угоди від 19.05.2008 р., то гроші були передані позивачем бухгалтеру ДП "Глорія", яка одразу квитанцію не віддала у зв'язку з тим, що їй потрібно було терміново виїхати в банк за грошима, а вкінці робочого дня виписала квитанцію яку також факсимільним зв'язком передала позивачу. У зв'язку з чим оригінал квитанції знаходиться у бухгалтерії ДП "Глорія".

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала про порушення провадження по справі надіслана на адресу відповідача вказану в ЄДР (Хмельницький район село Розсоша).

Справа підлягає вирішенню згідно ст. 75 ГПК України за наявними в ній документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно рішення у справі присвоєння номеру податкової ідентифікації від 03.12.2002р. Третє Фінансове управління в Любліні видало заявнику номер Податкової Ідентифікації НОМЕР_1. Відповідно до підтвердження реєстрації субєкту як платника податків ПДВ ЄС від 07.05.2008р. начальник Третього Фінансового управління в Любліні підтвердив реєстрацію від 01.05.2008р. платника під назвою: ОСОБА_1 з Номером Податкової Ідентифікації НОМЕР_1 як платника Податку ПДВ ЄС.

Згідно витягу з ЄДРПОУ відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: Хмельницька область, с. Розсоша,вул. Леніна,6, код ЄДРПОУ 30066610.

19.05.2008р. між Дочірнім підприємством „Глорія”, Україна, м. Хмельницький, надалі Продавець, в особі директора ОСОБА_3, діючого на підставі статуту та ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (паспорт громадянина Польщі № НОМЕР_2 від 26.05.2006р.), надалі Покупець був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1. якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах договору яблука діаметром 70-80 мм в кількості 16000 кілограм по ціні 5 гривень за один кілограм.

Відповідно до п. 2.3. Договору загальна сума договору 80000,00 грн.

Поставка товару за цим Договором повинна бути виконана транспортом Продавця до 30 вересня 2008р. і здійснення передоплати, передбаченої п. 4.1. цього Договору. Датою поставки вважається дата відвантаження товару зі станції Продавця. За запізнення строків поставки товару проти строків, зазначених вище, Продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,01 % від вартості недопоставленого в строк товару за кожен день прострочки, але не більше ніж 1% від вартості товару (п.п. 3.1.- 3.3. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору Покупець зобовязується протягом двох банківських днів здійснити передоплату в розмірі 100% загальної суми договору, а саме 80000,00 грн.

Всі спори, які можуть виникнути за цим договором будуть вирішуватися Сторонами шляхом переговорів та підписання відповідних угод. У випадку, якщо протягом 14 днів з моменту виникнення спору чи розбіжностей (письмового повідомлення про це Сторін) Сторони не прийдуть до погодження, люба зі сторін має право звернутися з відповідним позовом до Арбітражного (господарського) суду. Спори вирішуються в Арбітражному (господарському) суді по місцю знаходження відповідача або, на вибір сторони, в Внутрішньоторговому Арбітражному Суді при ТПП України у відповідності з правилами про справдження справ в цьому суді (п.п. 10.1., 10.2. Договору).

Все, що не передбачено даним договором, сторони керуються діючим законодавством України та міжнародним законодавством (п.10.3 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печаткою ДП „Глорія”.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 19.05.2008р. ОСОБА_1 провів 100% оплату вартості товару, що постачається відповідачем, в сумі 80000,00 грн., про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера серія 12 АААВ №435488 від 19.05.2008р., яка підписана головним бухгалтером та скріплена печаткою.

Оскільки відповідач не виконав свої зобовязання за договором належним чином, не поставив позивачу товар, а саме яблука в кількості 16000 кілограм, позивачем на адресу відповідача направлено претензію №1 від 01.03.2011р. з вимогою повернути передоплату в розмірі 80000,00 грн. не пізніше 7-ми днів від дати отримання претензії. З наявного в матеріалах справи поштового повідомлення вбачається, що відповідачем 21.03.2011р. отримано претензію, яка залишена останнім без задоволення та відповіді.

Неповернення відповідачем попередньої оплати в розмірі 80000,00 грн. стала підставою позивача нарахувати до сплати відповідачу проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 40 055,96 грн. та звернутись до суду з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

З наявного у справі рішення про присвоєння номеру податкової ідентифікації, довідки про підтвердження реєстрації суб'єкта як платника податків ПДВ ЄС, вбачається що відповідач має статус суб'єкта підприємницької діяльності.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 19.05.2008 р. вбачається, що метою укладення останнього є здійснення між сторонами саме підприємницької діяльності, оскільки за умовами даного договору відповідача продає, а позивач купує товарно-матеріальних цінностей кількістю 16000 кг та діаметром 70-80 мм. При цьому судом прийнято до уваги, що на час укладання зазначеного договору позивач являвся платником ПДВ ЄС з номером податкової ідендифікації - НОМЕР_1.

Крім того, пунктом 10.2 договору сторони погодили, що спори вирішуються в Арбітражному (господарському) суді по місцю знаходження відповідача.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 р. (ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими (виникли з господарського договору) і відповідно до ст. 1 ГКУ є предметом його регулювання.

У відповідності до ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу.

Згідно ч. 1. ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі продажу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 670 ЦК України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої з нього грошової суми.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що у покупця право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (на його розсуд) виникає одночасно зі спливом встановленого договором строку для передачі товару (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011р. у справі №42/52).

Приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору купівлі-продажу від 19.05.2008р. передбачено, що поставка товару за цим договором повинна бути проведена транспортом Дочірнього підприємства „Глорія” до 30 вересня 2008р. і здійснення передоплати, передбаченої п. 4.1. цього Договору.

Позивач відповідно до прибуткового касового ордера від 19.05.2008р. перерахував попередню оплату товару в сумі 80 000,00 грн. Отримання вказаної суми попередньої оплати також є підтвердженням визнання та схвалення сторонами умов укладеного договору купівлі-продажу від 19.05.2008р., зокрема його виконання з боку позивача та свідченням існування між сторонами господарських відносин купівлі-продажу.

Відповідачем вказаного факту не спростовано.

Будь-яких доказів передання відповідачем позивачу товару (яблука) в кількості (16000 кілограм) та в строки (30 вересня 2008 р.), передбачені договором сторонами, а також вимогою від 01.03.2011 р., в матеріали справи не надано.

Також, відповідач на вимогу позивача від 01.03.2011р. грошові кошти не повернув.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази та враховуючи факт виникнення у позивача права вимоги повернення попередньої оплати, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 80000,00 грн. обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

При прийнятті рішення в цій частині судом прийнято до уваги, що письмові докази надані в матеріали справи в належним чином засвідчених копіях, що не суперечить п.2 ст. 36 ГПК України.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення в сумі 40055,96 грн., в обґрунтування яких посилається на ч. 2 ст. 536 ЦК України та ч. 1 ст.1048 ЦК України.

Частиною 3 ст. 693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Умовами договору купівлі-продажу від 19.05.2008 р., а також законами та іншими актами цивільного законодавства розмір процентів за користування відповідачем (продавцем) чужими грошовими коштами в даному випадку не встановлено, чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору поставки положень про позику, договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України є безпідставним (аналогічна позиція в постанові Верховного Суду України по справі №9/67-38 від 27.12.2010 р.).

Згідно імперативних приписів ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї .

Тобто, відповідач (продавець) не може бути примушений до дій щодо сплати процентів за користування належними позивачу коштами які (дії) не є обовязковими для нього (відповідача) в силу невизначеності законом та договором купівлі-продажу розміру процентів.

Таким чином, враховуючи що умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу розмір процентів за користування відповідачем чужими грошовими коштами не встановлено, у позові в частині стягнення 40055,96 грн. процентів за користування чужими коштами належить відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам (66,66%).

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, (м. Люблін, Республіка Польща), за законодавством Польщі зареєстрованого платником ПДВ ЄС з номером податкової ідендифікації - НОМЕР_1 до Дочірнього підприємства "Глорія", с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 120055,96грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 19.05.2008р. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Глорія" (31362, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Розсоша, вул. Леніна 6, код 30066610) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, за номером Податкової Ідентифікації - НОМЕР_1, на розрахунковий рахунок №НОМЕР_3 у Хмельницькому відділенні АКБ „Кредобанк”, м. Хмельницький) 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок) основного боргу, 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 копійок) державного мита, 157,32 грн. (сто пятдесят сім гривень 32 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову в частині стягнення 40055,96 грн. процентів за користування грошовими коштами відмовити.

Суддя С.В. Заверуха

Віддруковано 3 примірника: 1. в справу, 2. позивачу, 3. відповідачу (Хмельницький район, село Розсоша, вул. Леніна, 6). Помічник судді Гураль Л.Л.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2011 р.