Рішення № 13867415, 17.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

17.02.2011

Справа №5002-22/6116-2010

за позовом – КРП «ВП ВКГ м. Сімферополя», м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5

до відповідача – ОП «Кримтеплокоммуненерго», м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а

про стягнення 122401,44 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Марков Д.О., представник, дов від 06.01.2011 року

від відповідача – Щеглов Д.А., представник, дов від 13.01.2010 року

Обставини справи:

Позивач - КРП «ВП ВКГ м. Сімферополя» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ОП «Кримтеплокоммуненерго», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 122401,44 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідачем було здійснено самовільне врізання до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення, внаслідок чого відповідачу було нараховано за послуги водопостачання та водовідведення 122401,44 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що позивачем некоректно був здійснений розрахунок витрати води, на підставі чого просить суд в задоволенні частини позовних вимог про стягнення 69229,33 грн. відмовити.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

Між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства та відповідачем укладений Договір на відпуск води з комунального водопроводу і приймання стоків до комунальної каналізації №63 від 10.08.1998 року.

Відповідно до п. 1.1. статуту КРП «ВП ВКГ м. Сімферополя», Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства.

Таким чином, вищезазначений договір є обов'язковим для КРП «ВПВКГ м. Сімферополя», як правонаступника.

Згідно пункту 1.1. договору, фактична кількість поданої абоненту (відповідачу) води визначається: а) по показникам водолічильника, встановленого на котельних та ЦТП по районам; б) за пропускною здатністю труби вводу.

Відповідно до пункту 1.4. договору, всі розрахунки за воду здійснюються абонентом у такому порядку: а) на початку місяця не пізніше 5 числа «Абонент» сплачує у розмірі 50 процентів суми спожитої води в попередньому місяці. Кінцевий розрахунок здійснюється 25 числа поточного місяця згідно показникам водолічильника або актів про порушення, б) «Абонент» зобов'язаний в триденний термін з дня отримання рахунку здійснити оплату.

Таким чином, згідно умов договору відповідач повинен сплачувати позивачу за спожиту воду при порушені правил користування системами водопостачання та водовідведення на підставі актів про порушення та рахунку на оплату.

За результатами проведення 24.09.2010 року працівниками позивача обстеження систем водопостачання котельної відповідача, що знаходиться за адресою: с. Аграрне, вул. Спортивна, 1, була виявлена безоблікова врізка до водоміру діаметром 50 мм, що подає воду на систему хімічного водоочищення котельної, що живіть теплоносій.

Стосовно даного факту працівниками позивача у присутності представника відповідача був складений Акт №63 від 24.09.2010 року. Вказаний акт підписаний зі сторони позивача, представник відповідача від підпису відмовився, про що вказано у самому акті.

Також, у зазначеному акті було встановлено Відповідачу усунути зазначену самовільну врізку.

Після цього, 30.09.2010 року представником позивача у присутності представника відповідача було проведено повторну перевірку щодо вищевказаної самовільної врізки і встановлено, що відповідач усунув вищевказану самовільну врізку, про що позивачем було складено акт №63 від 30.09.2010 року про усунення вказаної самовільної врізки, який підписаний представником позивача, представник відповідача від підпису відмовився, про що вказано у акті.

Дозволу на приєднання відповідачу позивач не надавав, отже відповідач самовільно приєднався до систем водоспоживання та безобліково користувався ним.

Відповідно до п. 4.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлкомунгоспу від 27.06.2008 року №190, забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів). У разі самовільного приєднання розрахунок здійснюється згідно з п. 3.3 цих Правил.

У свою чергу, згідно п. 3.3 Правил, у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

При цьому, відповідно до п. 3.4 Правил, розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Також, відповідно до п. 3.2 Правил, водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Отже, за фактом самовільної врізки (приєднання) відповідачем, представниками позивача відповідно до приписів вказаних пунктів Правил було складено Акт № 63 від 24.09.2010 року та нараховано Відповідачу за послуги водопостачання та водовідведення відповідно до п. 3.3 Правил, у розмірі 122401,44 грн.

На зазначену суму заборгованості відповідачу був виставлений рахунок № 63 від 24.09.2010 року, який було отримано відповідачем 24.09.2010 року, що підтверджується відміткою Відповідача на самому рахунку.

Згідно з підпунктом «б» п. 1.4 договору «абонент» (відповідач) зобов'язаний в триденний термін з дня отримання рахунку провести оплату.

Проте, в порушення умов вищевказаного Договору Відповідач вищенаведений рахунок не оплатив.

Але, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Так, суд вважає, що в розрахунку суми позову некоректно розрахована витрата води, м.куб./год, при швидкості руху води 2 м/с який за даними позивача складає 23,04 м3/час.

Так само, відповідно до графіка подачі, затвердженим Сімферопольською міською Радою на 2009 рік подача води на ЦТП, де виявлено самовільне врізання, проводиться з 6-00 по 23-00, тобто 17 годин на добу. Відповідно, враховуючи витрату води при швидкості руху води 2 м/с по трубі діаметром 50 мм у розмірі 14,13 мЗ/час і подачу води в даному районі міста 17 годин на добу, споживання води складає 7206,30 мз, що в грошовому еквіваленті, враховуючи ПДВ, складає 53172,11 грн.

Таким чином, враховуючи витрату води при швидкості русі води 2 м/с по трубі діаметром 50 мм у розмірі 14,13мЗ/час та подачу води з розрахунку 24 годин на добу споживання води складає 10173,6 мз, що в грошовому еквіваленті, враховуючи ПДВ, складає 75066,50 грн.

Отже, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 75066,50 грн., в задоволенні частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 47334,94 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати заборгованості в сумі 75066,50 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОП «Кримтеплокоммуненерго» (м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, рахунок № 260010196423 в КФ АБ «Експерс – Банк» м. Сімферополь, МФО 384674, ЄДРПОУ 03358593) на користь КРП «ВП ВКГ м. Сімферополя» (м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, рахунок № 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 20671506) заборгованість в сумі 75066,50 грн.

3. Стягнути з ОП «Кримтеплокоммуненерго» (м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, рахунок № 260010196423 в КФ АБ «Експерс – Банк» м. Сімферополь, МФО 384674, ЄДРПОУ 03358593) на користь КРП «ВП ВКГ м. Сімферополя» (м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, рахунок № 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 20671506) 750,66 грн. державного мита.

4. Стягнути з ОП «Кримтеплокоммуненерго» (м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, рахунок № 260010196423 в КФ АБ «Експерс – Банк» м. Сімферополь, МФО 384674, ЄДРПОУ 03358593) на користь КРП «ВП ВКГ м. Сімферополя» (м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, рахунок № 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 20671506) 144,73 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. В задоволенні частини позовних вимог про стягнення з відповідача 47334,94 грн. заборгованості – відмовити.

Повне рішення складено 17.02.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.