Рішення № 14401161, 21.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.03.11 р. Справа № 4/276

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ортос Ессет Менеджмент”, що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду „Бізнес-актив” Товариства з обмеженою відповідальністю „Ортос Ессет Менеджмент”, м.Київ

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Маріуполь

про стягнення основного боргу в розмірі 4000грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 687грн.51коп., 3% річних в розмірі 235грн.39коп., пені в розмірі 1672грн.77коп., штрафу в розмірі 2000грн.00коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Плохій А.Ю. представник (за довіреністю б/н від 01.10.2010р.);

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ортос Ессет Менеджмент”, що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду „Бізнес-актив” Товариства з обмеженою відповідальністю „Ортос Ессет Менеджмент”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в розмірі 8595грн.67коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 4000грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 687грн.51коп., 3% річних в розмірі 235грн.39коп., пені в розмірі 1672грн.77коп., штрафу в розмірі 2000грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір довгострокового постачання №D-81 від 14.01.2008р., видаткову накладну №И-003784 від 19.09.2008р., рахунок №И-003417 від 19.09.2008р., банківські виписки за 03.11.2008р., за 16.12.2008р., договір про відступлення права вимоги №БА-15/09 від 24.11.2009р., лист-повідомлення вих.№612/33 від 24.11.2009р., лист-вимогу вих.№б/н від 13.01.2010р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.11.2010р. провадження у справі №4/276 припинено на підставі п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2010р. ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2010р. у справі №4/276 скасовано та справу передано до господарського суду Донецької області для розгляду по суті.

Відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2010р. на розгляд до господарського суду Донецької області надійшла справа №4/276 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ортос Естет Менеджмент”, що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду „Бізнес-актів”, м.Київ до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Маріуполь про стягнення основного боргу в розмірі 4000грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 687грн.51коп., 3% річних в розмірі 235грн.39коп., пені в розмірі 1672грн.77коп., штрафу в розмірі 2000грн.00коп.

Ухвалою від 13.01.2011р. господарським судом прийнято до розгляду справу №4/276.

07.02.2011р. відповідачем надані заперечення на позов вих.№01 від 03.02.2011р. та 22.02.2011р. останнім надані письмові пояснення вих.№02 від 18.02.2011р., відповідно до яких відповідач просить суд відмовити позивачу в позовних вимогах, посилаючись на безпідставність та недоведеність позову.

Через канцелярію суду 15.03.2011р. від позивача надійшли письмові пояснення №б/н від 02.03.2011р., відповідно до яких останній підтримує свої позовні вимоги.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №8764183 Фізична особа підприємець ОСОБА_2, м.Маріуполь станом на 14.02.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

14.01.2008р. між та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладений договір довгострокового постачання №D-81, відповідно до п.1.1 якого постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю „Корпорація Спецторг”) зобов`язується на протязі дії договору поставляти покупцю (відповідачу) товар (в тому числі, але не виключно запасні частини для вантажних автомобілів напівпричепів (причепів), авто хімію, мастили (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невідємною частиною договору, а покупець зобовязується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Згідно п.6.1 договору, постачальник зобовязаний постачати покупцю товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), остаточно погоджені сторонами в видаткових товарних накладних. Сторони також можуть в кожному конкретному випадку обумовити строки і вартість доставки.

За твердженням позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю „Корпорація Спецторг” на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 8944грн.00коп., що підтверджує видатковою накладною №И-003784 від 19.09.2008р., копія якого наявна у матеріалах справи.

Наразі, наведена накладна не містить посилань на договір довгострокового постачання №D-81 від 14.01.2008р., проте суд вважає, що підставою для постачання продукції за видатковою накладною №И-003784 від 19.09.2008р. є договір довгострокового постачання №D-81 від 14.01.2008р., оскільки п.1.2 договору визначено, що загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору на протязі його дії. При цьому, відповідач не надав своїх заперечень з зазначеного приводу.

Таким чином, фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній №И-003784 від 19.09.2008р. на підставі договору довгострокового постачання №D-81 від 14.01.2008р. підтверджується підписом представника відповідача та печаткою підприємства відповідача на вищезазначеній накладній, а отже прийнята відповідачем без заперечень.

Згідно п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Пунктом 5.1.2 договору визначено, що при проведені поставки з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій товарній накладній, після приймання зазначеної партії покупцем від постачальника (дати підписання покупцем накладної постачальника).

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши видаткову накладну №И-003784 від 19.09.2008р. судом встановлено, що наведена накладна містить посилання на кінцевий строк оплати останньої, а саме до 27.10.2008р.

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем товару за видатковою накладною №И-003784 від 19.09.2008р. є 27.10.2008р.

24.11.2009р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Корпорація Спецторг” укладений договір про відступлення права вимоги №БА-15/09, згідно п.п.1.1, 1.2, 1.2.1, 1.2.2 якого цедент (ТОВ „Корпорація Спецторг”) відступає цесіонарієві (позивачу), а цесіонарій набуває права вимоги до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (боржник), належні цеденту відповідно до договору постачання по накладній №И-003784 від 19.09.2008р. (основний договір), а саме право вимоги повернення заборгованості (частини або повної суми) за основним договором; право вимагати сплати неустойки (пені, штрафів, інфляційних витрат, трьох процентів річних, курсової різниці та інших санкцій і платежів) у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобовязань за основним договором щодо заборгованості.

Згідно п.1 ч.1 та ч.3 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Виходячи з п.12.5 договору довгострокового постачання №D-81 від 14.01.2008р., останнім визначено, що жодна із сторін не має права передавати свої обовязки за договором третій стороні без письмової на те згоди іншої сторони.

Наразі, умовами договору довгострокового постачання №D-81 від 14.01.2008р. передбачена обовязкова письмова згода сторони щодо передання іншою стороною своїх обовязків за договором третій стороні, а відтак посилання відповідача на те, що останній не надавав згоди на відступлення права вимоги в порядку п.12.5 договору довгострокового постачання №D-81 від 14.01.2008р., що, на думку відповідача, є підставою для відмови у задоволенні позову є передчасні, необґрунтовані та недоведені, оскільки обовязкова письмова згода сторони щодо передання іншою стороною своїх прав за договором третій стороні не передбачена умовами наведеного договору.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Листом-повідомленням вих.№612/33 від 24.11.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Корпорація Спецторг” повідомило відповідача про перехід всіх прав за видатковою накладною №И-003784 від 19.09.2008р. до нового кредитора позивача (докази направлення листа наявні у матеріалах справи).

18.01.2010р. позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу вих.№б/н від 13.01.2010р. про сплату у семиденний строк суми основного боргу в розмірі 4000грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 614грн.01коп. та 3% річних в розмірі 145грн.64коп.

Таким чином, у відповідача виник обовязок перед позивачем щодо сплати заборгованості за договором довгострокового постачання №D-81 від 14.01.2008р.

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 4000грн.00коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Зобовязанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість за договором довгострокового постачання №D-81 від 14.01.2008р. в розмірі 4000грн.00коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 4000грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ортос Ессет Менеджмент”, що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду „Бізнес-актив” Товариства з обмеженою відповідальністю „Ортос Ессет Менеджмент”, м.Київ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4000грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1672грн.77коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобовязань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Виходячи зі змісту п.10.4 договору довгострокового постачання №D-81 від 14.01.2008р. сторони передбачили, що при простроченні оплати товару покупець зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 1672грн.77коп. за період прострочення з 27.10.2008р. по 13.10.2010р.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на те, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, коли зобов'язання мало бути виконано.

При встановлені моменту виникнення обов`язку відповідача щодо оплати отриманої продукції за видатковою накладною №И-003784 від 19.09.2008р., позивач визначає дату 27.10.2008р. Однак, як вище встановлено судом, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем товару за наведеною накладною є 27.10.2008р., виходячи з чого момент початку нарахування пені за зазначеною накладною є 28.10.2008р.

З огляду на викладене, належний до стягнення розмір пені за видатковою накладною №И-003784 від 19.09.2008р. становить 1652грн.63коп. за період прострочення з 28.10.2008р. по 13.10.2010р., у звязку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1672грн.77коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 1652грн.63коп.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 687грн.51коп. та 3% річних в розмірі 235грн.39коп.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного за розрахунком позивача, інфляційні витрати становлять суму в розмірі 687грн.51коп. за період прострочення з січня 2009р. по серпень 2010р. та 3% річних становлять суму в розмірі 235грн.39коп. за період прострочення 27.10.2008р. по 13.10.2010р.

Перевіривши арифметичний розрахунок суми інфляційних витрат, суд зазначає, що її розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 687грн.51коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, розглянувши арифметичний розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних, судом встановлено, що належна до стягнення сума 3% річних становить 235грн.33коп. за період з 28.10.2008р. по 13.10.2010р.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 2000грн.00коп.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Пунктом 10.7 договору довгострокового постачання №D-81 від 14.01.2008р. передбачено, що при простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення передбачених п.10.4 суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 відсотків від суми заборгованості.

На підставі зазначеного, у відповідності до п.10.7 договору, розмір штрафу за розрахунком позивача становить 2000грн.00коп.

Розглянувши наданий розрахунок, суд вважає, що сума штрафу, нарахована позивачем, є обґрунтованою, однак позовні вимоги щодо стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

З приписів зазначених статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки, штраф є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

В даному випадку, оскільки сторони мають специфічний характер своєї діяльності, розмір штрафу, на думку суду, не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення. У звязку з зазначеним, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки (штрафу).

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у позивача збитків (доказів зворотнього позивачем не представлено), суд вважає за доцільне вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 2000грн.00коп. задовольнити частково та зменшити розмір штрафу на 50%.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 50% від суми штрафу, який нарахований позивачем, а саме 1000грн.00коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ортос Ессет Менеджмент”, що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду „Бізнес-актив” Товариства з обмеженою відповідальністю „Ортос Ессет Менеджмент”, м.Київ до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в розмірі 8595грн.67коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 4000грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 687грн.51коп., 3% річних в розмірі 235грн.39коп., пені в розмірі 1672грн.77коп., штрафу в розмірі 2000грн.00коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (за адресою: АДРЕСА_1 87550, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ортос Ессет Менеджмент”, що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду „Бізнес-актив” Товариства з обмеженою відповідальністю „Ортос Ессет Менеджмент” (за адресою: вул.Полупанова, 21, м.Київ, 04114, код ЄДРПОУ 35847272) суму основного боргу в розмірі 4000грн.00коп., інфляційні витрати в розмірі 687грн.51коп., 3% річних в розмірі 235грн.33коп., пеню в розмірі 1652грн.63коп., штраф в розмірі 1000грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 101грн.76коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.44коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 21.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Повне рішення складено 23.03.2011р.