Постанова № 15028012, 20.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року справа №2а-7680/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання

Стеблєві О.Л.

за участю представників:

від позивача:Фомічевої Н.М., дов. від 7 квітня 2011 року

Бейдіної Т.А. дов. від 7 квітня 2011 року

Компанієць М.О. дов. від 7 квітня 2011 року

від відповідача:

від третьої особи:Клименко К.О., дов. від 19 квітня 2011 року

Бацманова С.О. дов. від 31 грудня 2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Контрольно-ревізійного управління в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 19 січня 2011 року (повний текст складений та підписаний 24 січня 2011 року)

по адміністративній справі№ 2а-7680/10/1270 (суддя Широка К.Ю.)

за позовом

Лутугинська районна державна адміністрація Луганської області

до

за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Контрольно-ревізійного управління в Луганській області

Управління Державного казначейства в Луганській області

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теско Україна»

про

визнання вимоги № 2 від 27 вересня 2010 року неправомірною,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року з мотивів обґрунтованості в повному обсязі задоволений вищезазначений позов, внаслідок чого визнано неправомірною та скасовано вимогу Контрольно ревізійного управління в Луганській області № 2 про повернення використаної не за цільовим призначенням суми субвенції до відповідного бюджету від 27 вересня 2010 року (арк. справи 117-122).

В апеляційній скарзі відповідач, посилається на винесення неправомірної та необґрунтованої постанови, внаслідок неповного зясування обставин, що мають значення для справи, винесення рішення без повного та всебічного дослідження матеріалів справи, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду залишити без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Лутугинська районна державна адміністрація є органом державної влади, юридичною особою, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію Серія АОО № 355506, включена до ЕДРОПУ за номером 04051543, внесена до Реєстру неприбуткових організацій згідно рішення Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області від 5 лютого 2008 року № 15, є підзвітною КРУ установою (том 1 арк. справи 7-9).

Контрольно-ревізійним відділом у Лутугинському районі протягом липня-серпня 2010 року проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 січня 2009 року по 1 липня 2010 року, результати якої викладені в акті № 270-21/010 від 13 серпня 2010 року (надалі акт перевірки), (том 1 арк. справи 10-32).

За результатами розгляду акту перевірки, на підставі пункту 8 статті 7 Бюджетного кодексу України, пункту 7 статті 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-6, пункту 2 Порядку використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для реалізації інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку регіонів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 року № 47, та відповідно до пункту 3 Порядку повернення бюджетних коштів, отриманих як субвенція, до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 495 начальником КРУ в Луганській області прийнята вимога від 27 вересня 2010 року № 2, якою від позивача вимагається повернути бюджетні кошти, отримані у вигляді субвенцій і використані не за цільовим призначенням до Державного бюджету України, код класифікації доходів 24060300 «Інші надходження» у сумі 618025 грн. 20 коп.(том 1 арк. справи 33).

Суть бюджетного правопорушення за висновками відповідача полягає у нецільовому використанні бюджетних коштів Стабілізаційного фонду КПКВ 2751120 «Реалізація інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку регіонів».

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-12 (надалі - Закон № 2939).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2009 № 544-р затверджений перелік обєктів, що фінансуються у 2009 році за рахунок коштів Стабілізаційного фонду, передбачених для реалізації інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку регіонів, зокрема трьох обєктів будівництва у м. Лутугине (арк. справи 69).

Позивачем за рахунок коштів наведеного фонду отримано з Державного бюджету для фінансування будівництва :

- комплексу для опалення з електролітичними нагрівачами «Теплон» та теплоакумулювальною ємкістю для дитячої поліклініки м. Лутугине будівництво» (далі дитяча поліклініка);

- комплексу для опалення з електролітичними нагрівачами «Теплон» та теплоакумулювальною ємкістю для стоматологічної поліклініки м. Лутугине будівництво» (далі стоматологічна поліклініка);

- комплексу для опалення з електролітичними нагрівачами «Теплон» та теплоакумулювальною ємкістю для гімназії м. Лутугине будівництво» (далі гімназія).

Головним розпорядником коштів визначено Міністерство регіонального розвитку та будівництва України.

Судом першої інстанції встановлено, що між Позивачем та третьою особою товариством з обмеженою відповідальністю «Теском Україна» (Підрядник) укладені договорі № 49 від 16 жовтня 2009року № 57 від 26 листопада 2009року та № 58 від 26 листопада 2009року, згідно яких підрядник зобовязаний збудувати та передати Замовнику Обєкти відповідно до затвердженої проектно - кошторисної документації (том 1 арк. справи 41-54).

Як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження вартість обєктів складається з будівельно-монтажних робіт, пусконалагоджувальних робіт та обладнання. До складу договірної ціни угод входить вартість оплаченого бюджетними коштами обладнання.

Відповідно до бюджетного законодавства коди економічної класифікації видатків застосовується згідно наказу Міністерства Фінансів України від 27 грудня 2001року № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» та наказу Державного казначейства України від 08 грудня 2006 року № 330 «Про затвердження змін до розяснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету». За кодами 2121-2123 враховуються будівельні матеріали, які купують за рахунок коштів, що передбачаються на капітальне будівництво і використовуються у процесі будівельних робіт.Коди 2121-2123 включають в себе також придбання обладнання, що підлягає встановленню. Позивач з огляду на аналіз вищезазначених норм мав всі підстави відобразити обладнання, яке придбане позивачем будівництва комплексів для опалення гімназії та двох лікарень в 2009 році за кодом 2123 «Інше будівництво» (придбання)», але за умови придбання обладнання у звязку з будівництвом.

Факт перерахування коштів Головним управлінням державного казначейства України товариству з обмеженою відповідальністю «Теском Україна» на загальну суму 618 025, 20 грн., а саме: дитяча поліклініка - 191076,40 грн. (платіжне доручення № 858 від 28 грудня 2009 року); стоматологічна поліклініка - 91076,40 грн. (платіжне доручення № 771 від 01 грудня 2009); гімназія 235872,40 грн. (платіжне доручення № 817 від 23 грудня 2009року), не є спірним між сторонами та підтверджується наведеними платіжними дорученнями (том 1 арк. справи 119, 122, 120).

Суть спору полягає у тому, що позивач додатковими угодами №1 від 30 грудня 2009 року до договору № 49 від 16 жовтня 2009 року, №1 від 30 грудня 2009 року до договору № 57 від 26 листопада 2009 року, №1 від 30 грудня 2009 року до договору № 58 від 26 листопада 2009 року зменшив договірну ціну обєктів будівництва до вартості придбання обладнання (том 1 арк. справи 56-58). Таким чином замість придбання обладнання у складі будівництва позивач придбав виключно обладнання, тим самим порушив цільове призначення використання коштів Стабілізаційного фонду.

Колегія суддів не приймає посилання позивача, прийняте судом першої інстанції, що укладення додаткових угод основане на приписах статі 3 Бюджетного кодексу України, та договори приведені у відповідність до виконаних зобовязань у 2009 році, умови договору стосовно предмета закупівлі не було змінено відносно придбання обладнання, яке підлягає монтажу та працює тільки вмонтованим.

В момент отримання бюджетних коштів позивач усвідомлював неможливість їх використання повністю і в цьому випадку згідно постанови Кабінету Міністрів України № 289 від 11 березня 2009 року «Питання використання коштів Стабілізаційного фонду» - 31 грудня 2010 року залишок невикористаних відкритих асигнувань повністю повинен бути акумульований до Державного бюджету України, а не частина суми 395974,80грн. як це здійснив позивач.

Колегія суддів погоджує доводи апелянта основані на аналізі норм Бюджетного Кодексу України щодо наявності у межах спірних відносин факту бюджетного правопорушення, яке полягає у тому, що виділені на обладнання у складі будівництва кошти витрачені виключно на обладнання без будівництва, шляхом зменшення договірної ціни до вартості обкладення. Кабінет Міністрів України виділяв кошти на будівництво, а не на обладнання. Зазначене є бюджетним правопорушенням у розумінні статті 119 Бюджетного Кодексу України, яка була чиною на момент спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що позивачем допущене не цільове використання коштів Стабілізаційного фонду, оскільки мало місце витрачання коштів виключно на обладнання, шляхом зменшення договірної ціни договору до вартості саме обладнання.

Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладені господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Зміна ціни договору позивачем без продовження строків договору (термін всіх договорів збіг 31 грудня 2009 року) не залишає жодних сумнівів що у контрагента придбане обладнання, без будь-яких подальших зобовязань щодо будівництва.

У урахуванням зазначеного, колегія суддів не підтримує висновок суду першої інстанції стосовно обґрунтованості позову, вважає вимогу відповідача правомірною, апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 18, 41, 100, 185, 195, 199, 202, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу контрольно-ревізійного управління в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року по справі № 2а-7680/10/1270 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року по справі № 2а-7680/10/1270 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області до контрольно-ревізійного управління в Луганської області про визнання вимоги № 2 від 27 вересня 2010 року неправомірною відмовити у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 квітня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 20 квітня 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко