Рішення № 13900552, 17.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 лютого 2011 р. Справа 7/234-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ПІВНІЧ", м.Київ

до: Відкритого акціонерного товариства "Ладижинхліб", м.Ладижин, Вінницька область

про стягнення 29 836,93 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л. С.

Представники:

позивача: Березовська Н.В. - представник, довіреність № б/н від 03.11.2010 року, паспорт серія ВН 470682 виданий 23.09.2009 року.

відповідач: Адамус П.М. - представник, довіреність № б/н від 18.10.2010 року, паспорт серія АА 471867 виданий 12.05.1997 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Ладижинхліб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ПІВНІЧ" 29836,93 грн. заборгованості з яких 23851,21 грн. основного боргу, 5266,34 грн. пені, 719,38 3% річних.

Ухвалою від 22.12.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/234-10 та призначено до розгляду на 03.02.2011 року.

02.02.2011 року представником відповідача до господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з тим, що позивач не направив копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.

Представником позивача 03.02.2011 року через канцелярію суду подана заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 22 851,21 грн. та пені до 3 323,96 грн..

Розглянувши вказане клопотання суд прийняв його до розгляду як таке, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Ухвалою суду від 03.02.2011 року з огляду на неявку відповідача, ненадання сторонами витребуваних доказів розгляд справи відкладено до 17.02.2011 року.

17.02.2011 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву в якій останній просить відмовити з задоволені позовних вимог в повному обсязі з мотивів відсутності у позивача права на звернення до суду та незаконності його вимог з огляду на приписи ст. 517 ЦК України.

Також 17.02.2011 року до господарського суду надійшла заява відповідача про застосування позовної давності у вимозі щодо сплати пені у зв'язку з тим, що позовна давність щодо сплати пені за умовами договору № 116/08-Г на постачання природного газу у ТОВ " Центр" закінчилася 23.06.2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

20.09.2008 року між ТОВ "Центр" (Постачальник) та ВАТ "Ладижинхліб" (Споживач) укладено договір № 116/08-Г на постачання природного газу.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов'язується довести до Споживача, а Споживач прийняти та оплатити природний газ в кількості та згідно реєстру затвердженого в установленому порядку (Додаток 1).

Постачальник забезпечує поставку газу Споживачу через відповідні дочірні компанії НАК "Нафтогаз України" та місцеві Газозбутові організації (п. 3.1 Договору).

Згідно п.3.6 Договору у разі виникнення заборгованості Постачальник та Газозбутова організація мають право частково або повністю припинити поставки газу Споживачу попередивши його письмово за 5 днів до відключення.

Ціна природного газу, який поставляється Споживачу на момент укладення Договору становить 934,70 грн. за 1000 куб. м. газ, крім того ПДВ 20% - 186,94 грн., крім того послуга з газопостачання яка оговорюється щомісяця за додатковою угодою (п. 4.1 Договору).

Оплата за природний газ здійснюється на умовах 100% попередньої оплати, яка здійснюється до 23 числа місяця, попереднього місяцю поставки ( п. 4.6 Договору)

Відповідно до п. 5.2 Договору Споживач щомісячно надає Постачальнику заявку планового місячного обсягу споживання газу до 15 числа місяця, що передує плановому.

Споживач повідомляє Постачальника не пізніше 8-го та 18-го числа про можливі збільшення обсягів споживання газу в поточному місяці і необхідні зміни планового реєстру (п. 5.3 Договору).

Споживач щомісячно до 3-го числа місяця наступного за звітним, направляє Постачальнику тристоронні акти споживання природного газу підписаний Споживачем, Облгазом та постачальником. Завірений акт споживання газу є звітним документом Споживача та Постачальника (п. 5.6 Договору)

Відповідно до п. 6.3 Договору за несвоєчасну оплату Постачальнику за заведений плановий ліміт і спожитий природний газ Споживач сплачує пеню за кожний календарний день затримки платежу у розмірі 1% заборгованої суми згідно умов договору.

За прострочення виконання грошових зобов'язань Споживач зобов'язаний сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми згідно умов договору(п.6.4 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи на виконання Договору № 116/08-Г позивач за період з 01.10.2008 року по 01.06.2009 року поставив природний газ на суму 192651,21 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, реєстрами протранспортованих обсягів газу тощо.

Відповідач за отриманий природний газ провів часткову оплату зав період з 01.10.2008 року по 25.03.2010 року відповідно договору № 116/08-Гна загальну суму 168800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

25.03.2010 року ТОВ "Центр" та ТОВ "КОМПАНІЯ "ПІВНІЧ" було укладено договір № 2/2010 про відступлення права вимоги грошового боргу по договору на постання природного газу № 116/08-Г від 20.09.2008 року відповідно до якого право вимоги щодо стягнення боргу переходить до ТОВ "КОМПАНІЯ "ПІВНІЧ".

26.03.2010 року ТОВ "Центр" листом " 106-03/10 було повідомлено відповідача про заміну кредитора в зобов'язаннях по договору № 841/08 від 01.11.2008 року.

Листом від 28.07.2010 року ТОВ "КОМПАНІЯ "ПІВНІЧ" повідомило відповідача про заміну кредитора та одночасно вимагало сплатити існуючу заборгованість.

09.08.2010 року відповідачу було направлено претензію № 06/08/10 з вимогою сплати боргу.

Факт надіслання вказаних вище вимог та претензій підтверджується фіскальними чеками, поштовими квитанціями тощо.

За твердженням позивача відповіді на претензію від відповідача не надходило, борг погашено не було.

На момент звернення з позовом до суду, за посиланням позивача борг відповідача становив 23 851,21 грн., однак 15.12.2010 року відповідачем було сплачено 1000,00 грн. в зв'язку з чим і було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином на момент прийняття рішення у даній справі борг відповідача становить 22851,21 грн. (192651,21-169800,00).

Слід зазначити, що відповідач не заперечує щодо наявності у нього боргу у вказаному розмірі, а також хронологію здійснення господарських операцій між сторонами, яка відображена в оборотно-сальдовій відомості та акті звірки взаємних розрахунків підписаних між ТОВ "Центр" та ВАТ "Ладижинхліб".

В зв'язку з непроведенням відповідачем оплати за отриманий газ в добровільному порядку позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Враховуючи викладене вище суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору поставки від 20.09.2008 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, в п.6.1 Договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Також кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із позовної заяви з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 22 851,21 грн. заборгованості.

Враховуючи викладене суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення основного боргу у розмірі 22 851,21 грн., як обґрунтовану та правомірну.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 323,96 грн. пені за період з 23.04.2009 року по 23.10.2009 року та 719,38 грн. 3 % річних за період з 01.12.2009 року по 03.12.2010 року в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Слід зазначити, що у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила також за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

У відповідності до ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із матеріалів справи факт останньої поставки газу було зафіксовано 01.07.2009 року у відповідному акті. З врахуванням приписів п.4.6 оплата за поставлений газ мала б бути здійснена до 23.06.2009 року.

Таким чином строк позовної давності відносно вимоги про стягнення пені закінчився 23.06.2010 року в той час як позовна заява надійшла до суду 21.12.2010 року.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви відповідача про застосування строку позовної давності відносно вимог про стягнення пені в зв'язку з чим відмовляє у задоволенні вказаної вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Провівши перевірку правильності наданого позивачем розрахунку 3 % річних судом отримано 721,42 грн., що є більшим ніж заявив позивач в зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу 3% річних в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідача наведені у його відзиві оцінюються судом критично, оскільки на думку суду не можуть слугувати підставою для відмови в задоволенні позову.

При цьому суд зазначає, що твердження відповідача про відсутність факту його повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні і як наслідок відсутність у позивача права на звернення до суду є необґрунтованим, безпідставним (вказаному не надано жодного належного доказу) і спростовується матеріалами справи.

Як вказувалось вище, ТОВ "Центр" листом від 26.03.2010 року № 044-03/10, а ТОВ "Компанія "Північ"" листами від 23.07.2010 року № 06/07/10 та від 09.08.2010 року № 06/08/10 повідомили відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні. На підтвердження факту надіслання вказаних листів суду надано відповідні фіскальні чеки, оригінали яких оглядались в судовому засіданні (а.с.20, т.1).

Також слід вказати, що відповідачем було оплачено частину боргу новому кредитору (15.12.2010 року - 1000,00 грн.), що свідчить про обізнаність останнього із заміною кредитора у зобов'язанні.

Окрім того суд вважає, що відповідач хибно трактує норму ч.2 ст.517 ЦК України, аналіз якої свідчить про наявність у боржника права не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Конструкція цієї норми спрямована на мінімізацію негативних наслідків для боржника в зв'язку з необхідністю чіткого визначення особи кредитора у зобов'язанні при його заміні.

На думку суду ненадання доказів боржнику переходу до нового кредитора прав не звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов'язання і не може свідчити про відсутність у нового кредитора порушення його прав внаслідок неналежного виконання зобов'язань кредитором.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

17.02.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ладижинхліб", вул. Хлібозаводська, 1, м. Ладижин, Вінницька область - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 05495897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ПІВНІЧ", вул. Оранжерейна, 3, м. Київ, 04112 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 36468914) - 22 851 грн. 21 коп. - боргу, 719 грн. 38 коп. - 3 % річних, 235 грн. 70 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові, щодо стягнення пені у сумі 3 323 грн. 96 коп. відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 лютого 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.