Рішення № 13900930, 15.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.11                                                                                 Справа № 18/283

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», м. Луганськ

про стягнення 6.431.226,48 грн.

за участю представників:

від позивача                     не прибув;

від відповідача           Грузінов Ф.О. за дов. від 07.02.2011.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу по лізинговим платежам в сумі 5.231.433,84 грн. за договором фінансового лізингу від 07.10.2008 № 875-LD (за період з 31.01.2009 по 31.10.2010), неустойки в сумі 640604,18 грн., втрат від інфляції в сумі 415106,81 грн. та трьох процентів річних в сумі 144081,65 грн. за прострочення платежів.

          Заявами від 19.01.2011 та від 07.02.2011 позивач збільшив розмір заявленого до стягнення боргу по лізинговим платежам до суми 5.799.618,44 грн. (за період з 31.01.2009 по 31.01.2011 –добавив несплачений черговий платіж), а також зменшив розмір неустойки до суми 220210,98 грн., втрат від інфляції до сумі 333849,16 грн., трьох процентів річних до суми 123364,92 грн.

          Відповідач відзивом на позовну заяву від 15.02.2011 проти позову заперечує посилаючись на те, що визначення розміру лізингових платежів із застосуванням еквіваленту курсу євро є незаконним. Одночасно відповідач вказав, що позивачем застосовано неправильний курс євро; пеня розрахована після закінчення строку позовної давності.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

          Згідно договору фінансового лізингу від 07.10.2008 № 875-LD з додатками № 1 та № 2 та з додатковими угодами до нього № 1 від 24.12.2008, № 1 від 30.01.2009 та № 3 від 12.10.2009, укладеним між сторонами за позовом, позивач на умовах фінансового лізингу передав відповідачу чотири тягача та чотири причепа-автовоза, що підтверджується актом приймання-передачі від 26.11.2008, який підписано повноважними представниками сторін за договором та скріплено печатками підприємств.

          Відповідач в свою чергу, зобов’язався сплачувати позивачу лізингові платежі у строки та у розмірі, які встановлені Графіками лізингових платежів № 2/1 та № 2\2, які є невід’ємною частиною договору лізингу, зокрема: до 31.01.2009, до 31.04.2009, до 31.07.2009, до 31.10.2009, до 31.01.2011.

          Пунктом 7.8. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.01.2009 встановлено, що у випадку прострочення сплати лізингового платежу відповідач повинен сплатити такий платіж за курсом продажу валюти на день здійснення такої сплати але не меншим за курс продажу валюти (євро) на дату платежу.

          У порушення умов договору лізингу відповідач п’ять чергових лізингових платежів позивачу до теперішнього часу не вніс (платежі, які слід було внести до 31.01.2009, до 31.04.2009, до 31.07.2009, до 31.10.2009, до 31.01.2011).

          Борг відповідача за вказаними лізинговими платежами складає 5.799.618,44 грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача, який наведено в заяві позивача про збільшення позовних вимог від 07.02.2011.

          Відповідач доказів, які б спростовували доводи позивача про наявність боргу, суду не подав.

          Доводи відповідача про те, що розрахування лізингових платежів в еквіваленті до євро є незаконним, не приймаються судом до уваги в зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Діючим законодавством не заборонено використання валютної прив’язки у розрахунках за господарськими договорами.

          Доводи відповідача про неправильне застосування позивачем курсу євро також є необґрунтованими, так як суперечать п. 7.8. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.01.2009 яким встановлено, що у випадку прострочення сплати лізингового платежу відповідач повинен сплатити такий платіж за курсом продажу валюти на день здійснення такої сплати але не меншим за курс продажу валюти на дату платежу.

          За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу по лізинговим платежам в сумі 5.799.618,44 грн. підлягають задоволенню.

          Відповідач прострочив внесення лізингових платежів, в зв’язку з чим, на вимогу позивача на підставі п. 8.2. договору та ст. 265 ЦК України несе відповідальність у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати), а також зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

          Згідно обґрунтованому, уточненому розрахунку позивача (заява від 07.02.2011 про збільшення позовних вимог) неустойка за 145 днів прострочення складає 220210,98 грн., втрати від інфляції складають 333849,16 грн., три проценти річних –123364,92 грн.

          Доводи відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, не приймаються судом до уваги, так як позивачем розрахована неустойка з урахуванням цього строку, тобто періоди прострочення за межами строку позовної давності позивач у розрахунку неустойки не застосовував, що підтверджується обґрунтованим розрахунком неустойки, який наведено позивачем у заяві від 07.02.2011 про збільшення позовних вимог.

          За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача вищевказаних сум пені, втрат від інфляції та трьох процентів річних підлягають задоволенню в зв’язку з їх законністю та обґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на держмито в сумі 25500 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», м. Луганськ, вул. 26 Бакинських комісарів, 170, ідентифікаційний код 32279782, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232, заборгованість по лізинговим платежам в сумі 5.799.618,44 грн., неустойку в сумі 220210,98 грн., втрати від інфляції в сумі 333849,16 грн., три проценти річних в сумі 123364,92 грн., витрати на державне мито в сумі 25500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.; наказ видати.

15 лютого 2011 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 21 лютого 2011 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     В.В. Корнієнко