Рішення № 14420945, 28.12.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" грудня 2010 р. Справа № 5/224-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд БДС Інтернейшнл», м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Майстер», м. Бровари

про стягнення 284943,53 грн.

за участю представників:

позивача:Єлістратов К.Ю. дов. від 25.08.2010р.

відповідача:Калісська Н.І. дов. від 30.11.2010р. № 349

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд БДС Інтернейшнл»(далі Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Майстер»(далі Відповідач) про стягнення 284943,53 грн., з яких 278565,50 грн. основний борг, 6378,03 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнає частково на суму 189469,30 грн., оскільки ним було здійснено часткове повернення товару на суму 78236,20 грн., а також під час розгляду справи було погашено заборгованість в розмірі 10860 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір консигнації від 01.02.2010р. № 427-К (далі договір), відповідно до умов якого, позивач - консигнант зобовязався поставити будівельно-оздоблювальні матеріали (далі - товар) відповідачу консигнатору для їх реалізації (продажу), а консигнатор зобовязався прийняти товари на реалізацію і від свого імені і за обумовлену даним договором винагороду продавати товари третім особам (покупцям) п. 1.1 договору.

Згідно п. 2.1 договору мінімальна ціна реалізації товарів при поставці кожної партії товару встановлюється в специфікації (накладній).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що строк консигнації це час, на протязі якого поставлені на консигнацію товари повинні бути продані покупцям.

Згідно п. 3.2 договору для кожної поставленої партії товарів строк консигнації складає 90 календарних днів з дня передачі їх консигнатору.

Відповідно до п. 3.3 договору якщо товари або їх частина не будуть продані на протязі передбаченого п. 3.2 цього договору строку, консигнатор зобовязаний придбати товари у свою власність, сплативши їх повну вартість згідно зі специфікацією (накладною) на дану партію товарів.

У відповідності до п. 5.2 договору розрахунок за реалізовані товари, здійснюється консигнатором кожні дві неділі.

Згідно п. 5.3 договору розрахунок за реалізовані товари, вказані в звіті, здійснюються консигнатором протягом двох банківських днів з моменту предявлення звіту консигнатору, причому сума платежу повинна відповідати сумі, вказаній в звіті.

Датою оплати є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок консигнатора (п. 5.4 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п. 14.1 договору).

На виконання умов договору позивач в період з лютого по серпень 2010р. по накладним які перелічені в позовній заяві передав відповідачу товар стінові панелі на загальну суму 601224 грн., а відповідач на підставі довіреностей, перелічених в позовній заяві вказаний товар отримав. Завірені копії накладних та довіреностей залучені до матеріалів справи.

Факт передачі позивачем відповідачу вказаного товару по переліченим в позові накладним на загальну суму 601224 грн. також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі, в якому відображені накладні по яким була здійснена передача товару, на яку суму та загальна сума переданого товару. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідач свої зобовязання визначені у п. 3.2, 5.2 договору щодо придбання товару, який не був проданий на протязі 90 календарних днів з дня їх передачі та здійснення розрахунку за реалізовані товари, виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 322658 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача, завірені копії яких долучені до матеріалів справи, у звязку з чим за твердженням позивача за відповідачем рахувався борг в розмірі 278565,50 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

В процесі розгляду справи відповідач частково погасив існуючу заборгованість сплативши 10860 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 17.11.2010р. № 284 на суму 3860 грн. та від 09.12.2010р. № 331 на суму 7000 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена частково сума основного боргу в розмірі 10860 грн. то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10860 грн. основного боргу припинити.

Щодо решти позовних вимог то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за отриманий товар, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 189469,30 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 189469,30 грн. заборгованості за поставлений товар.

В решті позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 78236,20 грн. суд відмовляє з огляду на таке.

Згідно акта повернення товарів № ЦБДПР-00003 від 28.09.2010р. відповідач повернув позивачу частину товару на суму 78236,20 грн., а позивач на підставі довіреності № 495 від 27.09.2010р. вказаний товар отримав.

Зазначені документи відповідач надав суду для огляду під час розгляду справи та їх завірені копії залученні до матеріалів справи.

В звязку з тим, що відповідачем було здійснене часткове повернення товару на суму 78236,20 грн. і як наслідок заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась на зазначену суму повернутого товару позов у вказаній частині вимог є недоведеним та безпідставним.

Крім того, позивач на підставі п. 12.2 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочку оплати товару в строки визначені договором пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, розмір якої за його розрахунком складає 6378,03 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення в розмірі 189469,30 грн. не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 189469,30 грн. основного боргу та 6378,03 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог, за виключенням частини в якій припинено провадження у справі в звязку з відсутністю предмету спору, суд відмовляє з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 10860 грн.

2. Решту позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Майстер»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 16, код ЄДРПОУ 32752555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд БДС Інтернейшнл»(юр. адреса: 65088, м. Одеса, вул. Олександра Невського, 57; факт. адреса: 65121, м. Одеса, пр-т. Маршала Жукова, 4/4, код ЄДРПОУ 20009173) 189469 (сто вісімдесят девять тисяч чотириста шістдесят девять) грн. 30 коп. основного боргу, 6378 (шість тисяч триста сімдесят вісім) грн. 03 коп. пені, 2067 (дві тисячі шістдесят сім) грн. 07 коп. витрат по сплаті державного мита та 171 (сто сімдесят одну) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову, за виключенням частини в якій припинено провадження у справі, відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.