Постанова № 13313489, 23.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.11.10 Справа №2а-6560/10/13/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Барабановій А.І.,

розглянувши за участю

представника позивача Сикорський О.Л., довіреність № б/н від 15.04.09р.;

представника відповідача Шилін В. С., довіреність № 94/10 від 16.04.10р.;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Кримського державного проектно - вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву «Кримдіпроводгосп»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень..

Суть спору: Кримський державний проектно - вишукувальний інститут по меліоративному і водогосподарському будівництву «Кримдіпроводгосп» (далі позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 09.02.10р. № 0018032301/0, № 0018022301/0, податкову вимогу від 23.04.10р. № 1/1280, про зобовязання видалити з картки особового рахунку платника податків в системі оперативного обліку платежів до бюджету суми неузгоджених податкових зобовязань , а також нарахованих на суму цих зобовязань пені та штрафних санкцій, про зобовязання відповідача скасувати податкову заставу активів позивача.

Позивач у судовому засіданні надав заяву про зміну позовних вимог, просив визнати нечинними податкові повідомлення рішення від 09.02.10р. № 0018032301/0, № 0018022301/0, податкову вимогу від 23.04.10р. № 1/1280, зобовязати відповідача скасувати податкову заставу активів позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважає доводи позивача необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Кримський державний проектно-вишукувальний інститут меліоративного будівництва «Кримдіпроводгосп» зареєстрований 31.01.1992 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, 01.03.1992 взятий на облік в органах державної податкової службі та перебуває на обліку в ДПІ в м.Сімферополь, з 14.08.1997 є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №00823607, що не оскаржуються сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до направлень від 19.01.2010 №39/23-02 ДПІ в м.Сімферополь АР Крим була проведена позапланова виїзна перевірка з питань підтвердження правових та господарських взаємовідношень з ТОВ «ТБК МСВ», з ТОВ «М-інвест-буд»ТОВ «ТК Олімп Інвест 92», ПП «Оріон-Техно» та порядку ведення готівкових розрахунків за отримані послуги у рамках трудових угод за період з 01.01.2007 по 31.12.2008. Результати перевірки оформлені актом від 28.01.2010 №688/23-2/01037896, у якому встановлені порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за період усього у сумі 73169,00 грн., а також Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого необґрунтовано завищено податковий кредит на суму ПДВ всього 38467,00 грн.

На підставі акту від 28.01.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2010 №0018022301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 109754,00 грн., у тому числі за основним платежем 73169,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 36585,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 09.02.2010 №0018032301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 57702,00 грн., у тому числі за основним платежем 38468,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19234,00 грн.

Як зафіксовано в акті перевірки, за період з 01.01.2007 по 31.12.2008 позивачем задекларовані валові витрати у сумі 7814408,00 грн., при цьому перевіряючи визначають їх завищення у вказаному періоді у сумі 292677,00 грн. В акті зазначено, що вказані відхилення повязані із укладанням та виконання угод про надання маркетингових послуг з ТОВ «Торгівельно-будівельна компанія МСВ», ТОВ «М-Інвест буд», ТОВ «ТК «Олімп Інвест 92», оскільки ані в договорах, а ні в актах здавання-приймання маркетингових послуг немає вказівки на конкретизацію наданих маркетингових послуг, немає основ вважати, що факт надання послуг, вказаних в актах виконаних робіт спричинив одержання доходу в здійсненні конкретної господарської діяльності підприємства та забезпечив ефективність фінансово-господарської діяльності, отже витрати на здійснення цієї діяльності не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства.

Крім того зазначено, що у перевіряємий період позивачем у рамках трудових угод з фізичними особами за виконання робіт (по прибиранню, охорону приміщень, проекті та вишукувальні роботи та інші) до складу валових витрат віднесено винагороду у розмірі 100352,00 грн. Разом з тим, розрахунку проводились без наявності документальних матеріалів, які б підтверджували можливість виконавців здійснювати роботи, без оформлення відповідних актів виконаних робіт.

Суд вважає дане твердження відповідача помилковим, у звязку з наступним.

Судом встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є вишукувальні та проектні роботи у будівництві, спорудження несучих та огороджувальних конструкції, будівництво та монтаж інженерних та транспортних мереж, включаючи сейсмічні райони та особливо складні інженерно-геологічні умови. На виконання вказаних робіт позивачем отримана ліцензія Ради Міністрів АР Крим від 24.01.2007 із строком дії до 24.01.2012 серія АВ № 156913. Як зазначено у ліцензії сфера виробничої діяльності субєкта господарювання інженерні вишукування, інженерно-геологічні вишукування у відповідності з умовами, інженерні-гідрометереологічні вишукування, еколого-географічні вишукування, складання звітів, проектні роботи, розробка містобудівної документації, архітектурне та будівельне проектування, конструювання конструкцій, що несуть, проектування внутрішніх інженерних мереж, систем і споруд, розробка спеціальних розділів проектів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем були укладені договори про надання маркетингових послуг від 02.04.2007 №1/02/04-07 з ТОВ «Торгівельно-будівельна компанія МСВ», за якими підрядник зобовязувався надати маркетингові послуги з пошуку обсягів робіт на проектно-вишукувальні роботи у відповідності до ліцензії від 24.01.2007. На виконання умов договору сторонами був складений акт здачі - приймання робіт (наданих послуг) від 11.07.2007 на суму 27000,00 грн., у тому числі ПДВ 4500,00 грн., від 28.09.2007 на суму 26500,00 грн., у тому числі ПДВ 4417,00 грн., від 28.11.2007 на суму 43011,00 грн., у тому числі ПДВ 7169,00 грн., від 11.12.2007 на суму 44194,00 грн. у тому числі ПДВ 7366,00 грн. За виконані роботи позивачем була проведена оплата безготівковим шляхом у сумі 27000,00 грн. платіжним доручення від 12.07.2007 №1036, від 26.09.2007 №54 на суму 26500,00 грн., від 23.11.2007 №184 на суму 43011,00 грн., від 10.12.2007 №229 на суму 44194,00 грн. У свою чергу ТОВ «Торгівельно-будівельна компанія МСВ» видала позивачу податкові накладні на суму 43011,00 грн., у тому числі ПДВ 7168,50 грн. від 23.11.2007 №4032, на суму 26500,00 грн. у тому числі ПДВ 4416,67 грн. від 26.09.2007 №2938, на суму 27000,00 грн. у тому числі ПДВ 4500,00 грн. від 11.07.2007 №1558, на суму 44194,00 грн., у тому числі ПДВ 7365,67 грн. від 10.12.2007 №4359.

04.01.2008 між позивачем та ТОВ «М-Інвест буд» був укладений договір про надання маркетингових послуг з пошугу обсягів робіт на виконання проектно-вишукувальних робіт у відповідності до ліцензії Міністерства будівельної політики та архітектури АР Крим від 24.01.2007. На виконання обовязків за угодою сторонами був складений акт здавання-приймання маркетингових послуг від 26.06.2008 на суму 44086,00 грн., у тому числі ПДВ 7348,00 грн., де зазначено, що на виконання умов договору підрядником укладені договори на користь замовника на суму 440860,00 грн. На виконання умов договору 25.06.2008 позивачем були перераховані 44086,00 грн. платіжним дорученням №331. 25.06.2008 підрядником була видана податкова накладна №1258 на суму 44086,00 грн., у тому числі ПДВ 7347,67 грн.

09.06.2008 позивачем був укладений договір на маркетингові послуги з ТОВ «ТК Олімп Інвест 92» з пошуку обємові робіт. 09.06.2008 сторонами був укладений акт приймання-передачі маркетингових послуг на загальну суму 46000,00 грн., де зазначено, що на виконання договору виконавцем були укладені договори на користь замовника на суму 460000,00 грн. Вказана сума була перерахована позивачем безготівковим шляхом 01.09.2008 платіжним дорученням №450. На виконання податкових зобовязань підрядником була виписана та видана позивачу податкова накладна від 01.09.2008 №670 на загальну суму 46000,00 грн., у тому числі ПДВ 7666,67 грн.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Статтею 11 названого Закону встановлено правила ведення податкового обліку, відповідно до п. 11.2 якої датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже висловлювала правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії. Зокрема, у постанові від 10 червня 2008 року (справа N 21-2044во07) було вказано, що до складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Наказом Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації від 13.09.2010 N 18 дане визначення поняття «маркетингові дослідження» - це систематизований процес визначення, збирання, накопичування, оброблення та аналізу інформації щодо поточного стану та прогнозу ринку товарів і послуг, попиту та пропозиції, поведінки споживачів, ринкової кон'юнктури, динаміки цін з метою кращого просування товарів на ринок, збільшення їх збуту, продажів.

Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у п. 1.32 ст. 1 Закону про прибуток, вбачається, що це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Таким чином при вирішенні питання про включення витрат платника податків на маркетингові послуги до складу валових витрат необхідно керуватись загальними законодавчими нормами, до яких, зокрема, відносяться п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток. Відповідно до п. 19 П(С)БО 16 витрати на передпродажну підготовку включається до складу видатків на збут, що підтверджується правилом пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток, згідно якого до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Позивачем доведено, що на реалізацію виконання наданих маркетингових послуг з ТОВ «Торгівельно-будівельна компанія МСВ» їм були укладені договори, що у наступному передбачали отримання прибутку, а саме. 08.08.2007 №1282 з ВАТ «Сонячна долина» на розробку проекту «Ставок-накопичувач очищених стічних вод» вартість робіт 59110,80 грн. у тому числі ПДВ. Договір №1283 із ДПТ «Діо-Крим-Плюс» на розробку робочого проекту «Водопостачання та каналізація» на загальну суму 24578,40 грн., з урахуванням ПДВ. 03.05.2007 був укладений договір з ВАТ «Крименерго» №1292-05/322 на розробку робочого проекту та кошторисної документації за обєктом «Реконструкція ВЛ-110 кВ «Донузлав-Зіміно» Євпаторійського ВРЕС Сакського району АР Крим» на загальну вартість 35001,60 грн., у тому числі ПДВ 5833,60 грн. 12.11.2007 за договором №1374 позивач зобовязувався виконати для ТОВ «Фірма «КОДО» розробити «Водогосподарчий паспорт водосховища Бахчисарайського району АР Крим» вартістю робіт 39110,00 грн., у тому числі ПДВ 6435,00 грн. За договором №1326 позивач зобовязався виконати для ТОВ «Будівельно-інвестиційної компанії «Полесьє-Крим» ескізний проект «Водосховище комплексного призначення у с.Привітне м.Алушта» вартістю 90000,00 грн. За договором від 08.10.2007 позивач зобовязувався виконати роботи на суму 25837,20 грн. у тому числі ПДВ 4360,20 грн. з розробки «Інженерно-геологічного вишукування під будівництво 168 квартирного житлового будинку в районі вул.Міра м.Бахчисарай» для ПП «Кирамет». За договором від 14.12.2007 №1396 з ТОВ «Санаторій «Утьос» позивач зобовязувався виконати роботи з розробки робочого проекту «Реконструкція набережної р.Водопадна на ділянці Виставкового залу Союзу художників України в м. Ялта»на суму 29848,00 грн., у тому числі ПДВ 4914,00 грн. На замовлення ТОВ «Інвест-Плюс» позивач уклав договір №1206 про виконання техніко-економічного розрахунку «Будівництво ставка накопичувача в балці Курд-Джилга для системи краплинного зрошування на площі 130 га в районі с.Пісчане Бахчисарайського району» (Перша черга) на суму 116158,80 грн. Також позивачем був укладений договір з ВАТ «Крименерго» на виконання робочого проекту та кошторисної документації за будівництва трансформаторної підстанції у с.Оленівка Чорноморського району на суму 295016,40 грн., у тому числі ПДВ 49169,40 грн. З обслуговуючим кооперативом «Пралеска» позивачем був укладений договір №1301 на розробку робочого проекту «Розробка паспорту Ялі Майнаскього озера з визначенням меж прибережних захисних смуг на території Заозерненської селищної ради м.Євпаторія», з вартістю договору 18058,80 грн. 25.07.2007 позивачем був укладений договір з ТОВ «Терем» на розробку проектно-вишукувальної документації з робочого проекту «Реконструкція ставка в с.Кіпарисне» з вартістю робіт 84000,00 грн., у тому числі ПДВ 14000,00 грн.

Позивачем надана бухгалтерська довідка на виконання маркетингових послуг «Олімп-Інвест» за якою вбачається, що протягом 2008 року позивачем були укладені договори на виконання робочих проектів з реконструкції підходящого водоводу від с.Ветрівка до с.Столбове Сакського району АР Крим із Столбовською селищною радою на суму 110352,00 грн., у тому числі ПДВ 18392,00 грн., з ОСОБА_4 з розробки робочого проекту «Паспорт ставка №127-р Зуйської сільради Білогірського району АР Крим» на суму 4144,80 грн., у тому числі ПДВ 690,80 грн.; з ОСОБА_5 на виконання робочого проекту «Водогосподарський паспорт ставка «Зміїний» Добрівської сільради Сімферопольського району АР Крим» на суму 4200,00 грн.; з ТОВ фірма «Консоль ЛТД» на виконання робочого проекту «Прибережна захисна смуга р.Байбуга м.Феодосія» на суму 20752,44 грн., у тому числі ПДВ 3458,74 грн., з ТОВ «Емпорій» на виконання робочого проекту «Винос водоводу з гольфових полів» на суму 333542,40 грн., у тому числі ПДВ 55590,40 грн.; з ДП «Елєктро» на суму 13120,80 грн., з ТОВ «Золотий век Авто Газ» на суму 12000,00 грн., з ТОВ «Криммаркет Центр» на суму 2400,00 грн. та іншими.

За наслідками договору про надання маркетингових послуг від ТОВ «М-Інвест буд» позивачем були укладені договори з Лучістівською сільською радою на виконання інженерно-геодезічних та геофізичних вишукувань з ділянками водозаборів с.Лучисте та с.Лаванда» на суму 77869,20 грн. та на виконання «Гідрогеологічних розрахунків поверхневих водотоків» на суму 50772,00 грн., з ЗАТ «Бурлюк» на суму 3600,00 грн., з ТОВ «Східно-Кримська ВЕС» на суму 310000,00 грн.

З огляду на встановлений в акті перевірки обсяг прибутку підприємства за перевіряємий період у розмірі 8460009,00 грн., суд не може погодитись з тим, що укладені договори не мали позитивної динаміки фінансового результату господарської діяльності позивача.

Пункт 5.3 ст. 5 Закону про прибуток передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень послуги, які були виключені відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, п. 5.11 ст. 5 Закону про прибуток не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

За своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.

Судом при розгляді справи встановлено належність витрат на оплату маркетингових послуг до пов'язаних з веденням виробництва, оскільки вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Стаття 11 Закону про прибуток (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Суд вказує, що лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.8 зазначеного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним. В пунктах 5.3-5.8 вказаного Закону не зазначено про неможливість віднесення до складу валових витрат вартості маркетингових послуг.

Також суд відзначає, що нормами Закону про прибуток не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує пункт 5.10 ст. 5 Закону про прибуток, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Разом з тим суд зазначає, що ст.545 Цивільного кодексу України містить важливі правила підтвердження виконання цивільно-правових зобов'язань. Загальне правило статті 545 говорить про обов'язкове письмове підтвердження одержання виконання кредитором. На підтвердження одержаного виконання частково або в повному обсязі кредитор має видати боржникові розписку. Коментована стаття не містить вимог до форми та змісту розписки (хоча зрозуміло, що виходячи із суті поняття "розписка" вона обов'язково має бути складена у письмовій формі). Змістом розписки має бути твердження, що боржник надав, а кредитор прийняв виконання зобов'язання в повному обсязі або частково із зазначенням обсягу (частки) виконання. Правило частини 1 статті 545 не є імперативним, оскільки ЦК зазначає, що розписка видається кредитором на вимогу боржника. Боржник може і не пред'являти вимогу про надання йому розписки, якщо виконання зобов'язання та його прийняття кредитором підтверджується іншими доказами (наприклад підписом на видатковій накладній в разі передачі товару, проведеним банком платіжним дорученням в разі сплати грошових коштів в безготівковому порядку, підписанням акту приймання-передачі наданих послуг або акту виконаних робіт тощо).

При цьому суд приймає до уваги той факт, що докази того, що вказані акти виконаних робіт не мають юридичної сили або визнані недійсними, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пунктів 2.1-2.9. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що в акті виконаних робіт дійсно відсутні одиниця виміру та обсяг виконаних операцій, але це свідчить лише про порушення порядку складання виконавцем первинного документу бухгалтерського обліку, а не про відсутність звязку виконаних операцій з господарською діяльністю позивача. Судом встановлена реальність здійсненої господарської операції, підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами (акт приймання-передачі виконаних робіт, платіжні документи, податкова накладна), як того вимагає пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток, та які відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому робить висновок про безпідставність позиції податкової інспекції щодо непідтвердження валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, судом встановлено, що актом перевірки від 28.01.2010 зафіксовано нібито порушення позивачем порядку формування валових витрат, шляхом віднесення винагороди у розмірі 100352,00 грн., сплаченої фізичним особам за виконання робіт, зокрема з прибирання, охорони приміщень, проектні та вишукувальні роботи без документальних матеріалів, які б підтверджували можливість виконавців здійснювати роботи, без оформлення відповідних актів виконаних робіт.

Як вже зазначалося вище, до складу валових витрат відносяться витрати, повязані, у тому числі з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Витрати платника податку, пов'язані з оплатою праці найманих працівників, у тому числі виплата середньомісячної заробітної плати при тимчасовій непрацездатності таких працівників внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, є неподільними умовами єдиного процесу утримання найманої робочої сили для здійснення господарської діяльності, а тому підлягають включенню до валових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно Порядку оформлення результатів виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 N 327 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за N 925/11205, із змінами та доповненнями (далі - Порядок N 327) акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Дослідивши акт перевірки від 28.01.2010 суд не встановив повний перелік фактів з посиланням на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження встановленого порушення.

Суд вважав необхідним витребувати у ДПІ докази, які підтверджують доводи акту перевірки. Оскільки ДПІ таких доказів не надала, а надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 ст. 11 КАС, із власної ініціативи витребував докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

На підтвердження позовних вимог позивачем надані суду штатні розписи підприємства за 2007, 2008 роки, податкові розрахунки ф № 1ДФ, статутні документи фізичних осіб підприємців, платіжні доручення, товарні накладні, рахунки на оплату, акти приймання передачі товарно матеріальних цінностей.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Для оформлення структури, штатного складу і штатної чисельності організації відповідно до її статуту (положення) і містить перелік структурних підрозділів, найменування посад, спеціальностей, професій із вказівкою кваліфікації, позивачем застосовується штатний розпис Кримського державного проектно-вишукувального інституту з меліоративного та водогосподарського будівництва «Кримгіпроводгосп».

Судом встановлено, що за штатним розписом позивача на 2007 рік, з 01.01.2008 передбачені посади прибиральниць, охоронців, інженера-геодезіста, інженера-хіміко-геотехніка, інженера-геотехніка, інженера-гідролога, інженерів, завідуючого проектним кабінетом. Відповідно до ст. 6 Закону про оплату праці основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів i тарифно-кваліфікаційні характеристики. Тарифна система є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати й використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Фактичний розмір оплати праці визначається на підставі табелю обліку робочого часу - документу, що передається до бухгалтерії підприємства (установи) для нарахування заробітної плати працівникам за певну кількість відпрацьованих робочих днів.

Наказом Міністерства статистику України від 09.10.1995 №253 були затверджені типові форми первинного обліку використання робочого часу: П-12 "Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати"; П-13 "Табель обліку використання робочого часу"; П-14 "Табель обліку використання робочого часу"; П-15 "Список осіб, які працювали в надурочний час"; П-16 "Листок обліку простоїв".

Інших документів для обліку робочого часу та відповідного нарахування заробітної плати на період, який підлягав перевірки законодавством передбачено не було. Відповідно, й платник податків не повинен був вести документацію, форма якої не передбачена за законом. У звязку з чим суд вважає посилання відповідача на відсутність актів приймання-передачі виконаних робіт під час здійснення трудової діяльності штатними працівниками платника податку такими, що не обґрунтовані та не засновані на законі.

Судом встановлено, що протягом 2007-2008 років позивачем спрямовувалися до відповідача податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 № 451 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" визначено, що у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу. Згідно довідника: «42» ознака доходу визначає дохід, отриманий самозайнятими особами, «01» - доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку.

Згідно наданих позивачем податкових розрахунків встановлено, що у період, який підлягав перевірці, позивачем був нарахований та сплачений дохід на користь платників податків з ознакою доходу «42».

Судом встановлено, що вказаний дохід був виплачений позивачем приватним підприємцям за господарчі, канцелярські товари, надані послуг з обслуговування компютерної техніки, що підтверджується первинними бухгалтерськими та платіжними документами, товарними накладними, рахунками-фактурами, товарними чеками, іншими документами, з яких вбачається, що отримані послуги та придбані товари мають безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Дослідивши вказані докази, суд робить висновок про необґрунтованість вимог податкового органу. Угоди, укладені позивачем з Фізичними особами підприємцями мали реальний характер, були безпосередньо повязані з господарською діяльністю позивача, підтверджені відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку сплачені кошти правомірно віднесені до валових витрат відповідних податкових періодів.

Таким чином суд робить висновок про невідповідність висновків акту перевірки від 28.01.2010 дійсним обставинам, а тому податкове повідомлення-рішення від 09.02.2010 №0018022301/0 визнає протиправним та скасовує у повному обсязі.

Судом встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість з 14.08.1997, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №00823607, що не заперечується сторонами. Під час перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем необґрунтовано завищено податковий кредит на суму ПДВ всього 38467,00 грн., у тому числі за липень 2007 року у сумі 4500,00 грн., за вересень 2007 року в сумі 4417,00 грн., за листопад 2007 року в сумі 7167,00 грн., за грудень 2007 року в сумі 7366,00 грн.,за червень 2008 року в сумі 7348,00 грн. за вересень 2008 року в сумі 7667,00 грн. В акті зазначено, що вказані відхилення повязані із укладанням та виконання угод про надання маркетингових послуг з ТОВ «Торгівельно-будівельна компанія МСВ», ТОВ «М-Інвест буд», ТОВ «ТК «Олімп Інвест 92», оскільки ані в договорах, а ні в актах здавання-приймання маркетингових послуг немає вказівки на конкретизацію наданих маркетингових послуг, немає основ вважати, що факт надання послуг, вказаних в актах виконаних робіт спричинив одержання доходу в здійсненні конкретної господарської діяльності підприємства та забезпечив ефективність фінансово-господарської діяльності, отже витрати на здійснення цієї діяльності не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту підприємства.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон).

Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість насамперед слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Податком на додану вартість оподатковуються операції, що передбачають передачу права власності на товари або майно, а також надання послуг та виконання робіт.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За підпунктом 7.4.5. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що позивачем податковий кредит сформовано з урахуванням положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону та вимог підпункту 7.4.5 статті 7 зазначеного Закону, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). На час надання податкових декларації з податку на додану вартість за 2007-2008 роки позивач був платником ПДВ, сума податкового кредиту в повному обсязі підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та належними податковими накладними, у звязку з чим висновок про безпідставність зарахування до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих по зобовязанням, що виникли до моменту отримання ним статусу платника податку на додану вартість суд вважає помилковим.

За встановлених судом обставин щодо правомірності формування валових витрат з вартості придбаних послуг, суд вважає правомірним включення позивачем до податкового кредиту фактично сплаченого податку на додану вартість на підставі отриманих від постачальників послуг податкових накладних, щодо яких у податкового органу не було зауважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неправомірність визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 38468,00 грн. та, відповідно, неправомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19234,00 грн., в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополь від 09.02.2010 №0018032301/0 підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Судом встановлено, що 23.04.2010 відповідачем була винесена перша податкова вимога №1/1280 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобовязаннями у загальній сумі 167409,86 грн., у тому числі податку на додану вартість у сумі 57685,91 грн., податку на прибуток у сумі 109723,95 грн.

Згідно до статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон 2181) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

З правового аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що підставою для винесення податкових вимог є несплата узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеної відповідним податковим повідомленням-рішенням.

Судом встановлено, що у перший податковій вимозі від 23.04.10р. № 1/1280 визначено, що станом на 23.04.2010 за позивачем враховане узгоджене податкове зобовязання.

Згідно до підпунктів 5.2.1., 5.2.2. пункту 5.2. статті 5 Закону 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту. Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Судом встановлено, що податкове зобовязання з податку на прибуток та податок на додану вартість визначено у податкових повідомленнях-рішеннях від 09.02.2010, яки були отримані позивачем, та оскаржені в апеляційному порядку.

Судом встановлено, що рішенням ДПІ у м.Сімферополь від 05.03.2010 №1051/10/1/25-017 первинна скарга позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення без зміни.

Не погодивши з рішенням за первинною скаргою позивач звернувся до Державної податкової адміністрації АР Крим, яка рішення від 31.03.2010 №750/10/25-023 залишила повторну скаргу без задоволення, податкові повідомлення-рішення без зміни.

09.04.2010 до Державної податкової адміністрації України надійшла повторна скарга КДПВІ «Кримдіпроводгосп». Рішенням Державної податкової адміністрації від 23.04.2010 продовжений розгляд повторної скарги позивача до 07.06.2010. Остаточне рішення прийнято ДПА України 04.06.2010.

Відповідно до підпункту 5.2.3. статті 5 Закону 2181 заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Судом встановлено, що позивачем не був порушений строк звернення в порядку апеляційного оскарження податкових повідомлень-рішень, тобто в податкового органу не було підстав вважати податкове зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 09.02.2010 узгодженим та таким, що набуло статусу податкового боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги від 23.04.2010 №1/1280 підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 29.04.2010 був внесений реєстраційний запис про публічне обтяження податкову заставу активів платника податків згідно з актом опису: від 28.04.2010 №526/24-1.

Згідно до статті 8 Закону 2181 з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства юстиції України від 07.02.2003 №9/5/56 «Про реєстрацію податкових застав нерухомого майна» встановлено, що реєстрація податкових застав нерухомого майна здійснюється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, установленому Законом України від 18.11.2003 N 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 N 830, Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 N 73/5, зареєстрованим у Мін'юсті України 29.07.2004 за N 942/9541.

Статтею 41 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили.

Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення. Обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу.

Уповноважений орган несе відповідальність у встановленому законом порядку за порушення обов'язку щодо реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження.

Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 N830 у пункті 24 передбачено наступне. Відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більше як на п'ять років. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п'яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу. Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 28 серпня 2001 року N 338, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2001 за N 857/6048 «Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби» проголошено, що активи платника податків звільняються (за повідомленням згідно з додатком 4) з-під податкової застави з дня: е) отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" - "є" підпункту 6.1 цього пункту. Перелік документів встановлюється за правилами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Позивачем не доведені факти:

- звернення до обтяжувача з заявою про зняття публічного обтяження;

- з вимогою про спонукання уповноваженого органу звернутися з відповідною заявою до Реєструючого органу про зняття публічного обтяження;

- реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження.

У звязку з наведеним суд надходить висновку, що звернення з позовною вимогою про визнання публічного обтяження протиправним та скасування є передчасним та відмовляє у задоволені позову в цієї частині.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 23.11.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 29.11.2010р.

Керуючись статтями 160-163, 167, 253 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 09.02.10р. № 0018032301/0, № 0018022301/0, податкову вимогу від 23.04.10р. № 1/1280.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського державного проектно - вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву «Кримдіпроводгосп» судовий збір у розмірі 1,70грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.