Постанова № 14216874, 14.03.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14" березня 2011 р. Справа № 11/1587

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. суддя Маціщук А.В.

при секретарі судового засідання Водоп'ян О.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім - Партнер" на рішення господарського суду Житомирської області від 25.01.11р.

у справі № 11/1587 (суддя Маріщенко Л.О. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Техно-Сервіс"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер"

про стягнення заборгованості в сумі 25 252 грн. 79 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Цапенко К.В.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

6 грудня 2010 року в господарський суд Житомирської області було подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Техно-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" про стягнення заборгованості в сумі 25 252, 79 грн. за договором на виконання монтажних робіт № 87/6-М від 04.02.08 р. (а.с. 20-22).

Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Техно-Сервіс" було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 12.01.11р. на підставі розрахунку до позовної заяви про стягнення заборгованості та нарахування фінансових санкцій (а.с.74-78), відповідно до якої розмір позовних вимог зменшується на суму 2 461, 21 грн. Тому, в кінцевому результаті, позивач просить стягнути з відповідача кошти в сумі 22791,58 грн., з яких: 15781,6 грн. сума основної заборгованості, 4002,1 грн. - інфляційних витрат, 2119,94 грн.- пені, 887,94 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.01.11р. по справі №11/1587 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Техно-Сервіс" задоволено частково та стягнуто із ТзОВ "Елім-Партнер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Техно-Сервіс" на основі укладеного договору на виконання монтажних робіт № 87/6-М від 04.02.08 р. (далі по тексту - Договір) 15781,6 грн. боргу, 3200,92 грн. інфляційних, 887,94 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд своє рішення в частині задоволення позовних вимог мотивує тим, шо на виконання умов Договору від 04.02.08р. станом на травень 2008р. позивач виконав частину робіт, загальною вартістю 282773,34 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт від 15 травня 2008р. та актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008р., станом на жовтень 2008р. - виконані всі роботи, передбачені договором № 87/6-М, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за жовтень 2008р.

Загальна вартість виконаних робіт складає 303554,95 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. Відповідач частково здійснив розрахунок за монтажні роботи 15.07.08р. на суму 82773,35 грн. та 05.03.09р. на суму 5000 грн.

На час розгляду справи місцевим судом, відповідач доказів сплати заборгованості за підрядні роботи в сумі 15781,60 грн. суду не надав.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки пені, з урахуванням встановлених судом обставин справи, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2119,94 грн. є необґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивачем пропущений строк позовної давності для нарахування пені.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 4002,10 грн., наведених позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог ( а.с. 74), то місцевий суд не погоджується із проведеним позивачем розрахунком інфляційних у зв'язку з тим, що строк виконання зобов'язання настав 29.12.08р., тому нарахування інфляції необхідно розпочинати з січня 2009 року. Поряд з тим, відповідачем проведено часткову оплату в сумі 5000 грн. від 05.03.09р., що також впливає на визначення розміру інфляційних. Виходячи із проведених судом першої інстанції розрахунків, вимоги щодо стягнення інфляційних витрат задоволені в розмірі 3200,92 грн.

Також, місцевий суд, перевіривши розрахунок позивача 3 % річних в сумі 887,94 грн., задовільнив вимогу про їх стягнення.

ТзОВ "Елім - Партнер", не погоджуючись з рішенням господарського суду Житомирської області від 25.01.11р. по справі №11/1587, подало апеляційну скаргу ( вх. № 711/10) на винесене місцевим судом рішення. В апеляційній скарзі, апелянт просить скасувати рішення суду, мотивуючи свої вимоги тим, що винесеним рішенням суд не дав змоги відповідачу по справі всебічно та об'єктивно дослідити усі обставини справи безпосередньо у залі судового засідання. Відповідач наголошує на тому,що ТзОВ «Елім-Партнер»дізналося про розгляд справи лише з моменту одержання рішення від 25.01.11р. по справі №11/1587. Крім того, до 31 січня 2011 року на адресу товариства не надходило жодної ухвали і тому товариством не направлено представника у судове засідання ( а.с. 98-99).

Зі сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу по справі № 11/1587. Позивач зазначає, що вимоги скаржника є необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Позивач звертає увагу на те, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовим відправленням, тому доводи скаржника з цього приводу є безпідставними. Крім того, 14.01.11р. на адресу ТзОВ "Елім - Партнер" було відправлено лист про виконання вимог ухвали суду від 28.12.10 р. та проведення звірки розрахунків з ТзОВ Фірма "Техно - Сервіс", який ТзОВ "Елім - Партнер" отримав 20.01.11р. (а.с. 105-106).

В судовому засіданні представник позивача у даній справі заперечив проти апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Вважає, що рішення місцевого суду у даній справі є законним, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 117-118), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 2119, 94 грн., виходячи з наступного.

04.02.08р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Техно-Сервіс" було укладено договір на виконання монтажних робіт № 87/6-М від 04.02.08 р.

З умов укладеного між сторонами Договору вбачається, що у позивача (виконавця) виникло зобов'язання перед відповідачем (замовником) виконати обумовлені договором підрядні роботи, а у відповідача виникло зобов'язання здійснити оплату виконаних робіт.

Згідно п. 4.3 Договору, замовник проводить розрахунки за виконані роботи на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт, та згідно виставленими виконавцем рахунків-фактури, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до умов Договору № 87/6-М строк виконання монтажних робіт становить 60 календарних днів з моменту отримання авансу при наявності будівельної готовності, а розрахунок за виконані роботи проводиться згідно поточних актів виконаних робіт.

У довідці про вартість виконаних робіт, яка є невід'ємною частиною акту приймання виконаних підрядних робіт існує графа - "всього до сплати", а оскільки довідка про вартість виконаних підрядних робіт підпадає під визначення первинних документів, можна зробити висновок, що саме така довідка є підставою для оплати виконаних підрядних робіт.

Оскільки, Договором № 87/6-М термін оплати виконаних робіт не встановлений, то згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що перша вимога про сплату боргу була пред'явлена позивачем відповідачу 16.12.08р.

Враховуючи зазначене, строк виконання зобов'язання у відповідача настав з 29.12.08р.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Техно-Сервіс" вказує на те, що на виконання умов Договору ним були виконані підрядні роботи на загальну суму 303554,95 грн. Проте, відповідач за виконані роботи розрахунки у повному обсязі не провів.

Щодо визначення загальної суми заборгованості з матеріалів справи вбачається наступне.

Згідно із п. 4.2. Договору ТзОВ "Елім - Партнер" було перераховано 04.04.08р. на розрахунковий рахунок ТзОВ Фірма "Техно - Сервіс" аванс в розмірі 60000,00 грн. та 11 квітня 2008 року на розрахунковий рахунок ТзОВ Фірма "Техно - Сервіс" було перераховано аванс в розмірі 140 000,00 грн.

Крім того, відповідач частково здійснив розрахунок за монтажні роботи 15.07.08р. на суму 82773,35 грн. та 05.03.09р. на суму 5000 грн.

З урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати за виконані монтажні роботи, сума заборгованості останнього перед позивачем, на день розгляду справи місцевим судом, становить 15781,60 грн.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд враховує наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір на виконання монтажних робіт № 87/6-М від 04.02.08 р.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статі 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач розрахунки за виконані позивачем підрядні роботи в повному обсязі не провів, в результаті чого заборгованість останнього за Договором становить 15 781,60 грн.

Рівненський апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення із відповідача боргу в сумі 15 781,60 грн., як таким, що відповідає вимогаи чинного законодавства та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що факт виконання позивачем частини робіт станом на травень 2008 року підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт від 15 травня 2008р.(а.с.23) та актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008р.(а.с. 25-31), факт виконання робіт станом на жовтень 2008 року підтверджується актом приймання виконаних робіт за жовтень 2008р.(а.с. 32-34) та довідкою про вартість виконаних робіт за жовтень 2008 року (а.с.24).

Поряд з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з грудня 2008р. по жовтень 2010р. в сумі 4002,10 грн.

Судом першої інстанції на підставі проведеного місцевим судом перерахунку інфляційних, задоволено вимогу про їх стягнення в сумі 3200,92 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується в цій частині із висновком господарського суду Житомирської області, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З постанови Вищого господарського суду України від 24.11.10р. по справі № 21/108-10 та постанови Вищого господарського суду України від 29.12.10р. по справі № 33/149-10 вбачається, що при нарахуванні інфляційних, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Оскільки, строк виконання зобов'язання настав 29.12.08р., то нарахування інфляції необхідно починати з січня 2009 року.

Враховуючи часткову оплату, проведену відповідачем 05.03.09р. в сумі 5000 грн., розрахунок інфляційних необхідно викласти наступним чином.

Розмір інфляційних:

- за період з 29.12.08р. по 05.03.09р. ( по день проведення часткової оплати) з суми 20781,60 грн. боргу інфляцію слід рахувати за січень 2009р. по лютий 2009р., (923,43 грн.);

- з 06.03.09р. по жовтень 2010р. з суми 15781,6 грн. боргу інфляцію слід рахувати з квітня 2009р. по жовтень 2010р. (2277,49 грн.).

Таким чином, загальний розмір інфляційних витрат становить 3200,92 грн.

Суд апеляційної інстанції також погоджується із рішенням місцевого суду щодо стягнення 3 % річних в розмірі 887,94 грн., виходячи із проведеної місцевим судом перевірки щодо їх нарахування.

Розглядаючи питання про стягнення пені в розмірі 2119,94 грн., судом першої інстанції відмовлено в цій частині задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем пропущено позовну давність для стягнення нарахованої пені.

Проте такий висновок місцевого суду не грунтується на норомах закону, зокрема статті 267 ЦК України

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи із встановлених обставин справи, строк виконання зобов'язання у відповідача настав 29.12.08р., тому, нарахування пені проводиться протягом шести місяців із вказаної дати, тобто до 29.06.09р.

Позивачем проведено перерахунок пені з врахуванням вимог ст. 232 ГК України та заявлено до стягнення в сумі 2119,94 грн. за період з 29.12.2008р. по 29.06.09р.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у справі такої заяви подано не було.

Таким чином, рішенням місцевого суду порушено норми матеріального права в частині відмови у стягненні пені .

Зважаючи на вказане вище, суд апеляційної інстанції погоджується із розрахунками пені, проведеними позивачем згідно пояснень до позовної заяви про стягнення заборгованості та нарахування фінансових санкцій (а.с.75-78). Тому, сума пені, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача становить 2 119,94 грн.

Доводи апелянта з приводу того, що суд не дав змоги відповідачу по справі всебічно та об'єктивно дослідити усі обставини справи безпосередньо у залі судового засідання та той факт, що ТзОВ «Елім-Партнер»дізналося про розгляд справи лише з моменту одержання рішення від 25.01.11р. по справі №11/1587 є необгрунтованими. Адже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач письмового відзиву на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Техно-Сервіс" не подав, свого представника в судове засідання жодного разу не направив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями ( а.с.59, а.с.72.).

Зважаючи на те, що відповідач своїм правом участі у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, то слід зазначити наступне. Неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядусправи, тому суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, ст. 75 ГПК України. При цьому, суд зауважує, що відповідач, з огляду на викладені обставини справи, мав достатньо часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів підтвердження таких заперечень в разі незгоди із заявленими позовними вимогами.

Посилання апелянта на те, що до 31 січня 2011 року на адресу товариства не надходило жодної ухвали і тому товариством не направлено представника у судове засідання є безпідставними, адже суд звертає увагу на наступне. Ухвалами від 08.12.2010р., від 28.12.2010р. відповідача було попереджено, що явка в судове засідання повноважних представників сторін є обов'язковою. Водночас, відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, то суд вправі розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Зазначені ухвали отримані відповідачем, що підтверджується вказаними вище поштовими повідомленнями.

За таких обставин, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 25.01.11 р. у справі № 11/1587 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 15781,6 грн. боргу, 887,94 грн. 3% річних та 3200,92 грн. інфляційних прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і в цій частині підлягає залишенню без змін.

Щодо відмови у стягненні пені в сумі 2119,94 грн., оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а отже підлягає в цій частині скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення вимог про стягнення пені в сумі 2119,94 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "Елім - Партнер" на рішення господарського суду Житомирської області від 25.01.11 р. у справі № 11/1587 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 25.01.11р. у справі № 11/1587 скасуватив частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення пені в сумі 2119 грн. 94 коп .

Прийняти в цій частині нове рішення. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім - Партнер" ( 10014, м. Житомир, майдан Перемоги, 10, код 34394521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Техно-Сервіс" (01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, 3, к. 3, код 21452048) - 2119 грн. 94 коп. пені. Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання даної постанови.

3. В решті рішення господарського суду Житомирської області від 25.01.11р. у справі № 11/1587 залишити без змін.

4. Справу № 11/1587 надіслати в господарський суд Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.