Рішення № 13969151, 21.02.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.07.10р.

Справа № 19/57-10

За позовом Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Дніпропетровську», м. Дніпропетровськ

про стягнення 160 361 264 грн.збитків та розірвання договору

Суддя Петренко І.В.

при секретарі: Півень А.М.

Представники:

Від позивача Підкуймуха А.А. наказ № 1 від 16.03.04р. директор

Від позивача Кохляков В.С. дов. від 20.04.10 р.

Від відповідача: Кузнецов Р.В. довір. №09-32/211 від 16.06.10р.

Від відповідача: Нагорний Б.В. - дор. від 04.06.2010 р.

СУТЬ СПОРУ:

По справі оголошувалась перерва з 27.07.2010 р. по 28.07.2010 р.

ПП «Фабрика делікатесних сирів»- позивач звернувся до господарського суду з позовом до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в особі Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Дніпропетровську»- відповідач про стягнення суми збитків в розмірі 160 361 264 грн. та розірвання кредитного договору. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Для підвищення виробничих потужностей та збільшення виробництва продукції ПП «Фабрика делікатесних сирів»було прийнято рішення про реконструкцію існуючої фабрики, закупівлю нового іноземного комплектного обладнання за допомогою кредитних ресурсів. Для реалізації викладеного у 2007 році позивачем був складений бізнес-план. На виконання бізнес –плану позивачем були укладені договори, спрямовані на закупівлю нового технологічного обладнання для виробництва нової продукції, виконання будівельних робіт, підвід комунікацій та ін. Бізнес-планом передбачено, що інвестиції будуть залучатись за рахунок мультивалютного кредиту. Між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії для реалізації інвестиційного проекту за бізнес-планом. Кредитні зобов’язання відповідач перед позивачем виконав лише частково, у зв’язку з чим позивач несе збитки.

Представники позивача позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали суду відзив на позов, в якому зазначають, що доказів не виконання відповідачем умов кредитного договору не існує, кредитні кошти надавались позивачу у суворій відповідності з умовами кредитного договору, договірне списання із рахунків позивача та інші дії були проведені законно на підставі умов кредитного договору, а також з інших підстав.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

12.03.2004 року було створене Приватне підприємство «Фабрика делікатесних сирів». Видами діяльності підприємства є виробництво молочних продуктів, виробництва морозива, виробництва борошна, оптова торгівля молочними продуктами.

19.04.2004 року ПП «Фабрика делікатесних сирів»для здійснення виробничо-господарської діяльності придбало у власність будівлі та споруди, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50.

З метою збільшення виробництва продукції керівництвом ПП «Фабрика делікатесних сирів»було прийнято рішення про реконструкцію існуючої фабрики, закупівлю нового іноземного комплектного обладнання за допомогою кредитних ресурсів. Для реалізації викладеного у 2007 році підприємством був складений бізнес-план.

Відповідно до пункту 5.1 бізнес-плану 2007 року всі виробничо-господарські об’єкти промислового виробництва плавлених сирів розташовані у м. Запоріжжі на території ПП «Фабрика делікатесних сирів». Для реалізації проекту планувалось провести реконструкцію будівлі основного виробництва та допоміжних служб, побудувати будівлю адміністративно-побутового призначення, переобладнати котельню, здійснити підвід комунікацій (газ, вода, електроенергія та ін.). Проектування та будівельно-монтажні роботи мали бути здійснені в період серпня 2007 – лютого 2008 років.

Відповідно до пункту 5.3 бізнес-плану для реалізації проекту планується придбати основне комплектне технологічне обладнання виробництвом не менш ніж 50 000 кг плавленого сиру за добу з урахуванням мийки обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, для реконструкції фабрики та реалізації інвестиційного проекту позивачу необхідні інвестиції на суму 50 000 000 грн. Згідно бізнес-плану період окупності інвестиційного проекту з дня початку виробничого циклу –два роки чотири місяці.

Пунктом 6.1 бізнес-плану передбачено, що інвестиції будуть залучатись за рахунок мультивалютного кредиту в гривнях під 17% річних та в євро під 12% річних.

На виконання бізнес-плану позивачем було укладено наступні господарські договори з постачальниками та підрядними організаціями:

28 червня 2007 року між фірмою Karl Schnell & Co. KG (товариство з обмеженою відповідальністю & компанія командитне товариство, ФРН) (продавець) та Приватним підприємством «Фабрика делікатесних сирів»був укладений договір купівлі-продажу №39/04/07/f/DEL.

Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу №39/04/07/f/DEL від 28.06.2007р. продавець приймає на себе зобов’язання виготовити та поставити ПП «Фабрика делікатесних сирів»комплектне обладнання для обробки та переробки молока, сиру, та інших молочних продуктів згідно специфікації (додаток №1), а також здійснити монтаж та пусконалагоджувальні роботи даного обладнання.

Згідно пункту 1.2. договору купівлі-продажу №39/04/07/f/DEL ПП «Фабрика делікатесних сирів»зобов’язується прийняти та оплатити комплектне обладнання відповідно до умов даного договору. Пунктом 1.3. договору купівлі-продажу з фірмою Karl Schnell & Co. KG передбачено, що поставка комплектного обладнання здійснюється на умовах DDU –м. Запоріжжя, Україна, згідно ІНКОТЕРМС –2000. Пунктом 3.5. договору купівлі-продажу передбачено, що загальна сума договору складає 3 537 438 (три мільйони п’ятсот тридцять сім тисяч чотириста тридцять вісім) Євро.

Розділом 3 договору купівлі-продажу №39/04/07/f/DEL передбачено, що оплата обладнання здійснюється наступним чином. Перший платіж. За 5-ть робочих днів до дати виставляння без відзивного підтвердженого документарного акредитиву покупцем (позивачем), продавець надає останньому банківську гарантію, видану першокласним німецьким банком на суму 30% від загальної вартості даного договору, тобто –1 061 231 Євро (п.3.1. договору купівлі-продажу). покупець протягом 5-ти робочих днів після надання продавцем банківської гарантії відкриває на суму 30% загальної вартості даного договору без відзивний документарний підтверджений акредитив у банку продавця. Виконуючий, підтверджуючий та авізуючий банк за даним акредитивом nk AG. Строк дії акредитиву: 180 днів (пункт 3.2. договору купівлі-продажу). Другий платіж. Відповідно до пункту 3.9 Договору купівлі-продажу №39/04/07/f/DEL за 33 дні до розрахованої дати поставки комплектного обладнання продавець надає покупцю банківську гарантію, видану першокласним німецьким банком на суму 40% загальної вартості даного договору (1 414 975 Євро) в якості забезпечення виконання обов’язків продавця по даному договору та повернення оплаченого покупцем авансу у випадку не поставки комплектного обладнання. Строк дії банківської гарантії: 60 днів. Відповідно до пункту 3.10 договору купівлі-продажу №39/04/07/f/DEL через 3 дні після надання продавцем банківської гарантії покупець (позивач) перераховує грошовими коштами суму в розмірі 40% від загальної вартості даного договору (1 414 975 Євро) на рахунок продавця в банк Commerzbank AG. Третій платіж. Згідно пункту 3.11 договору купівлі-продажу №39/04/07/f/DEL не пізніше 3-х днів після отримання банківської гарантії по другому платежу покупець відкриває на суму 30% від загальної вартості даного договору без відзивний підтверджений документарний акредитив, виплачуваний на умовах payment», авізований та підтверджений банком Commerzbank AG. Строк дії акредитиву: 180 днів з дати відкриття акредитиву. Виплата коштів за акредитивом здійснюється наступним чином: 20% сплачується через 60 днів після поставки обладнання та 10% - після затвердження акта введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта. Поставка обладнання позивачу мала відбутись після виконання ним грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу №39/04/07/f/DEL у повному обсязі згідно його умов.

30 липня 2007 року між ЗАТ «Таурас-Фенікс»(Росія, Санкт-Петербург) та ПП «ФДС»було укладено договір №45/04/07ф/316. Предметом даного договору було виготовлення ЗАТ «Таурас-Фенікс»за замовленням ПП «Фабрика делікатесних сирів»машини фасовочно-пакувальної, що відповідає технічному завданню №293-07 та поставка вказаного обладнання на умовах СІР-Запоріжжя, Україна (в трактовці ІНКОТЕРМС 2000), а ПП «Фабрика делікатесних сирів»зобов’язалося прийняти та оплатити це обладнання відповідно до умов даного договору.

03 серпня 2007 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Аквілон-2005»(генеральний підрядник) був укладений договір генерального підряду №49/04/07/ф. За умовами договору генерального підряду генеральний підрядник здійснює та здає Замовнику всі підрядні роботи, передбачені проектною документацією для реконструкції бази по виробництву сиру (виробничого цеху, адміністративно-побутового комплексу, котельної), а Замовник приймає та оплачує виконані роботи на умовах даного договору. В об’єми робіт не входять: вартість 2-х ліфтів, вартість пусконалагоджувальних робіт 2-х ліфтів, вартість лотків і трапів для системи відводу технологічної води; вартість зовнішніх електричних мереж та КТП; вартість комплектуючих та прокладки газопроводу; вартість обладнання газової котельні; вартість монтажу та пусконалагоджувальних робіт котельної; вартість вентиляційного обладнання. Згідно пункту 2.2 договору генерального підряду орієнтовна ціна договору складає 4 984 000 грн. з ПДВ.

26.07.07р. між позивачем та ТОВ «ЛМ Ко»був укладений договір №492, за умовам якого останній зобов’язався виконати проектні роботи по розробці робочої документації: «Зовнішнє електропостачання 10 кВ, 0,4 кВ Фабрики делікатесних сирів по вул. Димитрова, 50 в м. Запоріжжя».

11.08.09р. між позивачем та ТОВ «Укренергосервіс-М»був укладений договір №106 на виконання зовнішніх електромонтажних робіт, загально будівельних та пусконалагоджувальних робіт по об’єкту: ПП «Фабрика делікатесних сирів».

16.08.07р. між позивачем та ТОВ «Теплолюкс»був укладений договір №373 на виконання робіт по зовнішнім газопроводам та тепловим мережам відповідно до проектної документації.

20.08.09р. між позивачем та ПП «Соіс»був укладений договір №105 на виконання робіт щодо реконструкції об’єктів нерухомості по вул. Димитрова, 50 у м. Запоріжжя під базу по виробництва сиру. Внутріплощадочні мережі водопроводу.

07.09.09р. між позивачем та ТОВ «Теплогазсервіс»(виконавець) був укладений договір №27/102 на виконання підрядних робіт щодо реконструкції котельної.

Як встановлено в судовому засіданні для виконання зобов’язань за вищевказаними договорами, 28 листопада 2007 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку у м. Дніпропетровську»та Приватне підприємство «Фабрика делікатесних сирів», в особі директора Підкуймухи А.А. уклали кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №2085/02-07.

Згідно пункту 2.1. кредитного договору №2085/02-07 відповідач зобов’язується надати позивачу кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 50 000 000 (п’ятдесят мільйонів) грн. з можливістю кредитування в гривнях та доларах США, на умовах, встановлених цим договором, а позивач зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, встановлені цим договором. Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту –20 січня 2013 року.

Згідно пункту 2.3. кредитного договору №2085/02-07 кредит надається на оплату проектних та будівельно-монтажних робіт, закупівлю обладнання та на виробничі потреби.

За умовами кредитного договору №2085/02-07 від 28.11.2007 року відповідач відкриває на ім’я позивача позичкові рахунки у Філії “Відділення Промінвестбанку у м. Дніпропетровську». Кредит в національній валюті надається позивачу шляхом оплати платіжних доручень безпосередньо з позичкових рахунків. Надання кредиту в іноземній валюті в межах кредитної лінії надається згідно заявок позичальника, наданих відповідачу за 1 (один) день до дати видачі в доларах США в межах сум та відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються відповідачем на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі: - 15% річних за кредитом, наданим в гривні (без ПДВ); - 11% річних за кредитом, наданим в доларах США (без ПДВ).

Для забезпечення виконання зобов’язань позивача за кредитним договором між останнім та відповідачем були укладені договори іпотеки з застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, договори застави обладнання, застави майнових прав та ін.

Згідно пункту 4.2.1 кредитного договору у 10-денний строк з дати, визначеної пунктом 6.1 цього договору, позивач надати відповідачу перший із розрахункових документів, вказаних у пункті 3.1 цього договору, до сплати його з позичкового рахунку.

Так на виконання вищевказаного пункту, позивачем надано, а відповідачем сплачено платіжних доручень на суму 2 504 503,97 грн. протягом перших десяти днів з дати підписання кредитного договору.

17.07.09р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення змін до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії. За змістом даного договору сторони прийшли згоди про збільшення мультивалютної кредитної лінії до 89 000 000 (восьмідесяти дев’яти мільйонів) грн., змінено графік погашення кредиту та збільшено розмір відсотків за користування кредитними коштами наступним чином: на суму заборгованості в межах ліміту кредитної лінії 50 000 000 грн. –18% річних за кредитом, наданим у гривні, 11% річних за кредитом, наданим у доларах США; на суму заборгованості в межах ліміту кредитної лінії 39 000 000 грн. –25% річних за кредитом, наданим у гривні, 17% річних за кредитом, наданим у доларах США. Додатково встановлено обов’язок позивача перевести всі безготівкові грошові потоки через поточні рахунки, відкриті у відповідача, з метою встановлення більш повного контролю за діяльністю позивача і оцінки виконання його бізнес-плану.

Відповідно до ч. 1 статті 22, ч. 1 ст.611, статті 623 ЦКУ, статті 224 ГКУ особа, яка порушила зобов’язання повинна відшкодувати збитки суб’єкту, права та законні інтереси якого було порушено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було порушено умови кредитного договору № 2085/02-07 від 28 листопада 2007 року в частині надання позивачу кредитних коштів наступного дня після отримання заявки від позичальника (пункти 2.1, 3.1 договору). Зокрема, це підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 02 від 27.08.08р., а також поясненнями посадової особи –директора позивача А.Підкуймухи, наданими відповідно до ст. 30 ГПК. Таким чином відповідач повинен відшкодувати позивачеві завдані йому збитки.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Вимоги позивача про стягнення збитків за кредитним договором на фінансування купівлі обладнання у фірми «Karl Schnell Gmbh & Co»за договором купівлі-продажу № 39\04\07\авід 28.06.2007 року підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу № 39\04\07\авід 28.06.2007 року, укладеного позивачем (покупець) з фірмою Schnell Gmbh & Co»(Німеччина, продавець), продавець зобов’язався поставити покупцю комплектне обладнання для обробки та переробки молока, сиру та молочних продуктів, здійснити монтаж та пусконалагоджувальні роботи.

Згідно пункту 1.5 договору загальна вартість товару, а також супутніх робіт та послуг продавця за договором склала 3 537 438 Євро.

Позивач повинен був сплатити вартість обладнання за договором купівлі-продажу трьома платежами (п. 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу), з яких перший в сумі 30 % від загальної вартості договору (тобто 1 061 231,40 Євро) повинен бути сплачений шляхом виставлення безвідкличного документарного підтвердженого акредитиву в банку продавця (Commerzbank AG).

На виконання договорів 15.01.2008 року відповідачем було випущено акредитив в rzbank AG»на користь Schnell Gmbh & Co»на суму 1 061 231,40 Євро, 23.05.2008 року кошти було списано з рахунку. Вказані факти підтверджуються повідомленнями відповідача від 21.01.2008 року, 23.05.2008 року № 15-02-44/1446, листом від 12.01.2008 року № 15-2-12/5 та листуванням позивача с фірмою Schnell Gmbh & Co».

Обладнання було виготовлено продавцем в повному обсязі, але не поставлено через нездійснення другого платежу за договором купівлі-продажу № 39\04\07\авід 28.06.2007 року, що підтверджується листами представництва Schnell Gmbh & Co»в СНГ від 25.09.2008 року, від 30.09.2008 року, іншими матеріалами справи.

27.06.2008 року позивачем було направлено до відповідача платіжне доручення в іноземній валюті №02 на перерахування коштів за договором купівлі-продажу № 39\04\07\авід 28.06.2007 року, однак в порушення пункту 3.1 кредитного договору та ст. 8 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банк зазначене платіжне доручення не виконав.

Доводи відповідача щодо неотримання платіжного доручення від 27.06.2008р. та невідповідність назви відповідача в поштовому описі та повідомлені відхиляються судом з огляду на те, що згідно ч.2 ст.614 ЦК України: «відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання». Визначальним для вирішення питання про стягнення збитків є надання відповідачем доказів, які підтверджують, що він не отримував платіжних доручень позивача, або в силу поважних причин не міг виконати ці доручення, про що позивач повинен був бути повідомлений заздалегідь. Відповідачем не надано жодних доказів того, що зобов’язання порушено не з його вини, або що він вчасно повідомив позивача про неможливість виконання зобов’язання за кредитним договором №2085/02-07.

28.08.2008 року сторони підписали договір № 2 про внесення змін до договору купівлі-продажу, яким встановили, що поставка товару здійснюється через 40 днів після виставлення другого акредитиву позивачем, при цьому такий акредитив виставляється на залишок заборгованості в 2 476 206,60 євро.

Виставлення відповідачем акредитиву на суму 2 476 206,60 євро відбулося лише 23.07.2009 року, тобто з простроченням з вини відповідача на термін більше року (повідомлення відповідача від 23.07.2009 року № 15-02-41/2139).

В зв’язку з неотриманням другого платежу компанія Schnell Gmbh & Co»призупинила виконання своїх зобов’язань, що відповідає статті 71 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року, яка застосовується до спірних правовідносин.

Відповідно до статей 22, 526 ЦКУ, 193, 224 ГКУ суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання, повинен відшкодувати завдані ним збитки в повному обсязі.

Оскільки відповідачем було виконано частину своїх зобов’язань за кредитним договором в частині фінансування закупівлі обладнання у фірми Schnell Gmbh & Co»в сумі 1 061 231,40 Євро, стягненню підлягає лише решта зобов’язань відповідача тобто 2 476 206,60 Євро, що за курсом Національного банка України (9,9880) складає 24 732 351,52 грн.

Вимоги позивача про стягнення збитків, заподіяних необхідністю сплати штрафу за ввезення товару від фірми Schnell Gmbh & Co»з порушенням встановленого законодавством строку згідно ст. 4 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»підлягають задоволенню частково.

Згідно статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94-ВР від 23.09.1994 року порушення резидентами строку отримання передплачених нерезидентам товарів понад 180 днів тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованій в грошову одиницю України за валютним курсом національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Строк в 180 днів з дати платежу сплинув 19.11.2008 року. Курс Національного банку України станом на 23.05.2008 року становив 7,641175 гривень за євро).

На дату винесення судового рішення позивач повинен сплатити пеню в розмірі 27 030 182,81 грн (гранична сума 3 537 438 євро помножити на 7,641175). Згідно статті 22 ЦКУ в якості збитків відшкодовуються витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Нарахування та необхідність сплати цієї пені є прямим наслідком невиконання відповідачем господарського зобов’язання. Таким чином, стягненню с відповідача підлягають збитки у вигляді штрафних санкцій за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті з компанією Schnell Gmbh & Co»в сумі 27 030 182,81 грн.

Вимоги позивача про стягнення збитків, заподіяних необхідністю сплати штрафу за ввезення товару від Закритого акціонерного товариства «Таурус-Фенікс»з порушенням встановленого законодавством строку згідно ст. 4 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» підлягають задоволенню також частково.

30.07.2007 року позивач (замовник) уклав договір № 45/04/07ф/316 з Закритим акціонерним товариством «Таурас-Фенікс»(Російська Федерація, виробник) на виготовлення та поставку фасовочно-пакувальної машини.

Загальна сума договору склала 264 078 Євро. Сплата вартості обладнання здійснювалась трьома платежами з виставленням без відзивного підтвердженого документарного акредитиву: перший платіж в розмірі 30 % суми договору (79 223, 4 Євро), другий платіж в розмірі 40 % суми договору (105 631,2 Євро) та третій платіж також в розмірі 30 % від суми договору (розділ 3 договору). Згідно пункту 5.1 договору поставка обладнання на митну територію України здійснювалась після отримання ЗАТ «Таурас-Фенікс»другого та третього платежів за договором.

Сплату ціни договору позивач здійснював за рахунок кредитних коштів відповідно до кредитного договору № 2085/02-07 від 28.11.2007 року.

Перший платіж в сумі 79 223,40 Євро був сплачений відповідачем на користь ЗАТ «Таурас-Фенікс»шляхом виставлення акредитиву 14.12.2007 року, що підтверджується повідомленнями відповідача № 15-2-12/3672 від 14.12.2007 року, № 15-2-12/46 від 09.01.2008 року.

З листа ЗАТ «Таурас-Фенікс»№ 073 від 16.07.2008 року та претензії від 31.07.2008 року вбачається, що це підприємство надало відповідачу необхідні для оформлення акредитиву банківські гарантії ще у липні 2008 року.

Другий та третій платіж був здійснений відповідачем лише через рік, 20.07.2009 року (повідомлення відповідача № 15-02-41/2277 від 05.08.2009 року). Згідно штампів на міжнародних вантажних митних деклараціях обладнання перетнуло митний кордон України 21.08.2009 року.

Під час слухання справи відповідач не довів існування будь-яких обставин, які б свідчили, що прострочення виконання зобов’язання сталось не з його вини. Листування позивача з ЗАТ «Таурас-Фенікс», зокрема лист № 188 від 31.03.2009 року свідчить про те, що несвоєчасна оплата обладнання сталася саме з вини відповідача.

Позивач мусить сплатити штрафні санкції відповідно до статті 4 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за період з 19.12.2008 року по 21.08.2009 року (246 доби) виходячи із вартості не поставленого обладнання (264 078 Євро), тобто 1 475 314 грн. (0,3% від суми 264 078 євро = 792,234 євро; 792,234 євро х 246 днів = 194 889,564 євро; 194 889,564 євро х 7,57 (курс НБУ на 23.06.08р. - 1 євро = 7,57 грн.) . Ця сума є реальними збитками позивача та підлягає стягненню з відповідача в повному розмірі.

Сума збитків в розмірі 24 524 445, 30 грн., спричинених договірним списанням банком грошових коштів, підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно пункту 4.3.5 кредитного договору №2085/02-07 банк має право в разі несвоєчасного або не в повному обсязі повернення позичальником банку відсотків за користування кредитом здійснити договірне списання коштів в межах суми наявної заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом, комісією за перерахування кредитних коштів контрагентами позичальника в інші банки та неустойки. Відповідно до пункту 3.3 кредитного договору № 2085/02-07 проценти за користування кредитом нараховувались щомісячно в останній робочий день місяця і сплачуються в день їх нарахування. 18 листопада 2008 року сторони внесли зміни до пункту 3.3, зазначивши, що «проценти сплачуються позичальником в валюті, в якій виданий кредит, щомісячно 5 числа місяця наступного за звітним».

Позивач не здійснив платежі на перерахування відсотків за користування кредитом в грудні 2009 та січні 2010 року, які станом на 09.02.2010 року склали 1 122 259, 08 грн. та 128 859, 68 доларів США (Лист відповідача від 11.02.2010 року № 02-02-19/346). Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 25.02.2010 року склала 10 084, 96 грн. та 1157, 97 доларів США (що по курсу НБУ на момент списання коштів –7,99 –відповідає 9 252, 18 грн). Таким чином загальна заборгованість позивача за кредитним договором на 25.02.2010 року склала 2 171 185, 06 грн.

25.02.2010 року банком на підставі пункту 4.3.5 кредитного договору було здійснено договірне списання грошових коштів, що повернулися з акредитиву на кредитний рахунок позивача в сумі. Списання коштів було здійснено платіжним дорученням в іноземній валюті № 1 від 25.02.2010 року з призначенням платежу «погашення заборгованості по кредиту в зв’язку з невикористанням акредитиву згідно кредитного договору № 2085/02-07 від 28.11.2007 р.».

При цьому банком не враховано, що на момент списання заборгованість існувала лише в частині прострочених відсотків та пені, а повернення суми кредиту за договором повинно розпочатись лише з 30.09.2010 року, тобто в цій частині у банка не було підстав для здійснення договірного списання. Ці кошти є доходами, на які позивач міг розраховувати за звичайних обставин, якби його право на розпорядження цими коштами не було порушене (упущена вигода), вони підпадають під визначення збитків згідно ч. 2 ст. 22 ЦКУ.

Але сума збитків, що підлягає стягненню за цим епізодом підлягає зменшенню на суму заборгованості позивача, яка була списана обґрунтовано. Таким чином стягненню підлягає (24 514 445, 30 - 2 171 185, 06) сума 22 343 260, 24 грн.

Доводи відповідача про те, що листом від 11.02.2010р. №02-02-19/346 ним заявлено вимогу про дострокове повернення позивачем кредиту, і тому на дату договірного списання у позивача склалась заборгованість у вигляді всіх отриманих за кредитним договором №2085/02-07 коштів не приймається судом до уваги, оскільки зазначений лист не містить в собі чіткої вимоги достроково сплатити заборгованість за кредитним договором.

Вимоги позивача щодо стягнення збитків у вигляді неустойки в розмірі 5 545, 5 Євро, що підлягають сплаті на користь ЗАТ «Таурас-Фенікс», задоволенню не підлягають з наступних причин.

Згідно пункту 11.2 Договору № 45/04/07ф/316 від 30.07.2007 року між позивачем та ЗАТ «Таурус-Фенікс»до відносин сторін застосовується матеріальне та процесуальне право України.

Частина 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлює, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочений строк позовної давності в один рік.

Претензія про сплату пені в розмірі 5 545, 5 Євро була направлена до позивача 31.07.2008 року, однак позовна заява до суду не подавалась, і строк позовної давності сплинув. Позивач не надав доказів того, що сума штрафних санкцій в 5 545, 5 Євро була ним фактично сплачена, також він не мусить сплатити цю суму в майбутньому через сплив строку позовної давності. Таким чином зазначена сума не є збитками і не підлягає стягненню з відповідача.

Вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді витрат на оплату заборгованості перед ТОВ «ПБК Аквілон»за договором генерального підряду від 03.08.07р. у розмірі 1073667,20 грн., перед ТОВ «Теплогазсервіс»за договором на виконання підрядних робіт з реконструкції котельної від 07.09. 09р. у розмірі 499 431,60 грн., перед ТОВ «Компанія «Укренергосервіс-М»за договором № 106 від 11.08.2009р., укладеним на виконання зовнішніх електромонтажних робіт, загально будівельних та пусконалагоджувальних робіт по об’єкту ПП «Фабрика делікатесних сирів»на суму 139 253, 81 грн., перед ТОВ „ЛМ Ко” за договором на виконання проектних робіт по розробці робочої документації на зовнішнє електропостачання від 26.07.07 р. у розмірі 5 793 грн., перед ТОВ «Теплолюкс»за договором № 373 від 16.08.2007 р. у розмірі 69 883, 20 грн., перед ПП «Соіс»за договором № 105 від 20.08.2007 р. у розмірі 22 816, 80 грн., які він мусить зробити задоволенню підлягають частково з наступних правових підстав.

03 серпня 2007 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Аквілон-2005»(генеральний підрядник, у подальшому ТОВ «ПБК Аквілон») був укладений договір генерального підряду № 49/04/07/ф. За умовами договору генерального підряду генеральний підрядник здійснює та здає замовнику всі підрядні роботи, передбачені проектною документацією для реконструкції бази по виробництву сиру (виробничого цеху, адміністративно-побутового комплексу, котельної), а Замовник приймає та оплачує виконані роботи на умовах даного договору. В об’єми робіт не входять: вартість 2-х ліфтів, вартість пусконалагоджувальних робіт 2-х ліфтів, вартість лотків і трапів для системи відводу технологічної води; вартість зовнішніх електричних мереж та КТП; вартість комплектуючих та прокладки газопроводу; вартість обладнання газової котельні; вартість монтажу та пусконалагоджувальних робіт котельної; вартість вентиляційного обладнання. Згідно актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в з грудня 2009р. по березень 2010р. загальна сума виконаних генеральним підрядником робіт складає 1 073 667,20 грн.

Згідно пункту 3.1 кредитного договору №2085/02-07 кредит в національній валюті надається позивачу шляхом оплати платіжних доручень безпосередньо з позичкових рахунків. Надання кредиту в іноземній валюті в межах кредитної лінії надається згідно заявок позичальника, наданих відповідачу за один день до дати видачі в доларах США в межах сум та відповідно до умов договору.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано платіжні доручення на оплату вказаних підрядних робіт з ТОВ «ПБК Аквілон»№17 від 20.04.2010р. на суму 240164,40 грн., №18 від 20.04.2010р. на суму 180378 грн., №97 від 19.04.2010р. на суму 96540,29 грн., №11 від 20.04.2010р. на суму 91274,40 грн., №98 від 19.04.2010р. на суму 80385,60 грн., №16 від 20.04.2010р. на суму 43122 грн., №13 від 20.04.2010р. на суму 39789,60 грн., №12 від 20.04.2010р. на суму 27404,40 грн., №15 від 20.04.2010р. на суму 26528,08 грн., №14 від 20.04.2010р. на суму 15566,40 грн., №08 від 20.04.2010р. на суму 15156 грн., №07 від 19.04.2010р. на суму 8973,60 грн., №01 від 19.04.2010р. на суму 8672,40 грн., №99 від 19.04.2010р. на суму 8016 грн., №09 від 20.04.2010р. на суму 7414,80 грн., а разом на суму 889385,97 грн. Платіжні доручення були направлені позивачем супровідним листом вих.№148 на адресу відповідача 21.04.2010р., що підтверджується описом вкладення до поштової кореспонденції. У відповідь на лист позивача відповідач повідомив листом від 06.05.2010р. №02-02-19/831 про відмову в оплаті платіжних доручень на підставі рішення Головного кредитного комітету банку. Відмова у кредитуванні позивача є порушенням відповідачем пункту 3.1 кредитного договору №2085/02-07 від 28.11.2007р. і тягне за собою застосування наслідків такого порушення, передбачених законом у вигляді відшкодування збитків в порядку статті 22 ЦК України. Так як позивачем підтверджено отримання відповідачем платіжних доручень на суму 889385,97 грн., то саме така сума підлягає стягненню з відповідача у вигляді витрат, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

07.09.2009 р. між позивачем та ТОВ «Теплогазсервіс»(виконавець) був укладений договір №27/102 на виконання підрядних робіт щодо реконструкції котельної. Роботи підрядною організацією виконані на суму 65073,18 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних робіт форми КБ-2в. Так як позивачем підтверджено отримання та не оплата відповідачем платіжних доручень на суму 39312,50 грн. (лист вих.№48 від 21.04.2010р., опис вкладення, відповідь відповідача від 06.05.2010р. №02-02-19/831), то саме така сума підлягає стягненню з відповідача у вигляді витрат, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права.

11.08.09р. між позивачем та ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»був укладений договір №106 на виконання зовнішніх електромонтажних робіт, загально будівельних та пусконалагоджувальних робіт по об’єкту: ПП «Фабрика делікатесних сирів». Вартість виконаних та неоплачених позивачем робіт згідно актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в склала 139 253, 81 грн. Сума, вказана у платіжному дорученні №19 від 20.04.2010р., яке отримане і не сплачене у порушення умов кредитного договору №2085/02-07 від 28.11.2007р. відповідачем відповідає сумі за актами виконаних робіт форми КБ-2в. Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

26.07.07р. між позивачем та ТОВ «ЛМ Ко»був укладений договір №492, за умовам якого останній зобов’язався виконати проектні роботи по розробці робочої документації: «Зовнішнє електропостачання 10 кВ, 0,4 кВ Фабрики делікатесних сирів по вул. Димитрова, 50 в м. Запоріжжя». Згідно акту виконаних робіт вартість виконаних робіт складає 5 793 грн. Листом відповідача від 06.05.2010р. №02-02-19/831 підтверджується не виконання відповідачем умов кредитного договору щодо оплати платіжного доручення №21 від 20.04.2010р. на суму 5793 грн. на користь ТОВ «ЛМ КО». Таким чином, вимоги позивача про стягнення цієї суми в порядку статті 22 ЦК України підлягають задоволенню у повному обсязі.

16.08.07р. між позивачем та ТОВ «Теплолюкс»був укладений договір №373 на виконання робіт по зовнішнім газопроводам та тепловим мережам відповідно до проектної документації. Відповідно до акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в за січень 2010 року до сплати позивачу підлягає 69 883, 20 грн. Так як позивачем не доведено отримання відповідачем платіжних доручень на суму 69 883,20 грн, то законних підстав для стягнення цієї суми з відповідача суд не вбачає, у зв’язку з чим в цій частині у задоволенні позову має бути відмовлено.

20.08.09р. між позивачем та ПП «Соіс»був укладений договір №105 на виконання робіт щодо реконструкції об’єктів нерухомості по вул. Димитрова, 50 у м. Запоріжжя під базу по виробництва сиру. Внутріплощадочні мережі водопроводу. Згідно акту приймання виконаних робіт за січень 2010р. позивач має заборгованість по оплаті виконаних робіт за договором №105 від 20.08.09р. у розмірі 22 816, 80 грн. Матеріалами справи (лист позивача від 21.04.2010р. №148, лист відповідача від 06.05.2010р. №02-02-19/831) підтверджується невиконання відповідачем умов кредитного договору у вигляді не оплати платіжного доручення №23 від 20.04.2010р. та як наслідок виникнення збитків позивача, які мають бути стягненні на його користь в рамках заявленої суми 22816,80 грн. в порядку статті 22 ЦК України.

Вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди за період жовтень 2008 року по квітень 2010 року за бізнес –планом у розмірі 45 703 030,80 грн. на думку суду підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Доходи, які позивач мав отримати від запуску нової виробничої лінії на обладнанні фірми Schnell & Co»є його упущеною вигодою, та підлягають стягненню за умови їх обґрунтованого розрахунку.

Під час укладення кредитного договору №2085/02-07 позивачем було надано відповідачу бізнес-план 2007 року, який має обґрунтований розрахунок доходів, що повинні бути отримані позивачем за умови запуску нового обладнання, що не заперечується відповідачем. Надання бізнес-плану використовується для розрахунку окупності погашенню кредиту та відсотків за користування ним, тобто за умови укладення кредитного договору є узгодженою сторонами сумою очікуваного доходу позичальника. Укладаючи кредитний договір №2085/02-07 від 28.11.2007 року, відповідач погодився, що позивач може обґрунтовано розраховувати на зазначену вигоду.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як раніше було встановлено судом, відповідач порушив умови кредитного договору №2085/02-07, внаслідок чого позивачем не було отримане обладнання фірми Schnell & Co». Відповідачем не надано доказів, підтверджуючих правомірність припинення кредитування за кредитним договором №2085/02-07 від 28.11.2007 року, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відбулося 07.10.2008 року, тобто після невиконання платіжного доручення позивача від 27.06.2008 року. Крім того, згідно ч. 2 ст. 218 ГК, ст. 617 ЦК відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, яка звільняє від господарсько-правової відповідальності.

З дати укладання кредитного договору №2085/02-07 від 28.11.2007 року відповідачем не вжито необхідних заходів з попередження позивача про неможливість своєчасного виконання зобов’язання згідно вимог статті 226 Господарського кодексу України.

У зв’язку з невиконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором №2085/02-07 від 28.11.2007 року, позивач не отримав та не почав експлуатацію обладнання фірм arl Schnell & Co», ЗАТ «Таурас-Фенікс», що не дозволило йому досягти показників доходу, передбаченим узгодженим бізнес-планом. Таким чином, позивач не отримав доходи у розмірі 45 703 030,80 грн., які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем (упущена вигода).

Судом встановлено, що в діях відповідача є склад цивільного правопорушення та підстави для притягнення до цивільно-правової відповідальності згідно законодавства України у вигляді стягнення збитків на користь потерпілої сторони - позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині позову.

Заявлені позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді різниці курсу НБУ у розмірі 161 696,29 доларів США задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вже зазначалось, 17.07.09 р. відповідач виставив акредитив в AG»на користь Schnell Gmbh & Co»на суму 2 476 206,60 Євро згідно Договору про внесення змін №2.

Для закупки валюти Євро на вказану суму, 17.07.09 р. відповідачем на рахунки позивача було зараховано 3 516 213,37 доларів США. Фірма Schnell & Co.»листом від 30.07.2009 року запропонувала змінити умови оплати обладнання у вигляді випуску та розкриття акредитиву за кожну окрему поставку машини. Відповідач не погодився на зміну умов документарного акредитиву, внаслідок чого акредитив не був розкритий бенефіціаром. 25.02.2010 року сума акредитиву 2 476 206,60 євро повернулась на рахунок позивача.

Згідно пункту 3.3 кредитного договору проценти сплачуються позичальником в валюті, в якій виданий кредит. 25.02.2010 року під час договірного списання цієї суми відповідач здійснив продаж валюти «євро», та зарахував отриману суму в погашення кредиту в доларах США, що підтверджується виписками з особових рахунків позивача від відповідної дати. Через зниження курсу євро у період з 17.07.09 р. по 25.02.10 р. позивач отримав суму, що стала менше на 161 696,29 доларів США, що станом на 17.05.10р. ( 1 долар –7,92 грн.) складає 1 280 634,62 грн.

Необхідною умовою притягнення до господарсько-правової відповідальності є вина особи, що заподіяла збитки (ст. 614 ЦК). Згідно статті 617 ЦК особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили

Незважаючи на протиправність договірного списання частини коштів, в діях банку не вбачається вини у виникненні у позивача збитків за рахунок курсових різниць. Зокрема, не розкриття акредитиву спричинено бажанням бенефіціара змінити умови його розкриття. На момент виставлення акредитиву не було підписано доповнень чи змін до кредитного договору чи до договору № 39\04\07\авід 28.06.2007 року щодо необхідності внесення таких змін до умов акредитиву, тому відмова від його розкриття є порушенням господарських зобов’язань з боку фірми Schnell & Co.», а не з боку відповідача. Коливання курсів валют є наслідком дії Бретон-вудської міжнародної угоди 1944 року про введення системи плаваючих курсів, залежить від чинників світових валютних ринків, та не знаходиться під контролем відповідача. Відповідач не міг за допомогою доступних йому звичайних засобів передбачити та попередити зниження курсу євро відносно долару США.

Таки чином, в понесенні позивачем витрати на суму 161 696,29 доларів США відсутня вина відповідача, через це вимоги про стягнення з нього збитків не можуть бути задоволені.

Позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді фактично сплачених на користь відповідача відсотків за кредитним договором №2085/02-07 у розмірі 600 813,40 доларів США та 5 257 884,38 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не вчинив дій з належного виконання кредитного договору, внаслідок чого позивач не отримав нове обладнання та не почав його експлуатацію. При цьому, доказами підтверджується невиконання обов’язків відповідачем саме з 27.06.2008 року, тобто проценти сплачені до цієї дати (в сумі 482 607,27 грн та 97 922, 57 доларів США), сплачені позивачем до настання обставин, які кваліфікуються ним як прострочення кредитору.

Позивачем надані декларації про прибуток підприємства за 3-4 квартал 2008, 1-4 квартали 2009 року як докази того, що без запуску нового обладнання, що не відбувся з вини банку, в позивача не було достатньо власного прибутку для сплати процентів за кредитом. Таким чином, не вчинення кредитування в повному обсязі з боку відповідача перешкоджало позивачу як боржнику виконати свій обов’язок, оскільки останній не досягнув запланованих обсягів реалізації продукції.

Правовою підставою для стягнення збитків у вигляді сплачених відсотків за Кредитним договором позивач вказує статтю 22 Цивільного кодексу України. Але суд вважає, що зазначені проценти не є збитками, оскільки вони не є витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Аналіз статті 22 ЦК свідчить про те, що ознакою реальних збитків є вимушений характер їх понесення, а зазначені проценти були сплачені позивачем добровільно.

Якщо позивач вважає, що на підставі ч. 4 статті 613 ЦК він не мав сплачувати проценти, то добровільно перераховані ним суми є сплаченими без достатніх підстав і позивач має право звернутися в суд з вимогою щодо їх повернення на підставі 1212 Цивільного кодексу України .

З тих самих підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді відсотків за користування кредитом, які позивач має сплатити Відповідачу за грудень 2009 р., січень, лютий, березень, квітень 2010 р. у розмірі 4 324 881, 65 грн.

Позовні вимоги про розірвання кредитного договору №2085/02-07 від 28.11.2007 року підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно частини 5 статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Порушення відповідачем зобов’язань за кредитним договором №2085/02-07 від 28.11.2007 року перед позивачем у вигляді не надання кредитних коштів є суттєвим порушенням його умов, яке призвело до збитків позивача та на думку останнього унеможливлює продовження таких договірних відносин на майбутнє.

За таких обставин, суд задовольняє вимоги про розірвання кредитного договору №2085/02-07 від 28.11.2007 року в судовому порядку.

Вимоги про стягнення з відповідача витрат позивача на оплату правової допомоги у розмірі 90 340 грн. не підлягають задоволенню, оскільки згідно ст. 49 ГПК України підлягають сплаті тільки послуги адвоката.

Заперечення відповідача господарський суд відхиляє на підставі вищевикладеного.

Судові витрати слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1,2,12,21,30,32,33,36,44,49,75,77,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м.Київ в особі Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ», 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17 ( р/р № 39001901305437 в філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Дніпропетровськ, код 305437, код ЄДРПОУ: 09305439) на користь Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», 69000, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50 (п/р 2600630234907 у Філії "Відділення Промінвестбанку" в м.Дніпропетровську, МФО 305437, код ЄДРПОУ: 32875438) суму збитків у розмірі 122 380 701 (сто двадцять два мільйони триста вісімдесят тисяч сімсот одна) грн. 00 коп., що складаються із: збитків на фінансування купівлі обладнання у фірми "Schnell Gmbh & Co" за договором купівлі-продажу № 39\04\07\а від 28.06.2007 року 24 732 351,52 (двадцять чотири мільйона сімсот тридцять дві тисячі триста п'ятдесят одна) грн. 52 коп.; збитки, заподіяні необхідністю сплати штрафу за ввезення товару від фірми "Schnell Gmbh & Co" з порушенням встановленого законодавством строку згідно ст. 4 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»у розмірі 27 030 182,81 (двадцять сім мільйонів тридцять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 81 коп.; збитки, заподіяні необхідністю сплати штрафу за ввезення товару від ЗАТ «Таурас-Фенікс»з порушенням встановленого законодавством строку згідно ст. 4 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»у розмірі 1 475 314 (один мільйон чотириста сімдесят п'ять триста чотирнадцять) грн. 00 коп.; збитки у розмірі 22 343 260, 24 (двадцять два мільйона триста сорок три тисячі двісті шістдесят) грн. 24 коп., спричинені договірним списанням відповідачем грошових коштів; збитки на оплату підрядних робіт від ТОВ «ПБК Аквілон»у розмірі 889 385,97 (вісімсот вісімдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 97 коп., від ТОВ «Теплогазсервіс»у розмірі 39 312,50 (тридцять дев'ять тисяч триста дванадцять) грн. 50 коп., від ТОВ «Компанія «Укренергосервіс-М»у розмірі 139 253,81 (сто тридцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 81 коп., від ТОВ «ЛМ Ко»у розмірі 5793 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 00 коп., від ПП «Соіс»у розмірі 22 816 (двадцять дві тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп., збитки у вигляді упущеної вигоди за бізнес-планом 2007 року у розмірі 45 703 030,80 (сорок п'ять мільйонів сімсот три тисячі тридцять) грн. 80 коп.; а також судові витрати по справі в розмірі 25585 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. –державне мито, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрати на ІТЗ судового процесу, про що видати наказ.

Розірвати Кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №2085/02-07 від 28 листопада 2007 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі Філії «Відділення Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17, ЄДРПОУ: 09305439) та Приватним підприємством «Фабрика делікатесних сирів»(69000, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50, ЄДРПОУ: 32875438).

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя І.В.Петренко