Рішення № 13142137, 01.12.2010, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа №21390/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2010 року Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі головуючого судді Мички І.М.,

при секретарі Сімонович С.О.,

провівши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунів розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до відокремлено підрозділу «Локомотивне депо Здолбунів» державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав і пояснив, що 18.01.2010 року відповідно до наказу № 11/ос він був прийнятий на посаду помічника машиніста тепловоза по переводу з Рівненської дистанції колії до Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Здолбунів» Державного територіально-галузевого Обєднання «Львівська залізниця».

29.05.2010 року наказом № 111/ОС його було звільнено з займаної посади згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

Вказане звільнення з посади помічника машиніста тепловоза вважає незаконним та безпідставним, оскільки відповідно до п.1 ст.36 КЗпП угода сторін є самостійною підставою для розірвання трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника і з ініціативи адміністрації тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав. Характерно й те, що волевиявлення з боку адміністрації може виходити лише від тих осіб, які безпосередньо наділені повноваженнями приймати на роботу та звільняти. Вважає, що у даній ситуації, під психологічним тиском у нього не було волевиявлення для припинення трудових відносин та звільнення з посади помічника машиніста тепловоза, а тому в результаті незаконного звільнення відповідач зобовязаний поновити його на попередній роботі та виплатити йому заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 30.05.2010 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, просить поновити його на посаду помічника машиніста тепловоза Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Здолбунів» Державного територіально-галузевого Обєднання «Львівська залізниця». Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Представники відповідача надали суду письмові заперечення проти позову, позов не визнали. Стверджують, що між сторонами трудового договору було досягнуто згоди щодо умов і строку припинення трудового договору згідно чинного законодавства.

Вислухавши сторін, свідків у справі, представника позивача, перевіривши надані сторонами письмові докази, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позову у повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу від 18.01.2010р № 11/ОС про прийняття на роботу ОСОБА_1 був прийнятий на посаду помічника машиніста тепловоза по переводу з Рівненської дистанції колії до Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Здолбунів» Державного територіально-галузевого Обєднання «Львівська залізниця». Відповідно до Наказу № 111/ОС від 28.05.2010р. ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади згідно п.1ст.36 КЗпП України.

Суд вважає, що таке звільнення суперечить діючому трудовому законодавству, оскільки розірвання трудового договору на підставі п.1ст.36 КЗпП можливе в разі спільного волевиявлення сторін, спрямованого на припинення трудових відносин.

Як встановлено в судовому засіданні приводом до звільнення з займаної посади послужив факт притягнення позивача та інших осіб у якості підозрюваного по кримінальній справі пов»язаній з крадіжкою дизпалива під час виконання ним своїх службових обов»язків. Дана обставина спростовується матеріалами кримінальної справи, згідно якої позивач непричетний до даного злочину. Судом достовірно встановлено, що заява про звільнення позивача за згодою сторін була написана в Рівненському лінійному відділі міліції близько 21 години під час проведення слідчих дій по факту крадіжки дизпалива. Дана обставина відповідачем не спростована та доводить факт відсутності добровільного волевиявлення необхідного при звільненні за угодою сторін. Звернення позивача з заявою про відклик попередньо написаної заяви про звільнення є свідченням написання такої заяви під певним тиском. Відповіді на зазначену заяву позивач від адміністрації не отримав, що підтверджує обставини відсутності добровільного волевиявлення. Тому суд погоджується з доводами позивача про те, що підставою для припинення трудового договору за угодою сторін стала його заява про звільнення , яку його примусили подати.

Зокрема видача наказу про звільнення позивача та ознайомлення його з цим наказом того ж дня, незважаючи на те, що в заяві позивач просив звільнити його з 29 травня 2010 року свідчить про бажання саме роботодавця якнайшвидше звільнити працівника, а не добровільне волевиявлення позивача.

Таким чином, судом встановлено порушення трудовитих прав позивача, які підлягають судовому захисту.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної на то підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Судові витрати слід стягнути з відповідача.

Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати, за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 367 ЦПК України, на підставі ст. ст. 232, 235, 236 КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Здолбунів» державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаду помічника машиніста тепловоза Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Здолбунів» Державного територіально-галузевого Обєднання «Львівська залізниця».

Стягнутим з відповідача відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Здолбунів» державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» в користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу , що становить 24793 грн. 80коп. / двадцять чотири тисячі сімсот дев»яносто три/ грн. 80коп.

Рішення привести до негайного виконання.

Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 17 (сімнадцять) гривень та на користь УДК у Здолбунівському районі (р/р 31214259700171, ЗКПО 22586360 в ГУДК м.Рівне, МФО 833017) 37 (тридцять сім) гривень за ІТЗ розгляду даної цивільної справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається через Здолбунівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І.М.Мичка

Справа №21475/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2010 року Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі головуючого судді Мички І.М.,

при секретарі Сімонович С.О.,

провівши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунів розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала і пояснила, що 06.06.2000 року вона була прийнята на роботу у відокремлений підрозділ «Локомотивне депо Здолбунів» провідником пасажирських вагонів приміського сполучення за контрактом.

Наказом (розпорядженням) № 139/ос від 22.06.2010 року вона була звільнена з 23.06.2010 року з посади провідника пасажирського вагона приміського сполучення та з нею було розірвано контракт на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.

Вказане звільнення з посади провідника пасажирського вагона приміського сполучення вважає незаконним та безпідставним, оскільки відповідно до п.1 ст.36 КЗпП угода сторін є самостійною підставою для розірвання трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника і з ініціативи адміністрації тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав. Стверджує, що начальник локомотивного депо Гушинець Ф.М. примусив її подати заяву про розірвання трудового договору за згодою сторін, а тому в результаті незаконного звільнення відповідач зобовязаний поновити її на попередній роботі та виплатити їй заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала, просить поновити її на посаді провідника пасажирського вагона приміського сполучення Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Здолбунів» Державного територіально-галузевого Обєднання «Львівська залізниця». Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Представники відповідача надали суду письмові заперечення проти позову, позов не визнають. Стверджують, що між сторонами трудового договору було досягнуто згоди щодо умов і строку припинення трудового договору.

Заслухавши пояснення позивачки, представників відповідача, свідків у справі, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що таке звільнення суперечить діючому трудовому законодавству, оскільки розірвання трудового договору на підставі п.1ст.36 КЗпП можливе в разі спільного волевиявлення сторін, спрямованого на припинення трудових відносин.

Судом встановлено, що 06.06.2000 року ОСОБА_2 була прийнята на роботу у відокремлений підрозділ «Локомотивне депо Здолбунів» провідником пасажирських вагонів приміського сполучення за контрактом. Відповідно з Наказом (розпорядженням) № 139/ос від 22.06.2010 року ОСОБА_2 була звільнена з 23.06.2010 року з посади провідника пасажирського вагона приміського сполучення та з нею було розірвано контракт на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.

Судом достовірно встановлено, що 22 червня 2010 року під час виконання обов»язків провідника у позивачки виник конфлікт з пасажиром електропоїзду супроводжуваного вагону. Після повернення з рейсу близько 18 години, вона була викликана в адміністрацію депо для надання пояснень з приводу інциденту. В приміщенні адміністрації, кабінету начальника депо де вона перебувала до 22.00 години від неї вимагалося написання заяви про звільнення за згодою сторін під тиском про звільнення за порушення трудових обов»язків. Після 22 години, в приміщенні кабінету відділу кадрів депо, з»явилася викликана начальником депо інспектор, в присутності якої їй було запропоновано негайно написати таку заяву. Перебуваючи в стані нервового стресу вона змушена була таку заяву написати.

Близько 22 години 30 хв. її ознайомили з наказом про звільнення та видали трудову книжку.

Зокрема видача наказу про звільнення та видача трудової книжки 22.06.2010 року близько 23 години після закінчення робочо дня, що доведено в судовому засіданні та ознайомлення її з цим наказом того ж дня, незважаючи на те, що в заяві позивачка просила звільнити її з 23 червня 2010 року свідчить про упередженість та бажання роботодавця якнайшвидше звільнити працівника, а не про добровільне волевиявлення працівника.

Стан нервового стресу позивачки доведений та стверджений довідкою Здолбунівської ЦРЛ від 09.07.2010 року №01/15 , в якій зазначено про виклик швидкої допомоги 23.06.2010 року о 02 годині 13хв. до позивачки та встановлений діагноз, ситуаційна реакція НЦД по гіпертонічному типу, та епікризом стаціонарного хворого № 1656 від 07.07.2010 року.

Дані обставини об»єктивно стверджені свідками ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які ствердили обставини звільнення позивачки викладені у позові та її нервового стану 22.06.2010 року в проміжку часу від 19 години до 23 години 30хв.

Суд вважає, що таке звільнення суперечить діючому трудовому законодавству, оскільки розірвання трудового договору на підставі п.1ст.36 КЗпП можливе в разі спільного волевиявлення сторін, спрямованого на припинення трудових відносин.

Таким чином, судом встановлено порушення трудовитих прав позивачки, які підлягають судовому захисту.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної на то підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Судові витрати слід стягнути з відповідача.

Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати, за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 367 ЦПК України, на підставі ст. 36п.1, ст. 232, 235, 236 КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 на посаду провідника пасажирських вагонів приміського сполучення відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Здолбунів» Державного територіально-галузевого Обєднання «Львівська залізниця».

Стягнутим з відповідача відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Здолбунів» державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» в користь позивача ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу , що становить 11950 грн. 40коп. / одинадцять тисяч дев»ятсот пятдесят / грн. 40коп.

Рішення привести до негайного виконання.

Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 17 (сімнадцять) гривень та на користь УДК у Здолбунівському районі (р/р 31214259700171, ЗКПО 22586360 в ГУДК м.Рівне, МФО 833017) 37 (тридцять сім) гривень за ІТЗ розгляду даної цивільної справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається через Здолбунівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І.М.Мичка