Постанова № 13423960, 15.11.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.11.2010 р.                                                                                 Справа № 2а-5284/10/1470

          м.Миколаїв

10:00

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представника позивача: не з’явився,

представника відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "Світлячок ЛТД", вул. Глінки, 3,Миколаїв,54052 доДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, вул. Артема, 1-А,Миколаїв,54000 провизнання протиправним та скасування рішення від 05.08.2010 р. №0000722300 РРО,           Згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог: скасування рішення відповідача від 05.08.2010 №0000722300 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13026,0 грн., - в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати рішення відповідача від 05.08.2010 №0000722300 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13026,0 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що перевірка проведена з порушенням приписів Закону України «Про державну податкову службу»; всі первинні документи (накладні) у нього є, були пред’явлені при перевірці та обліковані належним чином у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку; жодним нормативним актом України не визначено, що порушення порядку ведення книги обліку доходів та витрат є беззаперечним доказом порушення юридичною особою порядку обліку товарів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Відповідач проти позовних вимог заперечують, вказуючи на те, що перевірка проведена у повній відповідності до приписів чинного законодавства; позивач в порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не відобразив у книзі обліку доходів та витрат облік товарних запасів, то фінансові санкції до нього застосовані правомірно.

          Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

          Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 15.11.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

25.07.2010 працівниками ДПА у Миколаївській області була здійснена перевірка за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці «кафетерій», який розташований за адресою м.Миколаїв, вул..Глінки,3 та належить ТОВ «Світлячок ЛТД», про що складено акт перевірки №0434/14/00/23/13866824 (а.с.10,11), яким встановлено, зокрема, порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №265/95-ВР), а саме: ведення з порушенням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання; у кафетерії здійснюється реалізація товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку у книзі обліку доходів та витрат суб’єкту малого підприємництва –юридичної особи; книга обліку доходів та витрат не ведеться з 30.06.2010; сума товарів, які не відображені у книзі складає 6513,0 грн.

На підставі акту перевірки №0434/14/00/23/13866824 від 25.07.2010, Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м.Миколаєва прийнято рішення №0000722300 від 05.08.2010 (а.с.9) про застосування до ТОВ «Світлячок ЛТД»штрафних (фінансових) санкцій у загальній сумі 13694,20 грн.

Позивач не погодившись з прийнятим рішенням в частині накладення штрафних санкцій за неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару на суму 13026,0 грн. (6513,0 х 2), оскаржив його до суду.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону №265/95 суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95 є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Відповідно до ст.21 Закону №265/95, якою керувався відповідач при прийнятті рішення, фінансова санкція застосовується до суб’єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Таким чином, обов’язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності є порушення встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.

Позивач є юридичною особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Виходячи з ст.6 Закону №265/95 облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з врахуванням особливостей, встановлених для суб’єктів малого підприємництва. Обов’язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі –Закон №996-ХІV), а також наказами Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку».

Згідно ст.1 Закону №996-ХІV, бухгалтерський облік –процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, визначає, що запаси –це активи, які зокрема, утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності. Придбані (отримані) або перероблені запаси зараховуються на баланс підприємств за первісною вартістю.

Підставою для оприбуткування товарів є первинні документи. Основним документом, що складається в роздрібній торгівлі та дозволяє проконтролювати збереження і рух товарів, є товарний звіт, який складається матеріально відповідальними особами, з подальшим відображенням даних у регістрах аналітичного та синтетичного обліку.

Позивачем надані суду первинні документи (товарно-транспортні накладні, видаткові накладні) (а.с.54-79), на підставі яких складено товарний звіт за липень 2010 року (а.с.52,53), дані якого відображені у журналі-ордері по рахунку 282 «Товари в торгівлі» за липень 2010 року (а.с.51). Оригінали товарних звітів та журналів-ордерів за травень, червень та липень 2010 року оглянуті судом у судовому засіданні. За вказаних обставин, можна зробити висновок, що облік товарних запасів здійснювався ТОВ «Світлячок»у відповідності до порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку законодавства України про бухгалтерський облік.

Представниками відповідача факт пред’явлення під час перевірки накладних не заперечується, саме по ним перевіряючими складено «Реєстр накладних на товар, який не обліковано», що є додатком до акту перевірки (а.с.27).

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону №996-ХІV, суб’єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Що стосується порядку ведення обліку товарних запасів суб’єктом господарювання, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, зокрема юридичною особою, то жодним нормативно-правовим актом України такий порядок не встановлений, в той час, як умовою для притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності в порядку, передбаченому ст.21 Закону №265/95 є порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

На думку суду, встановлення під час перевірки факту порушення позивачем приписів п.12 ст.3 Закону №265/95 носило поверхневий та суб’єктивний характер, оскільки викликані для надання пояснень перевіряючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що підставою для висновку про не оприбуткування позивачем переданого на реалізацію товару стала відсутність у книзі обліку доходів та витрат записів у гр.7 «Загальна сума витрат, здійснених у зв’язку з веденням господарської діяльності»за період з 30.06.2010 по 25.07.2010; пояснити, чому поза-увагою залишилась пропозиція представників позивача надати для вивчення товарні звіти та журнали-ордери, перевіряючи не змогли.

Зазначені обставини свідчать про те, що перевіряючими не було здійснено повного та належного контролю за дотриманням суб’єктом господарювання обов’язку здійснювати належний облік товарів, незважаючи на те, що виходячи з приписів п.12 ст.3 Закону №265/95 метою такого контролю є запобігання фактам продажу не оприбуткованого товару, тому саме факт оприбуткування є метою перевірки.

Крім того, Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджені наказом ДПА України№534 від 12.08.2008; Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджені наказом ДПА України №355 від 25.05.2008 та Алгоритм проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари, що є додатком до наказу ДПА України №184 від 09.04.2009 не визначають такої методики проведення перевірки, як здійснення опису фактичної наявності товарів за місцем їх реалізації, на які відсутні первинні документи.

Вказані керівні документи податкової служби передбачають контроль за фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), які розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи перевіряючими такий аналіз не проводився і відповідна відомість про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), форму якої наведено у додатку 3 до Методичних рекомендацій №534 від 12.08.2008 не складалась.

Стосовно відсутності записів у книзі обліку доходів та витрат слід зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26.09.2001 (надалі –Постанова №1269) затверджено Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, пунктом 3 якого передбачено, що форма книги затверджується Державною податковою адміністрацією України.

Відповідно до п.8 Наказу ДПА України №599 від 29.10.1999 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі»(надалі –Порядок №599) для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком №10 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України №12 від 21.04.1993 (надалі - Інструкція №12).

Згідно п.5 Постанови №1269 та форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності протягом календарного року (додаток №10 до Інструкція №12) суб’єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов’язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг).

Таким чином, вказані нормативні акти передбачають обов’язок суб’єктів господарювання, що перебувають на спрощеній системі оподаткування здійснювати облік результатів власної підприємницької діяльності шляхом зазначення у книзі обліку лише відповідних сум доходів та витрат, а не первинних бухгалтерських документів, якими ці суми підтверджуються.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним на підставі акту перевірки №0434/14/00/23/13866824 від 25.07.2010 рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.08.2010 №0000722300 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 13026,0 грн. за ведення з порушенням обліку товарів за місцем їх реалізації.

Посилання позивача на те, що при перевірці не було пред’явлено наказ керівника податкового органу на проведення перевірки, з посиланням на статтю 111 Закону України № 509-XII, судом відхиляються, оскільки, статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), які відповідно до ст.13 Закону України «Про систему оподаткування»справляються на території України. Закон України № 265/95-ВР не пов’язаний із нарахуванням та сплатою податків, таким чином дія ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», щодо порядку проведення перевірки не розповсюджується на здійснення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу.

Згідно ч.2 ст.112 Закону №509-ХІІ ненадання платнику податку направлення на перевірку або надання з порушенням вимог, встановлених ч.1 цієї статті є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до планової або позапланової виїзної перевірки. Якщо позивач вважав перевірку незаконною, він мав можливість використати своє право не допустити працівників ДПА у Миколаївській області до перевірки.

Позивач допустив працівників ДПА Миколаївської області до проведення планової перевірки, що є додатковим підтвердженням правомірності її проведення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва від 05.08.2010 №0000722300 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 13026,0 грн. за ведення з порушенням обліку товарів за місцем їх реалізації.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Світлячок ЛТД» (вул.Глінки, 3, м.Миколаїв, 54052) понесені судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 22 листопада 2010 року.